Матвій Дуля – учений-краєзнавець і популяризатор медичних знань

    1960 –1980-ті роки стали найпродуктивніші в трудовому житті талановитого бібліотекознавця, організатора, науковця, громадянина,  патріота,  автора  та  співавтора  багатьох  фундаментальних бібліографічних покажчиків та книг з історії медицини й охорони здоров’я Чернігівщини, публікацій із медичного бібліотекознавства, наукової медичної інформації Матвія Дулі. На основі різнопланової інформації в цьому дослідженні вперше встановлено невідомі сторінки його біографії. Народився 14 жовтня 1924 р. в с. Козел (нині с. Михайло-Коцюбинське). Виховувався в сім’ї службовця. У кінці 1920 –  1930-х років сім’я жила бідно, зазнала поневірянь під час голодомору 1932 – 1933 рр. Як згадував ті роки вчений: "Весь час хотілось їсти, а тіло пухло від голоду". Батьками виховувався глибоко віруючим, прищеплювалася любов до України й рідного краю. І, мабуть, в подальшому віра в Бога змусила його адекватно оцінити політику більшовизму, стати на позиції гуманізму та демократичних цінностей. Згодом він кілька разів відмовлявся від членства в КПРС. 

   Дитячі роки М. Дулі пройшли в Батурині, куди переїхали жити батьки.  Старовинне  місто  –  резиденція  гетьманів  Лівобережної України суттєво вплинуло на формування його світогляду, захопило його історією рідного краю. 1937 року закінчив Чернігівську середню школу № 15 (нині середня школа № 1). Їде вступати на факультет іноземних мов Ленінградського педагогічного університету. Але на перешкоді стали загальноморальні негативні традиції радянської системи. При складанні іспиту з іноземної мови одна з екзаменаторів дорікнула: "Хлопче, не муч себе і нас. Ти ніколи сюди не поступиш, адже ти проживав у часи війни на окупованій території". Це було свого роду тавро, яке в подальшому впливало на життєву долю М. Дулі. Проти його волі було відмовлено  в  обов’язковому  призові  до  армії. Медична  комісія визнала непридатним до військової служби через хворобу серця. 1942 року вступає до Чернігівського медичного училища на стоматологічне відділення, яке успішно закінчує 1945 року. Як молодий лікар-стоматолог, їде на роботу до Ізмаїла. 23 березня 1945 р. його призначено директором Ізмаїльської медичної бібліотеки. За сумісництвом працював інспектором лікувально-профілактичного сектору Ізмаїльського обласного відділу охорони здоров’я. Під час виїздів у відрядження районами області М. Дуля зрозумів значення для загальної лікувальної справи кваліфікованих знань і професійного досвіду. Визрів задум створити при районних лікарнях медичну бібліотеку. Повоєнна матеріальна база лікувальних закладів була слабкою й втілити задум у життя було практично неможливо. Проте добрі наміри підтримали в Ізмаїльському обласному відділі охорони здоров’я. 1947 року було ухвалено відповідне рішення. Створювалися районні науково-медичні пункти. 1948 року відкрито й Ізмаїльську обласну медичну бібліотеку. Директором призначено М. Дулю.

     Відсутність  бібліотечної  освіти  спонукало  його  вступити  до  Харківського  бібліотечного  інституту (1949).  Закінчивши 1950 року й отримавши диплом бібліотекаря-бібліографа, Дуля М. втілює свої задуми на практиці. Медична бібліотека перетворювалася на обласний бібліотечно-методичний центр для надання медичним працівникам найнеобхідніших знань, популяризації книг. При лікарнях відкривалися книжкові пункти. Згодом вони трансформувались у бібліотеки.

     13  квітня  1951 р.  Міністерством  охорони  здоров’я  УРСР М. Дулі винесено подяку "За виявлену ініціативу і активність в організації бібліотечних пунктів області і успішне підвищення своєї ділової кваліфікації".

      Після ліквідації Ізмаїльської області М. Дуля переводиться на посаду директора Черкаської обласної медичної бібліотеки. 1957 року переїжджає на Чернігівщину, де його було призначено директором обласної медичної бібліотеки. 

