четвер, 23 квітня 2015 р.

До 130-річчя від дня народження С. П. Постернака (1885—1938)

  Серед українських діячів науки та культури чільне місце посідає Сте­пан Пилипович Постернак— педагог, історик освіти, бібліотеко-та бібліографознавець, який був одним із фундаторів і першим офіційним директо­ром Всенародної бібліотеки України. Він доклав чимало зусиль у станов­лення та розвиток вітчизняного бібліотекознавства і бібліографознавства. Проте кілька десятиліть ім'я Степана Пилиповича було під забороною. Зне­важена тоталітарною системою, його діяльність не згадувалась навіть у спеціальних вузівських курсах з історії та організації бібліотечної справи вищих навчальних закладів, тому що С. Постернак вважався ворогом народу.
   Народився Степан Постернак на Чернігівщині у с. Степанівка Ні­жинської округи, у сім'ї дяка. Здобути освіту юнакові допоміг старший брат Олександр, який працював вчителем у Маріуполі. 
   У 1905 р. С. Постернак вступив до Ніжинського історико-філологічного інституту. Вже на першому курсі він активно включився у політичне та громадське життя, брав участь у революційних подіях 1905 р., був зааре­штований жандармським управлінням у 1906 р. на кілька місяців. 
  Провчившись три роки у Ніжині, Степан приймає рішення перевес­тись до Санкт-Петербурзького історико-філологічного інституту. У серпні 1908 р. він був зарахований на третій курс цього навчального закладу.

