Відділ наукової інформації та бібліографії: Історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч»

Враховуючи визначну історичну спадщину стародавнього Любеча, відновлюючи історичну пам’ять і справедливість, двадцята сесія п’ятого скликання Чернігівської обласної ради розпорядженням від 2 жовтня 2008 року створила Історико-археологічний комплекс "Древній Любеч". Він включає об'єкти археології, архітектури, історії та культури Київської Русі, доби українського національного відродження. Археологічний комплекс «Давньоруське місто Любеч» включає: залишки валу середньовічної фортеці; городище «Замок»; городище «Лисиця»;поселення (посад-1, посад-2); Монастирище (місце знаходження Антоніївського монастиря). Пам'ятки архітектури: ближня і дальня печери Преподобного Антонія;Спасо-Преображенський собор (1811—1817); Кам'яниця Полуботка (кінець 17-початок 18 ст.).

Антонієві печери, Любеч

Селище Любеч приваблює туристів безліччю історичних і природних пам'яток. Найдавніший з них – печери святого Антонія. засновникКиєво-Печерського монастирянародився і виріс в Чернігівській області. З Любеча він почав свою мандрівку. Дійшов до Палестини, де прийняв постриг, повернувся на батьківщину, заснував печерний монастир в Києві і деякий час був його ігуменом. Антоній часто вступав в чвари з князем київським Ізяславом, тому змушений був переїхати до Чернігова. Так, в Болдиних горах з'явилисяАнтонієві печери. Свої останні роки життя Антоній провів в Любечі. Оселився він за своїм звичаєм в печері, заснувавши останній у своєму житті монастир, який спочатку назвав ім'ям Божої Матері. Сталося це в 11 столітті. Монастир складається з двох печер – Ближній і Дальній. Дальня печера збереглася дуже добре і, перебуваючи в ній, можна уявити як жив святий Антоній. Ближня знаходиться практично в центрі селища білякам'яниці Полуботка. Приблизно в рівній віддаленості від обох печер знаходиться джерело джерельної води. Зараз його оформили у вигляді колодязя.

Антонієва (дальня) печера

Антонієва (ближня ) печера

Кам’яниця П. Полуботка

Кам’яниця П. Полуботка. Малюнок О. Сластіона. 1895 р.

Кам’яниця Павла Полуботка розташована неподалік від центру міста. Час не зжалився над нею – будівля дійшла до нас у руїнах. Це невелика, мурована споруда, що стоїть на околиці парку на території колишньої садиби родини Полуботків та їхніх спадкоємців графів Милорадовичів.Кам’яниця одноповерхова, з підвалом, прямокутна у плані, складається з основного приміщення та передпокою, поділеного майже навпіл. Друга, менша частина, містить сходи, що ведуть у підвальне приміщення. Відповідно, причілок має двоє дверей. Декоративне оформлення фасадів дуже стримане. Вікна кам’яниці відкривалися всередину. Збереглися залізні гнізда від дверних засувів. Будівля використовувалася винятково для господарських потреб. Про це свідчить той факт, що підвальний дверний отвір мав подвійні двері й три засуви; до того ж тут відсутні сліди пічного опалення. Споруда належить до рідкісної типологічної групи кам’яниць — господарських будівель для зберігання цінностей і зброї. Кам’яниця Полуботка є пам’яткою архітектури національного значення.

Неподалік від кам’яниці, біля підніжжя пагорба, на якому у давнину розміщувалися маєтності Полуботків та Милорадовичів, стоїть колодязь з освяченою водою. Його збудували й освятили у 2007 р. На цьому місці колись була криниця, що належала родині Милорадовичів. Навколо був влаштований парк із затишними алеями та невеликим озером. За переказами місцевих жителів, саме з цієї криниці брали воду монахи Антоніївського монастиря. (За матеріалами.– РЕЖИМ ДОСТУПУ).

Кам’яниця Павла Полуботка до реконструкції

Спасо-Преображенська церква

Центральну частину Любеча прикрашає прекрасна будівля – Спасо-Преображенська церква. Західним масивним фасадом вона виходить на Червону площу. Кам'яний одноголовий храм побудований на кошти власників Любеча – поміщиків Милорадовичів як родинна усипальниця. Церква закладена в 1811 році і освячена в 1817 році. За типом є купольної ротондою з прилеглими по сторонам чотирма портиками спрощеного тосканського ордера. Церковна територія обгороджена залізним ґратчастим парканом з елементами кування. У 1850-х роках західний портик розібрали, добудувавши до нього подовжене плече з дзвіницею і новим чотирьохколонним портиком головного входу. Від дзвіниці уцілів нижній ярус. Портику відповідає східний, прямокутний у плані ризаліт з помилковим портиком, тричвертні колони підтримують трикутний фронтон. Фасади пам'ятника декоровані рустом, пілястрами, карнизами з модульонов. В інтер'єрі 16 колон, розташованих по колу, підтримують кільцевий антаблемент, на який спирається купол. По периметру споруди, крім східної частини, приблизно на 2/3 висоти колон влаштовані хори. Плоскі перекриття хорів спираються на зовнішні стіни і колони. Пам'ятник є прикладом ампірної споруди з композицією, що рідко зустрічається. У другій половині XX століття приміщення Спасо-Преображенської церкви використовувалася як склад. Довгий період часу церква стояла напівзруйнованою. Тільки в 1992 році її повністю відновили.

