Серед видатних людей, яких дала Україні та світові щедра на таланти подільська земля — яскрава, колоритна постать адвоката, політика, громадського і просвітянського діяча, публіциста, журналіста, редактора, видавця Євгена Олесницького, який в кінці XIX — на початку XX ст. уособлював гордість і цвіт галицької інтелігенції. Свій великий талант, багаті знання, душевну щедрість, гаряче серце щирого українського патріота він до кінця віддав служінню рідному народові, наполегливо працюючи на всіх найважливіших ділянках його національного життя.
Народився Євген Григорович 5 березня 1860 р. у с. Говилові Великого Гусятинського повіту на Тернопільщині у сім'ї священика, генеалогічне коріння якої сягає ХШ ст. Відомо, що із старого польського роду в XV ст. вийшов кардинал і примас краківський — Збігнєв Олесиицький. У п'ять років Євген читав в церкві "Апостола" і "Вірую", а в сім — не раз заступав батькові піддячого, особливо під час хрещення дітей.
Мати хлопчика займалась хатньою роботою й була невтомною господинею. Батько ж, навпаки, опікувався громадською роботою: закладав у повіті школи, поширював освіту серед односельців, був членом "Народного Дому".
Після того, як Євген провчився два роки у місцевій сільській школі, у 1867 р. батьки віддали його спочатку на навчання до Теребовлі, а через три — до Тернопільської гімназії. Під час восьмилітніх студій Олеснидького захопив вир громадського життя: спочатку він став членом Тернопільської учнівської "Громади", а незабаром очолив її. Ці роки були для нього справжньою школою і найкращим періодом життя, адже після Тернополя, за спогадами Євгена Олесницького, він вийшов "зрілим молодим чоловіком, свідомим свого становлення і своєї задачі в світі".
Народився Євген Григорович 5 березня 1860 р. у с. Говилові Великого Гусятинського повіту на Тернопільщині у сім'ї священика, генеалогічне коріння якої сягає ХШ ст. Відомо, що із старого польського роду в XV ст. вийшов кардинал і примас краківський — Збігнєв Олесиицький. У п'ять років Євген читав в церкві "Апостола" і "Вірую", а в сім — не раз заступав батькові піддячого, особливо під час хрещення дітей.
Мати хлопчика займалась хатньою роботою й була невтомною господинею. Батько ж, навпаки, опікувався громадською роботою: закладав у повіті школи, поширював освіту серед односельців, був членом "Народного Дому".
Після того, як Євген провчився два роки у місцевій сільській школі, у 1867 р. батьки віддали його спочатку на навчання до Теребовлі, а через три — до Тернопільської гімназії. Під час восьмилітніх студій Олеснидького захопив вир громадського життя: спочатку він став членом Тернопільської учнівської "Громади", а незабаром очолив її. Ці роки були для нього справжньою школою і найкращим періодом життя, адже після Тернополя, за спогадами Євгена Олесницького, він вийшов "зрілим молодим чоловіком, свідомим свого становлення і своєї задачі в світі".
Проте найважливішим етапом розвитку Є. Олесницького як особистості й громадського діяча слід вважати період навчання на правничому факультеті Львівського університету (1878). Завдяки участі в студентських організаціях "Дружній Лихвар", "Кружок правників" і культурно-просвітницьких товариствах "Руська Бесіда", "Просвіта" відбулось формування національних почуттів майбутнього адвоката, розширення й збагачення його інтересів та світогляду. Дружба Є. Олесницького з І. Франком, В. Барвінським та Н. Навроцьким справила вирішальний вплив на становлення світобачення обдарованого юнака в дусі модерного українства. Згодом, образ свого приятеля Іван Франко відтворив у повісті "Перехресні стежки".
Ще студентом Олесницький захопився журналістською й літературною діяльністю: писав вірші, які друкував у періодичних виданнях "Боян", "Временник", "Новий пролом", працював над перекладами з багатьох мов. Протягом 1884—1890 pp. переклав віршами лібрето дев'яти драм, комедій та опер польських, німецьких і російських авторів. Завдяки зусиллям Є. Олесницького значно збагатився репертуар тодішніх галицько-українських театрів, зріс їхній художній рівень. Так, у репертуар театрів потрапили не тільки зразки світової та української класики, а й твори галицьких і буковинських авторів: С. Воробкевича, Г. Цеглинського, К. Устияновича, О. Барвінського. Для того, щоб опера М. Лисенка "Різдвяна ніч" побачила світло рампи у Львівському театрі, ще з 1888 p., Є. Олесницький вів листування з композитором. У результаті оперу поставили 1890 p. у Станіславі. Справами українського театру він цікавився до кінця життя й часто дописував на цю тематику в пресу.