   Потужний науковий і культурний потенціал столиці Російської імперії сприяв всебічному розвиткові особистості Постернака. Деякий час Степан відчував себе незатишно у цьому холодному й непривітному місті, але згодом зрозумів і відчув усі переваги Санкт-Петербурга, повірив у власні сили. Юнак гарно навчався, проте на четвертому курсі був відрахований за участь у сходці. Пізніше Постернак продовжив навчання у Петербурзькому університеті і закінчив його у 1911 р.
   Свою трудову діяльність молодий вчитель розпочав у комерційних школах. Деякий час працював в Умані (1911), потім у Тихорецьку (1912—1914), де вперше прилучився до бібліотечної справи. Однак життя у цьому місті після столиці видавалось надто спокійним і рутинним. Степан відчу­вав у собі сили, які не використовувались у педагогічній діяльності. 
    Восени 1914 р. С. Постернак переїжджає до Таганрога. Там він пра­цює вчителем російської мови та історії, читає лекції, бере активну участь у реорганізації міської бібліотеки імені А. Чехова, складає проект демократи­зації бібліотеки, сприяє наближенню її до населення. 
    Лютнева революція 1917 р. пожвавила політичне життя провінційного Таганрога. З початку березня Постернак виступає на мітингах, бере участь у роботі загальноміського розпорядчого комітету, одночасно входить до складу української громади у Таганрозі. Постійний зв'язок і спілкування з земляками стали для Постернака дуже важливими, адже він завжди па­м'ятав, що є українцем і ніколи не забував рідної мови. 
    Після закінчення навчального року С. Постернак вирушив до Києва, де прослухав короткі курси для лекторів, а влітку вже сам читав лекції з вітчизняної історії та про українське питання на вчительських курсах, що були організовані Товариством шкільної освіти у різних містах України. 
    З початком навчального року С. Постернак повернувся до Таганрога, але не надовго. Уже в грудні 1917 р. він остаточно перебрався до Києва — столиці Української Народної Республіки. Його діяльність у цей період по­в'язана в основному з освітніми установами. Він працює у складі комі­саріату у справах Київської шкільної округи, згодом — у Київському губер­ніальному комісаріаті по народній освіті та у Міністерстві народної освіти; пізніше — у Всевидаті та Книгоспілці, в учительській семінарії. Зі встанов­ленням радянської влади був лектором в учительській семінарії, в авіацій­ній школі, у Київському та Черкаському інститутах народної освіти, редак­тором у Книгоспілці, Вукоспілці та Державному видавництві України. 
   У 1920 р. вийшла книга С. Постернака "Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917—1919 pp.", написана на основі власних спостережень та участі в подіях тих бурхливих років. У ній відтворено, політику кожної пануючої влади у галузі народної освіти, розкрито націо­нальний характер освітнього руху. 
   Як досліднику історії українського освітнього руху Степану Постернаку восени 1921 р. доручають очолити секцію з історії освіти в Україні при Педагогічній комісії Всеукраїнської Академії наук. Того самого 1921 р. він стає вченим секретарем Комісії енциклопедичного словника. 
   У Всенародній бібліотеці України С. Постернак почав працювати з 28 березня 1922 р. Спочатку як член Тимчасового комітету для заснування Бібліотеки, а з 26 березня 1923 р. — за одностайно обраним Спільним зіб­ранням ВУАН — став першим офіційним директором Бібліотеки. 
    Створена у 1918 р. бібліотека формувалась у надзвичайно складний і суперечливий період історичного розвитку України. Задумана як націо­нальна за змістом фондів, функціями та роллю у суспільному і культурно­му житті України, книгозбірня, відповідно, отримала назву Національна бібліотека Української держави. Проте з 1921 р. офіційна назва її — "Все­народна бібліотека України при Всеукраїнській Академії наук". Незважаю­чи на перейменування та суспільно-політичні події у 20-х роках, ідея На­ціональної бібліотеки реалізовувалась послідовно. Після обрання Степана Постернака директором бібліотеки, перед ним відкрилось всеосяжне поле діяльності з розбудови книгозбірні, враховуючи два її основні завдання — бути фундаментальною бібліотекою Всеукраїнської академії наук і Націо­нальною бібліотекою України. Про фундаментальний підхід до справи її директора свідчить книга "Всенародна бібліотека України при Всеукраїнсь­кій Академії наук у м. Києві" (1923), в якій проаналізовано усі напрями роботи: впорядкування та використання книжкового фонду, фінансування, штати, управління книгозбірнею тощо. 
   Керувати бібліотекою С. Постернаку довелось у нелегких умовах її становлення. Та, незважаючи на відсутність належного досвіду, фінансову скруту, розкиданість фондів по різних приміщеннях, брак бібліотечного устаткування, складнощі в організації опрацювання величезного масиву документів, ВБУ невпинно розвивалась. 
   Насамперед, С. Постернак вирішив кілька принципових питань щодо організації фондів. До книгозбірні надходило надзвичайно багато книг із установ, приватних бібліотек, які необхідно було зробити доступними для читачів. Директор запровадив тимчасове скорочення обробки літератури, що дало змогу за кілька місяців закаталогізувати сотні тисяч одиниць. 
