вівторок, 17 березня 2015 р.

До 120-річчя від дня народження Максима Рильського (1895—1964), українського поета і громадського діяча


Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.

                               (Рильський М.)

   Максим Рильський — один із найславетніших поетів-класиків України XX ст., видатний учений, інтелектуал, перекладач, прекрасний знавець слов'янських літератур.
Народився Максим Тадейович 19 березня 1895 р. у Києві, а через деякий час родина переїхала до с. Романівка, де й минуло дитинство май­бутнього поета. Його батько, Тадей Розеславович, походив зі шляхетного роду, навчався на історико-філологічному факультеті Київського універси­тету і вже змолоду цікавився життям народу. Під час канікул він мандрував селами, вивчаючи побут та звичаї простого люду, а після закінчення уні­верситету, відмовившись від наукової кар'єри, оселився в Романівці. У цей же період виходять його статті в "Киевской старине" та журналі "Основа" — дослідження життя та побуту українського селянства. Твори ці побачили світ, подолавши значні цензурні перепони, а їхній автор потрапив під пиль­ний нагляд влади. У Романівці Т. Рильський заснував школу для селян­ських дітей і майже 20 років опікувався нею та був викладачем. Після смерті першої дружини Тадей побрався з дівчиною із простої сім'ї, Меланією Федорівною, подружжя виховувало трьох синів. 
   Дитинство Максима пройшло в рідному селі серед української приро­ди, слова, пісні та в товаристві селянських дітей, неабияким був і вплив тата на виховання синів: дітям змалку прищеплювали любов до книги, му­зики, мистецтва. Восени 1902 р. у дім прийшло страшне горе — помер ба­тько. Зиму 1902—1903 рр. сім'я провела в Києві в родині В. Антоновича (старші брати Максима жили там щозими, бо навчалися в університеті), тоді ж семилітній Максим зробив першу поетичну спробу — написав вірш "Прошак". У родині Рильських діти навчалися спочатку в гімназії, а потім у Київському університеті, так випало і Максимові. Початкову освіту він здобув удома. Учителі, які займалися з хлопчиком, підготували його до вступу одразу у третій клас гімназії. 

