Чернігівщино моя!
В обійми мене прийми ти!Пробач - завинила я,
Як всі вже дорослі діти.
Бо ж батьківський берег твій
Чекав мене стільки років!
Ти свідок дитячих мрій
І перших дорослих кроків.
Мені дарувала ти
Деснянські пахучі луки.
Таких не могла знайти
Я в довгі роки розлуки.
Колись у студенські дні
Я в Сосницю завітала
Назавжди вона мені
Куточком казковим стала.
Качанівка, Тростянець,
Сокиринці - що за диво!
Мистецтва й краси взірець,
Емоцій бурхлива злива.
А Ніжинський інститут
Зробив мене педагогом.
За місію цю святу
Я вдячна йому і Богу...
І знов повернулась я
В дитячу свою колиску.
Чернігівщино моя!
Тобі я вклоняюсь низько!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.