   Під керівництвом С. Постернака було створено Каталографічну комі­сію, яка поставила за мету виробити каталографічну інструкцію єдиних, уніфікованих, обов'язкових для дотримання усіма бібліотекарями правил опису. 
   Дуже швидко під керівництвом С. Постернака ВБУ зібрала величезну кількість чита­чів, виконувала колосальну організаційну, краєзнавчу, наукову й педаго­гічну роботу. Як бібліотека нового типу, ВБУ розгорнула широку активну роботу з читачем. Організовуючи сотні виставок, складаючи бібліографічні покажчики, надаючи тисячі бібліографічних консультацій, активно пропа­гуючи сотні тисяч книг з прикладних наук, техніки, економіки, Всенародна бібліотека брала, таким чином, активну участь у постановці й вивченні проблеми індустріалізації та розвитку продуктивних сил країни. 
   У період директорства С. Постернака організаційно оформилась нау­кова діяльність ВБУ: почала функціонувати Науково-дослідна комісія біб­ліотекознавства й бібліографії, було відкрито аспірантуру для підготовки молодих науковців, пов'язаних з бібліотечною практикою. До викладання в аспірантурі залучили найкращих фахівців — М. Сагарда, М. Ясинського, В. Іваницького, В. Козловського, Д. Балику. Для підготовки середнього біб­ліотечного персоналу створили річні курси, якими опікувався сам С. Пос­тернак. 
   Протягом усієї практичної діяльності Степан Пилипович активно дру­кувався в пресі, виступав з доповідями практично на всіх нарадах і конфе­ренціях, а також на зборах і засіданнях Ради ВУАН з питань діяльності ВБУ, бібліотечної справи, бібліографії та книгознавства. 
   Спливало перше десятиріччя діяльності ВБУ. У своїй доповіді на Раді ВУАН С. Постернак, підсумовуючи діяльність Бібліотеки наголосив, що за перше десятиріччя багато зроблено, багато осягнено, більше, ніж можна було мріяти, але все це лише перший, хоч і найважливіший крок на шляху до створення книгозбірні, яка могла б стати нарівні з найкращими євро­пейськими бібліотеками. 
   Святкування з нагоди 10-річчя утворення Бібліотеки призначили на час закінчення будівництва нового приміщення. Однак події 1928—1930 рр., зокрема робота в січні 1928 р. комісії НКО в Академії наук, вже вплинула на подальшу долю ВБУ. Наприкінці 1928 р. у пресі з'являється низка ста­тей із звинуваченнями на адресу ВБУ та її директора у тому, що під дахом Бібліотеки зібралися "богослови й петлюрівці", що від радянського читача приховуються книги, не розбираються їхні стоси. У відповідь на ці звину­вачення Постернак публікує статтю "Ще про роботу Всенародної бібліо­теки України Всеукраїнської Академії наук", у якій пояснює: чому зріс штат бібліотеки, розповідає про використання коштів, про наукову теоре­тичну роботу тощо. 
   У середині 1929 — на початку 1930 р. був зорганізований процес "Спіл­ки визволення України", пов'язаний з іменами С. Єфремова та М. Слабченка. Під приводом боротьби з "псевдовченими" в Академії наук почалось звільнення багатьох талановитих науковців. Чистки в Академії мали тяжкі наслідки і для ВБУ: імена засновників Бібліотеки — членів Тимчасового комітету було дискредитовано. У жовтні 1929 р. С. Постернака заарештували за участь в українській контрреволюційній організації, що мала на меті повалення радянської влади й боротьбу за створення української незалежної республіки на зразок УНР. 
   Степану Пилиповичу не хотілося вірити, що його позбавлено волі саме тоді, коли Бібліотека, переживши найскладніший період свого станов­лення, виходила на новий рівень розвитку, коли вже було майже реоргані­зовано структуру, розібрано багатотисячні залежі літератури,   нагромад­жено великий досвід. У зв'язку з арештом директора звільнили з роботи. 
   Під тиском слідчих органів, Постернак був змушений написати визнання "Моє каяття". Це був трагічний документ тієї епохи. 26 травня 1930 р. було ухвалено закрити справу С. Постернака і він вийшов на волю. 
   Після звинувачення Степан Пилипович ще деякий час очолював Біб­ліографічну' комісію ВУАН, входив до оргкомітету Першої бібліографічної наради УСРР, намагався повернутися до наукової праці, та у 1933 р. знову почались чистки, і його знову звільнили з роботи. С. Постернак довгий час ніде не міг влаштуватись. Лише у 1937 р. одержав посаду завідувача      від­ділу бібліотеки Наркомтяжпрому, але невдовзі — 29 грудня, його заареш­товують вдруге. Постернака звинувачують у тому, що він нібито був активним учасником української націоналістичної організації, проводив активну антирадянську націоналістичну діяльність, входив до терористичних орга­нізацій і був пов'язаний з існуючою у Києві німецькою націоналістичною організацією та агентом німецької розвідки. 31 грудня на засіданні так званої "трійки" при Київському облуправлінні НКВС УРСР ухвалили поста­нову про розстріл С. Постернака, яку виконали 19 січня 1938 р. 
   С. Постернак загинув, не доживши до 53-х років. Він завжди був сві­домим українцем, вірив у майбутнє своєї країни, прагнув власною працею наблизити її до "блискучого розвитку". Після проголошення незалежності України перемогла історична справедливість, і в 1989 р. С. Постернак був реабілітований, а в 1996 р. Центральній науковій бібліотеці HAH України повернули статус Національної бібліотеки України, біля витоків якої стояв він — її перший директор. 

