Я молю Бога, щоб він допоміг українцям порозумітися, за єдність між собою й народами, які живуть в Україні. Дай, Боже, нам, українцям, кращий розум для єдності у розбудові української держави! Я вірю в Україну і в її народ.
( Дмитро Блажейовський )
Дмитро Блажейовський — греко-католицький священик, доктор історії й теології, автор численних досліджень у царині історії української церкви, він водночас талановитий митець, мистецтвознавець, неповторний майстер тематичної вишивки. З юних років, живучи далеко за межами України, він не тільки не забув рідну мову, пісні, традиції, а й своєю творчою працею примножує здобутки української культури в діаспорі.
Народився о. Дмитро Блажейовський у селі Вислоці Горішнім біля повітового містечка Сяника на Лемківщині. Тут, у передгір'ї Бескидів, минуло його дитинство. Змалку хлопчика, який виховувався у побожній сім'ї, полонили урочисті церковні відправи на Різдво, Водохреще, Пас-ху, глибоко запали в душу чудові народні обряди — колядування, щедрування, купальські забави. Учитись читати Дмитро почав за Псалтирем і вже тоді зауважив, що Псалтир починається зі слів: "Блажен муж...", а це було дуже співзвучним з його власним прізвищем. Доля ніби сама визначила його майбутнє.
( Дмитро Блажейовський )
Дмитро Блажейовський — греко-католицький священик, доктор історії й теології, автор численних досліджень у царині історії української церкви, він водночас талановитий митець, мистецтвознавець, неповторний майстер тематичної вишивки. З юних років, живучи далеко за межами України, він не тільки не забув рідну мову, пісні, традиції, а й своєю творчою працею примножує здобутки української культури в діаспорі.
Народився о. Дмитро Блажейовський у селі Вислоці Горішнім біля повітового містечка Сяника на Лемківщині. Тут, у передгір'ї Бескидів, минуло його дитинство. Змалку хлопчика, який виховувався у побожній сім'ї, полонили урочисті церковні відправи на Різдво, Водохреще, Пас-ху, глибоко запали в душу чудові народні обряди — колядування, щедрування, купальські забави. Учитись читати Дмитро почав за Псалтирем і вже тоді зауважив, що Псалтир починається зі слів: "Блажен муж...", а це було дуже співзвучним з його власним прізвищем. Доля ніби сама визначила його майбутнє.
Після закінчення початкової школи у рідному селі, здібний і допитливий хлопець вступає до однієї з кращих гімназій у Перемишлі. Навчаючись, Дмитро захоплюється історією Христової церкви та загальною історією. Особливо його зацікавила історія української церкви у контексті історії українського народу. Вдумливий юнак зумів осягнути несправедливе ставлення до України, її церкви, історії й народу з боку західних науковців, які підпорядковували все українське то Польщі, то Литві, то Московщині. Відтоді у Дмитра народилась мрія отримати вищу духовну освіту, щоб з позицій вищих студій опанувати рідну історію і розказати про неї світові. З цією метою він вирушає до "Мекки" всіх християн католицької віри — Риму, де зосереджені все-світньовідомі папські університети, які діяли під егідою Ватикану й давали високу академічну підготовку, а їхні дипломи відкривали двері до найвищих церковних структур.
Прибувши до Вічного міста у 1933 році, Д. Блажейовський вступив до університету імені папи Урбана. Цей заклад ще називали університетом народів, бо в ньому навчалися молоді богослови з різних країн та церков, які мали різні обрядові традиції, що відрізнялися від латинського обряду римо-католицької церкви.
Протягом 30-х й на початку 40-х років Блажейовський поглиблено опановував спеціальні богословські предмети, а також численні прикладні — класичні й сучасні мови, релігійні та світські філософські системи, писання святих отців, духовну музику, сакральне образотворче мистецтво, історію. За дев'ять років навчання він здобув нижчі наукові ступені бакалавра й магістра наук та учений ступінь доктора богослов'я.
