Елизавета Галаган

    Єлизавета Блейк знайшла в Інтернеті на сайті Чернігівського художнього музею інформацію про Сокиринці і лишилась спокою. На іншому континенті пам'ятають її родичів і зберігають колекцію Ґалаґанів. Палац, як з'ясувалось, таки існує на світі, не зруйнований, стоїть і чекає коли вона приїде і подивиться, де жила її улюблена матуся, де пройшла юність дідуся і бабусі. Все було схоже на дивний сон. І коли діти запитали, що подарувати їй на сімдесятиріччя, вона невагаючись ані хвилини, відповіла: "Подорож у казку, яка зветься Україна, де добрі люди зберігають численні портрети її родичів і більше 80 років пам'ятають, що існував та існує славетний рід Ґалаґанів".
   Діти не відпустили матір одну в далеку путь, а полетіли разом з нею. Вона хвилювалась більше за всіх. Діти вже американці, хоча і вивчали російську мову, але нею майже не розмовляють. У Києві їх зустрічала директор Чернігівського художнього музею Ірина Ральченко, саме вона розмістила інформацію про колекцію Ґалаґанів, шукаючи нащадків цих родовитих українців.

   Цей рід веде свій початок з прилуцького полковника Гната Галагана, з портрета якого і було започатковано сімейну галерею Ґалаґанів, Кожен з Ґалаґанів своїми справами залишили слід в історії і вже тоді вони почали збирати портрети всіх своїх родичів. Займалися благодійністю, давали можливість заробити молодим здібним художникам на хліб.
   Після загибелі свого 16-річного сина Павлуся, Григорій Галаган відкриває у Києві Колегію Павла Галагана, де за свій кошт навчає талановитих дітей. Зараз у цьому будинку знаходиться Національний музей літератури України.

 Ліза Блейк - представниця десятого покоління Ґалаґанів. Життя розкидало нащадків по всьому

світу. Живуть в Америці, Франції. Ірина Григорівна Ральченко, створюючи сайт, не сподівалась на успіх, але життя довело правильність її пошуку. По приїзду багато було зустрічей, поїздок, але і зараз із тремтінням у душі   Єлизавета Блейк (Галаган) згадує першу зустріч із Сокиринцями. Таке не забувається. Земля прадідів зустріла американців цвітінням садів і квітів. Вони гуляли алеями старовинного парку. Єлизавета  уявляла молодими своїх тіточок та матусю, які бігали його доріжками. Вона вирішила, що обов'язково приїде сюди ще і привезе своїх двоюрідних сестер, щоб і вони подивились на рідне гніздо. Через рік двоюрідна сестра Марія Шмеман разом з чоловіком Сергієм прилетіли з Франції. Як і минулого року, художній музей отримав подарунок - профілі бабусі і дідуся, виконані відомою російською художницею початку XX століття Марією Осоргіною. Були присутні на відкритті виставки "Сімейна галерея родини Ґалаґанів у дзеркалі історії", влаштованій до 135-річниці створення Колегії Павла Галагана, де демонструвалися твори з колекції Ґалаґанів.

     Життя пройшло далеко від рідних місць, але пані Ліза кожну хвилину перебування на Україні вдихає дивне повітря своєї вітчизни, де поховані її нащадки і де бажають жити її онуки і онучки, які у далекій Америці будуть малювати чарівні пейзажі далекої, але ж, відтепер, такої близької держави, яка має співучу назву Україна. До побачення, пані Лізо, до нових зустрічей на рідній землі!

Джерело: Gorod.cn.ua (Чернігівський міський портал). - Режим доступу