Відділ наукової інформації та бібліографії: Седнів – туристична перлина Чернігівщини

Седнів – одне з селищ, яке треба обов’язково відвідати, якщо ви вже потрапили на Чернігівщину. Седнів має майже тисячолітню історію, а тому багате на цікаві місця.

Надзвичайно зручно, що у Седневі усі пам’ятки знаходяться недалеко одна від одної, а тому вам буде легко оглянути усі цікаві місця за один день. Туристи, які приїжджають до Седнева, мають можливість погуляти прекрасним парком, оглянути садибу Лизогубів, Георгіївську церкву, інші церкви Седнева; відпочити в альтанці Глібова та помилуватись чудовим краєвидом, що відкривається з крутих схилів на долину і річку Снов.

Історія Седнева тісно пов'язана зі славною родиною Лизогубів. Це український козацько-старшинський (потім – дворянський) рід. Його представники мали значні земельні володіння на Полтавщині і Чернігівщині. Вони посідали високі урядові пости в різні періоди.

Власником Седнева наприкінці ХVІІІ ст. став козацький полковник Яків Кіндратович Лизогуб. Під його керівництвом розпочалося створення парку, а згодом садиба перетворилася на вражаючий архітектурно-парковий ансамбль, який сьогодні приваблює туристів з усього світу. В часи Лизогубів навколо маєтку буяли алеї: одна з них – каштанова – збереглася й донині. Представники цього роду – Андрій та Ілля – були філантропами, естетами і меценатами: звідусіль вони провозили до Седнева дивовижні рослини та витвори мистецтва. Тут було кілька розкішних оранжерей та функціонували величні фонтани, про які досі ходять перекази. Зберігся головний будинок панського маєтку. Це типовий для того часу панський маєток з парком, альтанкою, «романтичними руїнами», господарчими спорудами, колись тут і фонтани працювали.

У 1846 та 1847 рр. у Седневі, в маєтку Лизогубів, гостював Тарас Шевченко. Тут він написав картини «Коло Седнева», «У Седневі», «Чумаки серед могил», поему «Відьма».

Перлиною" садиби, до якої поспішають усі відвідувачі, є пам’ятка архітектури національного значення - Альтанка Глібова. Вона стоїть трохи нижче лінії розташування будинку-палацу на схилі височенної гори (до річки по вертикалі 45 м). З альтанки відкривається вид на мальовничу заплаву Снову, особливо гарну в період весняного розливу. Біля сходів, що ведуть до альтанки, лежить камінь-сповіщення про те, що тут любив відпочивати поет-байкар Леонід Глібов. Неподалік стоїть йому пам’ятник. Деякі екскурсоводи розповідають, що саме тут, у цій альтанці, Глібов написав свій знаменитий вірш "Журба", який пізніше був покладений на музику і став улюбленою в народі піснею "Стоїть гора високая".
Насправді ж, як розповідають місцеві, альтанка є символом кохання, свідченням непростої боротьби за власні почуття, подарунком, який для своєї дружини зробив Ілля Лизогуб. До цього парі довелося добряче поборотися за можливість бути разом. Спалахнуло почуття між ними з першого погляду на балу у Санкт-Петербурзі. Лізонька була онукою Кирила Розумовського і фрейліною при царському дворі, а Ілля вже мав звання полковника. Зустрілися вони досить пізно, їй було вже 33 роки, йому - 32. Однак батько Лізи, котрий помітив спалах почуттів між молодятами, суворо сказав доньці: "Ніяких Лизогубів, інакше спадку не отримаєш!" Та кохання все ж перемогло, і через 25 років Ілля Іванович подарував дружині альтанку, яка стала окрасою садиби. Ілля з Лізою прожили разом 50 років, хоча в ті часи рідко хто доживав до 82-83 років. І поховані були разом під стінами Воскресенського храму, в усипальниці Лизогубів.

В центрі Седнева побачимо Воскресенську церкву – чудовий зразок українського бароко, був зведений у 1690 р. Яковом Лизогубом як родинна усипальниця. Церква – один із найдавніших мурованих храмів України, збудована у стилі раннього українського бароко. Із дзвіницею, добудованою пізніше, в 19 столітті.Ховали членів родини Лизогубів тут до ХІХ ст. доки вистачало місця, а потім ховали на подвір’ї церкви. На початку 20-х років ХХ ст. усипальню було відкрито, і очам «розкрадачів гробниць» предстали 44 муміфікованих тіла. Добре зберігся й одяг. Ці речі потрапили до музеїв, а от тіла демонстрували на атеїстичних виставках, аби довести пролетаріату, що зберігатися можуть не тільки «мощі святих», а й «мощі» цілком світських людей. Фрагментарні залишки мумій знаходили у склепі ще до 1970-х рр., але куди вони поділися – невідомо. Зараз у храмі є тільки одне поховання. – РЕЖИМ ДОСТУПУ - С. 60-66.

