Собор Різдва Богородиці

Козелецький собор вважають унікальним зразком храмового зодчества 18 століття. Збудували храм в 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської – матері Кирила та Олексія Розумовських. Його визнано однією з кращих українських святинь, зведених в епоху бароко. Вона і донині вражає відвідувачів своїм пишним декором, а також нехарактерними для провінційного містечка розмірами і багатим оздобленням. Це справжній витвір мистецтва!

Собор Різдва Пресвятої Богородиці в Козельці увінчують п'ять куполів на високих барабанах. В основу будівництва цього храму покладено рівносторонній грецький хрест, між кінцями якого передбачені додаткові приміщення, що посилюють грандіозність будови.

Стародавній собор Різдва Пресвятої Богородиці розташований у невеликому містечку Козелець на Чернігівщині. Його визнано однією з кращих українських святинь, зведених в епоху бароко. Козелецький собор вважають унікальним зразком храмового зодчества 18 століття. Збудували церкву в 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської – матері Кирила та Олексія Розумовських. Вона і донині вражає відвідувачів своїм пишним декором, а також нехарактерними для провінційного містечка розмірами і багатим оздобленням.

Read more at: https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/2458_nativity-of-virgin-mary-church.htm

Храм розділено на дві частини: верхню і нижню. Нижня церква, «тепла», освячена на честь мучеників Андріана і Наталії, що первісно планувалася як родова усипальня графів Розумовських, потім – крипта, де й поховано Н. Д. Розумовську.

В інтер'єрі панує великий (на всю ширину собору) чотириярусний іконостас у стилі рококо. Проект іконостаса приписують Франческо Бартоломео Растреллі, проте документально це не підтверджено. Ікони виконувалися місц. майстрами під керівництвом відомого художника, придворного маляра К. Розумовського Г. Стеценка (1710–81). На думку деяких істориків, іконостас був зроблений в Італії і призначався для петербурзького собору Смольного монастиря. Однак після виготовлення з'ясувалося, що він великий для Смольного, тож, за велінням імператриці, був переданий у дар Козелецькому храму. Висота іконостасу становить двадцять сім метрів, прекрасні ікони для його оздоблення виконав талановитий український художник Григорій Стеценко. Вражають не тільки величезні розміри, а й унікальна високохудожня різьба і дивовижні розписи цього шедевра.

Храм розділено на дві частини: верхню і нижню. Нижня церква, «тепла», освячена на честь мучеників Андріана і Наталії – це усипальниця графів Розумовських.

Read more at: https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/2458_nativity-of-virgin-mary-church.htm

Також на території збудована дзвіниця, яка служить маяком на трасі Чернігів–Київ. Дзвіниця, що стоїть окремо від собору в його огорожі, первісно була надбрамною. Чотириярусна, із глибоким підвалом, висотою до хреста 50 м. Вирішена у стильових формах бароко. За старовинною легендою, в ясну і сонячну погоду із дзвіниці, яка поруч із храмом, одночасно можна побачити Чернігів та Київ. Архітектура її дивує своєю оригінальністю. Особливо цікаві увігнуті фасадні стіни, що нагадують вигляд Троїцького собору в Чернігові. Піднятися на дзвіницю можна тільки після погодження із настоятелем собору.

За довгі роки існування на долю собору випало безліч випробувань. У його стінах розташовувалися стайні, табір для військовополонених і навіть склад для фруктів та овочів. Але завдяки зусиллю багатьох людей і копіткій праці реставраторів святиня відновила колишню велич та красу. Собор зазнав змін і перебудов: наприкінці 18 ст. відкриті ґанки перед трьома порталами надбудовано і перетворено на аркадні ротонди, укриті наметовими дахами пластичних форм. У 19 ст. змінено форми бань. Двоярусне барокове вінчання дзвіниці після пожежі 1848 замінено сферичною банею зі шпилем. Обидві споруди зазнали руйнувань під час Другої світової війни. Собор реставровано 1946 і впродовж 1961–82, дзвіницю – 1961–70, соборний іконостас – у 1980–90-х рр. Частина ікон втрачена. Службу Божу в соборі припинено 1934, відновлено 14 серпня 1993. Нині собор і дзвіниця є пам'ятками арх-ри національного значення.

