Феофіл Гаврилович Яновський

   Як відомий гуманіст, він справедливо зажив серед пацієнтів і колег слави "святого лікаря". Серед видатних лікарів XIX-початку  XX століття, котрі зробили вагомий внесок у роз­ток медичної науки, особливе місце посідає Феофіл Гаврилович Яновський як один із засновників Київської терапевтичної шко­ли
  Феофіл Гаврилович був справжнім патріотом, котрий всі сили від­давав народу. Досягнувши високих вчених звань і відомого імені, Яновсь­кий все життя залишався чуйним лікарем, який ніколи не відмовив у до­помозі жодній хворій людині  – кожен міг зупинити його і отри-мати по­раду. У спеку і холод, удень і вночі він приходив на допомогу людям  – ночував біля хворих у холодних інфекційних бараках, лікував безпритуль­них, біднякам залишав разом із рецептами гроші на придбання ліків або харчів і не вважав це заслугою, а повторював, що чинити по-іншому просто несправедливо. Він, як ніхто інший, співчував стражданням хворих, сповнював їх надією на одужання, тому після його обходів обличчя пацієнтів одразу світлішали.
   Феофіл Яновський народився у сім'ї небагатого урядовця, у селі Міньківці Подільської губернії (тепер – Хмельницька область). Родина жила дуже скромно, але дружно. Батько хотів дати синові гарну освіту. Він вважав, що треба здобувати знання не тільки зі свого фаху, а й загальні, тому намагався розвивати в синові різні духовні й розумові здібності, навчати музиці, виховувати у нього любов до мистецтва. Коли хлопчик досяг шкільного віку, батько відправив його до Київської гімназії.

  Навчався Феофіл успішно: ретельно опановував предмети, багато чи­тав. Вже тоді виявляв схильність до гуманізму: з ранніх років він співчував  чужому горю, любив людей і бажав стати для них корисним, не залишався байдужим до бідних і знедолених.
  У 1878 році після закінчення гімназії з золотою медаллю вступив на медичний факультет Київського університету. Отримавши фах лікаря, протягом трьох років працював ординатором госпітальної терапевтичної клініки Київського університету. Блискучі здібності і працездатність Яновського привернули увагу керівництва медичного факультету, і влітку 1886 року його відряджають на стажування за кордон. Головною метою по­дорожі було вивчення нової на той час галузі медицини – бактеріології.
   Після закінчення ординатури (1887), Феофіл виявив бажання продов­жити медичну освіту в ще одній важливій галузі – фізіології, одночасно працюючи у відомого фізіолога професора Чір'єва. У 1890 році молодий учений блискуче захистив докторську дисертацію на тему "До біології ти­фозних бацил" і отримав звання доктора медицини. Ця ґрунтовна праця була виконана на зорі розвитку бактеріології, але не втратила свого значення і донині. Того ж року Феофіл Яновський за кордоном, у Берліні, вивчав терапевтичний вплив туберкуліну Коха. Повернувшись зі своєї другої наукової подорожі, він здобув звання приват-доцента.
   Отримавши право самостійно викладати, Яновський почав читати свій перший лекційний курс на тему "Клінічна мікроскопія й бактеріологія". На його заняттях аудиторія завжди була переповнена не лише студентами, а й міськими лікарями. Лекції відзначались доступністю, насиченістю прикладів з багатого професійного досвіду Яновського. Пізніше упродовж років читав курс "Інфекційні хвороби".

   З 1892 року діяльність Феофіла Гавриловича пов'язана з Олександрівською лікарнею у Києві, що стала науковою школою для багатьох про­фесорів і талановитих лікарів-практиків. Яновський отримав посаду про­зектора і завідувача лабораторії лікарні. Невдовзі він їде за кордон         удоско­налити знання у галузі патологічної анатомії, а після повернення у 1898 р, обіймає посаду ординатора. 

