середа, 17 червня 2015 р.

До 155-річчя від дня народження Феофіла Гавриловича Яновського (1860—1928)

  Феофіл Гаврилович Яновський. Як відомий гуманіст, він справедливо зажив серед пацієнтів і колег слави "святого лікаря". Серед видатних лікарів XIX — початку   XX століття, котрі зробили вагомий внесок у роз­ток медичної науки, особливе місце посідає один із засновників Київської терапевтичної шко­ли
  Феофіл Гаврилович був справжнім патріотом, котрий всі сили від­давав народу. Досягнувши високих вчених звань і відомого імені, Яновсь­кий все життя залишався чуйним лікарем, який ніколи не відмовив у до­помозі жодній хворій людині — кожен міг зупинити його і отримати по­раду. У спеку і холод, удень і вночі він приходив на допомогу людям — ночував біля хворих у холодних інфекційних бараках, лікував безпритуль­них, циганів, біднякам залишав разом із рецептами гроші на придбання ліків або харчів і не вважав це заслугою, а повторював, що чинити           по-іншому просто несправедливо. Він, як ніхто інший, співчував стражданням хворих, сповнював їх надією на одужання, тому після його обходів обличчя пацієнтів одразу світлішали.
   Феофіл Яновський народився у сім'ї небагатого урядовця, у селі Міньківці Подільської губернії (тепер — Хмельницька область). Родина жила дуже скромно, але дружно. Батько хотів дати синові гарну освіту. Він вважав, що треба здобувати знання не тільки зі свого фаху, а й загальні, тому намагався розвивати в синові різні духовні й розумові здібності, навчати музиці, виховувати у нього любов до мистецтва. Коли хлопчик досяг шкільного віку, батько відправив його до Київської гімназії.