По закінченні університету (1883) Євген Олесницький залишився у Львові, де займався як адвокатською практикою, так і громадсько-просвітницькою роботою. Зокрема, виступав як журналіст, публіцист, редактор, видавець у багатьох галицьких періодичних виданнях — "Батьківщина", "Правда", "Діло". Там він вів рубрики політичного життя, писав статті на правову тематику, театральні рецензії, а головне — наукові розвідки з економічної проблематики: "Краєве дорогове законодавство в Галичині" (1887), "Примусова асикурація" (1888), "Нові робітничі закони в Австрії" (1888), "Школа історична політичної економії і її ювілей в літературі" (1889), "Конкуренція шкільна" (1890) та ін.
Фахівці дали високу оцінку його літературознавчим статтям у "Ділі": "Володимир Навроцький, його значення і заслуги" (1888), "Історія літератури руської О. Огоновського і критичний огляд" (1889).
Набутий досвід, поєднання правничих і журналістських знань дали змогу Олесницькому у 1889 р. разом з К. Левицьким та А. Горбачевським заснувати перший у Східній Галичині юридично-фаховий журнал "Часопись Правнича". Як його співредактор він вів у ньому економічний відділ.
Євген Олесницький — співтворець нового етапу українського національного відродження, що увійшов в історію як "адвокатська доба". Тому окремою сторінкою в його життєписі є правнича діяльність у м. Стрий, яка розпочалась 1 серпня 1891 р. відкриттям власної адвокатської канцелярії. Цей період був особливо плідним та насиченим багатьма визначними подіями, у результаті яких він незабаром став кваліфікованим правником, знаним на цілий край завдяки захисту соціальних, національних та громадянських прав українців у гучних політичних судових процесах. Найвідомішою судовою справою, у якій брав участь Є. Олесницький, став успішний захист ним українського депутата Т. Окуневського, звинуваченого в підбурюванні населення проти галицького намісника К. Бадені. Промови адвоката справили величезне враження на присутніх, і, як результат, звинуваченого виправдали.
Вагомою заслугою адвоката Олесницького стало використання ним української мови як ділової у власному юридичному бюро. Крім того, він домігся ведення судового діловодства у Стрию винятково українською мовою. Ці заходи було спрямовано на утвердження національної ідеї у свідомості кожного українця й принесли позитивні результати.
У той час поява в провінції освіченого українського правника автоматично покладала на нього обов'язки місцевого національного лідера. Тому головною рисою юридичної практики Є. Олесницького стало її успішне поєднання з громадською та економічною діяльністю. В історії Стрийщини розпочалась "ера доктора Євгена Олесницького" (1891—1909), який став однією з найпомітніших постатей громадського життя у Східній Галичині. Головну роль у цьому, насамперед, відіграло товариство "Просвіта", де він очолив провід місцевої філії. Свій досвід і знання, набуті у львівській "Просвіті", Олесиицький переніс на "стрийський ґрунт". Там він виголошував доповіді з різних галузей знань, організовував безоплатні бібліотеки, хорові виступи, ювілейні концерти, дні пам'яті видатних українців, організував розгалужену мережу первинних осередків у кожному селі повіту, виступив ініціатором спорудження у Стрию Народного Дому, у великому залі якого (1184 глядачів) згодом концертували С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцінський.
Є. Олесиицький реорганізував, а згодом очолив малоактивне політичне товариство "Підгірська Рада", а також допоміг українцям оволодіти "Касою задатковою", яка до того часу була в руках поляків, перетворивши її у надійну фінансову інституцію.