Під час навчання Д. Блажейовський з 1939 року почав проводити пасторську роботу — був священиком у парафії. Він мріяв повернутися на Батьківщину і там служити Богові і людям. Однак початок Другої світової війни перекреслив ці плани. Коли Україна була окупована, Блажейовський прагнув розділити страждання свого народу, але церковні ієрархи не дозволили йому виїхати з Риму. Після захисту дисертації в університеті імені папи Урбана о. Блажейовський вступає до університету імені папи Григорія, в якому спеціалізується з історії церкви і захищає другу докторську дисертацію.
Згідно зі своєю базовою освітою та здобутими науковими кваліфікаціями, Д. Блажейовський був теологом та істориком. І в обох цих галузях виявив себе фахівцем високого класу. Проте обставини повоєнного життя змусили відкласти наукову роботу і 27 років служити звичайним приходським священиком у Сполучених Штатах Америки, куди він переїхав у 1946 році. Цей переїзд був викликаний тим, що тисячі українців, які врятувалися з гітлерівських концтаборів та тих, що уникнули сталінського терору, емігрували за океан. Вони потребували моральної підтримки та духовної опіки. Така пастирська робота вимагала від священика великої віддачі часу і сил. Отець Блажейовський служив не тільки літургійні служби — разом з парафіянами зводив нові храми і прагнув зробити інтер'єр церкви українським, щоб молоде покоління бачило різницю між латинським і українським стилями. Через це шукав зразки релігійних вишивок для церковних обрусів та ікон на корогвах і наголошував, що необхідно дбати про те, щоб зберегти українську вишивку як частку української національної спадщини.
Священик-пілігрим, який перебував у постійних мандрах, об'їздив багато штатів, а в кількох з них працював по декілька років, жив не у власній хаті, а в парафіяльних будинках при храмах. Серед парафіян здобув славу доброго й самовідданого пастиря, який завжди допомагав людям у їхніх нагальних потребах.
У 1973 році о. доктор Блажейовський повертається до Європи, щоб відновити дослідницьку роботу в галузі богослов'я. Він знову в Римі, працює у бібліотеці та архівах Ватикану, сховищах папського Східного інституту та Чину святого Василя Великого — скрізь, де були документи про Україну чи хоча б згадки про церковне, суспільне, політичне, культурне життя за останні тисячу років — від Володимирового Хрещення до сучасності. Отець Блажейовський вирішив простежити всю історію церкви в Україні на різних рівнях і у різних аспектах. Він зібрав колосальну кількість статистичних даних, фактів, свідчень. Працюючи без асистентів і помічників, самотужки виконав роботу науково-дослідного інституту. Подвижницька робота священика має надзвичайно велике значення, адже усе підняте ним, століттями лежало у ватиканських архівах.
Протягом 70—80-х років XX ст. у Римі виходить ціла низка наукових праць Д. Блажейовського, позначених глибоким знанням фактичного матеріалу й широтою історико-філософських узагальнень. Це, зокрема, такі фундаментальні видання, як "Вдасть київських митрополитів над монахами (1596—1809)", "Тематизм української католицької церкви в діаспорі", "Українське католицьке духовенство в діаспорі (1751— 1988)", де висвітлено білі плями українського греко-католицтва, "Українська і вірменська папські семінарії у Львові (1655—1784)" та "Студенти візантійсько-київського обряду в папських колегіях і семінаріях, університетах та інститутах Центральної і Західної Європи", присвячених проблемам духовної освіти українців на рідних землях та за їхніми межами. Усі ці книги присвячені 1000-літтю запровадження християнства в Україні. В них охоплено всю історію православної та греко-като-лицької церков в Україні і діаспорі — у Західній Європі, США, Канаді, Австралії, країнах Південної Америки. До 400-ліття Берестейської унії та 400-ліття від дня народження митрополита Петра Могили о. Дмитро Блажейовський підготував монографії: "Ієрархія Київської церкви: 861—1990 рр.", "Три українські церковні унії", "Берестейська церковна ре-унія та українська доля і недоля: внутрішня вартість медалі". У книгах о. Блажейовського представлена ідея єдності християнства навколо одного престолу на землі. Ця ідея виступає поряд з іншою — помісності церков, яка дає їм свободу діяти повноцінно в рамках національних організмів. Автор не боїться негативно оцінювати діяльність тих ієрархів України минулого, які порушували принцип двоєдиності: однієї спільноти у Христі і біля одного престолу з одного боку та розвитку помісності з другого. У його книгах немає захоплень щодо жодної уни чи ре-унії, а присутній глибокий і критичний аналіз.
