У місті Чернігові свого часу були встановлені аж чотири тріумфальні арки: неподалік Красного мосту, на розвилці доріг, що вели на Київ і Любеч, через річку Кордівка й при в’їзді до Чернігова з боку Києва. Тріумфальна арка, зображена на дореволюційному знімку, стояла на вулиці Шосейній (нині пр-т Миру) між Валом і сквером, що прилягає до Катерининської церкви.
Як бачимо, чернігівська арка не вирізнялась особливою помпезністю, навпаки – вона була дуже проста і скромна – лише з одним арковим отвором. З часом арка під впливом атмосферних явищ почала втрачати своє первісне обличчя. Коштів на ремонт у місцевої влади, очевидно, бракувало. Власне, як і всі інші, вона почала втрачати свою історичну цінність. Коли тріумфальну арку знесли, достеменно не відомо, але на початку ХХ сторіччя арки вже не було. Її зображення збереглося лише на старих чернігівських листівках. Там, де вона колись стояла, пролягла асфальтова магістраль. З одного боку, як і в прадавні часи, розташований Вал, з іншого – сквер із погруддям Фрунзе. (Недавно це погруддя було знесено).
Як бачимо, чернігівська арка не вирізнялась особливою помпезністю, навпаки – вона була дуже проста і скромна – лише з одним арковим отвором. З часом арка під впливом атмосферних явищ почала втрачати своє первісне обличчя. Коштів на ремонт у місцевої влади, очевидно, бракувало. Власне, як і всі інші, вона почала втрачати свою історичну цінність. Коли тріумфальну арку знесли, достеменно не відомо, але на початку ХХ сторіччя арки вже не було. Її зображення збереглося лише на старих чернігівських листівках. Там, де вона колись стояла, пролягла асфальтова магістраль. З одного боку, як і в прадавні часи, розташований Вал, з іншого – сквер із погруддям Фрунзе. (Недавно це погруддя було знесено).
Під цією аркою свого часу проходили гості Чернігова – досить поважні люди, адже стародавнє місто полюбляли відвідувати навіть російські царі. Був тут і Петро I, і Катерина II, і Павло I, коли ще був тільки спадкоємцем трону. Зупинився він у заміському архієрейському будинку, побував у храмах. От на честь саме цих відвідин у Чернігові й збудували тріумфальні ворота. Того самого року місто відвідав майбутній імператор Олександр I разом із братом – великим князем Костянтином Павловичем. Після цього Олександр I ще двічі відвідував Чернігів. Двічі побував у Чернігові й Микола I – у 1837-му й 1852 році. Імператору сподобався зразковий порядок у Чернігові. Також тут двічі був і останній російський цар Микола II.
Неподалік Тріумфальної арки у сквері чернігівці встановили пам’ятник Олександру II та Олександру III. Згодом вони були знищені більшовиками.
Диканька
Ні більше ні менше, історичний символ оспіваного Гоголем села Диканьки – місцева тріумфальна арка, побудована 1820 року за проектом Луїджі Руска як парадний в’їзд до садиби Кочубеїв. Зведено браму в пам’ять про приїзд до Диканьки імператора Олександра I.
Арка – частина садиби Кочубеїв, що збереглася донині. Раніше її композиційним центром був красивий парадний палац, побудований наприкінці XVІІІ століття за проектом уже згадуваного архітектора Джакомо Кваренгі. Та в роки громадянської війни палац Кочубеїв був зруйнований і розібраний. Окрім усього, цю арку вважають єдиною пам’яткою на землях сучасної України, пов’язаною з увічненням спогадів про війну й перемогу над вояками Наполеона у війні 1812 року.
Новгород-Сіверський
Якби похід князя Ігоря, того самого, що бажав «списа переломити кінець поля Половецького» й «напитися води шоломом із Дону», завершився вдало, хтозна, може, після повернення до свого стольного города, що їм був Новгород-Сіверський, він повелів би там звести тріумфальну арку ще в XII столітті. А так цьому нині невеликому українському райцентрі на Чернігівщині довелося чекати будівництва тріумфальної арки ні багато ні мало 600 років.