Продовженням цієї діяльності стало заснування з ініціативи та при активній участі Є. Олесницького Союзу руських (тобто українських) молочарських спілок, перетвореного пізніше на самостійну організацію — Крайовий Союз господарсько-молочарський у Стрию. Це було зумовлено розвитком кооперативного руху і, особливо, молочарства як галузі сільської кооперації. Молочна продукція галицьких спілок не поступалась якістю продукції польських і німецьких об'єднань, зате була дешевшою. Успіхи молочарства сприяли зростанню масштабів діяльності Союзу, завдяки якому Східна Галичина стала одним із провідних експортерів молочних продуктів, зокрема масла в Європі, а прибутки від молочарства сприяли розв'язанню проблеми поліпшення матеріального стану галицько-українських аграріїв.
З метою поліпшення добробуту селян 1899 р. у м. Олеськ Золочівського повіту було засновано товариство "Сільський Господар" як основної хліборобської інституції Галичини. Перші роки товариство працювало як садівничо-городницьке. Його основними завданнями стали піднесення рільництва, городництва, садівництва і пасічництва шляхом використання ефективних методів теоретичного і практичного навчання: лекцій, видання агрономічної літератури, організації взірцевих господарств, хліборобських шкіл, виставок. Саме Є. Олесиицький доклав чимало зусиль у реорганізацію товариства "Сільський господар", перетворивши його на крайове, щоб тереном діяльності була Східна Галичина.
Реорганізація господарської інституції Галичини збіглась у часі з першою хліборобською виставкою у Стрию 19—27 вересня 1909 р. Важливу роль в її підготовці та проведенні відіграв Олесиицький, виконуючи функції директора.
У нову добу розвитку "Сільський господар" під керівництвом адвоката став виразником інтересів українських селян перед органами влади. Товариство та його голова часто намагались укласти вигідні для українських селян угоди, забезпечували їх необхідними засобами виробництва, елітним насінням, саджанцями і допомагали збувати вироблені продукти, пропагували передові методи обробітку землі, організовували меліорацію громадських пасовищ і полонин та допомагали населенню, яке потерпало від негативних наслідків стихійних лих.
Період функціонування "Сільського господаря" під керівництвом Є. Олесницького характеризувався становленням галузевої видавничої діяльності: видання серії "Бібліотека Сільського господаря" (брошури, книги, підручники, часописи та календар "Сільський господар").
Наслідком праці адвоката у товаристві стали прискорення ринкової еволюції селянських господарств, а також підвищення національної свідомості українців. У результаті реформ, що були ним запропоновані, установа перетворилась на одну з найважливіших господарських організацій Австро-Угорщини.
У 1909 р. національний лідер Стрийщини переселився до Львова, де поринув у суспільно-громадську роботу. 1910 р. з почину товариства "Сільський господар" та його провідника постає і розвивається господарська організація галицько-українського хліборобства — Крайовий Союз для схову і збуту худоби. Крім цього, Є. Олесницький працював у проводі Крайового Союзу Ревізійного, Земельного банку іпотечного, директором Товариства взаємних забезпечень "Дністер".
Політична діяльність адвоката тісно перекликалась з основною. Політичні вподобання Олесницького нерозривно пов'язувались з національно-демократичним рухом. Тому-то він був серед засновників УНДП і навіть входив у трійку її лідерів.
Високим патріотизмом пройнята й діяльність Євгена Олесьницького як парламентарія. У 1900 р. його обрали до галицького Сейму, де він став керівником українського представництва на довгі десять років. А 1907 р. переміг на перших загальних і рівних виборах до Віденського парламенту й був його депутатом аж до смерті. З високих трибун парламентарій активно захищав українське селянство, виступав проти угод з поляками, наполегливо боровся за демократизацію виборчої системи імперії Габсбурґів, проти національного гніту галицьких русинів.
Парламентська діяльність Є. Олесницького уособлювала національні прагнення галицьких українців. У численних виступах політик намагався піднести економічний рівень українства, тому вимагав впровадження аграрних реформ для селян і міщан, добивався компенсаційної матеріальної допомоги центрального уряду українським аграріям за невигідні міжнародні договори і за наслідки стихійних лих, доповідав щодо реформи водного, цивільного, мисливського законів, проекту загального соціального забезпечення. У справі українського шкільництва в парламентських стінах адвокат виступав за реорганізацію системи народних шкіл, наповнення підручників матеріалом з української історії, виступав за відкриття нових українських гімназій і за викладання в них українською мовою, був ревним поборником ідеї відкриття українського університету в Львові.