Національна історія України завжди хвилювала о. Блажейовського. Після здобуття державою незалежності, він — один з тих представників української діаспори, хто прагне прислужитись Батьківщині. Низку своїх праць учений присвятив історії і сьогоденню України. У 2001 році у Львові видано його книгу "Деякі сумні сторінки з історії України та дещо про її сусідів: Україну кращу нам самим треба будувати". Це збірка особистих спостережень та рефлексій автора на ті чи інші події життя українців, які ґрунтуються на багатому фактичному матеріалі та документах. У наступній книзі "Будова, вдержання та оборона української держави" Блажейовський висловлює думки щодо незалежності України, необхідності її збереження назавжди та найрізноманітніших аспектів розбудови держави.
У житті отця-доктора Дмитра Блажейовського вже у досить поважному віці з'явилося захоплення, яке згодом переросло у справжнє мистецтво: багато років поспіль він увесь вільний від роботи час присвячує вишиванню ікон. Нездоланне бажання осягнути таємницю ікони не тільки як високого мистецтва, а як молитовну, літургійну частину служіння Богові сприяло тому, що о. Блажейовський обрав свій власний канон ікони, зорієнтований на поєднання малярського стилю Київської Русі та ренесансно-барокового стилю українських ікон XVI—XVIII століть. Джерелом його натхнення було і монументальне малярство Київської Русі, зокрема оздоблення Софії Київської. На створених митцем вишиваних іконах постають образи Христа, святих Миколи, Анни, Юрія, архістратига Михаїла, Кирила і Мефодія, Ольги й Володимира, Богородиці Оранти — запрестольної ікони Софії Київської. Вишивки, здебільшого виконані хрестиком, вражають витонченістю ліній та барв, гармонійною композиційною будовою, умінням вишивальника зберегти масштабно-пропорційні відношення у будові постатей. Від його ікон віє філософським духом, божественною мудрістю, незаперечною біблійною істиною, які дивовижним чином художник передає за допомогою голки та барвистої нитки.
Отець Дмитро Блажейовський є автором портретів багатьох видатних особистостей України, серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Маркіян Шашкевич, митрополит Андрей Шептицький, патріарх УГКЦ кардинал Йосип Сліпий та інші.
Більшість ікон зберігаються у самого майстра. Також вони прикрашають українські храми Ватикану, Німеччини, Франції, Італії, США, Канади, Бразилії, Австрії, України. За роки незалежності відбулись виставки робіт у понад 80 містах України. У Львові діє унікальний приватний Музей вишиваних ікон та образів отця-доктора Д. Блажейовського, в якому експонуються понад 150 ікон. Український подвижник захоплює світ своїм мистецтвом. Видано кілька альбомів оригінальних вишивок та понад 10 збірок візерунків, які розробив священик.
Вболіваючи за збереження й розвиток традицій української вишивки, о. Блажейовський закликає все українство зберегти й поширювати її, бо вона є частиною нашої спадщини, частиною національної ідентичності. Греко-католицький священик, який живе в Римі і усіма своїми помислами й справами служить Україні, Дмитро Блажейовський змалку обрав дорогу невтомного працівника. Дні, місяці, роки праці над рукописами, а після 60 прожитих років ще й копітка робота над вишивками, не зламали цього подвижника праці. Він ніколи не бував у санаторіях або на курортах: під час вишивання відпочивав від писання книг і статей, а пишучи, відпочивав від вишивання. Так, малими частинами він виконав величезну роботу в науці й мистецтві.
Кавалер українського ордена "За заслуги" отець-доктор Д. Блажейовський зустрічає свій сторічний ювілей сповнений життєствердної, спрямованої на творення енергії та життєвої мудрості.
Прибувши до Вічного міста у 1933 році, Д. Блажейовський вступив до університету імені папи Урбана. Цей заклад ще називали університетом народів, бо в ньому навчалися молоді богослови з різних країн та церков, які мали різні обрядові традиції, що відрізнялися від латинського обряду римо-католицької церкви.
