Чернігів - красень стародавній

На березі чарівної Десни
Стоїть Чернігів —
                 красень стародавній.
Цвітуть каштани кожної весни,
І Дух Святий живе, що Богом даний!

Церкви на сонці золотом блищать,
І дзвони б’ють — скликають на молитву!
Гармати на сторожі тут стоять,
Які звитяжні пам’ятають битви. 

Монастирі, церкви, високий Вал...
Все захищало місто від навали,
Щоб люд спокійно жив і працював.
І храми Божі спільно будували!

І Дух Святий скликав сюди людей,
Що прагнули до Бога і молитви!
Служити Богу —
                               краща із ідей. 

Готові і для храму, і для битви!

                        
За Бога, віру, за людей простих,
Вони весь час молились і просили
Щоби Господь усіх почути встиг
І на життя й на працю дав їм сили.

І навіть під землею тут є храм —
Антонієві чарівні печери,
Подвижник захищав людей від драм
Та додавав їм духу, сили й віри.

А Болдина гора, що височить,
Оті святі печери захищає;
Підземну церкву, силу тих молитв
В собі весь час, як душу, зберігає. 

Відлунням йде молитва звідусіль,
Куди не кинеш оком — всюди храми!
А це сильніше найчорніших сил,

І береже Чернігів краще брами

Лариса Олександрівна ДУЩАК