Є. Олесницький — єдиний із українських політиків, який удостоївся честі бути прийнятим престолонаслідником Францом Фердинандом і дебатував із ним про майбутнє України. Ця зустріч була таємною, її присвятили обговоренню перспектив українського руху в Росії. Пан Євген Олесницький тоді повертався з тривалої мандрівки Росією й підготував розширений реферат про стан і перспективи українського руху та його можливу користь для Австро-Угорської держави.
Нові обов'язки захисту поневоленого рідного народу поклала на Олесницького Перша світова війна. Разом із К. Левицьким та М. Васильком він був у проводі Загальної Української Ради у Відні, репрезентуючи інтереси України відвідував табори інтернованих, захищав українських селян, їхні господарські установи. Адвокат повністю підтримував колег у тому, що основною політичною вимогою галицьких українців залишилося виділення Східної Галичини в окрему національно-адміністративну одиницю. Завдяки багатому досвіду громадсько-політичної роботи та високому інтелектуальному рівню видатний політик, безумовно, відіграв важливу роль у діяльності української фракції австрійського парламенту.
Перебуваючи у Відні, втомлений працею і важкою хворобою (параліч лівого боку), Євген Олесницький втратив надію на активне життя й боротьбу, але тішився, що зможе працювати хіба що пером. 26 жовтня 1917 р. у столиці Австро-Угорщини серце українського патріота зупинилось назавжди. Вірні друзі перевезли його тіло спочатку до Львова, а потім до Стрия, якому він віддав 18 років бурхливого життя. Є. Олесницького поховали при великому зібранні народу за участі митрополита А. Шептицького та 50 священиків.
Навіть при загальному знайомстві з багатогранною діяльністю національної постаті України Євгена Олесницького вражає широкий спектр його інтересів. Це була людина високої культури та національної гідності, гостро чутлива до всього нового, непримиренна до несправедливості національного та соціального визиску. І до сьогодні зберігають актуальність сотні розвідок із багатьох галузей знань, зокрема політики, економіки, юриспруденції, культури, написаних цією визначною особистістю на найвищому рівні тогочасних наукових досягнень.
Ще студентом Олесницький захопився журналістською й літературною діяльністю: писав вірші, які друкував у періодичних виданнях "Боян", "Временник", "Новий пролом", працював над перекладами з багатьох мов. Протягом 1884—1890 pp. переклав віршами лібрето дев'яти драм, комедій та опер польських, німецьких і російських авторів. Завдяки зусиллям Є. Олесницького значно збагатився репертуар тодішніх галицько-українських театрів, зріс їхній художній рівень. Так, у репертуар театрів потрапили не тільки зразки світової та української класики, а й твори галицьких і буковинських авторів: С. Воробкевича, Г. Цеглинського, К. Устияновича, О. Барвінського. Для того, щоб опера М. Лисенка "Різдвяна ніч" побачила світло рампи у Львівському театрі, ще з 1888 p., Є. Олесницький вів листування з композитором. У результаті оперу поставили 1890 p. у Станіславі. Справами українського театру він цікавився до кінця життя й часто дописував на цю тематику в пресу.
По закінченні університету (1883) Євген Олесницький залишився у Львові, де займався як адвокатською практикою, так і громадсько-просвітницькою роботою. Зокрема, виступав як журналіст, публіцист, редактор, видавець у багатьох галицьких періодичних виданнях — "Батьківщина", "Правда", "Діло". Там він вів рубрики політичного життя, писав статті на правову тематику, театральні рецензії, а головне — наукові розвідки з економічної проблематики: "Краєве дорогове законодавство в Галичині" (1887), "Примусова асикурація" (1888), "Нові робітничі закони в Австрії" (1888), "Школа історична політичної економії і її ювілей в літературі" (1889), "Конкуренція шкільна" (1890) та ін.
Фахівці дали високу оцінку його літературознавчим статтям у "Ділі": "Володимир Навроцький, його значення і заслуги" (1888), "Історія літератури руської О. Огоновського і критичний огляд" (1889).
Набутий досвід, поєднання правничих і журналістських знань дали змогу Олесницькому у 1889 р. разом з К. Левицьким та А. Горбачевським заснувати перший у Східній Галичині юридично-фаховий журнал "Часопись Правнича". Як його співредактор він вів у ньому економічний відділ.