Протягом 30-х й на початку 40-х років Блажейовський поглиблено опановував спеціальні богословські предмети, а також численні прикладні — класичні й сучасні мови, релігійні та світські філософські системи, писання святих отців, духовну музику, сакральне образотворче мистецтво, історію. За дев'ять років навчання він здобув нижчі наукові ступені бакалавра й магістра наук та учений ступінь доктора богослов'я.
Під час навчання Д. Блажейовський з 1939 року почав проводити пасторську роботу — був священиком у парафії. Він мріяв повернутися на Батьківщину і там служити Богові і людям. Однак початок Другої світової війни перекреслив ці плани. Коли Україна була окупована, Блажейовський прагнув розділити страждання свого народу, але церковні ієрархи не дозволили йому виїхати з Риму. Після захисту дисертації в університеті імені папи Урбана о. Блажейовський вступає до університету імені папи Григорія, в якому спеціалізується з історії церкви і захищає другу докторську дисертацію.
Згідно зі своєю базовою освітою та здобутими науковими кваліфікаціями, Д. Блажейовський був теологом та істориком. І в обох цих галузях виявив себе фахівцем високого класу. Проте обставини повоєнного життя змусили відкласти наукову роботу і 27 років служити звичайним приходським священиком у Сполучених Штатах Америки, куди він переїхав у 1946 році. Цей переїзд був викликаний тим, що тисячі українців, які врятувалися з гітлерівських концтаборів та тих, що уникнули сталінського терору, емігрували за океан. Вони потребували моральної підтримки та духовної опіки. Така пастирська робота вимагала від священика великої віддачі часу і сил. Отець Блажейовський служив не тільки літургійні служби — разом з парафіянами зводив нові храми і прагнув зробити інтер'єр церкви українським, щоб молоде покоління бачило різницю між латинським і українським стилями. Через це шукав зразки релігійних вишивок для церковних обрусів та ікон на корогвах і наголошував, що необхідно дбати про те, щоб зберегти українську вишивку як частку української національної спадщини.
Священик-пілігрим, який перебував у постійних мандрах, об'їздив багато штатів, а в кількох з них працював по декілька років, жив не у власній хаті, а в парафіяльних будинках при храмах. Серед парафіян здобув славу доброго й самовідданого пастиря, який завжди допомагав людям у їхніх нагальних потребах.
У 1973 році о. доктор Блажейовський повертається до Європи, щоб відновити дослідницьку роботу в галузі богослов'я. Він знову в Римі, працює у бібліотеці та архівах Ватикану, сховищах папського Східного інституту та Чину святого Василя Великого — скрізь, де були документи про Україну чи хоча б згадки про церковне, суспільне, політичне, культурне життя за останні тисячу років — від Володимирового Хрещення до сучасності. Отець Блажейовський вирішив простежити всю історію церкви в Україні на різних рівнях і у різних аспектах. Він зібрав колосальну кількість статистичних даних, фактів, свідчень. Працюючи без асистентів і помічників, самотужки виконав роботу науково-дослідного інституту. Подвижницька робота священика має надзвичайно велике значення, адже усе підняте ним, століттями лежало у ватиканських архівах.
Протягом 70—80-х років XX ст. у Римі виходить ціла низка наукових праць Д. Блажейовського, позначених глибоким знанням фактичного матеріалу й широтою історико-філософських узагальнень. Це, зокрема, такі фундаментальні видання, як "Вдасть київських митрополитів над монахами (1596—1809)", "Тематизм української католицької церкви в діаспорі", "Українське католицьке духовенство в діаспорі (1751— 1988)", де висвітлено білі плями українського греко-католицтва, "Українська і вірменська папські семінарії у Львові (1655—1784)" та "Студенти візантійсько-київського обряду в папських колегіях і семінаріях, університетах та інститутах Центральної і Західної Європи", присвячених проблемам духовної освіти українців на рідних землях та за їхніми межами. Усі ці книги присвячені 1000-літтю запровадження християнства в Україні. В них охоплено всю історію православної та греко-като-лицької церков в Україні і діаспорі — у Західній Європі, США, Канаді, Австралії, країнах Південної Америки. До 400-ліття Берестейської унії та 400-ліття від дня народження митрополита Петра Могили о. Дмитро Блажейовський підготував монографії: "Ієрархія Київської церкви: 861—1990 рр.", "Три українські церковні унії", "Берестейська церковна ре-унія та українська доля і недоля: внутрішня вартість медалі". У книгах о. Блажейовського представлена ідея єдності християнства навколо одного престолу на землі. Ця ідея виступає поряд з іншою — помісності церков, яка дає їм свободу діяти повноцінно в рамках національних організмів. Автор не боїться негативно оцінювати діяльність тих ієрархів України минулого, які порушували принцип двоєдиності: однієї спільноти у Христі і біля одного престолу з одного боку та розвитку помісності з другого. У його книгах немає захоплень щодо жодної уни чи ре-унії, а присутній глибокий і критичний аналіз.
