Народився Григорій Щербина 21 листопада 1868 року в Чернігові в родині ремісника.
Відомий дипломат. Його батько, попри невеликі статки, зміг дати своїм дітям прекрасну освіту. Г. С. Щербина був високоосвіченою людиною, володів 16 мовами. Докторську дисертацію захищав османською мовою
Виконував надважливі місії в Туреччині і Єгипті. Успішно працював віце-консулом у Верхній Албанії, де займався й науковою роботою. А в 1902 році був призначений консулом у Сербію (в Косово – Митровицю) – для налагодження мирних відносин між сербами та албанцями). Серпень 1902-го Григорій Степанович востаннє провів у колі близьких і друзів у рідному Чернігові. Відвідав Троїцько-Іллінський монастир, де, як з’ясувалося із заповіту, обрав собі вічний притулок.
За спогадами його друзів та знайомих, зовнішність Григорія Степановича нагадувала швидше чеховських персонажів-інтелігентів, ніж хрестоматійних героїв: він був середнього зросту, світловолосий, із м’якими рисами обличчя, невеликими вусами та борідкою. Свої враження від спілкування з ним залишив і чернігівський губернатор Є. К. Андрієвський: "Я завжди з великим задоволенням приглядався до незвичайно доброго, м’якого, майже дівочого характеру Григорія Щербини", однак далі він підкреслював, що Григорій Степанович рішуче розвінчував неправду та відстоював справедливість. Високо відгукувався про Щербину й відомий священик Іоанн Кронштадтський, якого дипломат вразив своїми непересічними знаннями та великою шляхетністю. Г. С. Щербина був людиною з надзвичайно широкими поглядами, рідкісної енергії, цілком відданою своїй високій місії дипломата. Він вирізнявся не лише розумом, але й вражав усіх людяністю та вірою.
У 1903 році консул Григорій Щербина, добре розуміючись на тонкощах східної дипломатії, робив усе можливе для порозуміння між двома народами (а на той час стосунки між сербським та албанським населенням украй загострилися). Дипломат належно вивчив албанську мову й навіть її діалекти. Та 19 березня 1903-го, під час заворушень, фанатик (мусульманин-вартовий) підступно вистрелив у Григорія Степановича, який проходив повз нього. Дізнавшись про замах на життя консула, сербський король направив свого особистого лікаря, а турецький килим-паша – головного військового хірурга, та врятувати тяжкопораненого не вдалося. В ніч з 26 на 27 березня 1903 року Григорія Щербини не стало. Йому було лише 34 роки. Зусиллями батьків було надано дозвіл доправити тіло до Чернігова. Остання путь Григорія Щербини тривала з 4 по 12 квітня: Митровиця, Салоники, Константинополь, Одеса і, нарешті, Чернігів.
Відомий дипломат. Його батько, попри невеликі статки, зміг дати своїм дітям прекрасну освіту. Г. С. Щербина був високоосвіченою людиною, володів 16 мовами. Докторську дисертацію захищав османською мовою
Виконував надважливі місії в Туреччині і Єгипті. Успішно працював віце-консулом у Верхній Албанії, де займався й науковою роботою. А в 1902 році був призначений консулом у Сербію (в Косово – Митровицю) – для налагодження мирних відносин між сербами та албанцями). Серпень 1902-го Григорій Степанович востаннє провів у колі близьких і друзів у рідному Чернігові. Відвідав Троїцько-Іллінський монастир, де, як з’ясувалося із заповіту, обрав собі вічний притулок.
За спогадами його друзів та знайомих, зовнішність Григорія Степановича нагадувала швидше чеховських персонажів-інтелігентів, ніж хрестоматійних героїв: він був середнього зросту, світловолосий, із м’якими рисами обличчя, невеликими вусами та борідкою. Свої враження від спілкування з ним залишив і чернігівський губернатор Є. К. Андрієвський: "Я завжди з великим задоволенням приглядався до незвичайно доброго, м’якого, майже дівочого характеру Григорія Щербини", однак далі він підкреслював, що Григорій Степанович рішуче розвінчував неправду та відстоював справедливість. Високо відгукувався про Щербину й відомий священик Іоанн Кронштадтський, якого дипломат вразив своїми непересічними знаннями та великою шляхетністю. Г. С. Щербина був людиною з надзвичайно широкими поглядами, рідкісної енергії, цілком відданою своїй високій місії дипломата. Він вирізнявся не лише розумом, але й вражав усіх людяністю та вірою.
У 1903 році консул Григорій Щербина, добре розуміючись на тонкощах східної дипломатії, робив усе можливе для порозуміння між двома народами (а на той час стосунки між сербським та албанським населенням украй загострилися). Дипломат належно вивчив албанську мову й навіть її діалекти. Та 19 березня 1903-го, під час заворушень, фанатик (мусульманин-вартовий) підступно вистрелив у Григорія Степановича, який проходив повз нього. Дізнавшись про замах на життя консула, сербський король направив свого особистого лікаря, а турецький килим-паша – головного військового хірурга, та врятувати тяжкопораненого не вдалося. В ніч з 26 на 27 березня 1903 року Григорія Щербини не стало. Йому було лише 34 роки. Зусиллями батьків було надано дозвіл доправити тіло до Чернігова. Остання путь Григорія Щербини тривала з 4 по 12 квітня: Митровиця, Салоники, Константинополь, Одеса і, нарешті, Чернігів.
У Чернігові тисячі людей прийшли віддати останню шану героєві. Панахида відбулася у Свято-Преображенському соборі. Біля труни, всипаної квітами, було близько п’ятдесяти вінків, зокрема від короля й королеви Сербії. Як зазначила газета "Черниговские губернские ведомости", такого величного урочистого похорону ніколи не бачив стародавній Чернігів. Згідно із заповітом його поховали на Болдиних горах біля Троїцького собору. У 1911 році над могилою Григорія Степановича спорудили каплицю з меморіальною дошкою. У Євангелії від Іоанна говориться: "Немає більше від тієї любові, як хто душу покладе за друзів своїх". Ці слова якнайкраще характеризують подвижницьке, самовіддане життя Григорія Степановича Щербини.
За матеріалами: Дзюба С. Григорій Щербина – дипломат,
який став героєм / Сергій Дзюба // Деснянська
правда. – 2018. – 22 лист. – С. 3.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.