Помер відомий письменник і краєзнавець Василь Шевчук

  

Василь Шевчук (праворуч)

   Сьогодні, 17 жовтня, перестало битись серце Василя Шевчука, відомого письменника, краєзнавця, одного з ініціаторів створення пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам, ветерана Другої світової війни.

   31 рік свого життя він присвятив службі у Збройних силах. За цей час пережив жорстокі бої Другої світової війни, поранення, контузію, загибель товаришів-фронтовиків, а потім – тяжкі повоєнні роки та постійні переїзди з одного місця на інше – така вже доля військових. Його сину Володимиру, який також став офіцером, судилося прожити значно коротше життя. Він загинув на іншій війні.

    Народився Василь Іванович в селянській родині у селі Збараж на Вінниччині. Його дитинство нічим не відрізнялося від життя ровесників. Батьки з ранку до ночі працювали в колгоспі, а він вже змалечку допомагав їм – порався по господарству.

    Воєнні роки для родини Шевчуків виявилися важкими, — в селі довгий час хазяйнували німці. У грудні 1943 року Збараж звільнили від німецької окупації, але війна продовжувалась. Юнаків 1926 року народження почали призивати до армії. Так рідні залишилися в Україні, а Василь опинився аж в Ульянівській області Росії. Спочатку навчання, а потім фронт. Перші бої… Марші…І знову бої… І ось нарешті більша частина Білорусії звільнена. Під час одного з боїв Шевчука вперше було поранено. Отямився аж через тиждень у шпиталі. Попереду було Балтійське море і штурм Кеніґсберга. Після чотирьох діб безперервних боїв Кеніґсберг впав – німці капітулювали. За участь у тих боях Василь Шевчук отримав медаль «За взяття Кеніґсберга».

    Дні до повної капітуляції фашистської Німеччини поступово спливали. Війна закінчилась.

А служба в армії – ні. Відслуживши Вітчизні аж 31 рік, підполковник Шевчук подав рапорт на звільнення. Бойові рани з кожним роком дедалі більше нагадували про себе.

Але й після цього в житті Василя Шевчука та його родини не настав спокій. У 1980 році мирне життя знову обірвалося. Цього разу в пеклі опинився Володимир – єдиний син Василя і Ніни Шевчуків.

   Володимир пішов шляхом батька і став офіцером бойового управління авіації. Його відправили в Афганістан. Як грім серед ясного неба, звістка – «27 травня 1980 року під час проведення чергової бойової операції вертоліт офіцера Шевчука був збитий «стінґером».

   Для багатьох чернігівців Василь і Володимир Шевчуки стали зразком героїзму і патріотизму, мужності і відваги, вірності і порядності, а ще – душевної доброти.

Джерело. - РЕЖИМ ДОСТУПУ

Пам’яті моєї дружини (Василь Шевчук (Чернігів). - РЕЖИМ ДОСТУПУ