Національна історія України завжди хвилювала о. Блажейовського. Після здобуття державою незалежності, він — один з тих представників української діаспори, хто прагне прислужитись Батьківщині. Низку своїх праць учений присвятив історії і сьогоденню України. У 2001 році у Львові видано його книгу "Деякі сумні сторінки з історії України та дещо про її сусідів: Україну кращу нам самим треба будувати". Це збірка особистих спостережень та рефлексій автора на ті чи інші події життя українців, які ґрунтуються на багатому фактичному матеріалі та документах. У наступній книзі "Будова, вдержання та оборона української держави" Блажейовський висловлює думки щодо незалежності України, необхідності її збереження назавжди та найрізноманітніших аспектів розбудови держави.
У житті отця-доктора Дмитра Блажейовського вже у досить поважному віці з'явилося захоплення, яке згодом переросло у справжнє мистецтво: багато років поспіль він увесь вільний від роботи час присвячує вишиванню ікон. Нездоланне бажання осягнути таємницю ікони не тільки як високого мистецтва, а як молитовну, літургійну частину служіння Богові сприяло тому, що о. Блажейовський обрав свій власний канон ікони, зорієнтований на поєднання малярського стилю Київської Русі та ренесансно-барокового стилю українських ікон XVI—XVIII століть. Джерелом його натхнення було і монументальне малярство Київської Русі, зокрема оздоблення Софії Київської. На створених митцем вишиваних іконах постають образи Христа, святих Миколи, Анни, Юрія, архістратига Михаїла, Кирила і Мефодія, Ольги й Володимира, Богородиці Оранти — запрестольної ікони Софії Київської. Вишивки, здебільшого виконані хрестиком, вражають витонченістю ліній та барв, гармонійною композиційною будовою, умінням вишивальника зберегти масштабно-пропорційні відношення у будові постатей. Від його ікон віє філософським духом, божественною мудрістю, незаперечною біблійною істиною, які дивовижним чином художник передає за допомогою голки та барвистої нитки.
Отець Дмитро Блажейовський є автором портретів багатьох видатних особистостей України, серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Маркіян Шашкевич, митрополит Андрей Шептицький, патріарх УГКЦ кардинал Йосип Сліпий та інші.
Більшість ікон зберігаються у самого майстра. Також вони прикрашають українські храми Ватикану, Німеччини, Франції, Італії, США, Канади, Бразилії, Австрії, України. За роки незалежності відбулись виставки робіт у понад 80 містах України. У Львові діє унікальний приватний Музей вишиваних ікон та образів отця-доктора Д. Блажейовського, в якому експонуються понад 150 ікон. Український подвижник захоплює світ своїм мистецтвом. Видано кілька альбомів оригінальних вишивок та понад 10 збірок візерунків, які розробив священик.
Вболіваючи за збереження й розвиток традицій української вишивки, о. Блажейовський закликає все українство зберегти й поширювати її, бо вона є частиною нашої спадщини, частиною національної ідентичності. Греко-католицький священик, який живе в Римі і усіма своїми помислами й справами служить Україні, Дмитро Блажейовський змалку обрав дорогу невтомного працівника. Дні, місяці, роки праці над рукописами, а після 60 прожитих років ще й копітка робота над вишивками, не зламали цього подвижника праці. Він ніколи не бував у санаторіях або на курортах: під час вишивання відпочивав від писання книг і статей, а пишучи, відпочивав від вишивання. Так, малими частинами він виконав величезну роботу в науці й мистецтві.