    Приватна гімназія В. Науменка, поріг якої після довгих сімейних на­рад переступив тринадцятирічний Максим, була на той час одним із най­кращих навчальних закладів у Києві. Гімназія була розташована в сучасно­му та зручному для навчання приміщенні, мала центральне опалення, а за рівнем забезпечення учнів поступалася тільки колегії П. Галагана. Після вступу до гімназії Максим оселився в родині М. Лисенка. "...Яка ж то була для мене радість дізнатись — коли мене мали везти вчитися до Києва, — що житиму я саме в отого Миколи Віталійовича Лисенка, котрий такою напівфантастичною, ореолом слави оповитою постаттю з'являвся інколи перед моїми очима..." Для хлопця, який зростав у селі, переїзд до вели­кого міста був крутим поворотом у житті, тому опинитися в родині видат­ного композитора було справжнім щастям. Оселя Лисенків знаходилася поряд з будинками, де жили Косачі та Старицькі, повз вікно Лесі Українки Максим щодня йшов до гімназії. Ці три квартири, три сім'ї були осередком передової культури, народолюбства та справжньої інтелігенції — у такому оточенні й проходило дитинство М. Рильського, під його впливом і форму­вався характер та погляди на життя.  
   1 травня 1915 р. М. Рильський закінчив повний восьмикласний курс гімназії з прекрасним атестатом та вступив восени до університету на ме­дичний факультет, де провчився до 1918 р. Хоча юнак не мав ні хисту, ні бажання займатися медициною, вступ саме на цей факультет був обумов­лений бажанням матері. У листопаді 1915 р. університет евакуювали до Саратова (окрім медичного факультету), тому під час воєнного лихоліття М. Рильський перебував у Києві та Романівці. Взагалі ж студентом він час­то і довго хворів. Коли в Києві за влади гетьмана              6 жовтня 1918 р. було відкрито Український університет, юнак звернувся до його керівництва з проханням про переведення на історико-філологічний факультет цього на­вчального закладу.  
   М. Рильський почав писати рано, перший його вірш надруковано в 1907 р., юнацька збірка поезій "На білих островах" вийшла 1910 року. Першою вже зрілою роботою, що визначила появу видатного поета, була збірка "Під осінніми зорями" (1918). З початком світової війни і так малочисельні українські видання в Росії були заборонені, тому публікації віршів М. Рильського студентських часів з'явилися аж 1917 р. у журналі "Шлях".
   Це — "Радість розлуки" та "Недоспівана пісня" (саме так було названо першодруки поезій "Яблука доспіли..." та "На білу гречку впали роси..."), і романси "Марія" та "Проса покошено..."
   Зважаючи на вкрай тяжкий стан у країні, 14 листопада 1918 р. за роз­порядженням влади навчальні заклади Києва було закрито. Не став винят­ком і університет, де здобував освіту Максим. Непевність із навчанням, невлаштованість побуту, тривога за матір, яка залишилася в Романівці, — усе це спричинилося до того, що М. Рильський залишив університет і пере­їхав до Сквири, де його брат Іван був головою земської управи. Тут юнак деякий час працював на посаді помічника секретаря садового відділу. Але навіть за таких обставин Максим писав вірші, займався самоосвітою, про­довжуючи таким чином "свої університети". У тому ж році у "Шляху" та "Літературно-науковому віснику" було надруковано низку віршів молодого поета — ідилію "На узліссі" та ліричну збірку "Під осінніми зорями".
     З 1919 до 1923 рр. М. Рильський учителював у різних сільських шко­лах, зокрема і в рідній Романівці, а 1923 р. знову приїхав до Києва та влаш­тувався на роботу до Другої залізничної школи. Учні поважали М. Рильсь­кого за знання, багатющу пам'ять, за чуйне ставлення до них. Окрім власне викладання, він організував гурток української літератури, керував шкіль­ним драматичним гуртком, влаштовував для вихованців екскурсії по Дніп­ру, походи до музеїв тощо. Після Залізничної школи Максим Тадейович певний час читав лекції з української стилістики та практики перекладу на робітничому факультеті Київського університету та в Українському   інсти­туті лінгвістичної освіти, проводив практикуми з польської та французької мов. Загалом десять років викладацької роботи стали для М. Рильського неабиякою трудовою школою життя. У цей час, а саме — у липні 1926 р. — сталася ще одна знаменна подія у житті поета — одруження. Його обра­ницею стала Катерина Миколаївна Паткевич, яка учителювала, як і Максим Тадейович, в одній із сільськіх шкіл на Богуславщині, а вийшовши заміж за поета, повністю присвятила себе родині.
   Незважаючи на педагогічну працю, саме на 1920-ті рр. припав злет поетичної творчості митця. Вийшло десять книжок віршів, серед яких: "Синя далечінь" (1922), "Поеми" (1925), "Крізь бурю і сніг" (1925), "Тринад­цята весна" (1926), "Гомін і відгомін", "Де сходяться дороги" (1929). Крім поезії, митець у цей час займався і літературним перекладом з французької та польської мов, зокрема П. Верлена, С. Малларме та славнозвісного "Па­на Тадеуша" А. Міцкевича.
   Восени 1923 р. М. Рильський виступав на літературному вечорі у Всеукраїнській академії наук у Києві. Саме з того часу поет приєднався до групи неокласиків, основу якої складали М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович та інші.
Я   к і решта колег по перу, Максим Тадейович намагався уникати аналізу політичних подій і лише іноді (як у "Чумаках" чи поемі "Сашко") виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, яка панувала тоді. Але у часи тотальних репресій та абсолютного контролю, особливо над письменниками, займатися вільною творчістю було суворо заборонено. Тож доля всіх, хто мав власну думку, яка відрізнялась від "ідеологічно правильної-", та наважувався не оспівувати "прекрасне радян­ське життя і вождя народів", була непринадною. Максима Тадейовича заарештували 19 березня 1931 р., саме в день народження і більше півроку він провів у Лук'янівській в'язниці. Це був найстрашніший час у житті пое­та, бо завданням слідчих було сфабрикування справи про неіснуючу україн­ську націоналістичну організацію. Окрім М. Рильського було заарештовано більше п'ятдесяти чоловік, репресивна машина працювала на повну потуж­ність. Через півроку допитів та жахливого існування, коли кожен день міг стати останнім, М. Рильського несподівано звільнили. На щастя для поета, тоді ще не знайшли "достатніх" для суду доказів. Але це була, як виявило­ся, перша ластівка, коло навкруг неокласиків стискалося, наступні арешти призвели до страшних наслідків: М. Вороного, М. Зерова, А. Лебедя, М. Драй-Хмару було репресовано, Остапа Вишню заслано до таборів. От­же, Максим Тадейович став єдиним, хто вижив, хоча, безсумнівно, з мо­менту звільнення він перебував під постійним та пильним наглядом влади.
    Після ув’язнення творчість Рильського зазнала змін, і у збірці "Знак терезів" (1932) — першій роботі після арешту — він проголосив активне сприйняття радянської дійсності. Поет був змушений заговорити здушеним голосом, адже тепер мав писати "правильні" вірші. Він єдиний з неокласи­ків урятувався від сталінського терору і був приєднаний до офіційних ра­дянських поетів. Його творчість поділилася на дві частини — офіційну та ліричну, у якій йому вдалося створити незалежні від політики, суто мисте­цькі твори.
   У червні 1934 р. М. Рильського прийняли до лав Спілки письменників України, у цьому ж році він взяв участь у І Всесоюзному з'їзді письменни­ків УРСР. Переклади, активна співпраця з видавництвом "Книгоспілка" дали можливість поету зануритись у творчу роботу. З 1935 р. М. Рильський завідував літературною частиною Київського театру опери та балету, одно­часно очолював відділ поезії журналу "Радянська література", вийшли дру­ком його збірки "Київ" (1935), "Літо" (1936), "Україна" (1938), "Збір виног­раду" (1940). У видавництві "Художественная литература" побачила світ перша книжка поета в перекладі "Избранные стихи" (1935), невдовзі — "Стихи и песни", "Марина", "Избранное". Ім'я поета стало відомим далеко за межами України.

