.

четвер, 20 серпня 2015 р.

До 105-річчя від дня народження отця Дмитра Блажейовського (1910 - 2011)

   Я молю Бога, щоб він допоміг українцям порозумітися, за єдність між собою й народами, які живуть в Україні. Дай, Боже, нам, українцям, кращий розум для єдності у розбудові української держави! Я вірю в Україну і в її народ.
                                                  ( Дмитро Блажейовський )


  Дмитро Блажейовський — греко-католицький священик, доктор історії й теології, автор численних досліджень у царині історії ук­раїнської церкви, він водночас талановитий митець, мистецтвознавець, неповторний майстер тематичної вишивки. З юних років, живучи да­леко за межами України, він не тільки не забув рідну мову, пісні, тра­диції, а й своєю творчою працею примножує здобутки української куль­тури в діаспорі.
   Народився о. Дмитро Блажейовський у селі Вислоці Горішнім біля повітового містечка Сяника на Лемківщині. Тут, у передгір'ї Бескидів, минуло його дитинство. Змалку хлопчика, який виховувався у побожній сім'ї, полонили урочисті церковні відправи на Різдво, Водохреще, Пас-ху, глибоко запали в душу чудові народні обряди — колядування, щед­рування, купальські забави. Учитись читати Дмитро почав за Псалтирем і вже тоді зауважив, що Псалтир починається зі слів: "Блажен муж...", а це було дуже співзвучним з його власним прізвищем. Доля ніби сама визначила його майбутнє. 