     Установа  під  його  керівництвом  набувала  значних  темпів  у своєму розвитку. На перший план роботи було поставлено поліпшення культури обслуговування читачів. Кредом бібліотеки стало чуйне, коректне, увічливе ставлення до медичного працівника чи будь-якого іншого пересічного читача та його потреб у медичній книзі. М. Дуля розвивав матеріально-технічну базу бібліотеки. Було впорядковано фонди. Реконструйовано та добудовано приміщення, встановлено водяне опалення, закуплено апарати "Мікрофот", "Пентакта", "ЕРА" та друкарські машинки. Поряд з цим перекласифіковано книжковий фонд з таблиць Русинова на "Універсальну десятичну класифікацію" (УДК), що значно покращило роботу бібліотекарів і полегшило обслуговування читачів. Здійснювався чіткий індивідуальний і сумарний облік усіх надходжень літератури й започатковувалася масова робота з читачами.

    Велика  увага  приділялася  кадровому  питанню.  Припинено плинність спеціалістів. На початку 1960-х років майже всі працівники бібліотеки мали медичну освіту. Працівники, яким потрібно було знати основи медицини, медичної термінології, вивчення розділів та підрозділів, класифікацію медичної науки відвідували лекційні курси, які вели головні спеціалісти обласного відділу охорони здоров’я. 

     Чимало співробітників бібліотеки, що мали середню спеціальну освіту, навчалися у Київському державному інституті культури. М. Дуля разом із колегою Г. Старушкевич розпочали створення бази даних наукової медичної інформації. М. Дуля ініціював проведення першого обласного триденного семінару для бібліотекарів медичних бібліотек області. Обговорювалося питання розширення в області мережі медичних бібліотек. Цим самим започатковано велику роботу. Протягом 1960–1966 рр. в області відкрито чотири бібліотеки. Обласна наукова медична бібліотека стала науковим методичних центром. Усього працювало 64 установи. 

    Бібліотечний абонемент налагоджував ділові зв’язки з медичними бібліотеками СРСР. Літературою бібліотеки користувалися здобувачі наукових ступенів практично з усіх республік. Протягом 1958–1980 рр. на матеріалах медичних бібліотек області та даних бібліотечного абонемента захищено близько 30 дисертацій. 

       1972 року до штату бібліотеки введено посаду бібліографа-перекладача. Практично започатковано роботу щодо впровадження іноземної періодики, видань, які одержувала бібліотека з США, Німеччини, Румунії, Болгарії, Чехії та інших країн. Це суттєво підвищило статус бібліотеки як наукової установи в Україні та СРСР. 

     1960–1980-ті роки стали піком трудової, наукової діяльності М. Дулі. Він перебував у постійному науковому пошуку. Готував наукові статті до періодичних видань, праці у співавторстві з досвідченими фахівцями. Теми його наукових розвідок стосувалися питань надання методичної допомоги бібліотекарям районів, ролі та значення медичної книги в роботі лікаря, роботи окремих медичних бібліотек, комплектування й класифікації медичної літератури, проблем стоматологічної науки, наукової медичної інформації, медичного краєзнавства тощо. 

    У 1960-ті роки М. Дуля бере активну участь у роботі наукових конференцій. Ним у співавторстві з головним лікарем обласного протитуберкульозного диспансеру Л. Замдборгом  підготовлено доповідь на конференцію "Розвиток протитуберкульозної служби на Чернігівщині"  (1967 р.), що викликала великий інтерес. Пізніше її тези опубліковано в книзі "Борьба с зоонозами и болезнями животных и растений".

     Найбільше часу в М. Дулі відбирала робота в царині медичного краєзнавства Чернігівщини. Він активно поринув у вивчення історії медицини. Регулярно працює в архівах і бібліотеках Москви, Ленінграда, Києва та багатьох інших міст. У 1970-ті роки М. Дуля приступив до підготовки бібліографічного покажчика джерел та літератури з історії медицини від найдавніших часів до сьогодення. Спільно з бібліографом Г. Середенко проведено величезну роботу стосовно збору публікацій та їх систематизації. 1987 року опубліковано першу частину покажчика "Охорона здоров’я Чернігівської області" (1918 – 1985 рр.). 1991 року до 1300-річчя Чернігова видано  другу  частину,  значно  розширену,  яка  охоплювала  1783–1917 рр. Третя частина, присвячена періоду 1985– 1995 рр., вийшла в кінці 1990-х років. У цих виданнях зібрано близько 6,5 тис. позицій джерел та літератури. Вони стали ілюстрацією історії медицини та охорони здоров’я Чернігівщини за 212 років.