Євген Олесницький — співтворець нового етапу українського національного відродження, що увійшов в історію як "адвокатська доба". Тому окремою сторінкою в його життєписі є правнича діяльність у м. Стрий, яка розпочалась 1 серпня 1891 р. відкриттям власної адвокатської канцелярії. Цей період був особливо плідним та насиченим багатьма визначними подіями, у результаті яких він незабаром став кваліфікованим правником, знаним на цілий край завдяки захисту соціальних, національних та громадянських прав українців у гучних політичних судових процесах. Найвідомішою судовою справою, у якій брав участь Є. Олесницький, став успішний захист ним українського депутата Т. Окуневського, звинуваченого в підбурюванні населення проти галицького намісника К. Бадені. Промови адвоката справили величезне враження на присутніх, і, як результат, звинуваченого виправдали.
Вагомою заслугою адвоката Олесницького стало використання ним української мови як ділової у власному юридичному бюро. Крім того, він домігся ведення судового діловодства у Стрию винятково українською мовою. Ці заходи було спрямовано на утвердження національної ідеї у свідомості кожного українця й принесли позитивні результати.
У той час поява в провінції освіченого українського правника автоматично покладала на нього обов'язки місцевого національного лідера. Тому головною рисою юридичної практики Є. Олесницького стало її успішне поєднання з громадською та економічною діяльністю. В історії Стрийщини розпочалась "ера доктора Євгена Олесницького" (1891—1909), який став однією з найпомітніших постатей громадського життя у Східній Галичині. Головну роль у цьому, насамперед, відіграло товариство "Просвіта", де він очолив провід місцевої філії. Свій досвід і знання, набуті у львівській "Просвіті", Олесиицький переніс на "стрийський ґрунт". Там він виголошував доповіді з різних галузей знань, організовував безоплатні бібліотеки, хорові виступи, ювілейні концерти, дні пам'яті видатних українців, організував розгалужену мережу первинних осередків у кожному селі повіту, виступив ініціатором спорудження у Стрию Народного Дому, у великому залі якого (1184 глядачів) згодом концертували С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцінський.
Є. Олесиицький реорганізував, а згодом очолив малоактивне політичне товариство "Підгірська Рада", а також допоміг українцям оволодіти "Касою задатковою", яка до того часу була в руках поляків, перетворивши її у надійну фінансову інституцію.
Продовженням цієї діяльності стало заснування з ініціативи та при активній участі Є. Олесницького Союзу руських (тобто українських) молочарських спілок, перетвореного пізніше на самостійну організацію — Крайовий Союз господарсько-молочарський у Стрию. Це було зумовлено розвитком кооперативного руху і, особливо, молочарства як галузі сільської кооперації. Молочна продукція галицьких спілок не поступалась якістю продукції польських і німецьких об'єднань, зате була дешевшою. Успіхи молочарства сприяли зростанню масштабів діяльності Союзу, завдяки якому Східна Галичина стала одним із провідних експортерів молочних продуктів, зокрема масла в Європі, а прибутки від молочарства сприяли розв'язанню проблеми поліпшення матеріального стану галицько-українських аграріїв.
З метою поліпшення добробуту селян 1899 р. у м. Олеськ Золочівського повіту було засновано товариство "Сільський Господар" як основної хліборобської інституції Галичини. Перші роки товариство працювало як садівничо-городницьке. Його основними завданнями стали піднесення рільництва, городництва, садівництва і пасічництва шляхом використання ефективних методів теоретичного і практичного навчання: лекцій, видання агрономічної літератури, організації взірцевих господарств, хліборобських шкіл, виставок. Саме Є. Олесиицький доклав чимало зусиль у реорганізацію товариства "Сільський господар", перетворивши його на крайове, щоб тереном діяльності була Східна Галичина.
Реорганізація господарської інституції Галичини збіглась у часі з першою хліборобською виставкою у Стрию 19—27 вересня 1909 р. Важливу роль в її підготовці та проведенні відіграв Олесиицький, виконуючи функції директора.
У нову добу розвитку "Сільський господар" під керівництвом адвоката став виразником інтересів українських селян перед органами влади. Товариство та його голова часто намагались укласти вигідні для українських селян угоди, забезпечували їх необхідними засобами виробництва, елітним насінням, саджанцями і допомагали збувати вироблені продукти, пропагували передові методи обробітку землі, організовували меліорацію громадських пасовищ і полонин та допомагали населенню, яке потерпало від негативних наслідків стихійних лих.