  Навчався Феофіл успішно: ретельно опановував предмети, багато чи­тав. Вже тоді виявляв схильність до гуманізму: з ранніх років він співчува  чужому горю, любив людей і бажав стати для них корисним, не залишався байдужим до бідних і знедолених.
  У 1878 році після закінчення гімназії з золотою медаллю вступив на медичний факультет Київського університету. Отримавши фах лікаря, протягом трьох років працював ординатором госпітальної терапевтичної клініки Київського університету. Блискучі здібності і працездатність Яновського привернули увагу керівництва медичного факультету, і влітку 1886 року його відряджають на стажування за кордон. Головною метою по­дорожі було вивчення нової на той час галузі медицини — бактеріології.
   Після закінчення ординатури (1887), Феофіл виявив бажання продов­жити медичну освіту в ще одній важливій галузі — фізіології, одночасно працюючи у відомого фізіолога професора Чір'єва. У 1890 році молодий учений блискуче захистив докторську дисертацію на тему "До біології ти­фозних бацил" і отримав звання доктора медицини. Ця ґрунтовна праця була виконана на зорі розвитку бактеріології, але не втратила свого значення і донині. Того ж року Феофіл Яновський за кордоном, у Берліні, вивчав терапевтичний вплив туберкуліну Коха. Повернувшись зі своєї другої наукової подорожі, він здобув звання приват-доцента.
   Отримавши право самостійно викладати, Яновський почав читати свій перший лекційний курс на тему "Клінічна мікроскопія й бактеріологія". На його заняттях аудиторія завжди була переповнена не лише студентами, а й міськими лікарями. Лекції відзначались доступністю, насиченістю прикладів з багатого професійного досвіду Яновського. Пізніше упродовж років читав курс "Інфекційні хвороби".
   З 1892 року діяльність Феофіла Гавриловича пов'язана з Олександрівською лікарнею у Києві, що стала науковою школою для багатьох про­фесорів і талановитих лікарів-практиків. Яновський отримав посаду про­зектора і завідувача лабораторії лікарні. Невдовзі він їде за кордон         удоско­налити знання у галузі патологічної анатомії, а після повернення у 1898 р, обіймає посаду ординатора. 
   Наукова діяльність Яновського втілилась у працях: "До техніки аускультації" (1893), "Огляд робіт по патології і терапії хвороб печінки, підшлункової залози і селезінки" (за 1895, 1897, 1898, 1899, 1900), "Терпінол при кровохарканні" (1899), "До симптомології і патогенезу сирнистої пневмонії" (1901), "До розпізнавального значення бронхіальних зліпків" (1902) та багатьох інших.
  Широкий діапазон знань, які Яновський здобув у галузі бактеріології, лабораторних дослідженнях, фізіології і патологічній анатомії, зіграли ве­лику роль у розвитку його подальшої науково-клінічної діяльності. Феофіла Гавриловича обрали професором, завідувачем кафедрою Одеського Університету (1904), а пізніше — завідувачем кафедрою Київського уні­верситету (1905).
   Талановитий клініцист-терапевт і учений з широким світоглядом і ґрунтовними знаннями у галузі теоретичних наук, він глибоко і всебічно підходив до розв'язання багатьох проблем медицини. Великою є заслуга Яновського в організації першої у Києві бактеріологічної лабораторії і успішному науковому розробленні найактуальніших питань у новій на той час галузі. Він опублікував ряд важливих праць, серед яких: "Клінічне зна­чення запаху" (1925), "Діагностика захворювань нирок у зв'язку з їх пато­логією" (1927). До цього ж періоду відносяться і його праці про інфекційні хвороби.
   Пізніше учений розпочав роботу в галузі боротьби з туберкульозом. Визначними стали праці Феофіла Гавриловича, результати яких були підсу­мовані у монографії "Туберкульоз легень" (1931), яка вийшла вже після смерті вченого. Феофіл Гаврилович, перший на той час в Україні, застосував метод лікування туберкуліном (мікробактерії туберкульозу різних видів використовував для перевірки алергічних діагностичних проб, а також із лікувальною метою). Крім того, лікар ініціював організацію протитуберку­льозних санаторіїв на околицях Києва. Важливою заслугою Яновського стало відкриття Київського туберкульозного інституту (нині — Національ­ний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Яновського), в якому він очо­лив учену раду. Водночас Феофіл Гаврилович був членом Київського това­риства боротьби з сухотами, читав лекції для народу, видав популярну бро­шуру "Про сухоти", в якій йшлося про засоби боротьби з цією хворобою. Професор Яновський, досконало розуміючи соціальні аспекти таких захво­рювань та значення спадкових факторів супутних недуг, пропагував уміле використання мізерних терапевтичних можливостей, які існували на той час і давали змогу виліковувати багатьох хворих.
   Популярність Феофіла Гавриловича почала виходити за межі Києва: він часто виїздив консультувати до інших великих міст та у провінцію. Найвищого розквіту діяльність Ф. Яновського і його школи досягла під час завідування ним кафедрою факультетської терапевтичної клініки Київсь­кого медичного інституту (1921—1928). Лекції і обходи Феофіла Гаври­ловича стали прекрасною школою для багатьох лікарів.
   Яновський мав чимало учнів, які глибоко шанували і любили його, так за одностайним бажанням студентів він був обраний головою Студентсь­кого наукового товариства. Низку положень, висунутих у наукових працях, Феофіла Гавриловича згодом розвинули учні. Деякі з них і сьогодні мають велике значення.
  Наукова діяльність професора охоплювала широке коло інтересів. Але основною галуззю, яку він майже все життя розробляв і в яку вніс багато цінного і нового, — це хвороба нирок і органів дихання, туберкульоз ле­гень, принципи і методи раціональної терапії різних внутрішніх захворю­вань. Ученим була опублікована низка праць із бактеріології, інфекційних хвороб і захворювань органів травлення. У клініках, якими керував Яновський, успішно розроблялися й інші проблеми: хвороби крові, фізіологія і патологія органів травлення, серцево-судинної системи.
   Загалом Феофілу Гавриловичу належить близько шестидесяти науко­вих публікацій. Крім того, він був редактором першого видання "Великої медичної енциклопедії" та членом редакційної колегії журналу "Врачебное дело". Праці вченого отримали відгук і широке визнання не лише в Україні, а й за кордоном. Він увійшов у історію медичної науки як видатний терапевт, усіма визнаний спеціаліст у галузі лікування хвороб легень, туберкульозу і нирок.
   Життя Яновського, прожите на єдиному подиху, без відступу від го­ловного принципу — служити людям — стало високим моральним прик­ладом для нинішнього і наступних поколінь лікарів. З усіх своїх почесних звань, саме звання лікаря він вважав найвищим.
   Помер Феофіл Гаврилович 8 липня 1928 року. Десятки тисяч людей прийшли, щоб попрощатися з ним, несучи білі лілії — його улюблені квіти. На похороні вели відправу служителі православного, католицького, юдейського віросповідувань.
  Уряд високо оцінив заслуги Феофіла Гавриловича Яновського — його ім'я присвоєно Київському інституту фтизіатрії і пульмонології та лікарні Червоного Хреста, у факультетській терапевтичній клініці Київського медичного інституту встановлено бронзовий бюст, у Києві, на будинку, де він жив — меморіальну дошку. Пам'ятник "святому лікарю" встановлено і на батьківщині Яновського у селі Міньківці.