   Після закінчення початкової школи у рідному селі, здібний і до­питливий хлопець вступає до однієї з кращих гімназій у Перемишлі. Навчаючись, Дмитро захоплюється історією Христової церкви та за­гальною історією. Особливо його зацікавила історія української церкви у контексті історії українського народу. Вдумливий юнак зумів осяг­нути несправедливе ставлення до України, її церкви, історії й народу з боку західних науковців, які підпорядковували все українське то Поль­щі, то Литві, то Московщині. Відтоді у Дмитра народилась мрія отри­мати вищу духовну освіту, щоб з позицій вищих студій опанувати рідну історію і розказати про неї світові. З цією метою він вирушає до "Мекки" всіх християн католицької віри — Риму, де зосереджені все-світньовідомі папські університети, які діяли під егідою Ватикану й давали високу академічну підготовку, а їхні дипломи відкривали двері до найвищих церковних структур.
   Прибувши до Вічного міста у 1933 році, Д. Блажейовський вступив до університету імені папи Урбана. Цей заклад ще називали універси­тетом народів, бо в ньому навчалися молоді богослови з різних країн та церков, які мали різні обрядові традиції, що відрізнялися від латинсь­кого обряду римо-католицької церкви.
   Протягом 30-х й на початку 40-х років Блажейовський поглиблено опановував спеціальні богословські предмети, а також численні прик­ладні — класичні й сучасні мови, релігійні та світські філософські сис­теми, писання святих отців, духовну музику, сакральне образотворче мистецтво, історію. За дев'ять років навчання він здобув нижчі наукові ступені бакалавра й магістра наук та учений ступінь доктора богослов'я.
   Під час навчання Д. Блажейовський з 1939 року почав проводити пасторську роботу — був священиком у парафії. Він мріяв повернутися на Батьківщину і там служити Богові і людям. Однак початок Другої світової війни перекреслив ці плани. Коли Україна була окупована, Бла­жейовський прагнув розділити страждання свого народу, але церковні ієрархи не дозволили йому виїхати з Риму. Після захисту дисертації в університеті імені папи Урбана о. Блажейовський вступає до універ­ситету імені папи Григорія, в якому спеціалізується з історії церкви і захищає другу докторську дисертацію.
  Згідно зі своєю базовою освітою та здобутими науковими кваліфі­каціями, Д. Блажейовський був теологом та істориком. І в обох цих галу­зях виявив себе фахівцем високого класу. Проте обставини повоєнного життя змусили відкласти наукову роботу і 27 років служити звичайним приходським священиком у Сполучених Штатах Америки, куди він пе­реїхав у 1946 році. Цей переїзд був викликаний тим, що тисячі україн­ців, які врятувалися з гітлерівських концтаборів та тих, що уникнули сталінського терору, емігрували за океан. Вони потребували моральної підтримки та духовної опіки. Така пастирська робота вимагала від священика великої віддачі часу і сил. Отець Блажейовський служив не тільки літургійні служби — разом з парафіянами зводив нові храми і прагнув зробити інтер'єр церкви українським, щоб молоде покоління бачило різницю між латинським і українським стилями. Через це шукав зразки релігійних вишивок для церковних обрусів та ікон на корогвах і наголошував, що необхідно дбати про те, щоб зберегти українську ви­шивку як частку української національної спадщини.
  Священик-пілігрим, який перебував у постійних мандрах, об'їздив багато штатів, а в кількох з них працював по декілька років, жив не у власній хаті, а в парафіяльних будинках при храмах. Серед парафіян здобув славу доброго й самовідданого пастиря, який завжди допомагав людям у їхніх нагальних потребах.
   У 1973 році о. доктор Блажейовський повертається до Європи, щоб відновити дослідницьку роботу в галузі богослов'я. Він знову в Римі, працює у бібліотеці та архівах Ватикану, сховищах папського Східного інституту та Чину святого Василя Великого — скрізь, де були докумен­ти про Україну чи хоча б згадки про церковне, суспільне, політичне, культурне життя за останні тисячу років — від Володимирового Хре­щення до сучасності. Отець Блажейовський вирішив простежити всю історію церкви в Україні на різних рівнях і у різних аспектах. Він зібрав колосальну кількість статистичних даних, фактів, свідчень. Працюючи без асистентів і помічників, самотужки виконав роботу науково-дослід­ного інституту. Подвижницька робота священика має надзвичайно ве­лике значення, адже усе підняте ним, століттями лежало у ватиканських архівах.
   Протягом 70—80-х років XX ст. у Римі виходить ціла низка науко­вих праць Д. Блажейовського, позначених глибоким знанням фактич­ного матеріалу й широтою історико-філософських узагальнень. Це, зок­рема, такі фундаментальні видання, як "Вдасть київських митрополитів над монахами (1596—1809)", "Тематизм української католицької церкви в діаспорі", "Українське католицьке духовенство в діаспорі (1751— 1988)", де висвітлено білі плями українського греко-католицтва, "Ук­раїнська і вірменська папські семінарії у Львові (1655—1784)" та "Сту­денти візантійсько-київського обряду в папських колегіях і семінаріях, університетах та інститутах Центральної і Західної Європи", присвяче­них проблемам духовної освіти українців на рідних землях та за їхніми межами. Усі ці книги присвячені 1000-літтю запровадження християнст­ва в Україні. В них охоплено всю історію православної та греко-като-лицької церков в Україні і діаспорі — у Західній Європі, США, Канаді, Австралії, країнах Південної Америки. До 400-ліття Берестейської унії та 400-ліття від дня народження митрополита Петра Могили о. Дмитро Блажейовський підготував монографії: "Ієрархія Київської церкви: 861—1990 рр.", "Три українські церковні унії", "Берестейська церковна ре-унія та українська доля і недоля: внутрішня вартість медалі". У книгах о. Блажейовського представлена ідея єдності християнства навколо одного престолу на землі. Ця ідея виступає поряд з іншою — помісності церков, яка дає їм свободу діяти повноцінно в рамках національних організмів. Автор не боїться негативно оцінювати діяльність тих ієрар­хів України минулого, які порушували принцип двоєдиності: однієї спільноти у Христі і біля одного престолу з одного боку та розвитку помісності з другого. У його книгах немає захоплень щодо жодної уни чи ре-унії, а присутній глибокий і критичний аналіз.
    Національна історія України завжди хвилювала о. Блажейовського. Після здобуття державою незалежності, він — один з тих представників української діаспори, хто прагне прислужитись Батьківщині. Низку своїх праць учений присвятив історії і сьогоденню України. У 2001 році у Львові видано його книгу "Деякі сумні сторінки з історії України та дещо про її сусідів: Україну кращу нам самим треба будувати". Це збір­ка особистих спостережень та рефлексій автора на ті чи інші події життя українців, які ґрунтуються на багатому фактичному матеріалі та доку­ментах. У наступній книзі "Будова, вдержання та оборона української держави" Блажейовський висловлює думки щодо незалежності України, необхідності її збереження назавжди та найрізноманітніших аспектів розбудови держави.
   У житті отця-доктора Дмитра Блажейовського вже у досить поваж­ному віці з'явилося захоплення, яке згодом переросло у справжнє мис­тецтво: багато років поспіль він увесь вільний від роботи час присвячує вишиванню ікон. Нездоланне бажання осягнути таємницю ікони не тільки як високого мистецтва, а як молитовну, літургійну частину слу­жіння Богові сприяло тому, що о. Блажейовський обрав свій власний канон ікони, зорієнтований на поєднання малярського стилю Київської Русі та ренесансно-барокового стилю українських ікон XVI—XVIII століть. Джерелом його натхнення було і монументальне малярство Київської Русі, зокрема оздоблення Софії Київської. На створених митцем виши­ваних іконах постають образи Христа, святих Миколи, Анни, Юрія, архістратига Михаїла, Кирила і Мефодія, Ольги й Володимира, Бого­родиці Оранти — запрестольної ікони Софії Київської. Вишивки, зде­більшого виконані хрестиком, вражають витонченістю ліній та барв, гармонійною композиційною будовою, умінням вишивальника зберегти масштабно-пропорційні відношення у будові постатей. Від його ікон віє філософським духом, божественною мудрістю, незаперечною біблійною істиною, які дивовижним чином художник передає за допомогою голки та барвистої нитки.
   Отець Дмитро Блажейовський є автором портретів багатьох видат­них особистостей України, серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Маркіян Шашкевич, митрополит Андрей Шептицький, патріарх УГКЦ кардинал Йосип Сліпий та інші.
   Більшість ікон зберігаються у самого майстра. Також вони прикра­шають українські храми Ватикану, Німеччини, Франції, Італії, США, Канади, Бразилії, Австрії, України. За роки незалежності відбулись вис­тавки робіт у понад 80 містах України. У Львові діє унікальний приват­ний Музей вишиваних ікон та образів отця-доктора Д. Блажейовського, в якому експонуються понад 150 ікон. Український подвижник за­хоплює світ своїм мистецтвом. Видано кілька альбомів оригінальних ви­шивок та понад 10 збірок візерунків, які розробив священик.
   Вболіваючи за збереження й розвиток традицій української вишив­ки, о. Блажейовський закликає все українство зберегти й поширювати її, бо вона є частиною нашої спадщини, частиною національної ідентич­ності. Греко-католицький священик, який живе в Римі і усіма своїми по­мислами й справами служить Україні, Дмитро Блажейовський змалку обрав дорогу невтомного працівника. Дні, місяці, роки праці над рукописами, а після 60 прожитих років ще й копітка робота над вишивками, не зламали цього подвижника праці. Він ніколи не бував у санаторіях або на курортах: під час вишивання відпочивав від писання книг і статей, а пишучи, відпочивав від вишивання. Так, малими частинами він виконав величезну роботу в науці й мистецтві.
   Кавалер українського ордена "За заслуги" отець-доктор Д. Блаже­йовський зустрічає свій сторічний ювілей сповнений життєствердної, спрямованої на творення енергії та життєвої мудрості. 
ЛІТЕРА ТУРА

