"У
житті таких людей, як Шевченко, не тільки місцям, але й дням треба надавати
ваги", – вважав перший біограф Т. Шевченка – Михайло Чалий. Михайло
Чалий народився 24 вересня 1816 р. на Тарелкіній вулиці в м.
Новгороді-Сіверському на Чернігівщині у давній козацькій родині. "Природа
виховала мене, зберігши в душі моїй невинність, простоту і вразливість від зла
і грубості, що кругом оточувала," – читаємо у Чалого. І вже природні якості
поглибила, відшліфувала родина. Виховували хлопчика батьки, збіднілі міщани та
столітній дід, який добре пам’ятав минуле. Оповідання діда будили в душі
Михайла любов до української старовини, пробуджували національну гордість. Перші
уроки Михайлик мав у приватній школі удови-капітанші на Кляшторі, де учень
зазубрював напам’ять Псалтир та Часослов. У 12 років Михайло вступив до
Новгород-Сіверської гімназії. Його гімназійним другом був Костя Ушинський,
відомим пізніше педагогом. Директором закладу був Ілля Тимківський,
високоосвічена людина (доктор Гетінгенського та Харківського університетів),
рідний дядько Михайла Максимовича.
Михайло
закінчив гімназію у 1840 році, після довгих клопотів Чалому вдалося вступити
студентом до Київського університету (словесне відділення, казенним коштом).
Першокурсник мав щастя купити «Кобзар» Т. Шевченка і захопився творчістю Тараса
Григоровича, історією його життя. У 1844 р. він закінчив університет і почалася
тридцятирічна педагогічна діяльність Михайла Чалого.
Упродовж
восьми років він викладав словесність у Немирівській гімназії, де познайомився
і потоваришував із викладачем малювання Іваном Сошенком, він якого немало
дізнався про Тараса Шевченка, почав дослідження їхнього листування. Кожного
літа Чалий відвідував місця, пов’язані з іменем Шевченка. Протягом життя він
обійшов усі місця, де бував Кобзар, відвідав Хортицю та Олександрівськ.
З
1852 р. Михайло Чалий почав працювати у Другій київській гімназії: спочатку
вчителем словесності, потім – інспектором гімназії, згодом за відсутності
директора, виконував обов’язки керівника гімназії. Миха́йло Корні́йович Ча́лий
запросив до Києва і надав місце учителя Івану Сошенкові.
У
Києві на квартирі Сошенка відбулося знайомство Чалого з Тарасом Шевченком, про
що Михайло Корнійович згадував так: «Це було в Успенський піст, друзів я застав
за сніданком, який у зв’язку з постом був доволі скудним… Висока довга пляшка з
горілкою та по половині солоного платаного судака, яким вони ласували без
допомоги ножа».
У
Києві у 1859 р. на вул. Гоголівській, 9 Чалий купив власний будинок, у якому
мешкав до 1907 р. У цьому ж будинку під час останнього приїзду до Києва 1859
року бував і Тарас Шевченко.
М.
Чалий – співорганізатор похорону Т. Шевченка в Україні, він промовляв над
домовиною в Києві під час перевезення тіла до Канева.
Михайло
Чалий працював директором гімназії в Білій Церкві; директором ліцею князя
Безбородька в Ніжині; організатором недільних шкіл у Києві.
У
1875 р. Михайло Чалий покинув службу і назавжди оселився у Києві, віддався
своєму улюбленому заняттю – літературі, упорядкуванню автобіографічних спогадів
про Тараса Шевченка, Костянтина Ушинського. У 1882 р. Чалий випустив книгу
«Жизнь и произведения Тараса Шевченко», що здобула йому широку відомість в
українських колах. Ця книга довго вважалася найкращою біографією Кобзаря.
Цікавою є розвідка про відвідини Шевченком цукрового заводу Симиренків. До
останніх днів енергійний, рішучий 90-літній М. Чалий із зовнішністю козацького
полковника продовжував друкуватися, охоче розповідав про Тараса Григоровича.
Він «ніколи не виставлявся зі своїми переконаннями», називаючи себе «стихійним
органічним українцем».
Помер
90-річний Михайло Чалий у Києві 6 (19 лютого) 1907 року. Похований на Байковому
кладовищ.(За матеріалами. – Режим доступу).
РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Життя і твори Тараса Шевченка : звід матеріалів до його біографії / Михайло Чалий
; пер. з рос., післям. та комент. Валерії Смілянської. – Київ : Веселка,
2011.– 261, [2] с. – Бібліогр.: с. 260-261, наприкінці розд. та у
підрядк. приміт.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.