ЛІТЕРА ТУРА

Основні видання праць Ф. Г. Яновського

Яновский  Ф. Г. К технике выслушивания / Ф. Г. Яновский // Врач. — 1893. —№ 28. — С. 788—789.

Яновский  Ф. Г.  К распознавательному значению бронхиальных слепков / Ф. Г. Яновский // Русский врач. — 1902. — № 49. — С. 1—10.

Яновский  Ф. Г.  Новые пути в учении о распознавании внутренних болезней / Ф. Г. Яновский // Русский врач. — 1906. — № 10. — С. 284—289.

Яновский  Ф. Г.  К вопросу о противопоказаниях к употреблению иода / Ф. Г. Яновский // Русский врач. — 1909. — № 28. — С. 936—941.

Яновский  Ф. Г.  К постукиванию легочных верхушек при бугорчатке / Ф. Г. Яновский // Русский врач. — 1912. — № 28. — С. 1164—1168.

Яновский  Ф. Г.  Выработка иммунных тел в зараженном туберкулезом организме / Ф. Г. Яновский // Киев. мед. журн. — 1922. —№ 1, —С. 10—14.

Яновский  Ф. Г.  Туберкулез легких / Ф. Г. Яновский. — 2-е изд., доп. — М. : ГИЗ, 1924. — 323 с.

 Яновский  Ф. Г.  Клиническое значение запаха / Ф. Г. Яновский // Врачеб. дело. — 1925. — № 7. — С. 549—556.

Яновский  Ф. Г. Последняя эпидемия крупозной пневмонии : [рукопись] / Ф. Г. Яновский // Укр. мед. известия. — 1928. — № 7—8. — С. 15.

Яновский  Ф. Г. Пути научного исследования в клинике / Ф. Г. Яновский // Клин. медицина. -— 1981,—Т. 59, № 7. — С. 112—116.

Про Ф. Г. Яновського

Аронов Г. Е. Феофил Гаврилович Яновский / Г. Е. Аронов. — К. : Наук, думка, 1988.— 142 с.

Аронов Г. Ю. Легенди і бувальщина київської медицини : [люди, факти, події, документи] / Г. Ю. Аронов, А. П. Пелещук. — К. : Століття, 2001. — 303 с. — [Про Ф. Яновського див. 103, 115, 155, 156, 163, 194, 195, 200, 201 с].

Бурчинский Г. И. Феофил Гаврилович Яновский / Г. И. Бурчинский // Клин. медицина. — 1979. — Т. 57, № 1. — С. 117—120.

Гоцуляк Б. Цель жизни / Б. Гоцуляк // Мед. газ. — 1979. — 10 авг. — С. 4.

Иванов В. Н. Академик Феофил Гаврилович Яновский / В. Иванов // Терапевт. архив. — 1959. — Т. 31, Вып. 3. — С. 3—8. : портр.

Иванов В. Н. Последние дни жизни, болезнь и смерть академика Ф. Г. Яновского /
B. Н. Иванов // Врачеб. дело. — 1928. — № 15. — 1141—1142.
Липканъ А. Є. Ф. Г. Яновський / А. Є. Липкань. — К. : Здоров'я, 1974. — 54 с.

Коротич В. Человек в полный рост / В. Коротич // Мед. газ. — 1981. — 13 марта. — С. 4.

Мамолат А. С. Академик Ф. Г. Яновский и его вклад в развитие отечественной фти­зиатрии / А. С. Мамолат, Н. С. Пилипчук, Л. И. Жуковский // Проблемы туберку­леза. — 1986. — № 5. — С. 70—72. 

Петренко В. Л. Вклад академика Ф. Г. Яновского в развитие фтизиатрии на Украи­не / В. Л. Петренко, Л. И. Прохорович // Профилактика, диагностика и лечение заболеваний органов дыхания : сб. науч. тр. — К., 1986. — С. 26—31.

Пшипчук Н. С. Творческое наследие Ф. Г. Яновского и состояние фтизиопульмоно логии на современном этапе / Н. С. Пилипчук, Р. Г. Процюк, Г. А. Подлесных // Профилактика, диагностика и лечение заболеваний органов дыхания : сб. науч. тр. — К., 1986.— С. 16—26.


Примак Ф. Я. Феофил Гаврилович Яновский как педагог / Ф. Я. Примак // Врачеб. дело. — 1961. — № 9. — С. 143—145.

Ревуцкий Е. Л. Академик Феофил Гаврилович Яновский / Е. Л. Ревуцкий, А. Е. Лыпкань//Врачеб. дело. — 1978. — № 11. — С. 140—145. 

Савула М. М. Теофіл Яновський — вчений, лікар-гуманіст / М. М. Савула // Ма­теріали наук. конф. "Україна і світова наука" : зб. наук. пр. — Тернопіль, 1997. — Вип. 2. — С. 53—56.

Слепуха Л. М. Научная и педагогическая деятельность академика Ф. Г. Яновского / Л М. Слепуха, В. Г. Мясников // Врачеб. дело. — 1991.— № 5. — С. 113—116.

Шкляр Б. С. Воспоминания об академике Ф. Г. Яновском / Б. С. Шкляр // Клинич. медицина. — 1961. —Т. 39, № 1. — С. 3—8. : портр.

Шпізель Р. С. Штрихи до портрета академіка Феофіла Гавриловича Яновського / Р. С. Шпізель // Інфекційні хвороби. — 1998. —№ 1. — С. 60—61. 

Шумский К. Д. Академик Феофил Гаврилович Яновский / К. Д. Шумский // Фельдшер и акушерка. — 1958. — № 5. — С. 46—49. 
 Яновский Феофил Гаврилович [1860—1928] // Большая медицинская энциклопедия : в 30 т. / акад. Петровский Б. В. (гл. ред.). — 3-е изд. — М., 1986. — Т. 28. — С. 525.

Яновсъкий Феофіл Гаврилович [24.6.1860 — 8.7.1928] // Український радянський енциклопедичний словник : у 3 т. / редкол.: Бабичев Ф. С. (голов, ред. УРЕ) [та ін.]. — 2-ге вид. — К., 1987. —Т. 3. —С. 719.

Яновсъкий Феофіл Гаврилович // Визначні імена у світовій медицині / за ред.0. А. Грандо. — К., 2001. —С. 151.: портр.

Яновсъкий Феофіл Гаврилович // Біографічний довідник завідувачів кафедр та про­фесорів Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (1841—2001) //  М. Макаренко, І. М. Полякова; за ред. Є. Г. Гончарука. — 2-ге вид. доп. і випр. — К., 2001. — С. 198.

Аронов Г. Ю. Був такий лікар : [докум. повість] / Г. Ю. Аронов. — К. : Веселка, 1980. — 148 с.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ф. Г. Яновсъкий : [портрет] // Визначні імена у світовій медицині / Грандо О. А. ; за ред. Грандо О. А. — К., 2001. —С. 151.

Ф. Г. Яновский : [фотография] // Аронов Г. Е. Феофил Гаврилович Яновский / Г. Е. Аронов. — К., 1988. — С. 19, 42, 67, 126.

Ф. Г. Яновский : [портрет] // Баренбойм А. М. Академик Феофил Гаврилович Яновс­кий как фтизиатр / А. М. Баренбойм ; под ред. К. Ф. Дуп

Немає коментарів:

Дописати коментар