Війна, яка несподівано увірвалася в життя країни, перекреслила міль­йони доль, надій, сподівань, творчих планів. Про мирну атмосферу рідного міста в ту страшну мить М. Рильський писав: "...B перші ж хвилини, коли долинула вість про війну, почалися нескінченні телефонні дзвінки, пись­менники ділилися думками, почуттями. А втім, думки й почуття у всіх зво­дилися до одного: до безмежного гніву проти зухвалих німецьких душите­лів, до глибокої віри в народ". 22-м червня датований вірш митця "Згинете від меча", опублікований на третій день війни в газетах. На початку липня 1941 р. були евакуйовані вчені АН УРСР та письменники, які за віком та станом здоров'я не могли воювати. Відбула до евакуації і родина Рильсь­ких. В Уфі, яку письменники з гірким сумом називали "Уфкраїна", М. Риль­ський служив науковим співробітником АН УРСР, але не припинив пись­менницьку діяльність, а навпаки — ще завзятіше працював. За ці буремні роки вийшли у світ збірки поезій "За рідну землю" (1941), "Світла зброя", "Світова зоря", "Слово про рідну матір" (1942), "Велика година", "Жага" (1943), "Неопалима купина", "Мандрівка в молодість" (1944); п'ять поетич­них книжок російською; збірник публіцистичних статей. З 1942 р. і до кін­ця життя М. Рильський працював директором Інституту мистецтвознавст­ва, фольклору та етнографії АН УРСР; у квітні 1943 р. очолив правління Спілки письменників України; обраний дійсним членом Академії наук УРСР; був удостоєний декількох державних премій та нагород. Важливим у той час було видання творів класиків та сучасних письменників, збірників та альманахів, до цього процесу активно долучився і Максим Тадейович, ставши редактором, упорядником та членом редколегії багатьох видань. Наприкінці 1943 р. владою було прийняте рішення про переведення уста­нов АН УРСР до Москви, разом з Інститутом переїхав і М. Рильський. Ві­домий і такий факт біографії письменника: після закінчення війни він був членом комісії, яка розслідувала злочини фашистів на території України, документи цієї комісії фігурували на Нюрнберзькому процесі. Війна не обійшла родину Рильських, як і майже кожну сім'ю, героїчно загинули обидва племінники Максима Тадейовича.
   Повоєнні роки принесли М. Рильському чимало душевних страждань. Початок поклали сумнозвісні постанови ЦК ВКП(б) 1946 p., що спричини­ли появу статей, схожих на публічні доноси ("Чому літають ластівки?" Л. Хінкулова в журналі "Дніпро", 1947 p.). Кульмінацією стали ідеологічні звинувачення на адресу поета з боку тодішнього партійного вождя Л. Кага­новича, які мало не коштували митцеві життя.
     Ще з 1939 р. співробітники Інституту мовознавства АН УРСР розпо­чали роботу зі складання нового російсько-українського словника, долучи­вся до неї і М. Рильський. Словник було випущено в 1948 p., за життя поета його чотири рази перевидавали. Велике значення мала ця робота, адже про­водилася вона в роки війни та повоєнної відбудови, коли збереження мови, її цілісності як символу вікової мудрості народу та його вічного буття було надзвичайно важливим. Входив також М. Рильський і до комісії з урегулю­вання українського правопису, оскільки вважав мову найважливішим чин­ником формування нації, саме тому багато його віршів присвячені мові, її збереженню, вдосконаленню та розвиткові:

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам, 
Хоч і живе своїм живим життям. 

   Ім’я поета і серед членів редакційної колегії ще двох лексикографічних праць — тритомного "Русско-украинского словаря" (1968) та одинадцятитомного "Словника української мови". За роботу над словниками М. Риль­ський був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР, на жаль, посмертно.
  Дуже насиченою була діяльність письменника й на видавничо-редакторській ниві. Інтенсивну роботу М. Рильський розпочав ще до війни, коли готувалися ювілейні видання О. Пушкіна та  Т. Шевченка. У післяво­єнний період він опікувався виданням книг молодих літераторів, зокрема П. Воронька. За ініціативи вченого та за його ж редакцією почала виходити багатотомна серія "Українська народна творчість". Загалом як редактор, упорядник та член редколегій М. Рильський брав участь у випуску понад 200 видань.
    Максим Тадейович надзвичайно любив мандрувати, друзі згадували його слова, коли він збирався в чергову подорож, хитро примружуючись: "Мандрівочка пахне...". Появі багатьох творів М. Рильського можна завдя­чувати саме мандрівкам, під час яких співець набував нових вражень, зна­йомився з людьми. Це і "Карпатські октави", і "Чернігівські сонети", і "Ле­нінградські нариси", і збірка "Сад над морем". Побувавши в Празі, Софії та Загребі, поет створив "Югославські нариси", вірші "Сербіянки", "Прага", "Сади Болгарії" та безліч інших творів. "Враження — хліб поезії”, — любив повторювати М. Рильський.
  Максим Тадейович міг би ще дуже багато зробити для розвитку літе­ратури та мови, написати прекрасні поезії, та все це перекреслила страшна хвороба. Письменник дуже довго перебував у лікарнях, де боровся з раком та наперекір долі не полишав праці, про що свідчать його пізні твори. По­мер М. Рильський 24 липня 1964 року. Поховано його в Києві на Байково­му кладовищі.
   Максим Рильський був незрівнянним майстром слова, його багатюща творчість — цілий мистецький світ. Доробку великого поета і вченого на­лежить одне з найпочесніших місць у скарбниці національної культури. 