      Видання такого роду стали першими в Україні. Вони одержали позитивні рецензії. В одній із них ішлося: "... науковцям Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки вдалося підняти такий пласт історії медицини свого краю, який не вдалося підняти іншим бібліотекам".

    Паралельно М. Дуля працював над складанням покажчика "Наукові праці медичних та фармацевтичних працівників Чернігівської області". Перший випуск вийшов 1974 року.

    Під науковим керівництвом М. Дулі регулярно публікувалися бібліографічні матеріали. Вони готувалися провідними спеціалістами Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки. Протягом 1960–1980-х років опубліковано близько 50 матеріалів, з яких більше 30 підготовлені директором.

   Чернігівщина стала першою серед областей України, де було налагоджено інформування лікарів-практиків. Модель її схвалено Всесоюзним науково-дослідним інститутом науково-медичної інформації та центром науково-медичної інформації й рекомендовано до впровадження іншим областям України.

  Вона передбачала, що функції центру виконувала обласна медична  бібліотека.  Координував  роботу  відділ  охорони  здоров’я облвиконкому  (на  громадських  засадах).  Первинними  ланками були групи наукової медичної інформації при лікувально-профілактичних закладах і медичних училищах. 

    Служба групи створювала умови для налагодження поінформованості  лікарів,  а  також  сприяла  впровадженню  передового досвіду та інновацій у роботу лікувальних установ. Розповсюджувались інформаційні видання. Крім того, працівники бібліотеки використовували також традиційні форми інформаційно-масової роботи: відкриті перегляди документів, "Дні спеціаліста", "Дні  інформації",  виставки,  бібліографічні  огляди  тощо.

   Важливе значення мало інформування лікарів про нові лікарські препарати. Фахівці бібліотеки направляли в медичні установи інформаційні листки сигнальної інформації (СІ), звіти про участь провізорів і фармацевтів у конференціях і нарадах медичних працівників, організовували стенди та виставки лікарських препаратів тощо. 

     Наукова медична інформація мала велике значення для практичних лікарів. Їм менше часу доводилося витрачати на пошук тієї чи іншої інформації. Більш раціональною була їх практика щодо надання медичної допомоги. 

    Із досвідом поширення наукової медичної інформації на Чернігівщині часто знайомилися лікарі з регіонів, працівники медичних бібліотек України.

     1983 року обласну науково-медичну бібліотеку відзначено грамотою Міністерства охорони здоров’я України. 1984 року на її базі проходив семінар завідувачів відділів обробки літератури обласних медичних бібліотек з питань систематизації та каталогізації.

    Активною була участь М. Дулі в громадському житті. Підтримував творчу співпрацю з багатьма істориками, краєзнавцями, літераторами. Був гостинним, чітким у висловлюваннях. Любив повторювати: "За кожним словом повинна стояти справа".

      Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції колектив бібліотеки й особисто М. Дуля активно включилися до просвітництва. Були підготовлені аналітичні матеріали для широкого загалу, у яких подавалась інформація про вплив малих доз радіації на організм людини. Підібрано літературу: енциклопедії, довідники, монографії. Створено тематичну картотеку. М. Дуля у своїх публічних виступах одним із перших говорив про справжні наслідки трагедії, прагнув, аби "медичні служби" більш наполегливо діяли в напрямку зменшення негативної дії радіації. Відомо, що мало місце зволікання з йодною профілактикою захворювань щитоподібної залози, особливо в дітей і людей молодого віку.       

    М. Дуля багато працював як лектор. Його лекції стосувалися різних аспектів охорони здоров’я. Доповіді: "Зуби людини та догляд за ними" (1957), "Показания и противопоказания к несъемному протезированию и выбор конституции протезов" (1966), "Предортоптическая общестоматологическая подготовка больного" (1967), "Осложнения в слизистой оболочке полости рта, вызываемые пластинчастыми и листовидными протезами" (1969), "Методы определения центральной окклюзии и ошибки, встречающиеся при этом" (1970), "Профилактика термических повреждений зубов при их препарировании" (1971) прочитані ним протягом 1966–1971  рр. на науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, курсах підвищення кваліфікації лікарів та для інших працівників.

     У кінці 1980-х р. М. Дуля спільно з колективом бібліотеки багато працював над впровадженням інноваційних комп’ютерних технологій. Започатковувалася робота щодо створення електронного каталогу.

