29 серпня 2022 р. – 125 років від дня народження Мирослави Сопілки [справж. – Юлія Семенівна Мисько-Пастушенко] (1897–1937), української поетеси, прозаїка

   Мирослава Сопілка (справжнє ім'я Юлія Семенівна Мисько-Пастушенко народилася 29 серпня 1897 в м. Винники Львівської області.
   Мирослава Сопілка почала друкуватися з 1928 року в журналах "Вікна", "Сяйво" та різних газетах. У кінці 1930 року переїхала до України, спочатку в м. Кам'янець-Подільський, де працювала у краєзнавчому музеї. Потім (1932 ) переселилась у Харків. Мирослава Сопілка була членкинею літературної організації "Західна Україна". Книга поезій "Роботящим рукам" (1931). Виступала і як прозаїк, залишивши велику повість "Затишне місто Забобонники".

   12 травня 1929 року була серед засновників літературної групи "Горно" – з нею Василь Бобинський, Андрій Волощак, Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Ніна Матулівна, Степан Тудор.
   Мирослава Сопілка була заарештована у першій половині 1937 року разом зі своїм чоловіком Михайлом Пастушенком. Під час допитів ні вона, ні її чоловік нічим не скомпрометували себе і відкинули всі звинувачення слідства. І все ж 22 листопада 1937 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила поетесу до розстрілу. Вирок було виконано 28 листопада в Києві. Найімовірніше її тіло було закопане на Лук'янівському кладовищі. Тривалий час про її долю нічого не було відомо, офіційно вважалось, що вона померла на засланні 18 листопада 1942 року.
   Посмертно реабілітована.
   У місті Винниках є вулиця Мирослави Сопілки.
   1973 року вийшла збірка вибраних творів Мирослави Сопілки "До сонця".