ЛІТЕРА ТУРА
Основні видання творів М. Т. Рильського 

Зібрання творів : у 20 т. — Київ : Наук, думка, 1983—1990. — 20 т.

Твори : у 2 т. — Київ : Дніпро, 1976. — 2 т.

Твори. — Київ : Молодь, 1966. — 207, [1] с. : портр., фотогр.

Твори : [у 10 т.]. — Київ : Худож. літ., 1962. — 10 т.

Твори : лірика : [у 2 т.]. — Київ : Худож. літ., 1960. — 2 т.

Твори : у 3 т. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1956. — 3 т.

Вибране. — Київ : Дніпро, 1967. — 425 с.

Вибране. — Київ : Дніпро, 1965. — 453, [1] с. : фото.

Вибране. — Київ : Худож. літ., 1954. — 290 с. : портр.

Вибране з творів. — Мюнхен : [б. в.], 1965. — 102 с. — (Літературна біблі­отека УТГІ ; ч. 1).

Вибрані твори = Oeuvres choisies. — Київ : Дніпро, 1980. — 160 с.

Вибрані твори : у 2 т. — Київ : Укр. енциклопедія, 2005—2006. — 2 т. — (Бібліотека "Української літературної енциклопедії". Вершини пись­менства).

Вибрані поезії. — [Львів : б. в., 1940]. — 105, [2] с.

Вибрані поезії : лірика та поеми. — Київ : Дніпро, 1970. — 452 с. — (Шкільна бібліотека).

[Поеми та уривки з поем]. — Харків : [б. в.], 1937. — 164 с.

Бабине літо : оповідання. — Львів : Каменяр, 1967. — 131 с. — (Бібліотечка оповідань "На добрий вечір").

В муках моїх золотих : лірика, листи, спогади та літ.-критич. праці про поета. — Житомир : АСА, 1998. — 272 с., [3] арк. іл. : портр.

Великий польский поет Адам Міцкевич. — Київ : [б. в.], 1955. — 19 с. Весняна пісня. — Киш : Держ. вид-во худож. літ., 1952. — 153, [1] с.

Вечірні розмови : нариси, статті. — Київ : Держлітвидав, 1964. — 269 с. Вибрані переклади. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1952. — 322, [1] с. Вірність. — Київ : Рад. письменник, 1946. — 135 с.

Вірші та поеми. — Київ : Дніпро, 1982. — 302 с. — (Шкільна бібліотека). Голосіївська осінь : лірика 1959 року. — Київ : Рад. письменник, 1959. — 29, [2] с.

Далекі небосхили : поезії. — Київ : Рад. письменник, 1959. — 118, [3] с.

Де сходяться дороги : поезії. — Київ : Слово, 1929. — 98 с.

Добре бути молодим : вибр. поезії. — Львів : Фірма "Камула", 2007. — 81, [1] с. : портр. — (Поетична бібліотека "Окраса любовної лірики"; вип. 2). Жага : вибр. поезії. — Київ : Дніпро, 1967. — 254, [1] с.

Життя духовного основа : статті і висловлювання про мову. — Київ : Про­світа, 2007. — 160 с.

З трудів і днів Максима Рильського. — Київ : А.С.К., 2009. — 655 с.

Зимові записи : поезії, 1960—1963. — Киш : Рад. письменник, 1964. — 122, [1] с.

Знак Терезів : вірші. — Київ : Рух, 1932. — 130 с.