На подвір’ї храму побачимо могилу місцевого блаженного – Гриця Золотюсінького. Кажуть, ця людина була прозорливою й передбачала майбутнє.

Переказували, що Тарасу Шевченку, з яким Гриць зустрічався в садибі Лизогубів, він напророкував солдатську долю. Є навіть припущення, офіційно, правда, не підтверджене, що єдиний портрет Золотюсінького, який дійшов до наших днів, - справа рук Великого Кобзаря.
Є в Седневі криниця, яку називають Грицевою. Гриць під тією липою з наростом у вигляді розп'яття руками викопав ту криницю.
У тій криниці, кажуть седнівці, дуже смачна вода.
Криницю, як і могилу Гриця, здавна доглядає парафія Успенської церкви. Це тому, що вона, на відміну від Геогрієвського та Воскресенського храмів, ніколи не припиняла службу.

Неподалік від Воскресенської церкви храмом зберігся будинок, збудований у 1690 р. Це кам’яниця Лизогубів. Споруда є унікальною історично-архітектурною пам’яткою. Свого часу призначалася для зберігання документів (слугувала архівом) та військових запасів: зброї, пороху, харчів, грошей. Приміщення схоже на міні-замок завдяки надбудованій вежі у псевдоготичному стилі зі стрільчастими вікнами. В стінах є численні ніші, що мали як господарське, так і конструктивне призначення. Напівпідвальний поверх за розплануванням ідентичний першому, з тією лише відмінністю, що під ґанком улаштовано тайник — прямокутну камеру з двома нішами. Існує також легенда, що звідси є підземний хід у фамільний склеп Лизогубі, розташований під Свято-Воскресенською церквою. На ґанку кам’яниці любив сидіти Тарас Шевченко і малювати довколишні краєвиди. Зберігся його авторський малюнок цієї споруди. А седнівці досі розповідають, що на вхідних дверях довго красувався намальований ним козак. Це одна з візитівок Седнева, і з цього місця відкривається чудовий краєвид з річкою Снов!

Важливою архітектурною ланкою Седнєва є й Георгіївська церква, збудована наприкінці 18 століття. Георгіївська дерев’яна церква, одна з найстаріших в Україні дерев’яних церков, яка зведена без єдиного цвяха, знаходиться неподалік. Храм зведений, імовірно, не пізніше 1747 року. У деяких джерелах як дата спорудження подається 1715 рік. С. Таранушенко у фундаментальній праці «Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України» датує її XVII століттям. Тривалий час Георгіївська церква була головним храмом Седнева, допоки 1690 року цей статус не перейшов до новозбудованої мурованої Воскресенської церкви. У1767 році в «Генеральному описі Малоросії» про седнівську Георгіївську церкву сказано, що вона є старою й ветхою. На той час при храмі діяли в окремих приміщеннях парафіяльна школа та шпиталь для нужденних. На початку ХІХ ст. церкву було відремонтовано. Пам’ятку значно перебудували у 1852 році, коли її підважили й підвели цегляний підмурок; тоді ж добудовано із заходу масивний притвор та дзвіницю, зроблено північну й південну прибудови, понижено об’єми сходових кліток обабіч бабинця та ін.

Тривалий час Георгіївська церква була головним храмом Седнева, допоки 1690 року цей статус не перейшов до новозбудованої мурованої Воскресенської церкви. У1767 році в «Генеральному описі Малоросії» про седнівську Георгіївську церкву сказано, що вона є старою й ветхою. На той час при храмі діяли в окремих приміщеннях парафіяльна школа та шпиталь для нужденних. На початку ХІХ ст. церкву було відремонтовано. Пам’ятку значно перебудували у 1852 році, коли її підважили й підвели цегляний підмурок; тоді ж добудовано із заходу масивний притвор та дзвіницю, зроблено північну й південну прибудови, понижено об’єми сходових кліток обабіч бабинця, розібрано західну стіну бабинця та ін.Джерело: https://cheline.com.ua/chelinetv/pishajsya-ridnim-krayem-video/georgiyivska-tserkva-perlina-starodavnogo-sedneva-video-15365
© Чeline | cheline.com.ua/

