Золотарство на Чернігівщині

       Виготовлення прикрас, предметів побуту та культу з дорогоцінних металів (золота, срібла), нерідко оздоблених коштовними каменями, перлами, кольоровим склом. З часів Давньої Русі відомі золоті вироби, оздоблені барвистими перегород частими емалями (колти, намиста діадеми), речі, виконані в техніці черні. Унікальною пам'яткою є срібні оправи турячих рогів 10 ст. з Чорної Могили біля Чернігова. Вироби ювелірного періоду Київської Русі, як правило, анонімні. У 14-16 ст. значним осередком став, зокрема, Чернігів. Справжнього розквіту золотарства на Чернігівщині досягло в 17-18 ст. У цей час виникли нові центри золотарства: Переяслав, Стародуб, Ніжин, Глухів, Батурин, Ромни, Новгород-Сіверський, Полтава, Козелець, Остер, Конотоп, Короп, Погар, Березна, Миргород, Кременчук та інші. Зявляється ціла плеяда уже відомих визначних майстрів художньої металопластики, які ставили на виробах своє ім'я та прізвище.
    Підписи є на виробах 18-19 ст., але рідше. У 17-18 ст. на Чернігівщині жили й працювали: у Сосниці - Маритиненко Золотар (1666), у Козельці - Сафронов Григорій (1666), у Мені - Радков Орт юшка (1682), Давид Золотар (1723, 1760), Конесаров Йосиф (1786), Коркасевич Петро (1786), Франціїв Петро (18 ст.), Шнурчевський Федір (1786), у Новгород-Сіверському - Амвросій (1695), Авдєєв Іван (1754), Ярцевський Антін (1730), у Чернігові - Іван Золотар (1767), Курбатов Мирон (1786), Кучерявий Стефан (1739-52), Семен Золотар (1767), Федір Золотар (1768). Більшість золотарів походила з міщан, незначна частина - з козаків і духівництва.

     Окремі золотарі були в монастирях. Так, у 1739-52 у Єлецькому Успенському монастирі в Чернігові жив і працював Стефан Кучерявий, який виробляв різний срібний посуд та оздоблював золотом і сріблом зброю.
    Золотарі мали свої самостійні цехи або об'єднувалися з майстрами інших споріднених спеціальностей. Майстри-золотарі, незалежно від того, входили вони до цеху чи ні, мали підмайстрів та учнів. Золотарі виготовляли найрізноманітніші вироби - срібний столовий посуд, золоті і срібні предмети церковного вжитку, різні побутові прикраси, оздоблювали зброю та військове спорядження. Робота, як правило, виконувалася на замовлення.
     Панівним був рослинний орнамент. Зокрема чернігівські майстри широко використовували рослинні мотиви місцевої флори, причому в рослинних орнаментах часто вживалися вінкові плетива, густо всіяні плодами винограду й перев'язані стрічкою. Такі вінки використовувалися для обрамлення середників, наріжників та інших клейм з сюжетними композиціями. Людські постаті тут звичайно подавали по дві, три, а часто й більше фігур. Бордюри, зокрема в оправах книг, обрамлювалися вінками з дубового листя. Простір між сюжетами заповнювався травяним орнаментом у вигляді тонкого виткого стебла з бутонами стилізованих квітів, характерними для місцевої флори Чернігівщини. Золотарі здебільшого працювали в техніці карбування.
     Дуже рідко зустрічається прорізний орнамент. Майже у всіх випадках рослинний орнамент карбувався на суцільній блясі. У чернігівському історичному музеї зберігається п'ять анонімних срібних оправ 2-ї половини 17ст., які мають оригінальні вирішення. За розмірами вони невеликі і майже однакові. За композицією та характером оздоблення дуже близькі між собою, проте кожна з прикрас має й свої, особливі, риси. Золотарство протягом усієї історії свого розвитку перебувало в тісному взаємозв'язку з іншими видами мистецтва. Колекції виробів золотарів зберігаються в Музеї історичних коштовностей України, Полтавському художньому музеї, Чернігівському історичному музеї.

Джерело. - РЕЖИМ ДОСТУПУ