Ганна Степанівна Соловйова

Чимало чернігівців, особливо поважного віку, що зверталися по ліки до аптек нашого міста, пам’ятають доброзичливу миловидну жіночку з яскравими блакитними очима, на обличчі якої завжди світилася тепла усмішка. 

    Це — Ганна Степанівна Соловйова. Нелегким був її життєвий шлях. На долю дівчинки, народженої у 1924 році в багатодітній сім’ї, випало чимало темних і світлих днів. Це — праця з раннього дитинства, голодомор, тяжкі довоєнні роки навчання.
    У сімнадцятирічному віці, студіюючи науки у фармацевтичній школі, вона вже оволоділа фахом і працювала в аптеці Чернігівського військового госпіталю. З початком Другої світової війни дівчина пішла добровольцем у міськвійськкомат і отримала військовий квиток. Коли німецьке військо наближалося до Чернігова, госпіталь передислокували в Суми. Весь особовий склад медиків ішов до цього міста пішки. 

   Не всі витримали тяжкий шлях, деякі розбіглися й не дійшли до місця призначення. Але молода Ганнуся дійшла. А потім у складі різних військових шпиталів пройшла всю війну.
    Довелося їй не тільки готувати ліки. Часто — у польових умовах під посвист куль і гуркіт канонад — іще й доставляти медикаменти та медінструментарій до госпіталю. На слабких дівочих плечах, по бездоріжжю, з медичних баз, які розташовувалися за декілька кілометрів від фронтових шпиталів. Коли за сигналом повітряної тривоги всі бігли в укриття, Ганна залишалася в аптеці, бо там тривав процес стерилізації ліків.
     Робила все, що потрібно було робити на війні. Здавала кров, прала вночі закривавлені бинти, щоб уранці було чим перев’язувати рани. Розвантажувала вагони. Переносила поранених, надавала їм першу медичну допомогу.
     Молоді бійці з любов’ю називали її сестричкою, а старші — донечкою.
    Неодноразово ризикувала Ганна життям, але завжди, як сама казала, оберігав її добрий янгол-хранитель.
   Уже потім, на зустрічах зі школярами, Ганна Степанівна розповідала про солдатський героїзм на війні, прищеплюючи молоді стійкість характеру та любов до Вітчизни. За участь у бойових діях жінка отримала багато урядових нагород.
   Після війни Ганна Степанівна понад півстоліття віддала благородній справі лікування людей, працюючи на найскладніших процесах виготовлення ліків, що потребувало високої професійної майстерності. Значна частина трудової діяльності Ганни Соловйової минула в аптеці № 124 (що поблизу готелю «Україна»). Працелюбна та енергійна, навіть досягнувши пенсійного віку й набувши права на відпочинок, жінка не змогла залишити улюблену справу і продовжила трудитися в аптеці № 208, що при лікарні радіоприладного заводу, та ще й на дуже важкому і відповідальному процесі виготовлення ін’єкційних розчинів.
   Немало виховано нею справжніх фахівців аптечної справи.
   Заслужено належить цій жінці звання «Відмінник охорони здоров’я». Спілкування з Ганною Степанівною збагачувало людей її мудрістю, оптимізмом, добротою.
   Як жінка вона з честю виконала свою місію, виростивши разом із чоловіком Яковом Степановичем двох чудових синів, турбуючись про онуків та пишаючись ними.
   У дружному родинному колі в маленькій однокімнатній бабусиній квартирі, завжди по-аптечному чистенькій і затишній, любила збиратися вся велика сім’я.
    Та цьогоріч прийшла розлука, за якою не буває зустрічей. У 92 роки полинула душа в інший, неземний світ, залишивши про Ганну Степанівну невмирущу добру пам’ять як про людину щирого серця і неповторної душевної краси. 

Джерело: Купріяненко Г. Її називали сестричкою / Галина Купріяненко, Раїса Шевченко, Агнеса Ляшенко  // Деснянська правда. - 2016. - 24 березня. - С. 7.