Навесні 1846 року у Козельці побував Т. Шевченко (за завданням Київської археографічної комісії він їздив описувати історичні та архітектурні пам'ятки Чернігівщини). У повісті "Княгиня" він змалював це місто, зокрема його архітектцрну пам'ятку – собор Різдва Пресвятої Богородиці.

Садиба Покорщина

Садиба Покорщина – найдавніший із збережених донині садибних комплексів Лівобережної України. Знаходиться на території міста Козелець Чернігівської області. Садиба збудована в середині XVIII ст. на невисокій терасі правого берега річки Остер. Належала родині Віри Григорівни Дараган, сестрі графів Олексія і Кирила Розумовських, та її чоловікові Юхиму Дарагану, київському полковнику. Архітектурний комплекс садиби Дараганів у Покорщині є пам'яткою архітектури національного значення (Режим доступу).

Придбаний Наталією Розумихою для прийому у 1744 році невістки – російської імператриці Єлизавети. Але сама Розумиха в будинку не жила. Пізніше подарований власницею у посаг доньці Вірі, дружині київського полковника Юхима Дарагана.

Існує принаймні дві версії виникнення назви Покорщина. Але сама вірогідніша наведена у книзі “Забутою Україною”* в розділі “Кобилецькі дива” описується місце, де дочка Петра I таємно виходила заміж за людину, що увійшла до історії як граф Розумовський. Але тоді він був сином звичайної шинкарки, яка чекала на ґанку біля свого будинку закінчення церемонії. Чого вона чекала? За давньою традицією невістка після вінчання повинна “підкоритися” матері свого чоловіка. З вікон хат підглядали сусіди, всі хотіли побачити. Царська дочка повинна поклонитися простій шинкарці! І вона поклонилася. З тих пір те місце так і називається – Покорщина.

Садиба включає житловий будинок (один з кращих зразків українського бароко), флігелі та кам’яницю. Кам’яниця Дараганів, унікальна господарська будівля (комора) 18 ст.. Збудована київським полковником Юхимом Дараганом. Використовувалася для зберігання зброї, а також як скарбниця Київського полку. Кам’яниця збереглася до нашого часу, майже не ушкодженою.

На початку алеї, що веде до панського будинку розташовано дерев’яні господарські будівлі: комору (не збереглася) і каретний сарай. Комора являла собою підняту на стояках двозрубну клітку з чотирисхилим дощатим дахом на кроквах. Каретний сарай є однією з найстаріших дерев’яних будівель на Лівобережжі.

Полкова канцелярія

Будинок Полкової канцелярії – пам’ятка архітектури 18 століття. Це одна з двох канцелярських будівель козацьких полків, яка збереглася.Архітектура Полкової канцелярії Полкова канцелярія – двоповерховий дім із підвалом. Збудована у стилі українського бароко. Будівля є прямокутною в плані, з ґанком на головному фасаді. На другому поверсі – відкрита лоджія-галерея. На першому поверсі вікна оздоблені рельєфним орнаментом з рослинними та геральдичними мотивами. Вікна другого поверху прикрашені гіпсовою ліпниною з декоративними гірляндами. На фасаді будівлі є карнизи. Будинок має п’ять кімнат і коридор. Під будівлею є підвал, що складається з кількох камер, які перекриті склепіннями й освітлені за допомогою вікон на рівні цоколя. Стіни змуровані з цегли. Підлога дерев’яна. Дах накритий покрівельною сталлю. Будівля є національною пам’яткою архітектури.

