понеділок, 23 березня 2015 р.

Вулиця Шевченка в Чернігові:історія

   У Х – ХIII століттях територія від сучасної Красної площі до річки Стрижень, де пролягає вул. Шевченка, входила до складу, так званого, Окольного граду — торгівельно-ремісничої частини стародавнього Чернігова. Під час археологічних досліджень, які здійснювалися на цій місцевості, були знайдені залишки житлових, господарчих та виробничих споруд давньоруської доби, зібрана величезна кількість речей якими користувалися наші пращури. Зараз вони прикрашають експозиції Чернігівських музеїв.
    Існували тут і храми, з числа яких, на жаль, збереглася тільки П’ятницька церква, зведена наприкінці ХII століття талановитими кам’яних справ майстрами. Деякі історики вважають, що це був головний храм існуючого тоді у Чернігові жіночого монастиря.
  Міська забудова давньоруських часів закінчувалася на правому березі Стрижню, а на лівому знаходився острог, який був ніби міською брамою, за якою починався шлях до Новгорода-Сіверського та Брянська. Вздовж нього існували поселення, від яких до нашого часу збереглися окремі кургани. У районі, де зараз знаходиться інститут мікробіології стояло літописне давньоруське місто Гюргічев, яке згадується у літопису ще в 1152 році.

   Монголо-татарська навала перервала розвиток Чернігова. Місто було спалене і надовго прийшло у занепад. Навіть у 1786 році у ньому налічувалося лише 3924 мешканця, а площа дорівнювала 476 десятин (1782 р.). Перший проект планової забудови Чернігова був складений у 1786 році. У 1803 р. він уточнений, після чого розпочалася реконструкція безсистемної міської забудови, на місті якої поступово сформувалася мережа прямих і широких вулиць, що збереглася у історичній частині Чернігова і до сьогодні.
   На рубежі Х1Х – ХХ ст. сучасна вул. Шевченка складалася з трьох окремих вулиць. Перша мала назву Богоявленська і простягалася від сучасної вул. Кирпоноса до Красного мосту. Друга, Московська, брала свій початок на лівому березі Стрижня і прямувала до перехрестя з сучасною вулицею ім. Молодшого, де височіла зруйнована вже після війни Вознесенська церква. Третя звалася Смоленською. Вона пролягала вздовж сучасного міського парку до самої околиці.
    Кожна з означених вулиць мала свою історію та особливості. З кожною з них пов’язані певні події, славетні імена та історичні пам’ятки, які складають історію міста. Так, на самому початку колишньої Богоявленської до сьогодні зберігся двоповерховий цегляний будинок зведений у 1860 році для першої поліцейської частини та управління поліцмейстера. Він стояв навпроти Театрального скверу, на місті якого зараз розкинувся сквер ім. Попудренка. Зараз у цьому історичному будинку розміщується міська прокуратура. З того ж боку вулиці, трохи ближче до Красної площі, у глибині двору в 1898 році була збудована водонапірна башта, яка на жаль до нашого часу не збереглася. А ось зведений близько 1814 р. будинок губернських установ (сучасна облдержадміністрація) існує і сьогодні. Правду кажучи він суттєво змінив свій вигляд, виріс на один поверх та „розтягнувся” у довжину, але все у часі змінюється. Із 1866 до 1917 року у цьому будинку діяла губернська земська управа де у різні часи працювали письменник Б.Д. Грінченко, поет В.І.Cамійленко, класик української літератури М.М.Коцюбинський. Трохи ліворуч від входу на сучасну Алею Героїв знаходився великий магазин під відомою кожному чернігівцю вивіскою „ Торговля Метрик – Доюшевской”. Далі, в бік Красного мосту, з цього ж боку Богоявленської були розташовані магазини, вхід до Олексіївського пасажу, який тягнувся перпендикулярно неї до сучасного приміщення „Діпроцивільпромбуд”. Всі ці споруди загинули під час Великої Вітчизняної війни. А ось зведений у 1913 році клуб чиновників зберігся. Зараз у ньому міститься управління чернігівської міської міліції.
   Від тогочасної забудови протилежного боку вулиці майже нічого не збереглося. Зникли торгівельні ряди, які стояли там, де зараз вільний простір площі. Зруйновані під час останньої війни будинки, які стояли на місті сучасного скверу Богдана Хмельницького. Сьогодні тільки з давніх путівників, газет та архівних документів можна довідатися про те, що сто років тому на колишній Богоявленській вулиці існували готелі під гучними назвами „Метрополь”, „Дагмара”, „Сан-Ремо”, „Ермітаж” та „Метрополь”, працювали „Комфортабельная парикмахерская Лазаря Нехлина” та, на розі з Мстиславською, велика аптека Ісаака Маркельса. Напроти неї мешкав лікар та відомий етнограф і письменник Степан Нос. Як одна з центральних вулиць міста Богоявленська ще у 1879 році була замощена і вигідно відрізнялася від інших.
   У середині ХХ ст. зруйнована частина Радянської вулиці (так звалася тоді вул. Шевченка) була відбудована і набула сучасного вигляду.

Джерело: Біла хата. - Режим доступу

Немає коментарів:

Дописати коментар