До середини XVIII століття медичне обслуговування населення Чернігова підпо-рядковувалося церковному відомству. За даними історичних джерел, у 1748 році в місті діяло дев'ять парафіяльних храмів, при кожному з яких існував шпиталь. Шпиталі розміщувалися в окремих приміщеннях, які будували за рахунок громади. Це були одночасно і лікарні, і богодільні, де не тільки лікували хворих, а ще й доглядали старих немічних парафіян. Проте вже в означений період церковна медицина почала себе зживати. Про це свідчить хоча б те, що у 1765 році кількість лікувальних закладів при чернігівських церквах скорочується до шести. Назрівала необхідність корінного реформування всієї системи охорони здоров'я. Першим кроком у цьому напрямку стало введення в Чернігові посади міського лікаря. Відомо, що у 1765 році її посідав Яків Узнанський, якому за рахунок міського бюджету виплачувалося 144 карбованці на рік та надавалася квартира.
Безумовно, що найкращий лікар, чи навіть декілька лікарів, не в змозі забезпечити ефективним медичним обслуговуванням великий населений пункт, не маючи у своєму розпорядженні хоча б одного стаціонарного лікувального закладу. Саме тому вже у 1785 році в Чернігові було відкрито лікарню "Приказа гражданской опеки", яка і стала першим цивільним медичним закладом міста.
Тогочасна медицина, перш за все, потребувала досвідчених лікарів. Це розуміли і самі лікарі, і влада. Тому, коли у 1786 році, за указом імператриці Катерини II в Чернігові планувалося створити університет, у його складі передбачався медичний факультет, де б навчали лікарів для усієї Малоросії. На жаль, воля всесильної господині Російської імперії у цьому випадку чомусь не була виконана.
Зрозуміло, що якісне медичне обслуговування неможливе без надійного забезпечення пацієнтів потрібними їм ліками. З цієї причини у 1782 році міський лікар Я.К. Омелянович започатковує першу міську аптеку. У 1793 році починає діяти ще одна - приватна. її власником був якийсь І. Цигрою, судячи з прізвища людина заїжджа.
Історія лікувальної психіатрії на Чернігівщині теж поринає своїм корінням у бурхливе XVIII століття. В 1776 році у Максаковському монастирі (Менський район) було відкрито шпиталь для лікування душевнохворих. 1802 року, коли в Чернігові почала діяти губернська лікарня, він увійшов до її складу на правах відділення і перебував у такому стані аж до 1925 року, коли й був перетворений в окремий медичний заклад.
Не дивлячись на те, що у 1802 році в Чернігівській губернії створюється "Приказ общественного призрения", за першу половину XIX століття стан медичного обслуговування населення у столиці Чернігівської губернії значно не покращився. За статистичними даними, у місті, де в 1850 році мешкало близько 6,5 тисяч осіб, нараховувалося лише 7 лікарів, 13 лікарських учнів та 1 повитуха. Як і півсотні років до того, в Чернігові діяла лише одна лікарня, у якій за 1851 рік отримало медичну допомогу 4160 пацієнтів та ще 74 особи пройшли курс лікування у будинку для позбавлених розуму, що входив до складу того ж медичного закладу. Не збільшилася за п'ятдесят років і кількість аптек, їх у місті так і залишалося лише дві.
У другій половині позаминулого століття справи у медичній галузі покращувалися значно швидше. В 1852 році, на випадок виникнення епідемій, були створені губернські та повітові "Комитеты общественного здравия". 6 жовтня 1865 року Чернігівську губернську лікарню передали з "Приказа общественного презрения" у підпорядкування місцевого Земства. В 1869 році у місті діє вже дві лікарні, в яких протягом року лікуються 2223 пацієнта.
У 1868 році, нарешті, почала діяти Чернігівська чоловіча фельдшерська школа, яка з 1870 року містилася на садибі земської лікарні. Термін навчання у цьому учбовому закладі складав 3 роки, а вихованці по закінченні повного курсу отримували свідоцтво помічника лікаря. У 1880 році право навчання у фельдшерській школі отримали і представниці чарівної статі.
Потреба лікарів у професійному спілкуванні для обміну досвідом та вирішення спільних проблем потребували їх об'єднання у громадські організації за фахом. З цієї причини в 1871 році було створене Чернігівське товариство лікарів, яке через 17 років налічувало 30 дійсних членів.
Важливим кроком для поліпшення медичного обслуговування мешканців зростаючого міста стало введення, у 1873 році посади першого дільничого лікаря. 1874 року завершується зведення спеціальних будинків для душевнохворих, а у 1876-му починає діяти стаціонарна система лікування.