Видання творів Д. Блажейовського

Блажейовський Д. Берестейська ре-унія та українська історична доля і недоля / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 1995. — Т. 1 : Внутрішня вартість медалі. — 646 с.

Блажейовський Д.  Берестейська ре-унія та українська історична доля і недоля / Д. Блажейовський.  — Львів : Каменяр, 1999. — Т. 2 : Київська вселенська церква у діаспорі (1751 — 1988). — 1335 с. : іл.

Блажейовський Д. Будова, вдержання та оборона української держави : зб. особистих думок, реф­лекси та висновки авт. / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 2008. — 263 с.: іл. 

Блажейовський Д. Де українська еліта? Еліту треба виховати : зб. особистих думок, рефлексій та висновків авт. / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 2008. — 158 с. : портр.

Блажейовський Д. Деякі сумні сторінки історії України та дещо про її сусідів: Україну кращу треба нам самим будувати : зб. особистих спостережень та рефлексій авт. / Д. Блаже­йовський. — Львів : Каменяр, 2007. — 639 с. : портр.

Блажейовський Д.  Ієрархія Київської церкви (861—1996) / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 1996. — 567 с.: іл.

Блажейовський Д.  Три українські церковні унії / Д. Блажейовський. — Львів : [б. в.], 1995. — 67 с.

Блажейовський Д.  Українські релігійні вишивки та інші зразки : [комплект іл. в папці] / Д. Блаже­йовський. — Рим : [б. в.], 1992. — Текст парал. укр., англ.

Про Д. Блажейовського

Барчук М. Ікона, писана ниткою // Міжнар. туризм. — 2003. — № 6. — С. 80—83. 

Дмитрів І. Сакральна дивовижа / І. Дмитрів // Демокр. Україна. — 2007. — 21 верес. — С. 23.

Ковальчук І. Будьмо сильні, як були наші прадіди : вишивана ікона Дм. Бла­жейовського // Берегиня. — 2003. — № 1. — С. 23—28.

Ковальчук І. Музей вишиваних ікон та образів отця-доктора Дмитра Блаже­йовського /1. Ковальчук // Пам'ятки України. — 2004. — № 1. — С. 78—81.

Степовик Д. Блажен муж... : дещо про богословію і мистецтво д-ра Д. Блаже­йовського / Д. Степовик // Київ. — 1997. — № 7/8. — С. 130—138.

Стратілат М. Цілюща криниця духовності / М. Стратілат, С. Музиченко // Вітчизна. — 1991. — № 7. — С. 202—207. 
ІЛЮСТРАЦІЇ

Дмитро Блажейовський : [фотопортрет] // Блажейовський Д. Будова, вдержання та оборона Української держави : зб. особистих думок, рефлексій та висновків авт. — Львів, 2008. — Фронтиспіс.

Д. Блажейовський : [фотопортрет] // Вітчизна. — 1991. — № 7. — С. 202. [Вишивки о. Д. Блажейовського] // Вітчизна. — 1991. — №7. — С. 203—207.














Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.