Золоті меди : вибр. поезії. — [Київ : Дніпро, 1974]. — 190, [1] с.

Кобзар Єгор Мовчан / М. Т. Рильський, Ф. 1 Лавров. — Київ : Вид-во Акад. наук Української ССР, 1958. — 30 с.

Краса і думка : вибір з творів. — [Київ : б. в.], 1945. — 36 с. — (Слова на дорогу; ч. 10).

Лірика. — Київ : Дніпро, 1995. — 334 с.: портр.

Лірика. — Київ : Київ, правда, 2005. — 239 с. : портр.

Лірика. — Київ : Вид. дім Дмитра Бураго, 2007. — 212 с. — (Поетичні сві­чада України).

Література і народна твочість. — Київ : Рад. письменник, 1956. — 215, [2] с. Літо. — Харків : Держ. літ. вид-во, 1936. — 103 с.

Мандрівка в молодість : поема. — Київ ; Харків : Укр. держ. вид-во, 1944. — 119, [1] с.

Марина : віршов. повість. — 2-ге вид. — [Київ] : Спілка рад. письменників України, 1944. — 113, [1] с.

Мистецтво — творча праця зрима. — Київ : Мистецтво, 1979. — 308, [2] с. Мистецтво перекладу : статті, виступи, нотатки. — Київ : Рад. письмен­ник, 1975. — 340, [3] с., [9] арк. фотогр.

Мости : поезії. — Київ : Рад. письменник, 1948. — 116 с.

Наузліссі: ідилія. — Київ : Шлях, 1918. — 16 с.

Неопалима купина : поезії, 1942—1944. — Москва : Спілка рад. письмен­ників України, 1944. — 60, [3] с.

Осінні зорі = Autumn stars : вибр. лірика. — Львів : Літопис, 2008. — 300 с. : портр.

Під осінніми зорями : друга книжка лірики. — 2-ге вид., перероб., репр. відтворення вид. 1926 р. — Київ : Абрис, 2000. — 99 с.

Під осінніми зорями : лірики книжка друга, 1910—1918. — Репр. відтво­рення вид. 1918 р. — Київ : Абрис, 2000. — 128 с.

Поезії. — Київ : Рад. письменник, 1976. — 302, [1] с.: портр. — (Бібліотека поета).

Поезії (1910—1950). — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1950. — 422 с.

Поезії : у 3 т. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1946—1949. — 3 т.

Поезія Тараса Шевченка. — Київ : Рад. письменник, 1961. — 66, [1] с. Поеми. — Київ : Дніпро, 1984. — 312, [2] с. — (Бібліотека української кла­сики "Дніпро").

Поеми. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1957. —404, [2] с. : портр.

Поеми і лірика. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1951. — 385, [1] с. : портр. Про мистецтво. — Київ : Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літ. УРСР, 1962. —207, [1]с.

Про поезію Адама Міцкевича. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1955. — 116, [1]с.

Сад над морем : поезії. — Київ : Рад. письменник, 1955. — 127, [2] с. : портр. Синя даіечінь. — Київ : Слово, 1922. — 60, [3] с.

Синя далечінь : [поезії]. — [Факс. вид.]. — Київ : Молодь, 1995. — 78, [1] с. : портр.

Слово про літературу. — Київ : Дніпро, 1974. — 382 с.

Слово про рідну матір. — Київ : Молодь, 1958. — 89 с.

Сонети. — Київ : Молодь, 1974. — 197 с.

Сонети. — Київ : Молодь, 1969. —218, [5] с.

Сонети = Сонеты. — Київ : [б. в.], 2009. — 185 с.

Спинилось літо на порозі. — Київ : Школа : НКП, 2006. — 175 с.

Спинилось літо на порозі. — Київ : Нац. кн. проект, 2012. — 175 с. — (Біб­ліотека шкільної класики).

Статті про літературу. — Київ : Дніпро, 1980. — 508 с.