У цей час розпочалася сербсько-чорногорсько-турецька війна. На допомогу братам-християнам вирушило чимало добровольців з Росії та України. Не залишилося осторонь і наше місто. Наприкінці серпня 1876 року чернігівське місцеве "Управление общества попечения о больных и раненых воинах" відправило у Сербію санітарний загін у складі двох лікарів, трьох фельдшерів та десятьох службовців, які повинні були надавати допомогу пораненим у-боях воїнам.
Остання чверть XIX століття стала для місцевої медицини часом інтенсивного розвитку і позитивних перетворень. У 1880 році Чернігівська фельдшерська школа отримує статут вищої на зразок урядових учбових закладів подібного типу.
1881 року при ній створюється медична бібліотека. Починаючи з 1881 року в Чернігові регулярно збираються з'їзди земських лікарів, на яких останні обмінюються досвідом та вирішують наболіли проблеми.
Важливу роль у медичному обслуговуванні населення продовжувала відігравати підпорядкована земству губернська лікарня. 1883 року, за офіційними даними, у ній налічувалося більше 301 ліжка, а загальна кількість хворих, які пройшли курс стаціонарного лікування у цьому медичному закладі, досягла 2039 осіб, у тому числі 121 дитина. Крім того, 333 психічно хворих були пацієнтами будинку позбавлених розуму. При цьому вартість утримання та лікування одного хворого обходилася земству в 49 копійок на добу.
1887 року земська лікарня реорганізується. При цьому здійснюється її поділ на окремі відділення - психіатричне, хірургічне, гінекологічне, терапевтичне, сифілітичне, венеричне, інфекційне та офтальмологічне. В цей час кількість ліжок зростає до 355-ти, а річна вартість одного ліжка складає 190 карбованців.
Що стосується самого медичного персоналу, то його утримання коштувало порівняно небагато. Міській лікар отримував 800 карбованців на рік, а фельдшер тільки 240 крб. Але їх заробітна платня поступово зростала. Відомо, що у 1895 році земський лікар мав посадовий оклад від 1000 до 1,5 тисяч карбованців, а фельдшер міг заробити майже 400 рублів.
Зростало і кількість самого медичного персоналу. У 1896 році у місті налічувалося 23 лікаря цивільного відомства та достатня кількість кваліфікованого середнього медичного персоналу.
6 червня 1893 року в Чернігові було відкрите місцеве відділення Російського товариства Червоного хреста, а 9-го грудня рішенням його правління створена община сестер милосердя Св. Феодосія Углицького. Це був своєрідний учбовий заклад, який готував молодший медичний персонал для благодійних установ та військових шпиталів на випадок війни. Невдовзі на базі общини відкрили лікарню в ім'я імператора Олександра III, яка була розрахована на 30 пацієнтів. 16 травня 1896 року розпочалося будівництво приміщення для її розміщення, яке разом з обладнанням обійшлося у 16,5 тис. карбованців. Місячне перебування у палаті за одне місце коштувало 50 карбованців, у тих, де перебувало декілька хворих - 20 крб. Під час Першої світової війни багато вихованок общини пішло на фронт наглядати поранених у польових шпиталях.
Крім стаціонарного лікування, у місті здійснювався і амбулаторне медичне обслуговування хворихяк у земській лікарні, так і у міській "лечебнице для приходящих", яка була розташована на вул. Богуславській біля лазні (сучасна Полуботка). Вона існувала виключно на кошти місцевого самоврядування і підпорядковувалася міській владі. Цей медичний заклад обходився чернігівській думі недешево. Так наприклад, тільки у 1905 році на його утримання було витрачено 3177 карбованців, з яких 1200 крб. пішло на заробітну платню лікарю, 432 крб. - фельдшеру, 144 крб. - сторожі, 120 крб. на оплату приміщення, 140 крб. на опалення та 925 карбованців на придбання медикаментів. Прийом пацієнтів здійснювався кожен день, крім четверга та великих свят, з 11 до 14-ї години. Медичний огляд та ліки надавалися безкоштовно. Лише інколи бралася невелика платня за посуд.
Існували в означений час у Чернігові і приватні лікарі. З різноманітних джерел відомі імена деяких з них. Наприклад, на вул. Сретенській мешкала лікар Анна Єфремовна Райз, яка лікувала внутрішні, жіночі та дитячі захворювання. На вул. Магістратській практикував венеролог І.І. Гуз. Б. Крупіцька та Е. Шульгін позбавляли зубного болю на Шосейній біля "Гранд-Отелю". На Мстиславській вулиці фельдшер Г. Фєйгін робив щеплення від віспи.
Якщо для вирішення професійних питань лікарі збиралися на з'їзди, то для вирішення питань матеріальних об'єднувалися у громади. Так, у 1895 році в місті створюється відділення лікарського товариства взаємодопомоги, а у 1901-му Чернігівське товариство взаємодопомоги фельдшерів.