     Продуктивними в житті М. Дулі були і 1990–2000-ті роки. Після звільнення 26 лютого 1995 р. з посади директора він працює на посаді провідного бібліографа. Водночас основну роботу поєднує з роботою на посаді керівника обласної Ради з наукової медичної інформації, секретаря правління обласного науково-медичного товариства, члена правління Українського наукового товариства істориків медицини. У цей час йому вдається реалізувати основний задум свого життя. Разом зі своїм однодумцем, другом і колегою А. Грушею, розпочали підготовку книги про історію медицини Чернігівщини з часу зародження до сьогодення. 1999 року видання побачило світ. У книзі "З історії медицини Чернігівщини" узагальнено всі попередні нариси, статті, матеріали. М. Дуля, як автор зазначав, що "є ще багато невичерпного матеріалу з історії медицини Чернігівщини. Але ми зробили перший упевнений крок на цьому шляху. Будемо дуже раді, якщо за нами підуть інші". Книгу високо оцінено медичною спільнотою та істориками медицини, громадськістю.

     2003 року завершено підготовку й опубліковано нове видання під назвою: "Розвиток медицини та фармації на Чернігівщині" (у співавторстві із С. Пасталицею та А. Грушею). Автори на основі дібраного солідного матеріалу зробили спробу викласти поступальний шлях розвитку медицини, аптек та аптечної справи на Чернігівщині.

     У 2001–2003 рр. М. Дуля працює над створенням музею з історії розвитку медицини Чернігівської області. Довести справу до кінця не вдалося. 2003 року раптово на 80-му році життя М. Дуля помер. Дуля М. вніс вагомий вклад у розвиток бібліотечної справи України, медичної бібліографії та історії медицини. Протягом 1960–1980-х років ним опубліковано більше 30 праць, які стосувалися різних питань охорони здоров’я. Праця невтомного дослідника, краєзнавця, лікаря й громадського діяча відзначалася численними подяками, грамотами, нагородами. Йому присвоєно звання Відмінник охорони здоров’я України. 

    Підсумовуючи сказане, відзначимо, що постать М. Дулі та його творча спадщина, громадська робота залишаються маловідомими й не були предметом комплексного вивчення істориків. Формування особистості та наукового світогляду відбувалося в сім’ї та під час навчання в провідних галузевих освітніх закладах, що стало в подальшому фундаментом наукового професіоналізму. М. Дуля відіграв помітну роль у розгортанні галузевої бібліотечної мережі, розвитку медичного краєзнавства на Чернігівщині. Він став автором теоретичних основ наукової медичної інформації (НМІ). Помітною була його науково-організаційна участь у багатьох з’їздах, конференціях, нарадах загальнодержавного значення. Високий рівень професіоналізму, державницьке бачення нагальних проблем дало йому змогу не лише взяти участь, а й достойно організувати й провести знакові для того часу зібрання галузевих фахівців. За період його творчої наполегливої праці майже всі його найвищі досягнення перебували на рівні піонерських відкриттів. 

Джерело: Лавріненко Л. І. Охорона здоров’я на Чернігівщині (1960 – 1980-ті роки) : монографія / Л. І. Лавріненко. – Чернігів : ПАТ «ПВК «Десна», 2018. – С. 133-140. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

 РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

 Груша А. М. Розвиток медицини та фармації на Чернігівщині / Анатолій Микитович Груша, Світлана Василівна Пасталиця, Матвій Матвійович Дуля.– Чернігів : [б.в.], 2003.– 48 с.

Лавріненко Л. Становлення та бібліографічний аспект діяльності Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки (1933– 2012) /Л. Лавріненко // Вісник Книжкової палати. – 2013. – № 12. – С.3 8– 41.

Обласні наукові медичні бібліотеки України. Історія. Становлення. Сьогодення. Історичний нарис. 1930–2005 рр. – Київ, 2005. – 168  с.

Яременко Н.  Відданість (Матвій Дуля)  / Н. Яременко. – Чернігів : Візард-Експрес, 2005. –  55 с. – (Портрети земляків).

 

Яременко Н. Матвій Дуля –  фундатор медичного краєзнавства Чернігівщини / Н. Яременко // Бібліотечний форум України. – 2014.– № 4. – С. 51– 52.