Період функціонування "Сільського господаря" під керівництвом Є. Олесницького характеризувався становленням галузевої видавничої діяльності: видання серії "Бібліотека Сільського господаря" (брошури, книги, підручники, часописи та календар "Сільський господар").
Наслідком праці адвоката у товаристві стали прискорення ринкової еволюції селянських господарств, а також підвищення національної свідомості українців. У результаті реформ, що були ним запропоновані, установа перетворилась на одну з найважливіших господарських організацій Австро-Угорщини.
У 1909 р. національний лідер Стрийщини переселився до Львова, де поринув у суспільно-громадську роботу. 1910 р. з почину товариства "Сільський господар" та його провідника постає і розвивається господарська організація галицько-українського хліборобства — Крайовий Союз для схову і збуту худоби. Крім цього, Є. Олесницький працював у проводі Крайового Союзу Ревізійного, Земельного банку іпотечного, директором Товариства взаємних забезпечень "Дністер".
Політична діяльність адвоката тісно перекликалась з основною. Політичні вподобання Олесницького нерозривно пов'язувались з національно-демократичним рухом. Тому-то він був серед засновників УНДП і навіть входив у трійку її лідерів.
Високим патріотизмом пройнята й діяльність Євгена Олесьницького як парламентарія. У 1900 р. його обрали до галицького Сейму, де він став керівником українського представництва на довгі десять років. А 1907 р. переміг на перших загальних і рівних виборах до Віденського парламенту й був його депутатом аж до смерті. З високих трибун парламентарій активно захищав українське селянство, виступав проти угод з поляками, наполегливо боровся за демократизацію виборчої системи імперії Габсбурґів, проти національного гніту галицьких русинів.
Парламентська діяльність Є. Олесницького уособлювала національні прагнення галицьких українців. У численних виступах політик намагався піднести економічний рівень українства, тому вимагав впровадження аграрних реформ для селян і міщан, добивався компенсаційної матеріальної допомоги центрального уряду українським аграріям за невигідні міжнародні договори і за наслідки стихійних лих, доповідав щодо реформи водного, цивільного, мисливського законів, проекту загального соціального забезпечення. У справі українського шкільництва в парламентських стінах адвокат виступав за реорганізацію системи народних шкіл, наповнення підручників матеріалом з української історії, виступав за відкриття нових українських гімназій і за викладання в них українською мовою, був ревним поборником ідеї відкриття українського університету в Львові.
Є. Олесницький — єдиний із українських політиків, який удостоївся честі бути прийнятим престолонаслідником Францом Фердинандом і дебатував із ним про майбутнє України. Ця зустріч була таємною, її присвятили обговоренню перспектив українського руху в Росії. Пан Євген Олесницький тоді повертався з тривалої мандрівки Росією й підготував розширений реферат про стан і перспективи українського руху та його можливу користь для Австро-Угорської держави.
Нові обов'язки захисту поневоленого рідного народу поклала на Олесницького Перша світова війна. Разом із К. Левицьким та М. Васильком він був у проводі Загальної Української Ради у Відні, репрезентуючи інтереси України відвідував табори інтернованих, захищав українських селян, їхні господарські установи. Адвокат повністю підтримував колег у тому, що основною політичною вимогою галицьких українців залишилося виділення Східної Галичини в окрему національно-адміністративну одиницю. Завдяки багатому досвіду громадсько-політичної роботи та високому інтелектуальному рівню видатний політик, безумовно, відіграв важливу роль у діяльності української фракції австрійського парламенту.
Перебуваючи у Відні, втомлений працею і важкою хворобою (параліч лівого боку), Євген Олесницький втратив надію на активне життя й боротьбу, але тішився, що зможе працювати хіба що пером. 26 жовтня 1917 р. у столиці Австро-Угорщини серце українського патріота зупинилось назавжди. Вірні друзі перевезли його тіло спочатку до Львова, а потім до Стрия, якому він віддав 18 років бурхливого життя. Є. Олесницького поховали при великому зібранні народу за участі митрополита А. Шептицького та 50 священиків.
Навіть при загальному знайомстві з багатогранною діяльністю національної постаті України Євгена Олесницького вражає широкий спектр його інтересів. Це була людина високої культури та національної гідності, гостро чутлива до всього нового, непримиренна до несправедливості національного та соціального визиску. І до сьогодні зберігають актуальність сотні розвідок із багатьох галузей знань, зокрема політики, економіки, юриспруденції, культури, написаних цією визначною особистістю на найвищому рівні тогочасних наукових досягнень.