Храм зведений, імовірно, не пізніше 1747 року. У деяких джерелах як дата спорудження подається 1715 рік. С. Таранушенко у фундаментальній праці «Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України» датує її XVII століттямДжерело: https://cheline.com.ua/chelinetv/pishajsya-ridnim-krayem-video/georgiyivska-tserkva-perlina-starodavnogo-sedneva-video-15365
© Чeline | cheline.com.ua/

Збереглася в селищі й Успенська церква із дзвіницею. Вона збудована 1860 р. Мурована, невелика, хрещата. Невеликий побудований з цегли Успенський храм розташований на околиці селища і належить до архітектури, яку називають єпархіальною. У ті роки переробляли дерев`яні храми в кам`яні. Їх переробляли по вже випробували зразком, який архітектори підлаштовували під відповідне місце, звідси і назва стилю храму. Для створення церковного інтер`єру за основу взяли елементи декору, які були притаманні архітектурі 14-16 століть. Так Успенський храм виглядає і зараз. Поруч з церквою розташована шатрова дзвіниця того ж часу.

Седнів відомий літературно-мистецьким святом "Седнівська осінь". Проводиться на у вересні або жовтні.На фестивалі, як правило, представлена більшість сіл Чернігівського району. Приїздять письменники, художники, поети, кобзарі, співаки та інші культурні діячі.

Поряд із маєтком Лизогубів знаходиться Будинок Творчості "Седнів" Національної Спілки Художників України. Цікаво, що ще в радянські часи, коли у Седневі було відкрито Дім відпочинку художників, містечко прославилося як культурний центр відпочинку. Тут багато часу та дозвілля проводило багато відомих художників України (з цих міркувань тут встановлено пам’ятник Т. Яблонській), проходили творчі заходи. Це й нині улюблене місце для художників, адже пейзажі дійсно зачаровують.

Отже, седнівські унікальні, багаті своєю історією пам’ятки приввертають все більшу увагу туристів та екскурсантів.

РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Брік Я. Місця минулого й майбутнього по Чернігівщині : літ. репортаж / Я. Брік. – Харків : Державне видавництво України, 1929. - 102, [2] с. – РЕЖИМ ДОСТУПУ – С. 60-66.

Вечерський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський ; Державна служба охорони культурної спадщини, НДІ пам'яткоохоронних досліджень. - Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. – 588 с.: іл.

Звід пам'яток історії та культури України. Чернігівська область / Черніг. облдержадмін. [та ін.]. – Чернігів : Десна Поліграф, 2015 .

Вип. 1 : Чернігівський район / обл. редкол.: Валерій Куліч (голова) [та ін.] ; р-на редкол.: Віктор Корж (голова) [та ін.] ; [упоряд.: Ельвіра Ілляшенко та ін.]. – 2015. – 205 с. : іл. –Бібліогр.: с. 170–185.

Курданов А. Л. Літописи сіл Чернігівського району: Седнівська сільська рада : матеріали для керівників орг. та п-в, вчителям, працівникам культури та краєзнавцям сільради / А. Л. Курданов ; Район. орг. Всеукр. Спілки краєзнавців. - Чернігів : [б. в.], 2008. – 63 с. – Бібліогр.: с. 53-63.

Містечко над Сновом : зб. ст. і матеріалів / Черніг. держ. пед. ун-т ім. Т.Г. Шевченка, Каф. історії та археології України, Всеукр. спілка краєзнавців ; [редкол.: Т. П. Демченко (відп. ред.) та ін.]. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. – 338 с. – Бібліогр. в кінці ст.

Сапон В. М. Седнів : іст.-краєзн. етюди / В. М. Сапон. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2004. – 91 с., [8] с. : іл. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

Таранушенко С. Пам'ятки архітектури Чернігівської губернії: [фотоальбом] / Стефан Таранушенко ; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Харків : Харківський приватний музей міської садиби, 2011. – 127 с. : фотогр. – (Україна першої третини XX ст. у фотографіях Стефана Таранушенка).

Таранушенко С. А. Дерев'яна монументальна архітектура Лівобережної України: [монографія] / Стефан Таранушенко ; [переднє сл. С. І. Білоконь; передм., наук. ред., дод. В. В. Вечерський; упоряд. О. О. Савчук]. - Повна ред. - Харків : Савчук О. О. [вид.], 2014. - 895 с. : іл. – (Серія "Слобожанський світ" ; вип. 8). – Бібліогр.: с. 766-770.

–