Я тебе щиро й вірно любив,
І без тебе так тяжко в цім світі.
Де б не був я і що б не робив,
Все я згадую нами прожите.
Як бувало з тобою удвох, в самоті
Поділяли скорботу про сина,
А тепер я з собою один на один,
Моя люба, кохана дружино.
Ти була для мене як взірець доброти,
І з тобою усе розквітало весною,
Стільки мала душевності і теплоти,
Що було дуже легко з тобою.
Ти пішла в інший світ, та із мого життя
І із пам’яті ти не виходиш.
І на мене ти дивишся звідкись здаля
Й теплим світлом до мене приходиш.
Це тепло зігріває мене в самоті,
І я знаю, кохана дружино,
Що як сонце засяє — це дивишся ти,
І до мене тепло твоє лине.
Люба жінко, кохана, хороша моя,
Ти була щира й вірна дружина.
Скільки буде життя, пронесу в собі я
Світлу пам’ять про тебе й про сина!
Джерело: Біла хата. - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.