четвер, 6 вересня 2018 р.

Ліна Костенко "Умирають майстри"


В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони як Атланти,
                                       держать небо на плечах. Тому і є висота.

Немає коментарів:

Дописати коментар