Кавалер українського ордена "За заслуги" отець-доктор Д. Блажейовський зустрічає свій сторічний ювілей сповнений життєствердної, спрямованої на творення енергії та життєвої мудрості.
ЛІТЕРА ТУРА
Видання творів Д. Блажейовського
Видання творів Д. Блажейовського
Блажейовський Д. Берестейська ре-унія та українська історична доля і недоля / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 1995. — Т. 1 : Внутрішня вартість медалі. — 646 с.
Блажейовський Д. Берестейська ре-унія та українська історична доля і недоля / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 1999. — Т. 2 : Київська вселенська церква у діаспорі (1751 — 1988). — 1335 с. : іл.
Блажейовський Д. Будова, вдержання та оборона української держави : зб. особистих думок, рефлекси та висновки авт. / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 2008. — 263 с.: іл.
Блажейовський Д. Берестейська ре-унія та українська історична доля і недоля / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 1999. — Т. 2 : Київська вселенська церква у діаспорі (1751 — 1988). — 1335 с. : іл.
Блажейовський Д. Будова, вдержання та оборона української держави : зб. особистих думок, рефлекси та висновки авт. / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 2008. — 263 с.: іл.
Блажейовський Д. Де українська еліта? Еліту треба виховати : зб. особистих думок, рефлексій та висновків авт. / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 2008. — 158 с. : портр.
Блажейовський Д. Деякі сумні сторінки історії України та дещо про її сусідів: Україну кращу треба нам самим будувати : зб. особистих спостережень та рефлексій авт. / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 2007. — 639 с. : портр.
Блажейовський Д.
Ієрархія Київської церкви (861—1996) / Д. Блажейовський. — Львів : Каменяр, 1996. — 567 с.: іл.
Блажейовський Д. Три українські церковні унії / Д. Блажейовський. — Львів : [б. в.], 1995. — 67 с.
Блажейовський Д. Три українські церковні унії / Д. Блажейовський. — Львів : [б. в.], 1995. — 67 с.
Блажейовський Д.
Українські релігійні вишивки та інші зразки : [комплект іл. в папці] / Д. Блажейовський. — Рим : [б. в.], 1992. — Текст парал. укр., англ.
Про Д. Блажейовського
Про Д. Блажейовського
Барчук М. Ікона, писана ниткою // Міжнар. туризм. — 2003. — № 6. — С. 80—83.
Дмитрів І. Сакральна дивовижа / І. Дмитрів // Демокр. Україна. — 2007. — 21 верес. — С. 23.
Ковальчук І. Будьмо сильні, як були наші прадіди : вишивана ікона Дм. Блажейовського // Берегиня. — 2003. — № 1. — С. 23—28.
Ковальчук І. Музей вишиваних ікон та образів отця-доктора Дмитра Блажейовського /1. Ковальчук // Пам'ятки України. — 2004. — № 1. — С. 78—81.
Ковальчук І. Будьмо сильні, як були наші прадіди : вишивана ікона Дм. Блажейовського // Берегиня. — 2003. — № 1. — С. 23—28.
Ковальчук І. Музей вишиваних ікон та образів отця-доктора Дмитра Блажейовського /1. Ковальчук // Пам'ятки України. — 2004. — № 1. — С. 78—81.
Степовик Д. Блажен муж... : дещо про богословію і мистецтво д-ра Д. Блажейовського / Д. Степовик // Київ. — 1997. — № 7/8. — С. 130—138.
Стратілат М. Цілюща криниця духовності / М. Стратілат, С. Музиченко // Вітчизна. — 1991. — № 7. — С. 202—207.
ІЛЮСТРАЦІЇ Дмитро Блажейовський : [фотопортрет] // Блажейовський Д. Будова, вдержання та оборона Української держави : зб. особистих думок, рефлексій та висновків авт. — Львів, 2008. — Фронтиспіс.
Д. Блажейовський : [фотопортрет] // Вітчизна. — 1991. — № 7. — С. 202. [Вишивки о. Д. Блажейовського] // Вітчизна. — 1991. — №7. — С. 203—207.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.