Будівля споруджена в 1756-1765 рр. на замовлення полковника Київського козацького полку Юхима Дарагана за проектом і під керівництвом архітектора А.Квасова. У виконанні ліпного декору брав участь архітектор І. Григорович-Барський. У 1765-1781 рр. містилася канцелярія Київського козацького полку, а після скасування полкового устрою в 1781 р. – Козелецький магістрат. З 1860-х років до 1917 року тут знаходилося Козелецьке повітове земство, де протягом 1862-1868 років працював акцизним чиновником письменник та етнограф, автор першого українського роману «Люборацькі» Анатолій Свидницький.

У 1918-1958 рр. в будинку розташувалися органи НКВС УРСР; у підвалі було влаштовано в'язницю. В часи німецької окупації в ньому знаходилося гестапо. Під час Другої Світової війни пам’ятку пошкоджено. Улітку 1954 р. її дослідили, обміряли та зафотографували пам’ятокознавець С. Таранушенко й архітектор П. Макушенко. У 1958 році проведено капітальний ремонт..

Миколаївська церква

     Свято-Миколаївська церква розташована на південній межі давньої фортеці, на місці дерев'яної церкви. Споруджена 1781–1784 в стилі пізнього бароко на кошти священика Кирила Тарах-Тарловського на прізвисько Дикий Піп. За легендою, саме він таємно повінчав імператрицю Єлизавету Петрівну з Олексієм Розумовським.

   Церква є прикладом колаборації народної архітектури та раннього бароко. Цікаво, але церкву звели всього за 4 роки, що перевершило очікування замовників в кілька разів.

    Незважаючи на буремні події минулих століть, Миколаївська церква добре збереглася. Змін зазнала лише баня храму, яку у 1811 році замінили на сферичний купол. У роки Другої світової війни церква горіла, однак її вдалося відновити. Наприкінці 80-х років минулого століття були проведені реставраційні роботи, де було реконструйовано втрачені фрагменти церковної бані.

    На сьогоднішній день церква діюча.

Вознесенська церква

На центральному майдані Козельця за 150 м від собору Різдва Богородиці височить Вознесенська церква, споруджена в 1866 - 1874 рр. Будова п’ятикутної форми з цегли також сконструйована за принципом хреста є прикладом традиціоналізму для української архітектури. Мурована, п'ятибанна, хрещата у плані, має дві апсиди – зі Сходу та Заходу. Кутові бані декоративні. Центральна баня більша за кутові і відіграє головну роль у силуеті храму, має вісім вікон. Фасади потиньковані, білені (розфарбування в два кольори відсутнє), прикрашені напівцир-кульними вікнами та карнизами. План церкви побудований за тим самим принципом, що і план собору Різдва Богородиці. Та зовнішній вигляд церкви не радісно-святковий, як у собору, а більш стриманий, майже суворий. Чотири декоративних верхи над міжгілковими вставками нагадують оборонні вежі. Стіни гладко тиньковані й побілені. Витягнуті по вертикалі вікна з напівциркульними перемичками нагадують бійниці, як і в давньоруських храмах. Інтер’єр Вознесенської церкви досить просторий, але зовсім не пов’язаний із зовнішнім виглядом. Так, бічні бані над міжгілковими комірками не розкриті у внутрішній простір. В 1975 -1988 рр. Вознесенську церкву, яка як і інші Козелецькі храми постраждала під час другої світової війни, було відреставровано. З 1988р. по 2017 року тут розташовувався створений тоді ж музей історії ткацтва Чернігівщини, де зібрані дуже цікаві зразки тканих виробів Сіверщини, матеріали по історії родини Розумовських, а також регулярно проводилися виставки творів художників та майстрів декоративно-прикладного мистецтва Чернігівщини. В 2017 році храм був переданий громаді Української православної церкви Київського Патріархату.

Пам’ятний знак

Пам’ятний знак говорить мандрівникам про те, що тут робили зупинку на шляху до Канева при перепохованні поета Т. Шевченка в травні 1861 року. Встановлений в пам'ять про прощання козельчан з тілом Тараса Григоровича.
Знак знаходиться в центрі міста і має особливу історичну цінність.

РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Архітектурна велич Козельця [ / Козелец. центр. б-ка, Козелец. район. орг. Т-ва охорони пам'яток історії і культури ; [упоряд.: А. Г. Пенський, В. М. Дещенко]. – Чернігів : [б. в.], 2002. – 15 с. : ілюстр. - Електрон. версія друк. вид. – Бібліогр.: с. 12-15. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

До книги ввійшли матеріали про 10 найбільш цікавих пам'яток історії та культури Козельця, побудованих у ХVШ-ХІХ ст. Деякі з них, на жаль, сьогодні вже не існують, але мають цікаву історію свого походження та зіграли неабияку роль в історії не тільки селища, але й України.

.Кійкова С. І. Козелець : до трьохсотріччя від дня народження О. Розумовського / Світлана Іванівна.Кійкова. – Київ : Вид. Дім Д. Бураго, 2009. – 79 с. : іл., портр.

Лукомскій Г. Нѣсколько памятниковъ архитектуры въ Козельцѣ. // Старые годы. – 1912 – № 5 – С. 29-34.

Доценко, Алла. Собор Різдва Богородиці в Козельці / [А. Доценко, О. Ванжула, С. Кійкова ; фотохудож. М. Турчин] ; Нац. архіт.-іст. заповідник "Чернігів стародавній". - Чернігів : Лозовий В. М. [вид.], 2012. - 294, [1] с. : кольор. іл. - Бібліогр.: с. 295.

У книзі подається короткий опис містечка Козельця та його пам’яток, історія родини Розумовських і будівництва собору Різдва Богородиці, поданий його художньо-стилістичний аналіз, розповідається також про ікони унікального іконостасу храму.

Козелецький військовий некрополь : біогр. довідник / НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського ; склав І. В. Дивний. - К. : [б.в.], 1997. - 181 с. - (Некрополі України ; вип. 3).

Лукаш О. В. Путівник автотуристичного еколого-краєзнавчого маршруту територією Чернігівського та Козелецького районів Чернігівщини / О. В. Лукаш, О. О. Рак ; Всеукраїнська екологічна Ліга. - Чернігів : [б.в.], 2004. - 18 с. - Бібліогр.: с. 18.

Опис землі Козелецької : наук.-попул. дослідж. з минувшини рідного краю / [упоряд.: А. Г. Пенський, В. М. Гузій] ; під. ред. В. М. Гузія, А. Г. Пенського. - К. : Брама V, 2011. - 568, [4] с. : іл. - Бібліогр.: с. 564-565.

Чернігівський подорожник : турист. путівник : Козелець, Чернігів, Ріпки, Любеч, Мена, Сосниця, Короп, Новгород-Сіверський / [упоряд. І. Штанкіна]. - Чернігів : Сіверянські обереги, 2008. - 144 с. : фотоіл. кольор.

Чумак Т. В. Козелець - місто європейське / Чумак Т. В., Шара Л. М. ; редкол.: В. М. Бойко (голова ред.) [та ін.].Черніг. центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. самоврядування, держ. п-в, установ і орг. – Чернігів : Видавець Лозовий В. М., 2011. – 56 с. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

Книга належить до серії видань, присвячених розгляду міст і містечок Чернігівщини, що мають давню історію, з точки зору їх європейської ідентичності. У нарисі йдеться про основні аспекти історичного розвитку Козельця, його архітектурні пам'ятки та відомих уродженців в контексті загальноєвропейського розвитку.

Чернігівщина: енциклопедичний довідник.– Київ : УРЕ ім. М.Бажана, 1990. – С. 192, 211-212.

Довідник – найбільший і найоб'ємніший з видаваних коли-небудь, присвячений історії, культурі, географії, населеним пунктам і видатним людям Чернігівської області України.

Козелець туристичний : відео. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

О. Іваненко

Відділ наукової інформації та бібліографії

.

середа, 29 квітня 2020 р.