Пузан (Притиковська) Марія Миколаївна

   Народилася 6 лютого 1957 року в мальовничому селі Піски Чернігівського району, Чернігівської області у звичайній сільській родині. З дитячих років увібрала у свою душу любов до народних пісень, які чудово співали її батьки і знали їх безліч.
   Навчалась у Пісківській восьмирічній та Анисівській середній школі . У 1981 році закінчила Ніжинський педагогічний інститут. Працює вчителем української мови та літератури у Пісківському навчально-виховному комплексі . Перший свій вірш «Друзі» написала у дев’ять років. ЇЇ вірші, романси, пісні неодноразово друкувалися на сторінках районної газети «Наш край», а також у часописах «Дивослово» та «Літературний Чернігів».

Батьківська хата   

          
Скрипнуть двері,скрипнуть двері старенькі -

Я заходжу у батьківську хату .

Добрий вечір, мої дорогенькі,

Як же ви поживаєте, мамо і тату.


Облягають все душу тривоги,

А про серце уже й не питати.

Дай вам Боже здоров’я, мої дорогенькі.

Дай вам Боже здоров'я і літ ще багато.

Тут, у батьківській хаті, святе все і вічне:

Божничок, рушники, стара мамина скриня.

Тут дитинство загляне у вічі,

А в віконце маленьке - червона калина.

Хай єднає нас стежка хрещата,

А думками я завжди із вами.

Найрідніша у світі – то батьківська хата,

Найтепліша долоня у рідної мами.

Молись, моя мамо
( синові Юрію присвячую)  

 

Молись, моя мамо, за мене молись,

Коли я в далеких краях забаривсь,

Коли на життєвих шляхах заблудивсь,

Молись, моя мамо, молись.


Моя берегине, і вічна, й свята,

Зцілить мене зможе молитва ота.

У холод зігріє, у спеку свіжить,

З молитвою мами нам легше прожить.

Приспів

Молись, моя мамо, за мене молись,

Коли я в далеких краях забаривсь,

Коли на життєвих шляхах заблудивсь,

Молись, моя мамо, молись.


Іде мама в вічність – півсвіту згаса,

І никне калина, і плаче роса.

Нехай,моя мамо, молитва твоя

І з того нам світу всім ясно сія .

Приспів

Доню моя мила

(доні Олесі присвячую)

Моя ти, доню, мій вишневий цвіте,

Дивлюсь на тебе, мов в люстерко я.

Ти сонечко моє, росою вмите,

Моя надія, молодість моя.

Приспів

Торкнусь твоєї ніжної руки-

І знову відчуваю в собі силу.

Хай в’ється нитка золота через віки-

Моє продовження ти, доню моя мила.


Я переллю добро із серця в серце,

І внучку до грудей я пригорну.

Хай синь в очах її моя сміється,

І ніби весну знову поверну.


Хай світить сонце й буде днина гожа,

І доля щастя хай тобі дає,

Хай береже тебе Господь і Мати Божа.

Спасибі, донечко, що ти у мене є.

            Братові

В колисці у одній ми ізросли,

Батьки для нас святими мов були.

І в серці ти несеш їх заповіт,

То проживи щасливо сотню літ.

Приспів

Мій брат, мій рідний, дорогий мій брат.

Добро тобі хай множиться стократ,

Любов і щастя хай не полиша,

Бо світла й добра у тебе душа.

Та істина твого життя проста,

І друзів в тебе, може, більше ста,

Тому негода скрізь тебе мине.

А бути людяним - для тебе головне.

Ти завжди є опорою мені,

Підтримуєш в тяжкі й щасливі дні.

Здоров’я зичу я тобі з роси й води.

Хай Мати Божа береже тебе завжди.

Горить свіча

Горить свіча в пелюсточці долоні,

Горить свіча, горить моя свіча,

Гори, свіча, я вдячна долі,

Я тихо прихилюсь їй до плеча.

Приспів

Не погаси свічу мою ти, Боже,

Вона горить і розганя пітьму,

Не погаси свічу мою ти, Боже,

Поки горить вона - то й я живу.


Горить роси краплинка на стеблині,

Горить, в себе ввібравши цілий світ.

Колись вона в ріку ввіллється –

Нині ж нехай горить, нехай вона горить.

Приспів

Горить зоря в безмежжі темнім ночі,

У вічності горить єдину мить.

Горить зоря, і хто б що не пророчив,

Нехай горить,нехай вона горить.

Приспів