вівторок, 7 червня 2016 р.

Спиридон Черкасенко

     Уже в часі незалежної України ім’я забутого поета, письменника, педагога, перекладача, журналіста і публіциста Спиридона Черкасенка (1876 — 1940) знову стало, як і його твори, доступним усім, хто вважає себе прихильником рідної літератури.
   За радянських часів твори С. Черкасенка опинилися за трьома замками більшовицької цензури і до самого розпаду СРСР були вилучені для користування небайдужих до творчості письменника людей.
   Незважаючи на те, що поет є уродженцем східних земель України, на нашу думку, його патріотичний світогляд утверджувався на Західній Україні, де він деякий час проживав, рятуючись від більшовицької дійсності. Радянські пропозиції повернутись у радянську Україну і обіцянка усіляких благ не зламали поета-патріота, і він продовжував свою творчість поза радянською реальністю, яка в кінці 1920 — 1930-х роках перемолола майже всіх письменників Національного Відродження, в тому числі чимало друзів і приятелів С. Черкасенка. 
   Нелегко поету довелося творити і в умовах румунського чи польського режимів на заході України, бо і тут він зазнав різних утисків. Але це був не сталінський молох. Не можна в невеликій статті охарактеризувати весь творчий доробок С. Черкасенка, тож торкнуся його поезії, пов’язаної з національно-визвольною війною галичан, і, зокрема, героїки українського стрілецтва. У двотомнику (див І-й том) в поета є цикл віршів, що називається «Братам галичанам». Їх сім. У вірші «Стрільці» поет порівняв УССів з орлами. Січовим стрільцям-орлам поет протиставляє ворогів-круків, що змальовані в поезії «Останній бій».
    Поет-символіст С. Черкасенко був активним учасником національно-визвольних змагань, і він суворо засуджує польську агресію на західноукраїнських землях. Поезія С.Черкасенка — це національно-поетичні гасла, спрямовані на захист України, її державності, спрямовані проти ворогів усіх мастей, які замахнулися на волю народу, що повстав, щоб порвати кайдани гніту.
    Молоді роки С. Черкасенка — це шляхи пошуку себе самого: навчався в семінарії й був майже атеїстом, розмовляв російською, а став переконаним українським патріотом. Він пережив дві російські революції, наші визвольні змагання, обидві світові війни! Жив у Російській імперії, в УНР, в Австрії та Чехії. Бачив червоний терор і вже в Чехії відчув коричневий подих фашизму. Але вільна Україна була його ідеалом. Поезія С. Черкасенка перегукується із стрілецькою поезією галицьких січових стрільців.
   С. Черкасенко був у товариських стосунках із Грушевським, Єфремовим, Чикаленком, Русовою, Садовським та з багатьма галичанами. Знайомство і дружба з видатними українцями теж вплинула на формування націоналістичного світогляду поета.
   Поразку національно-визвольних змагань поет не сприйняв як катастрофу. Навпаки, він вірив у нашу вільну будучність. С. Черкасенко бачив спалах свободи в часи проголошення Карпатської України, перших героїв Карпатської Січі й вояків Легіону Р.Сушка.
   Боліла в поета душа за безіменні могили, де полягли українські вояки, що боролися за волю України. І в останньому вірші з циклу «Брати галичани» — «При дорозі», він писав: 
Самотній хрест із написом коротким
Оздоблений у зіллячко-розмай:
Тут Слави син впокоївся сном солодким
За волю-долю й рідний край. 
   Спиридон Черкасенко народився і виріс на Великій Україні. А в поетичному слові зберіг щось галицьке, поєднавши таким чином мрію про злуку і волю всього українського народу, бодай на особистому рівні.
...Сплять наші письменники вічним сном у Чехії, Німеччині, Франції, Канаді, Аргентині, Польщі та інших країнах світу, куди їх закинула недоля.
   Віримо в те, що їхній прах буде з часом перевезено в Поетичний пантеон до Києва. І серед них — буде Спиридон Черкасенко.





Джерело: Федик І. Поет, який вірив у нашу волю : [Спиридон Черкасенко] / Ігор Федик // День. - 2016. - 3-4 червня (№96-97). - С. 12.

Немає коментарів:

Дописати коментар