ЛІТЕРА ТУРА
Твори Є. Олесницького
Сторінки з мого життя / Є. Олесницький. — Львів : Накладом вид. спілки "Діло", 1935. — Ч. 1 : (1860—1890). — 1935. — 250, [2] с, [1] арк. портр. ; Ч. 2 : (1890—1897) — 1935. — 122, [1] с.
Конкуренція шкільна на підставі обовязуючих законів державных и краевых, розпоряджень властей шкільных и рішень Трибуналу адміністраційного / представив Евгеній Олесницкій. — Львів: Коштом и заходом Т-ва "Просвіта". Друк. Т-ва им. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1890. — 52 с. — (Просвіта; Ч. 123, рік 1890, кн. 4).
Яка має бути наша рільнича організація?: промова на Загальних зборах філії Т-ва Госп. "Сільський Господар" в Станиславові / Є. Олесницький. — Львів : Друк. І. Айхельбергера, 1910. — 13 с. — (Б-ка "Сільського господаря"; Ч. 5).
Конкуренція шкільна на підставі обовязуючих законів державных и краевых, розпоряджень властей шкільных и рішень Трибуналу адміністраційного / представив Евгеній Олесницкій. — Львів: Коштом и заходом Т-ва "Просвіта". Друк. Т-ва им. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1890. — 52 с. — (Просвіта; Ч. 123, рік 1890, кн. 4).
Яка має бути наша рільнича організація?: промова на Загальних зборах філії Т-ва Госп. "Сільський Господар" в Станиславові / Є. Олесницький. — Львів : Друк. І. Айхельбергера, 1910. — 13 с. — (Б-ка "Сільського господаря"; Ч. 5).
Про социяльне обезпеченє / Є. Олесницький. — Львів : Накладом В. Бачинсь-кого, 1909.— 36 с.
До боротьби! : промова посла д-ра Евгена Олесницького виголошена в австрийській палаті послів підчас дебати над буджетовою провізорисю дня 2 грудня 1910 р. — Львів : Накладом В. Бачинського. Друк. І. Айхельбергера, 1910.—29 с.
До боротьби! : промова посла д-ра Евгена Олесницького виголошена в австрийській палаті послів підчас дебати над буджетовою провізорисю дня 2 грудня 1910 р. — Львів : Накладом В. Бачинського. Друк. І. Айхельбергера, 1910.—29 с.
Про Є. Олесницького
Бачинський В. Народний трибун. Життя і праця д-ра Євгена Олесницького / В. Бачинський. —Львів : Видав Іван Тиктор, 1938. — 32 с.
Ващишин М. Видатний громадський діяч Галичини : до 140-річчя від дня народж. Є. Олесницького / М. Ващишин // Дзвін. — 2000. — № 7. — Є. 112—121.
Гелей Т. Євген Олесницький / Т. Гелей, Я. Занік // Українські кооператори : іст. нариси. — Львів, 1999,—Кн. 1. —С. 156—163. — ISBN 966-02-1336-6.
Канкан В. А. З корифеїв українського руху (суспільно-культурна праця Євгена Олесницького) / В. А. Качкан // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: у 2 ч. / В. А. Качкан ; за ред. А. 3. Москаленка; передм. А. Г. Погрібного. — К„ 1994. —Ч. 1, —С. 160—168. — ISBN 5-325-00349-6.
Канкан В. А. З корифеїв українського руху (суспільно-культурна праця Євгена Олесницького) / В. А. Качкан // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: у 2 ч. / В. А. Качкан ; за ред. А. 3. Москаленка; передм. А. Г. Погрібного. — К„ 1994. —Ч. 1, —С. 160—168. — ISBN 5-325-00349-6.
Качкан В. Олесницький Євген Григорович [05.03.1860—26.10.1917] // Українська журналістика в іменах / за ред. М. М. Романюка ; передм. В. Качкана. — Львів, 1994. — Вип. 1. — Є. 136—139. — ISBN 5-7702-0785-Х.