Щоправда, зводити тріумфальну арку в Новгород-Сіверському вирішили не на честь якихось воєнних звитяг, а щоб відзначити запланований приїзд до міста імператриці Катерини II. З 1786-го по 1787 рік тривало будівництво, фінансування якого взяли на себе місцеві дворяни й купецтво. Проект цієї пам’ятки архітектури розробив не абихто, а відомий зодчий італійського походження Джакомо Кваренгі. Саме він – автор багатьох споруд у Петербурзі – створив яскравий зразок стилю провінційного класицизму кінця XVIII століття.
Між колонами споруди розміщені ліпні овальні щити, які по вертикалі прикрасили герби Мглина, Конотопа, Глухова, Кролевця, Суража, Погара, Стародуба, Сосниці й Коропа. Повіти, центрами яких були зазначені міста, входили до складу тогочасного Новгород-Сіверського намісництва. Імператриці тріумфальна арка так сподобалась, що вона розщедрилась і пожертвувала місту 100 тисяч карбованців золотом – на споруду нового собору.
За два з гаком століття жителі Новгород-Сіверського вже звикли до цієї цікавої архітектурної споруди, а ось гостей міста тріумфальна арка дивувати не перестає й досі.
Джерело: Біла хата. - Режим доступу
Неподалік Тріумфальної арки у сквері чернігівці встановили пам’ятник Олександру II та Олександру III. Згодом вони були знищені більшовиками.
Диканька
Ні більше ні менше, історичний символ оспіваного Гоголем села Диканьки – місцева тріумфальна арка, побудована 1820 року за проектом Луїджі Руска як парадний в’їзд до садиби Кочубеїв. Зведено браму в пам’ять про приїзд до Диканьки імператора Олександра I.
Арка – частина садиби Кочубеїв, що збереглася донині. Раніше її композиційним центром був красивий парадний палац, побудований наприкінці XVІІІ століття за проектом уже згадуваного архітектора Джакомо Кваренгі. Та в роки громадянської війни палац Кочубеїв був зруйнований і розібраний. Окрім усього, цю арку вважають єдиною пам’яткою на землях сучасної України, пов’язаною з увічненням спогадів про війну й перемогу над вояками Наполеона у війні 1812 року.
Новгород-Сіверський
Якби похід князя Ігоря, того самого, що бажав «списа переломити кінець поля Половецького» й «напитися води шоломом із Дону», завершився вдало, хтозна, може, після повернення до свого стольного города, що їм був Новгород-Сіверський, він повелів би там звести тріумфальну арку ще в XII столітті. А так цьому нині невеликому українському райцентрі на Чернігівщині довелося чекати будівництва тріумфальної арки ні багато ні мало 600 років.
Щоправда, зводити тріумфальну арку в Новгород-Сіверському вирішили не на честь якихось воєнних звитяг, а щоб відзначити запланований приїзд до міста імператриці Катерини II. З 1786-го по 1787 рік тривало будівництво, фінансування якого взяли на себе місцеві дворяни й купецтво. Проект цієї пам’ятки архітектури розробив не абихто, а відомий зодчий італійського походження Джакомо Кваренгі. Саме він – автор багатьох споруд у Петербурзі – створив яскравий зразок стилю провінційного класицизму кінця XVIII століття.
Між колонами споруди розміщені ліпні овальні щити, які по вертикалі прикрасили герби Мглина, Конотопа, Глухова, Кролевця, Суража, Погара, Стародуба, Сосниці й Коропа. Повіти, центрами яких були зазначені міста, входили до складу тогочасного Новгород-Сіверського намісництва. Імператриці тріумфальна арка так сподобалась, що вона розщедрилась і пожертвувала місту 100 тисяч карбованців золотом – на споруду нового собору.
За два з гаком століття жителі Новгород-Сіверського вже звикли до цієї цікавої архітектурної споруди, а ось гостей міста тріумфальна арка дивувати не перестає й досі.
Джерело: Біла хата. - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.