Зараз Спасо-Преображенська церква – єдина діюча церква Любеча. Лаконічні монументальні форми пам'ятки архітектури зводять її до найкращих зразків ротондальних храмів України. До того ж, це одна з найоригінальніших церков пізнього класицизму на Лівобережній Україні. На початку XX століття в Любечі існувало вісім церков, вік деяких з них налічував понад п'ять століть. Але їх було зруйновано у 30-50 роки XX століття, а церковні реліквії та майно, цінні історичні документи розграбовано та втрачено назавжди. (За матеріалами. – РЕЖИМ ДОСТУПУ).

Мав Любеч і свого літописця – історика і громадсько-політичного діяча графа Г. О. Милорадовича (1839 – 1905), якому належали ошатна садиба в центрі містечка й велика економія на його околиці з винокурнею, паровими млином і молотаркою та фруктовим садом. Упродовж усього життя він плідно вивчав і популяризував місцеві старожитності. Нарис Г.О. Милорадовича з історії Любеча протягом другої половини ХІХ – початку ХХ століття витримав шість видань.

Садиба Милорадовичів у Любечі – РЕЖИМ ДОСТУПУ

Любеч запрошує... (автор В.В.Трихліб). – РЕЖИМ ДОСТУПУ

За матеріалами. – РЕЖИМ ДОСТУПУ ;

Любецькі церкви. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

РАДИМО ПРОЧИТАТИ:З ФОНДІВ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ

Зотов Р. В. О черниговских князьях по любецкому синодику и о Черниговском княжестве в татарское время : исследование / Р. В. Зотов. - Изд. Археографической Комиссии. - С.-Петербург : Тип. братьев Пантелеевых, 1892. - [6], 47, II с. - Электрон. версия печ. изд. - РЕЖИМ ДОСТУПУ

Історико-археологічний музейний комплекс "Древній Любеч" / [авт. передм. Віктор Ткаченко ; авт. тексту Тетяна Літошко] ; Черніг. земляцтво, Укр. культур. фонд. - Чернігів : Десна Поліграф, 2019. - 24 с. : іл., кольор. іл.

Кондратьєв Ігор. Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва. Любеч / І. Кондратьєв, В. В. Кривошея ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж., Київ. родовід. т-во, Музей Гетьманства. - Київ : ІПіЕД НАНУ, 1999. - 109 с.

Кондратьєв І. Любецьке староство (XVI - середина XVII ст. ) / Ігор Кондратьєв ; Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, Іст.-археол. музей. комплекс "Древній Любеч". - Чернігів : Лозовий В. М., 2014. - 383 с. : іл.

Любеч = Lyubech / Голов. упр. культури, туризму і охорони культур. спадщини Черніг. облдержадмін. - Чернігів : Домінант, 2010. - 1 розг. арк. : ілюстр. - (Чернігівщина туристична). - Укр, рос., англ.

Любеч [Изоматериал] : набір листівок / Упр. культури і туризму Черніг. облдержадмін. ; [упоряд.: О. Б. Коваленко, А. А. Федорченко ; фот. В. І. Саврана]. - Чернігів : Золоті ворота, 2012. - 1 к-т [13] листівок.

Милорадович Г. Местечко Любеч. (Прежде бывший город) [Ксерокопия] / Григорій Милорадович. - Чернигов ; Санкт-Петербург : В типографии Губернского Правления и Штаба Отд. корпуса Внутр. Стражи, 1855/1859. - 87, [1], 18, 79, 14 с. - (в пер.)..
Посвящено памяти Григория Петровича Милорадовича (деда автора).
Зміст:
Местечко Любеч . - С . 1-87
Синодик Антониевского Любечского монастыря . - С .1-18
Антониевский Любечский мужской монастырь . - С .1-79
Сказание о Чудотворной Иконе Любечской Божией Матери . - С . 1-14.

Ситий Ю. Етапи існування Любецького замку в ХІV-ХVІІ ст. / Ю. Ситий, І. Кондратьєв // Сіверянський літопис. - 2012. - № 5/6. - С. 12-21.