Безумовно, що найкращий лікар, чи навіть декілька лікарів, не в змозі забезпечити ефективним медичним обслуговуванням великий населений пункт, не маючи у своєму розпорядженні хоча б одного стаціонарного лікувального закладу. Саме тому вже у 1785 році в Чернігові було відкрито лікарню "Приказа гражданской опеки", яка і стала першим цивільним медичним закладом міста.
Тогочасна медицина, перш за все, потребувала досвідчених лікарів. Це розуміли і самі лікарі, і влада. Тому, коли у 1786 році, за указом імператриці Катерини II в Чернігові планувалося створити університет, у його складі передбачався медичний факультет, де б навчали лікарів для усієї Малоросії. На жаль, воля всесильної господині Російської імперії у цьому випадку чомусь не була виконана.
Зрозуміло, що якісне медичне обслуговування неможливе без надійного забезпечення пацієнтів потрібними їм ліками. З цієї причини у 1782 році міський лікар Я.К. Омелянович започатковує першу міську аптеку. У 1793 році починає діяти ще одна - приватна. її власником був якийсь І. Цигрою, судячи з прізвища людина заїжджа.
Історія лікувальної психіатрії на Чернігівщині теж поринає своїм корінням у бурхливе XVIII століття. В 1776 році у Максаковському монастирі (Менський район) було відкрито шпиталь для лікування душевнохворих. 1802 року, коли в Чернігові почала діяти губернська лікарня, він увійшов до її складу на правах відділення і перебував у такому стані аж до 1925 року, коли й був перетворений в окремий медичний заклад.
Не дивлячись на те, що у 1802 році в Чернігівській губернії створюється "Приказ общественного призрения", за першу половину XIX століття стан медичного обслуговування населення у столиці Чернігівської губернії значно не покращився. За статистичними даними, у місті, де в 1850 році мешкало близько 6,5 тисяч осіб, нараховувалося лише 7 лікарів, 13 лікарських учнів та 1 повитуха. Як і півсотні років до того, в Чернігові діяла лише одна лікарня, у якій за 1851 рік отримало медичну допомогу 4160 пацієнтів та ще 74 особи пройшли курс лікування у будинку для позбавлених розуму, що входив до складу того ж медичного закладу. Не збільшилася за п'ятдесят років і кількість аптек, їх у місті так і залишалося лише дві.
У другій половині позаминулого століття справи у медичній галузі покращувалися значно швидше. В 1852 році, на випадок виникнення епідемій, були створені губернські та повітові "Комитеты общественного здравия". 6 жовтня 1865 року Чернігівську губернську лікарню передали з "Приказа общественного презрения" у підпорядкування місцевого Земства. В 1869 році у місті діє вже дві лікарні, в яких протягом року лікуються 2223 пацієнта.
У 1868 році, нарешті, почала діяти Чернігівська чоловіча фельдшерська школа, яка з 1870 року містилася на садибі земської лікарні. Термін навчання у цьому учбовому закладі складав 3 роки, а вихованці по закінченні повного курсу отримували свідоцтво помічника лікаря. У 1880 році право навчання у фельдшерській школі отримали і представниці чарівної статі.
Потреба лікарів у професійному спілкуванні для обміну досвідом та вирішення спільних проблем потребували їх об'єднання у громадські організації за фахом. З цієї причини в 1871 році було створене Чернігівське товариство лікарів, яке через 17 років налічувало 30 дійсних членів.
Важливим кроком для поліпшення медичного обслуговування мешканців зростаючого міста стало введення, у 1873 році посади першого дільничого лікаря. 1874 року завершується зведення спеціальних будинків для душевнохворих, а у 1876-му починає діяти стаціонарна система лікування.
У цей час розпочалася сербсько-чорногорсько-турецька війна. На допомогу братам-християнам вирушило чимало добровольців з Росії та України. Не залишилося осторонь і наше місто. Наприкінці серпня 1876 року чернігівське місцеве "Управление общества попечения о больных и раненых воинах" відправило у Сербію санітарний загін у складі двох лікарів, трьох фельдшерів та десятьох службовців, які повинні були надавати допомогу пораненим у-боях воїнам.
Остання чверть XIX століття стала для місцевої медицини часом інтенсивного розвитку і позитивних перетворень. У 1880 році Чернігівська фельдшерська школа отримує статут вищої на зразок урядових учбових закладів подібного типу.
1881 року при ній створюється медична бібліотека. Починаючи з 1881 року в Чернігові регулярно збираються з'їзди земських лікарів, на яких останні обмінюються досвідом та вирішують наболіли проблеми.
Важливу роль у медичному обслуговуванні населення продовжувала відігравати підпорядкована земству губернська лікарня. 1883 року, за офіційними даними, у ній налічувалося більше 301 ліжка, а загальна кількість хворих, які пройшли курс стаціонарного лікування у цьому медичному закладі, досягла 2039 осіб, у тому числі 121 дитина. Крім того, 333 психічно хворих були пацієнтами будинку позбавлених розуму. При цьому вартість утримання та лікування одного хворого обходилася земству в 49 копійок на добу.