ЛІТЕРАТУРА

Основні видання творів С. П. Постернака

Постернак С. Всенародна бібліотека України при Всеукраїнській Академії Наук у м. Київі / С. Постернак. — К. : Друк. Всеукр. АН, 1923. — 63 с. : табл.

Постернак С.  Бібліографічна комісія ВУАН : звідомлення за 1931 рік / С. Постернак // Вісті ВУАН. — 1932. —№ 1. — С. 14—21.

Постернак С.  Бібліографія на Україні / С. Постернак // Бібл. зб.. — 1927. — № 3. — С. З—7.

Постернак С.  Всенародна Бібліотека України / С. Постернак // Бібліол. вісті. — 1925. — № 1/2. — С. 157—160.

Постернак С.  Всенародна Бібліотека України при ВУАН за 1-ше 10-річчя свого існування : доп. на засід. Ради ВУАН 11 лют. 1929 р. / С. Постернак // Вісті ВУАН. — 1929. — № 2. — С. 21—27.

Постернак С.  Всенародна бібліотека України — база науково-дослідної роботи / С. Постернак // Бібл. зб. — 1927. — № 2. — С. 5—25.

 Постернак С.  До дискусії про український бібліографічний репертуар / С. Постернак // Журн. бібліотекознав. та бібліогр. — 1928. —№ 2. — С. 87—95.

 Постернак С.  Журнал бібліотекознавства та бібліографії / С. Постернак // Журн. бібліотекознав. та бібліогр. — 1927. — № 1. — С. 3—8.

Постернак С.  За принцип колективного авторства / С. Постернак // Совет. библиогр. — 1935. — № 1/2. — С. 73—105.

Постернак С.  Использование книжной летописи для каталогов / С. Постернак // Тр. Второй Все-рос. конф. науч. б-к. — П., 1929. — С. 296.

Постернак С.  Кооперирование научных библиотек / С. Постернак // Тр. Второй Всерос. конф. науч. б-к. — Л., 1929. — С. 57—58.

Постернак С.  Координирование научно-библиографических работ различных учреждений : выс­тупление на 1-м Всерос. Библиогр. Съезде в Москве 2—8 дек. 1924 г. / С. Постернак // Библиогр. изв. — 1926. — № 1/4. — С. 50.

Постернак С.  Междубиблиотечный обмен / С. Постернак // Тр. Второй Всерос. конф. науч. б-к. — Л., 1929, —С. 310—311.

Постернак С.  О Предметном каталоге / С. Постернак // Тр. Второй Всерос конф кауч б-к . Л,

1929.—С. 270—271.

Постернак С.  О работе научных библиотек / С. Постернак // Тр. Первой конф науч б-к РСФСР

М., 1926, —С. 158.

Постернак С.  Основные принципы составления алфавитного каталога и, в частности, принцип коллективного авторства / С. Постернак // Тр. Второй Всерос конф науч б-к Л, 1929. — С. 217.

Постернак С.  Перша конференція наукових бібліотек УСРР / С. Постернак // Бібл. зб. — 1926   — № 1.— С. 3—10.

Постернак С.  [Про застосування десяткової класифікації в бібліографічній роботі] / С. Постернак
// Тр. Первого Всерос. библиогр. съезда. — М, 1926. — С. 75—77.

Постернак С.  Проблема наукових бібліотек УСРР / С. Постернак // Бібл. зб. — [1927]. — С. 16— 23.
Постернак С.  Состояние и развитие библиографической работы в библиотеках / С. Постернак // Библиогр. изв. — 1926. — № 1/4. — С. [194—195].

Про С. П. Постернака

Степченко О. П. Постернак Степан Пилипович, член Тимчасового комітету для заснування ВБУ, перший офіційний директор Бібліотеки в 1922—1929 pp. / О. П. Степ­ченко // Степченко О. П. Українські вчені — фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України Імені В. І. Вернадського (1918—1934) / О. П. Степченко. — К., 2008. — С. 128—139.

ДєнискоЛ. М. Постернак Степан Пилипович (1885—1938) / Л. М. Дениско //Дениско Л. М. Автографи на книгах із колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : каталог / Л. М. Дениско. — К., 2007. — С. 88.

Дубровіна Л. А. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 1918—1941 / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко. — К. : НБУВ, 1998. — 335 с. — Про С. П. Постернака див.: іменний покажчик., с. 331.

Дубровіна Л. А. Бібліотечна справа в Україні в XX столітті / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К., 2009. — 520 с. — Про С. П. Постернака див. : іменний покажч., с. 522.

Ковальчук Г. Керівники ВБУ — НБУВ (1918—1998) / Г. Ковальчук // Бібл. вісн. — 1998.— №5.— С. 18—28. 

ІЛЮСТРАЦІЇ

С. П. Постернак (у центрі) серед учасників І конференції наукових бібліотек Ук­раїни. Київ, 1925 : [фотографія] // Степченко О. П. Українські вчені — фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (1918—1934) / О. П. Степченко. — К., 2008. — С. 133.

Немає коментарів:

Дописати коментар