Кушплір Д. Олесницький Євген (5.3.1860—26.10.1917) / Д. Кушплір // Довідник з історії України / Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, Ін-т істор. дослідж. ; за заг. ред.: І. Підкови і Р. Шуста. — К., 2001. — С. 529. — ISBN 966-504-179-7.
Лозинський М. Ті, що від нас відійшли : посмертні згадки: [Р. Ссмбратович, М. Коцюбинський, Л. Українка, К. Паньківський, Я. Федорчук, Я. Весоловський. Е. Олесницький] / М. Лозинський. —Львів: Друк. Ставропиг. Ін-та. Під управою Ю. Сидорака, 1917. — 53, [4] с, включ, обкл. — (Літературно-наукова бібліотека; Ч. 162).
Матейко Р. Євген Олесницький: ретроспективний погляд на деякі сторінки життя та діяльності / Р. Матейко // Наукові записки. — Тернопіль, 2003. — Вип. 2. — С. 75—80.
Матейко Р. Євген Олесницький — творець і лідер української молочарської кооперації Східної Галичини (1904—1914) / Р. Матейко // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. 29 вересня 2005 р., Чернівці. — Чернівці, 2005. — Т. 1 : Історія України. Краєзнавство. — С. 143—148. — ISBN 966-8653-40-8. — ISBN 966-8653-41-6 (Том 1).
Чуйко І. Євген Олесницький: сторінки життєпису : іст.-біогр. нарис /1. Чуйко. — Тернопіль: Принтер-інформ, 2005. —206 с.
Чуйко І- С. Громадська та парламентська діяльність Євгена Олесницького (1360—1917) : автореф. дис. ... канд. іст. наук /1. С. Чуйко ; HAH України. Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича, Ін-т народознав. —Львів, 2007. — 19 с.
Матейко Р. Євген Олесницький — творець і лідер української молочарської кооперації Східної Галичини (1904—1914) / Р. Матейко // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. 29 вересня 2005 р., Чернівці. — Чернівці, 2005. — Т. 1 : Історія України. Краєзнавство. — С. 143—148. — ISBN 966-8653-40-8. — ISBN 966-8653-41-6 (Том 1).
Чуйко І. Євген Олесницький: сторінки життєпису : іст.-біогр. нарис /1. Чуйко. — Тернопіль: Принтер-інформ, 2005. —206 с.
Чуйко І- С. Громадська та парламентська діяльність Євгена Олесницького (1360—1917) : автореф. дис. ... канд. іст. наук /1. С. Чуйко ; HAH України. Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича, Ін-т народознав. —Львів, 2007. — 19 с.
Чуйко І. Діяльність Євгена Олесницького в австрійському парламенті (1907— 1917) / І. Чуйко // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 29 верес. 2005 p., Чернівці. — Чернівці, 2005. — Т. 1 : Історія України. Краєзнавство. — С. 149—154. — ISBN 966-8653-40-8. — ISBN 966-8653-41-6 (Том 1).
Чуйко І. Визначний український громадсько-політичний діяч Євген Олесницький (1860—1917): повернення із забуття і вшанування пам'яті/ І. Чуйко // Наукові записки. — Тернопіль, 2007. — Вип. 2. — С. 17—21.
Чуйко І. Визначний український громадсько-політичний діяч Євген Олесницький (1860—1917): повернення із забуття і вшанування пам'яті/ І. Чуйко // Наукові записки. — Тернопіль, 2007. — Вип. 2. — С. 17—21.
Чуйко І. С. Роль Є. Олесницького у розбудові крайового хліборобства товариства "Сільський господар" /І. Є. Чуйко // Наукові записки. — Вінниця, 2005. — Вип. 9. — С. 125—131. — ISBN 966-7153-46-10.
Чуйко І. С. Адвокатська діяльність Євгена Олесницького // Сторінки історії : зб. наук. пр. / відп. ред. Н. Ф. Гнатюк. — К., 2004. — Вип. 19. — С. 282—293.
Чуйко І. С. Адвокатська діяльність Євгена Олесницького // Сторінки історії : зб. наук. пр. / відп. ред. Н. Ф. Гнатюк. — К., 2004. — Вип. 19. — С. 282—293.
ІЛЮСТРАЦІЯ
Д-р Евген Олесницький : [Фотогр.] // Олесницький Е. Сторінки з мого життя. — Львів, 1935. — Ч. 1 : (1860—1890). — С. [1].
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.