1887 року земська лікарня реорганізується. При цьому здійснюється її поділ на окремі відділення - психіатричне, хірургічне, гінекологічне, терапевтичне, сифілітичне, венеричне, інфекційне та офтальмологічне. В цей час кількість ліжок зростає до 355-ти, а річна вартість одного ліжка складає 190 карбованців.
Що стосується самого медичного персоналу, то його утримання коштувало порівняно небагато. Міській лікар отримував 800 карбованців на рік, а фельдшер тільки 240 крб. Але їх заробітна платня поступово зростала. Відомо, що у 1895 році земський лікар мав посадовий оклад від 1000 до 1,5 тисяч карбованців, а фельдшер міг заробити майже 400 рублів.
Зростало і кількість самого медичного персоналу. У 1896 році у місті налічувалося 23 лікаря цивільного відомства та достатня кількість кваліфікованого середнього медичного персоналу.
6 червня 1893 року в Чернігові було відкрите місцеве відділення Російського товариства Червоного хреста, а 9-го грудня рішенням його правління створена община сестер милосердя Св. Феодосія Углицького. Це був своєрідний учбовий заклад, який готував молодший медичний персонал для благодійних установ та військових шпиталів на випадок війни. Невдовзі на базі общини відкрили лікарню в ім'я імператора Олександра III, яка була розрахована на 30 пацієнтів. 16 травня 1896 року розпочалося будівництво приміщення для її розміщення, яке разом з обладнанням обійшлося у 16,5 тис. карбованців. Місячне перебування у палаті за одне місце коштувало 50 карбованців, у тих, де перебувало декілька хворих - 20 крб. Під час Першої світової війни багато вихованок общини пішло на фронт наглядати поранених у польових шпиталях.
Крім стаціонарного лікування, у місті здійснювався і амбулаторне медичне обслуговування хворихяк у земській лікарні, так і у міській "лечебнице для приходящих", яка була розташована на вул. Богуславській біля лазні (сучасна Полуботка). Вона існувала виключно на кошти місцевого самоврядування і підпорядковувалася міській владі. Цей медичний заклад обходився чернігівській думі недешево. Так наприклад, тільки у 1905 році на його утримання було витрачено 3177 карбованців, з яких 1200 крб. пішло на заробітну платню лікарю, 432 крб. - фельдшеру, 144 крб. - сторожі, 120 крб. на оплату приміщення, 140 крб. на опалення та 925 карбованців на придбання медикаментів. Прийом пацієнтів здійснювався кожен день, крім четверга та великих свят, з 11 до 14-ї години. Медичний огляд та ліки надавалися безкоштовно. Лише інколи бралася невелика платня за посуд.
Існували в означений час у Чернігові і приватні лікарі. З різноманітних джерел відомі імена деяких з них. Наприклад, на вул. Сретенській мешкала лікар Анна Єфремовна Райз, яка лікувала внутрішні, жіночі та дитячі захворювання. На вул. Магістратській практикував венеролог І.І. Гуз. Б. Крупіцька та Е. Шульгін позбавляли зубного болю на Шосейній біля "Гранд-Отелю". На Мстиславській вулиці фельдшер Г. Фєйгін робив щеплення від віспи.
Якщо для вирішення професійних питань лікарі збиралися на з'їзди, то для вирішення питань матеріальних об'єднувалися у громади. Так, у 1895 році в місті створюється відділення лікарського товариства взаємодопомоги, а у 1901-му Чернігівське товариство взаємодопомоги фельдшерів.
З 1911 року в Чернігові починає діяти губернський земський діагностичний центр, який через рік був перетворений на Бактеріологічний інститут. У 1914 році створюється відділ "Ліги з боротьби з туберкульозом", а незабаром відкриваються курси медичних сестер воєнного часу.
Потім була світова війна, за нею революція і війна громадянська. Після її закінчення настав новий етап у історії медицини, у тому числі і чернігівської. Але це вже тема іншої розповіді.
21 грудня 1907 року Чернігівська міська Дума вирішила встановити нічні чергування у підпорядкованій їй лікарні. Це був ще один важливий крок, який зробила місцева влада у напрямку вдосконалення медичного обслуговування населення губернського центру.
Володимир РУДЕНОК
РАДИМО ПРОЧИТАТИ ОНЛАЙН УНІКАЛЬНУ КНИГУ
З ФОНДІВ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ:
З ФОНДІВ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ:
История Черниговской земской фельдшерской школы. - Чернигов : Тип. Губ. Земства , 1903. - 49 с. - Электрон. версия печ. изд. - РЕЖИМ ДОСТУПУ
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.