   Наукова діяльність Яновського втілилась у працях: "До техніки аускультації" (1893), "Огляд робіт по патології і терапії хвороб печінки, підшлункової залози і селезінки" (за 1895, 1897, 1898, 1899, 1900), "Терпінол при кровохарканні" (1899), "До симптомології і патогенезу сирнистої пневмонії" (1901), "До розпізнавального значення бронхіальних зліпків" (1902) та багатьох інших.
  Широкий діапазон знань, які Яновський здобув у галузі бактеріології, лабораторних дослідженнях, фізіології і патологічній анатомії, зіграли ве­лику роль у розвитку його подальшої науково-клінічної діяльності. Феофіла Гавриловича обрали професором, завідувачем кафедрою Одеського Університету (1904), а пізніше – завідувачем кафедрою Київського уні­верситету (1905).
   Талановитий клініцист-терапевт і учений з широким світоглядом і ґрунтовними знаннями у галузі теоретичних наук, він глибоко і всебічно підходив до розв'язання багатьох проблем медицини. Великою є заслуга Яновського в організації першої у Києві бактеріологічної лабораторії і успішному науковому розробленні найактуальніших питань у новій на той час галузі. Він опублікував ряд важливих праць, серед яких: "Клінічне зна­чення запаху" (1925), "Діагностика захворювань нирок у зв'язку з їх пато­логією" (1927). До цього ж періоду відносяться і його праці про інфекційні хвороби.
   Пізніше учений розпочав роботу в галузі боротьби з туберкульозом. Визначними стали праці Феофіла Гавриловича, результати яких були підсу­мовані у монографії "Туберкульоз легень" (1931), яка вийшла вже після смерті вченого. Феофіл Гаврилович, перший на той час в Україні, застосував метод лікування туберкуліном (мікробактерії туберкульозу різних видів використовував для перевірки алергічних діагностичних проб, а також із лікувальною метою). Крім того, лікар ініціював організацію протитуберку­льозних санаторіїв на околицях Києва. Важливою заслугою Яновського стало відкриття Київського туберкульозного інституту (нині –  Національ­ний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Яновського), в якому він очо­лив учену раду. Водночас Феофіл Гаврилович був членом Київського това­риства боротьби з сухотами, читав лекції для народу, видав популярну бро­шуру "Про сухоти", в якій йшлося про засоби боротьби з цією хворобою. Професор Яновський, досконало розуміючи соціальні аспекти таких захво­рювань та значення спадкових факторів супутних недуг, пропагував уміле використання мізерних терапевтичних можливостей, які існували на той час і давали змогу виліковувати багатьох хворих.
   Популярність Феофіла Гавриловича почала виходити за межі Києва: він часто виїздив консультувати до інших великих міст та у провінцію. Найвищого розквіту діяльність Ф. Яновського і його школи досягла під час завідування ним кафедрою факультетської терапевтичної клініки Київсь­кого медичного інституту (1921-1928). Лекції і обходи Феофіла Гаври­ловича стали прекрасною школою для багатьох лікарів.
   Яновський мав чимало учнів, які глибоко шанували і любили його, так за одностайним бажанням студентів він був обраний головою Студентсь­кого наукового товариства. Низку положень, висунутих у наукових працях, Феофіла Гавриловича згодом розвинули учні. Деякі з них і сьогодні мають велике значення.
  Наукова діяльність професора охоплювала широке коло інтересів. Але основною галуззю, яку він майже все життя розробляв і в яку вніс багато цінного і нового, – це хвороба нирок і органів дихання, туберкульоз ле­гень, принципи і методи раціональної терапії різних внутрішніх захворю­вань. Ученим була опублікована низка праць із бактеріології, інфекційних хвороб і захворювань органів травлення. У клініках, якими керував Яновський, успішно розроблялися й інші проблеми: хвороби крові, фізіологія і патологія органів травлення, серцево-судинної системи.
   Загалом Феофілу Гавриловичу належить близько шестидесяти науко­вих публікацій. Крім того, він був редактором першого видання "Великої медичної енциклопедії" та членом редакційної колегії журналу "Врачебное дело". Праці вченого отримали відгук і широке визнання не лише в Україні, а й за кордоном. Він увійшов у історію медичної науки як видатний терапевт, усіма визнаний спеціаліст у галузі лікування хвороб легень, туберкульозу і нирок.
   Життя Яновського, прожите на єдиному подиху, без відступу від го­ловного принципу  – служити людям – стало високим моральним прик­ладом для нинішнього і наступних поколінь лікарів. З усіх своїх почесних звань, саме звання лікаря він вважав найвищим.
   Помер Феофіл Гаврилович 8 липня 1928 року. Десятки тисяч людей прийшли, щоб попрощатися з ним, несучи білі лілії – його улюблені квіти. На похороні вели відправу служителі православного, католицького, юдейського віросповідувань.
  Уряд високо оцінив заслуги Феофіла Гавриловича Яновського – його ім'я присвоєно Київському інституту фтизіатрії і пульмонології та лікарні Червоного Хреста, у факультетській терапевтичній клініці Київського медичного інституту встановлено бронзовий бюст, у Києві, на будинку, де він жив – меморіальну дошку. Пам'ятник "святому лікарю" встановлено і на батьківщині Яновського у селі Міньківці.

ЛІТЕРА ТУРА

Основні видання праць Ф. Г. Яновського

Яновский  Ф. Г. К технике выслушивания / Ф. Г. Яновский // Врач. – 1893.– № 28. – С. 788-789.
 

Яновский  Ф. Г.  Выработка иммунных тел в зараженном туберкулезом организме / Ф. Г. Яновский // Киев. мед. журн. – 1922.– № 1.– С. 10-14.

Яновский  Ф. Г.  Туберкулез легких / Ф. Г. Яновский. – 2-е изд., доп.  М. : ГИЗ, 1924. — 323 с.

Яновский  Ф. Г. Последняя эпидемия крупозной пневмонии : [рукопись] / Ф. Г. Яновский // Укр. мед. известия. – 1928. – № 7-8. – С. 15.

Яновский  Ф. Г. Пути научного исследования в клинике / Ф. Г. Яновский // Клин. медицина.  – 1981.– Т. 59. – № 7. – С. 112-116.

Про Ф. Г. Яновського

Аронов Г. Е. Феофил Гаврилович Яновский / Г. Е. Аронов..– Київ : Наукова думка, 1988. –142 с.

Аронов Г. Ю. Легенди і бувальщина київської медицини : [люди, факти, події, документи] / Г. Ю. Аронов, А. П. Пелещук.– Київ : Століття, 2001. – 303 с. – [Про Ф. Яновського див. 103, 115, 155, 156, 163, 194, 195, 200, 201 с].

Бурчинский Г. И. Феофил Гаврилович Яновский / Г. И. Бурчинский // Клин. медицина.– 1979. – Т. 57. – № 1. – С. 117-120.

Гоцуляк Б. Цель жизни / Б. Гоцуляк // Мед. газ. – 1979. – 10 авг. –  С. 4.

Иванов В. Н. Академик Феофил Гаврилович Яновский / В. Иванов // Терапевт. архив.– 1959. – Т. 31, Вып. 3. – С. 3-8. : портр.

Иванов В. Н. Последние дни жизни, болезнь и смерть академика Ф. Г. Яновского /
B. Н. Иванов // Врачеб. дело. – 1928. – № 15.– 1141-1142.

Липканъ А. Є. Ф. Г. Яновський / А. Є. Липкань.– Київ : Здоров'я, 1974. –54 с.

Коротич В. Человек в полный рост / В. Коротич // Мед. газ. – 1981. – 13 марта. – С. 4.

Мамолат А. С. Академик Ф. Г. Яновский и его вклад в развитие отечественной фти­зиатрии / А. С. Мамолат, Н. С. Пилипчук, Л. И. Жуковский // Проблемы туберку­леза. – 1986. – № 5. – С. 70-72. 

Петренко В. Л. Вклад академика Ф. Г. Яновского в развитие фтизиатрии на Украи­не / В. Л. Петренко, Л. И. Прохорович // Профилактика, диагностика и лечение заболеваний органов дыхания : сб. науч. тр. — К., 1986. — С. 26—31.

Пшипчук Н. С. Творческое наследие Ф. Г. Яновского и состояние фтизиопульмоно логии на современном этапе / Н. С. Пилипчук, Р. Г. Процюк, Г. А. Подлесных // Профилактика, диагностика и лечение заболеваний органов дыхания : сб. науч. тр. — К., 1986.— С. 16—26.

Примак Ф. Я. Феофил Гаврилович Яновский как педагог / Ф. Я. Примак // Врачеб. дело. – 1961. – № 9. – С. 143-45.

Ревуцкий Е. Л. Академик Феофил Гаврилович Яновский / Е. Л. Ревуцкий, А. Е. Лыпкань//Врачеб. дело. – 1978. – № 11.– С. 140-145. 

Савула М. М. Теофіл Яновський — вчений, лікар-гуманіст / М. М. Савула // Ма­теріали наук. конф. "Україна і світова наука" : зб. наук. пр. — Тернопіль, 1997. — Вип. 2. — С. 53—56.

Слепуха Л. М. Научная и педагогическая деятельность академика Ф. Г. Яновского / Л М. Слепуха, В. Г. Мясников // Врачеб. дело. — 1991.— № 5. — С. 113—116.

Шкляр Б. С. Воспоминания об академике Ф. Г. Яновском / Б. С. Шкляр // Клинич. медицина. – 1961. – Т. 39, № 1. – С. 3-8. : портр.

Шпізель Р. С. Штрихи до портрета академіка Феофіла Гавриловича Яновського / Р. С. Шпізель // Інфекційні хвороби. – 1998.– № 1. – С. 60-61. 

Шумский К. Д. Академик Феофил Гаврилович Яновский / К. Д. Шумский // Фельдшер и акушерка. – 1958.– № 5. – С. 46-49. 

Яновсъкий Феофіл Гаврилович [24.6.1860 — 8.7.1928] // Український радянський енциклопедичний словник : у 3 т. / редкол.: Бабичев Ф. С. (голов, ред. УРЕ) [та ін.]. – 2-ге вид.  – Київ, 1987. – Т. 3. – С. 719.

Яновсъкий Феофіл Гаврилович // Визначні імена у світовій медицині / за ред.О. А. Грандо. – Київ, 2001. – С. 151.: портр.

Яновсъкий Феофіл Гаврилович // Біографічний довідник завідувачів кафедр та про­фесорів Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (1841-2001) //  М. Макаренко, І. М. Полякова; за ред. Є. Г. Гончарука. – 2-ге вид. доп. і випр. – Київ, 2001. – С. 198.

Аронов Г. Ю. Був такий лікар : [докум. повість] / Г. Ю. Аронов. – Київ : Веселка, 1980. – 148 с.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ф. Г. Яновсъкий : [портрет] // Визначні імена у світовій медицині / Грандо О. А. ; за ред. Грандо О. А. – Київ, 2001. – С. 151.

Ф. Г. Яновский : [фотография] // Аронов Г. Е. Феофил Гаврилович Яновский / Г. Е. Аронов. – Київ, 1988.– С. 19, 42, 67, 126.