Олесь (Олександр) Васильович Донченко – український поет, прозаїк, казкар. Народився у сім'ї вчителя 19 серпня 1902 в с. Великі Сорочинці Полтавська область. Дитинство і юність провів у місті Лубни. Закінчив Лубенську чоловічу гімназію та курси позашкільної освіти.
Вірші і п'єси почав писати ще в шкільні роки. Відразу по закінченні гімназії включився в освітні перетворення в Україні: був позашкільним вчителем, районним інспектором політосвіти. Перші вірші було надруковано у 1918 році. В цей неспокійний час він багато їздить по селах, організовує хати-читальні, бібліотеки, драмгуртки, клуби, читає лекції, виступає зі своїми віршами.
В 1924 році записується добровольцем у прикордонні війська, служить в кавалерійському полку, що був розквартирований у Гнівані, а згодом переведений із західного кордону до Проскурова. На військовій службі О. Донченко обіймає посаду старшого полкового вчителя. Водночас він продовжує писати вірші, поеми.
1926 року виходить друком його перша поетична збірка. Невдовзі після виходу цієї збірки, восени 1926 року, О. Донченка було відкликано з армії для літературної роботи.
Він оселився в Харкові – тодішній столиці України і цілком присвятив себе письменництву, працюючи у відділі дитячої літератури Державного видавництва України.
За чотири роки, з 1927-го по 1931-й, О. Донченко видав понад тридцять книжок своїх віршів і казок для маленьких читачів, згодом перейшов до прози – оповідань і повістей, теж здебільшого призначених для дітей і юнацтва.
В роки Другої світової війни О. Донченко, який не потрапив до армії за станом здоров'я, був евакуйований разом з родиною до Казахстану, де працював кореспондентом газети "Угольная магистраль".
По війні повернувся до Харкова, а згодом оселився в місті своєї молодості – Лубнах, де й провів останні роки свого життя. Помер 12 квітня 1954 р.
Вірші і п'єси почав писати ще в шкільні роки. Відразу по закінченні гімназії включився в освітні перетворення в Україні: був позашкільним вчителем, районним інспектором політосвіти. Перші вірші було надруковано у 1918 році. В цей неспокійний час він багато їздить по селах, організовує хати-читальні, бібліотеки, драмгуртки, клуби, читає лекції, виступає зі своїми віршами.
В 1924 році записується добровольцем у прикордонні війська, служить в кавалерійському полку, що був розквартирований у Гнівані, а згодом переведений із західного кордону до Проскурова. На військовій службі О. Донченко обіймає посаду старшого полкового вчителя. Водночас він продовжує писати вірші, поеми.
1926 року виходить друком його перша поетична збірка. Невдовзі після виходу цієї збірки, восени 1926 року, О. Донченка було відкликано з армії для літературної роботи.
Він оселився в Харкові – тодішній столиці України і цілком присвятив себе письменництву, працюючи у відділі дитячої літератури Державного видавництва України.
За чотири роки, з 1927-го по 1931-й, О. Донченко видав понад тридцять книжок своїх віршів і казок для маленьких читачів, згодом перейшов до прози – оповідань і повістей, теж здебільшого призначених для дітей і юнацтва.
В роки Другої світової війни О. Донченко, який не потрапив до армії за станом здоров'я, був евакуйований разом з родиною до Казахстану, де працював кореспондентом газети "Угольная магистраль".
По війні повернувся до Харкова, а згодом оселився в місті своєї молодості – Лубнах, де й провів останні роки свого життя. Помер 12 квітня 1954 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.