Таємниця осіннього листя : поезії. — Київ : Кий, 2008. — 190 с. : портр. Тарас Шевченко : біогр. нарис / М. Рильський, О. Дейч. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1964. — 80, [2] с.

Троянди й виноград : нові поезії. — Київ : Рад. письменник, 1957. — 71 с. Труди і дні. — Київ : Худож. літ. УРСР, 1960. — 206, [1] с.

Україна : поезії. — Київ : Держ. літ. вид-во, 1938. — 56, [1] с.

Як парость виноградної лози. — Київ : Наук, думка, 1973. —258 с.

Ясна зброя : статті. — Київ : Рад. письменник, 1971. — 284, [1] с.

Про М. Т. Рильського 

Агеєва В. П. Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи / Віра Агеєва. — Київ : Книга, 2012. — 391 с. : портр.

Бисикало С. Максим Рильський : літ. портрет / С. Бисикало. — Київ : Держ. вид-во худож. літ., 1958. — 97, [1] с. —(Літературний портрет).

Боровик М. Рильський і музика / М. Боровик, Т. Булат, Т. Шеффер. — Ки­їв : Наук. думка, 1969. —277, [2] с. : іл.

Вервес Г. Д. Максим Рильський в колі слов'янських поетів / Г. Д. Вервес. — Київ : Наук. думка, 1972. — 308, [3] с. іл.

Ільєнко І. О. Жага: труди і дні Максима Рильського / Іван Ільєнко. — Київ : Дніпро, 1995. — 412, [1] с. : портр.

Крижанівський С. А. Максим Рильський : критико-біогр. нарис /  С. А. Крижанівський. — Київ : Рад. письменник, 1955. — 144 с.

Максим Рильський / редкол.: Г. А. Вязовський [та ін.]. — Одеса : [б. в.], 1960. — 316, [2] с.: фото.

Максим Рильський : життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстра­ціях / упоряд.: Л. Д. Зінчук [та ін.]. — Київ : Рад. школа, 1975. — 159 с. : фотоіл.

Максим Рильський і світова література : матеріали наук, конф., присвяч. 100-річчю від часу народження Максима Рильського / упоряд. і ред. П. П. Охріменко. — Суми : [б. в.], 1995. — 33, [1] с.

Максимові Рильському : зб., присвяч. шістдесятип'ятиріччю з дня наро­дження і п'ятдесятиріччю літ. діяльності поета / [ред.: П. В. Гуріненко, М. 1. Ігнатенко]. — Київ : Рад. письменник, 1960. — 298, [1] с.

Неборячок Ф. М. Максим Рильський : літ.-критич. нарис / Ф. Неборячок. — Львів : Вид-во Львів, держ. ун-ту, 1955. — 59 с.

Незабутній Максим Рильський : спогади / упоряд. Григорій Донець. — Київ : Дніпро, 1968. — 430, [1] с. : фото.

Новиченко Л. М. Поетичний світ Максима Рильского / Л. Новиченко. — Київ : Наук. думка, 1980—1993. — 2 кн.

Рильський Б. М. Мандрівка в молодість батька / Богдан Рильський. — Київ : Молодь, 1995. — 119, [1] с., [16] арк. іл. : портр.

Рильський Б. М. Мандрівка в молодість батька / Богдан Рильський. — [2-ге вид., допов.]. — Київ : Київ, правда, 2004. — 142, [1] с., [24] арк. іл.

*** 

М. Т. Рильський : бібліогр. покажч., 1907—1965 / АН УРСР, Центр. наук. б-ка ; уклала К. Є. Скокан. — Київ : Наук, думка, 1970. — 519 с.

Максим Рильський і книга : анот. бібліогр. покажч. на допомогу лекторам, активістам та організаціям Товариства любителів книги / [уклад. І. О. Ільєн­ко]. — Київ : [б. в.], 1984. — 38 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар