Антонич Богдан-Ігор Васильович (1909—1937)

Червоні клени й клени срібні,

Над кленами весна і вітер.

Дочасності красо незглибна,

Невже ж тобою не п'яніти?

Я, сонцеві життя продавши

За сто червінців божевілля,

Захоплений поганин завжди,

Поет весняного похмілля.

(Антонич Б.-І.)

   Богдан-Ігор Антонич — талановитий, яскравий, самобутній україн­ський поет та письменник, творча зірка якого яскраво спалахнула та раптово й швидко згасла на літературному небосхилі не тільки України, а й усього світу. Здобувши за життя славу та визнання на західноукраїн­ських землях, після смерті поет, що прожив усього неповних 28 років, був на довгий час несправедливо забутий, а його творчий доробок — заборонений. Та навіть у неповному, усіченому вигляді творчість Антонича прийшла до читача в публікаціях на початку 1960-х рр., а потім у книзі "Пісня про незнищенність матерії” (К., 1967), і не тільки привер­нула до себе загальну увагу, а й стала активним фактором літературного процесу. Вона несла з собою поетику XX ст., яку тодішні молоді співці відкривали для себе у творчості Ф. Лорки, П. Елюара, Ю. Тувіма.

   Народився Богдан-Ігор Антонич 5 жовтня 1909 р. на Лемківщині, у селі Новиця Горлицького повіту в родині сільського священика Василя Кота, який змінив прізвище на Антонич незадовго перед народженням єдиного сина. Про дитинство поета відомо небагато. Він ріс дуже слаб­ким, хворобливим, з самого малечку за ним доглядала нянька, сільська Дівчина. Від неї хлопчик почув багато українських пісень, казок та вір­шів, які вона складала сама. Дитячі літа Антонича припали на важкий час Першої світової війни. У 1914 р. батьки змушені були на деякий час переселитися до Відня, а в 1919 р. Богдан з мамою (батько був заареш­тований польською владою) перебрався на Пряшівщину, до Чехосло- ваччини, до її брата. Переїзд та арешт батька дуже позначилися на здо­ров'ї хлопця, він довго хворів і ледве вижив. Деякий час родина мешка

ла в с. Межипаборці, але згодом повернулася до рідних Новиць і Богдан знову опинився серед зелених верхів, купальських вогнів та пісень, ко­лядок і щедрівок та важкого селянського життя.

   Рідний край і став для майбутнього поета джерелом мистецького обдарування, адже саме тут формувалася його свідомість, перші погля­ди на світ, на оточення. Кращі сторінки його поетичних книг — це гімн природі, яку відчував він щирим дитячим серцем.

  Спершу хлопець навчався вдома — батьки запросили для занять учительку, а в 1920 р. вступив до Сяноцької гімназії класичного типу, де мовою викладання була польська. Це був єдиний на Лемківщині навчаль­ний заклад де, крім німецької, грецької та латинської мов, вивчали й українську ("руську", як говорили тоді) — дві години на тиждень, і від­відували ці години лише українці, яких було небагато серед учнів. Ан- тонич у незакінченому романі "На другому березі" писав про це: "У школі перший раз відчули ми глибоко й зрозуміли вагу національної приналежності. Половина відділу була іншої народності і дивилася на нас зашморгом. Зиркала спідлоба, мов на відмінні від них створіння. Найгостріше виступала прірва в часі молитви. Коли прийшлося нам по­вторити "Отче наш...", вони сливе душилися від стримуваного реготу. Тоді зазнавали ми дошкульного, в'їдливого, майже фізичного болю. Мовби хтось пхав нам голки під нігті. В голові появлялася наївна думка: "Навіщо люди балакають різними мовами та чому одні діти можуть сміятися з мови інших?".

   За спогадами одного з товаришів по навчанню Б.-1. Антонича, з чо­тирьохсот учнів гімназії українців було вісімдесят. Українських народ­них шкіл на Лемківщині було мало, учні рідну мову майже не знали, говорили з польськими наголосами, вживали багато польських слів. Богдан-Ігор уже тоді виявляв неабияке бажання опанувати літературну мову рідного народу і за допомогою викладачів досяг значних успіхів. У гімназії у той час викладав українську мову Володимир Чайківський. Він одразу ж звернув увагу на здібного учня, дуже схвалював його праг­нення вивчати рідну мову, давав читати зі своєї багатої бібліотеки ук­раїнські книжки. Б.-І. Антонич перечитав майже все, що було у В. Чайківського, його улюбленими українськими авторами стали І. Франко, Т. Шевченко, Леся Українка, О. Кобилянська, І. Нечуй- Левицький, з польських — Ю. Словацький, А. Міцкевич, 3. Красін- ський. Юнак перечитав також усі твори, які одержали нагороду Нобеля, у перекладі польською мовою. У ті роки почав писати перші вірші, і, на думку В. Чайківського, який був упевнений, що улюблений учень обо­в'язково стане видатним поетом, мав непересічний талант.

   В останні два роки навчання Б.-І. Антонича у гімназії учителем української мови (В. Чайківський помер) став відомий згодом українсь­кий художник Лев Гец. Він також одразу помітив обдарованого гімна­зиста, між ними незабаром встановилися дружні взаємини. Пізніше, навчаючись в університеті у Львові і після його закінчення, Богдан-Ігор надсилав колишньому вчителеві свої поетичні книжки, які той сприймав з нестримним захопленням.

   Усі сучасники майбутнього поета у своїх спогадах, характеризую­чи Б. Антонича, відзначали його сумлінність у навчанні, допитливість, задумливість та замкненість.

   У 1928 р., закінчивши Сяноцьку гімназію, Богдан-Ігор записався на гуманітарний факультет Львівського університету, обравши своєю спеціальністю слов’янську філологію.

   Львівський університет у ті роки був польським. Влада встановила на західноукраїнських землях окупаційний режим: дискримінацію ук­раїнського населення при прийомі на роботу, переслідування українсь­кої мови і культури, обмеження на навчання у вищій школі. У цій полі­тичній ситуації найбільший на Західній Україні вищий навчальний за­клад — Львівський університет — був перетворений на знаряддя коло­нізаторської політики польської влади. У роки навчання тут Б.-І. Анто­нича (1928—1933) "в університеті не було жодного викладача українця, і лише в кінці 1933 р. право викладати східно- і західнослов'янські літе­ратури одержав доцент І. С. Свенціцький"6. До цього вищого навчаль­ного закладу приймали переважно поляків, щодо представників інших національностей, то їхній вступ регулювався певною процентною нор­мою — 10 відсотків українців від загальної кількості студентів.

   І все ж роки навчання в університеті були плідними для Антонича. Він наполегливо працював, виявивши неабиякі здібності філолога-нау- ковця. Уже з першого року навчання юнак серйозно взявся за вивчен­ня слов'янської філології, багато часу приділяв вивченню польської мо­ви та літератури під керівництвом видатних професорів Г. Гертнера й Ю. Кляйнера. Зокрема, спеціалізуючись з мовознавства під керівницт­вом професора Г. Гертнера, Б.-І. Антонич, склавши державний іспит, отримав ступінь магістра польської філології7. Документи, що збері­гаються у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, свідчать, що юнак займався вивченням пам'яток не тільки польської, а й давньоруської літератури, серед яких Остромирово Євангеліє та Четьї-Мінеї.

   Особливу увагу приділяв у той час Антонич оволодінню україн­ською літературною мовою, самотужки опановуючи її лексику, образ­ність та стилистику. Ці заняття проходили одночасно із загальними фі­лологічними студіями та поетичною творчістю, яка займала в його жит­ті щодалі більше місця й до якої юнак відчував найбільше покликання. Але шлях до майстерності — й до визнання — був нелегкий. Уперше прилюдно з читанням власних творів Антонич виступив у 1929 р. у "Жи­вій літературній газеті" як член товариства студентів-україністів, там виго­лошував і реферати на мовознавчі, літературні та мистецькі теми.

   Створюючи першу збірку, молодий поет наполегливо вивчав нюан­си української мови: студіював словники, створив велику картотеку си­нонімів із творів видатних українських письменників, шукав відповід­них фраз та ідіом у польській мові, читав твори російських письменників. Знав добре англійську, з якої перекладав, та, очевидно, французьку — на джерела цією мовою не раз посилався, а також німецьку, грецьку та латинську, які вивчав у гімназії.

   Цікавило Антонича-студента й громадське життя столиці Західної України. Цей замріяний зеленоокий юнак, завжди елегантно вдягнений, ввічливий і мовчазний, не був байдужим до того, що діялося навкруги. Він добре грав на скрипці, малював (його картини експонувалися ще в гімназії), отож, познайомившись під час навчання з композитором Р. Савицьким та дізнавшись, що той керує драмгуртком при читальні "Просвіта", запропонував свою допомогу. І справді незабаром став гра­ти в невеличкому оркестрі, допомагав створювати декорації та читав свої поезії. Приваблювали юнака й українські народні танці — зберігся цілий зошит поета із записами, як їх розучувати.

   Перша збірка поезій Б.-І. Антонича "Привітання життя" вийшла в 1931 р., коли авторові було 22 роки. Вона засвідчила наполегливу робо­ту молодого митця над словом, прагнення до вдосконалення літератур­ної техніки, його інтерес до різних жанрів і форм поезії, шукання свого поетичного світу.

 Вітай життя! Що більш даєш, і щастя, і красу, і сум, і горе. В мені юний пал не вмер ще.

Вітай життя! І на привіт тобі я понесу м'яке, та в панцир крицевий закуте серце.

   Закінчивши навчання в університеті, Б.-І. Антонич отримав звання магістра філософії. Відомо, що пізніше поетичні заняття не послабляли наукових інтересів поета. В університеті він виявив себе здібним і пра­цьовитим, тому професор славістики Г. Гертнер рекомендував його для продовження освіти в Болгарії, але Б. Антонич не потрапив туди.

   На державну посаду Антонич не пішов, бо українцеві в ті часи діс­тати її було дуже важко. До того ж він вважав, що постійна робота об­межить його творчі заняття, оскільки забиратиме багато часу. Отже, співпрацював у журналах, збірниках, виступав з поезіями і статтями на літературні та мистецькі теми, не раз брав участь у дискусіях. Друкував свої твори в журналах різних напрямів ("Вогні", "Дзвони", "Вісник", "Назустріч", "Наша культура", "Ми" тощо). Незважаючи на це, поет так і не приєднався до жодного з політичних таборів тогочасної інтелігенції.

    Антонич протягом кількох років входив до редакційної колегії мо­лодіжного журналу "Дажбог", деякий час був навіть його головним ре­дактором, та коли в 1935 р. журнал очолив поет Б. Кравців, який надав йому суто політичного спрямування, вірші Антонича в цьому часописі більше не з'являлися. З весни 1934 р. перестав публікуватися поет і у "Віснику", який редагував тоді Д. Донцов, поступово відійшов і від жур­налу релігійного спрямування "Дзвони".

   Вихід у світ другої збірки "Три перстені" (1934) співпав у часі із закінченням університету. Власне, другою була "Велика гармонія" — збірка віршів на релігійні теми, написана у 1932—1933 рр., жоден вірш якої не був опублікований у Радянській Україні до 1989 р. через її релі­гійний зміст. Уперше повне видання збірки українською мовою — од­нотомник вибраних праць — здійснили 1967 р. у Нью-Йорку колега, сучасник і друг Б.-І. Антонича С. Гординський та поет-емігрант і літе­ратурний критик Б. Рубчак. В Україні найповніше видання поезій Б.-І. Антонича вийшло у 1989 р. Слід зазначити, що саме збірка "Три перстені" (1934) зробила         Ан­тонича популярним, показала справжні творчі можливості поета:

Крилата скрипка на стіні, червоний дзбан, квітчаста скриня.

У скрипці творчі сплять вогні, роса музична срібна й синя.

    В квітчастій скрині співний корінь, п'янливе зілля, віск, насіння та на самому дні три зорі, трьох перстенів ясне каміння.

За неї автора нагородили престижною літературною премією Това­риства українських письменників і журналістів імені І. Франка у Львові. Наступною роботою митця стала "Книга Лева", вона ж є остан­ньою книгою, надрукованою за життя поета. Дві інші збірки — "Зе­лена євангелія" та "Ротації" — були оприлюднені вже після смерті Б.-І. Антонича.

     Його творча спадщина не обмежується поезією, він пробував себе в різних жанрах літератури. Багато його творів залишилося у фрагментах, а немало, напевно, пропало у веремії воєнних часів. Із закінчених творів маємо насамперед лібрето до опери "Довбуш" та ще декілька фрагмен­тів інших творів, які були знайдені серед паперів поета, що зберігаються у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки.

    Ще на початку поетичної творчості Антонич працював і над прозо­вими творами. Так, у 1932 р. у журналі "Дажбог" з’явився уривок з ро­ману "На другому березі", над яким автор продовжував працювати про­тягом усього життя. Також він розпочав роботу і над повістю "На дру­гому березі", що мала стати своєрідним продовженням однойменного роману. На жаль, ані повість, ані роман так і не були закінчені. З прози слід згадати твір "Політик", який було надруковано у журналі "Дзвони" у 1933 р., та новелу "Три мандоліни".

    У 1935—1937 рр. твори Антонича найчастіше з'являлися на сторін­ках часопису "Назустріч", який звертався до проблем загальносвітогляд- ного й естетичного характеру. Поетові це дуже імпонувало, адже всі інші журнали були партійні або ідеологічні, тоді як "Назустріч" була суто літературно-мистецькою газетою. Антонич вважав найдоцільнішим співпрацювати саме в літературному виданні. З тих самих міркувань, цікавлячись проблемами образотворчого мистецтва, поет вступив до Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). У час, коли політи- зація й ідеологізація була однією з ознак суспільного життя, Антонич утверджувався у своїй громадянській та естетичній позиціях. Зокрема, він болісно сприйняв трагедію "розстріляного відродження", коли хвиля сталінських репресій забрала мільйони людських життів, загальмувала духовний розвиток нації. Тяжко переживаючи ці події, митець створив відомий вірш "Слово до розстріляних":

   Це правда: кров з каміння може змити дощ, червона місяця хустина може стерти, але наймення ваші багряніш від рож горять у пам'яті на плитах незатертих.

   Змагались ви уперто й мріяли, й жили, кохались у суворості, як ми у гулях, і ваші очі сяли вічністю, коли у серці, мов зоря, застрягла біла куля.

   Щодо особистого життя талановитого поета, то занадто яскравим о не було, він навіть не встиг одружитися, адже всі сили віддав твор- восТі Хоча Б.-І. Антонич мав наречену О. Олійник, і хто знає, як би клалося його життя, якби не було таким коротким...

     Богдан під час навчання в університеті часто приїздив у с. Бортягин (нині — Мостиський р-н Львівської обл.), де його батько у другій половині 1920-х рр. одержав парохію. Ця місцевість стала одним з най­більших джерел творчого натхнення митця, саме тут народилося багато

його поезій та інших творчих задумів.

    Смерть забрала поета в час справжнього піднесення його таланту, прийшла несподівано, наче непорозуміння. Богдан потрапив до лікарні з гострим апендицитом, а після операції підхопив запалення легенів.

   І хоча згодом молодик усе ж почав одужувати і навіть звернувся до пе­реробки лібрето до опери "Довбуш", слабке серце, перевтомлене висо­кою температурою, не витримало. Це сталося 6 липня 1937 року.

   На похорон поета, що відбувався на Янівському кладовищі у Льво­ві, прийшло багато людей, особливо молоді, яка зачитувалася поезіями Антонича. Ось як описувала тогочасна преса сцену прощання: "Було понуре пополуднє, весь час нависав дощ, але ж коли домовину спускали в землю, крізь хмари продерлося золоте проміння сонця на заході, не­мов прощалося із тим, що у своїй душі ціле своє життя носив те сонце, що ним осяяна ціла його така ясна творчість. З великим болем у душі, тихо та мовчазно покидали свіжу могилу сумні учасники похоронного

обряду" (Діло, 1937, 10 липня)8.

     Б.-І. Антонич відійшов у вічність, але залишив свої праці і в поезії, і у драматургії, і в музиці, і в образотворчому мистецтві. Нині його твор­чість в українській літературі займає одне з чільних місць. Вона стала невід'ємною часткою літературного життя України, вплинула і продов­жує впливати на багатьох поетів, особливо молодих.

ЛІТЕРА ТУРА

Основні видання творів Б.-І. В. Антонича

Антонич Б.-І. Повне зібрання творів / Б.-І. Антонич. —Львів : Літопис, 2009. — 968 с., 32 с. іл.

Антонич Б.-І. Твори / Б.-І. Антонич. — Київ : Дніпро, 1998. — 590, [1] с.: портр. вибране. — Київ : Київ, правда, 2003. — 375 с. : іл., портр. вибрані поезії = Избранные стихи. — Львів : Каменяр, 2008. — 317 с.: портр. — (Бібліотека слов'янських літератур). 

Антонич Б.-І. Вибрані твори : [поезія, лібрето опери "Довбуш", проза, літературознав.

ст., листи до Б. І. Антонина, спомини, літературознав. дослідж.] / Б.-І. Антонич. — Київ :

Смолоскип, 2012. — 870 с.: іл., портр.

Антонич Б.-І. Зібрані твори / Б.-І. Антонич . — Нью-Йорк ; Вінніпег : Слово, 1967. — 400 с.

Антонич Б.-І. Велика гармонія : (модерністич. поезія XX ст.). — [2-ге вид., доповн. і переробл.] / Б.-І. Антонич. — Київ : Веселка, 2003. — 349, [1] с. : іл. — (Шкільна біб-

ліотека).

Антонич Б.-І. Велика гармонія : поезії. — [2-ге вид., доповн. і переробл.] / Б.-І. Антонич . — Київ : Веселка, 1993. — 270, [1] с. : портр. — (Шкільна бібліотека).

Антонич Б.-І. Велика гармонія = The grand harmony / Б.-І. Антонич . — Львів : Літопис, 2007. — 117 с.,

[4] арк. іл.

Антонич Б.-І. Весна : [вибр. поезії] / Б.-І. Антонич. — Київ : Нац. кн. проект, 2011. — 174, [1] с. — (Бібліотека шкільної класики).

Антонич Б.-І. Звеличую стокрот весну : [поезії] / Б.-І. Антонич . — Львів : Растр-7, 2009. — 103 с. : іл.,

портр.

Антонич Б.-І. Зелена Євангелія : [поезія, драматургія, проза, ст.] / Б.-І. Антонич. — Київ : Веселка,— 462, [1] с.: іл., портр.

Антонич Б.-І. Зелена Євангелія = Зялёнае Евангелле : поезія. — Львів : Каменяр, 2011. —

174 с.: іл., портр. — (Бібліотека слов'янських літератур).

Антонич Б.-І.  Знак Лева = Znak Lwa : [вибр. поезії] / Б.-І. Антонич. — Львів : Каменяр, 1998. — 251, [2] с.: іл., портр.

Антонич Б.-І.  Книга Лева ; Ротації : [зб. поезій] / Б.-І. Антонич. — Львів : ЛА "Піраміда", 2009. — 136, [1] с.: іл., портр.

Антонич Б.-І.  На другому березі / Б.-І. Антонич . — Харків : Фоліо, 2012. — 285, [1] с. : портр. —(Шкільна бібліотека української та світової літератури).

Антонич Б.-І.  На другому березі / Б.-І. Антонич. — Харків : Фоліо, 2013. — 285, [1] с. : нот., іл.,

портр. — (Шкільна бібліотека української та світової літератури).

Антонич Б.-І.  На другому березі: [фрагм. з роману, поезії] / Б.-І. Антонич. — Харків : Фоліо, 2008. — 282, [І] с.: портр. — (Українська література).

Антонич Б.-І.  Перешені молодості / Б.-І. Антонич. — Братислава : Словац. пед. вид-во, 1966. — 371, [9] с.

Антонич Б.-І.  Пісня про незнищенність матерії : поезії / Б.-І. Антонич. — Київ : Рад. письменник, 1967, — 450, [1] с.

Антонич Б.-І.  Поезії / Б.-І. Антонич. — Київ : Рад. письменник, 1989. — 441, [13] с. — (Бібліотека поета).

Антонич Б.-І.  Росте хлоп'я, мов кущ малини / Б.-І. Антонич — Київ : Веселка, 1990. — 26, [3] с.

Антонич Б.-І.  Росте хлоп'я, мов кущ малини / Б.-І. Антонич . — [2-ге вид., доповн.]. — Київ : Веселка, 2009. — 26, [4] с.

Антонич Б.-І.  Три перстені; Зелена Євангелія / Б.-І. Антонич. — Львів : Каменяр, 1994. — 269, [2] с.

Антонич Б.-І. Чаргород / Б.-І. Антонич. — Львів : Вид-во Старого Лева : Центр гуманіт. дослідж., 2013,— 107, [4] с. 

 Про Б.-І. Антонича

Андрухович Ю. /. Богдан-Ігор Антонин і літературно-естетичні концепції модернізму : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Андрухович Юрій Ігорович ; Прикарпат. ун-т імені В. Стефаника. — Івано-Франківськ, 1996 —25 с.

Буряк О. Ф. Міфологізм художнього мислення Богдана-Ігоря Антонича та Ігоря Калинця : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Буряк Олена Федорівна ; Кіровоград, держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград, 2001. — 16 с.

Весни розспіваної князь : слово про Антонича : ст., есе, спогади, листи, поезії / [упоряд.: М. М. Ільницький, Р. М. Лубківський]. — Львів : Каменяр, 1989. — 429, [1] с., [16] арк. іл.

Дуброва О. В. Архетипна пам'ять та її семіотичні відповідники у творах Волта Вітмена та Богдана-Ігоря Антонича : автореф. дис.... канд. філол. наук / Дуброва Оксана Володимирівна ; Дніпропетров. нац. ун-т ім. О. Гончара. — Дніпропетровськ, 2010. — 20 с.

Дуброва О. В. Творчі паралелі: Волт Вітмен та Богдан-Ігор Антонич / О. В. Дуброва. — Донецьк : Ландон-ХХІ, 2012. — 166 с.: портр. Ільницький М. М. Богдан-Ігор Антонич : нарис життя і творчості / Микола Ільницький. — Київ : Рад. письменник, 1991. — 205, [3] с. — (Час і доля).

Ільницький М. Три формули мого осягнення Антонича : [публіч. лекція, виголош. 23 груд. 2009 р.] / Микола Ільницький. — Львів : Центр гума- нітар. дослідж. ; Київ : Смолоскип, 2011. — 53, [2] с. : іл., портр. — (Університетські діалоги ; № 10).

Калинець І. Знане і незнане про Антонича : матеріали до біографії Бог­дана Ігоря Антонича /І. Калинець. — Львів : Друкар, куншти, 2010. — 140 с.

Калинець І. Знане і незнане про Антонича : матеріали до біографії Бог­дана Ігоря Антонича / І. Калинець. — 2-ге вид., виправл. і доповн. — Львів : Друкар, куншти, 2011. —276 с., 48 с. іл.

Кирильчук О. М Рецептивні моделі творчості Богдана-Ігоря Антонича : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Кирильчук Олександр Миколайович ; Харків, нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Харків, 2007. — 18 с.

"Мистецтво творять шал і розум". Творчість Богдана Ігоря Антонича: рецепції та інтерпретації: зб. наук. пр. [Міжнар. наук. конф. (м. Львів, жовт. 2009 р.) / редкол.: М. Ільницький (відп. ред.) та ін.]. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2011. — 510, [1] с. : портр. — (Серія "Українська філологія: школи, постаті, проблеми" ; вип. 11).

Павличко Д. В. Перстень життя : літ. портр. Богдана-Ігоря Антонича / Д- В. Павличко. — Київ : Веселка, 2003. — 45, [1] с. : іл., портр. — (урок літератури).

Павличко Д. В. Перстень життя : літ. портр. Богдана-Ігоря Антонима / Д. В. Павличко. — [2-ге вид.]. — Київ : Веселка, 2005. — 45, [1] с.: портр.

Урок літератури

Павличко Д. В. Перстень життя : літ. портр. Богдана-Ігоря Антонина / Дмитро Павличко. — [3-тє вид.]. — Київ : Веселка, 2008. — 44, [1] с. : портр. — (Урок літератури).

Пономаренко О. Б. Міфосвіт поезії Б.-І. Антонича й естетичні традиції Т. Шевченка : (аспект худож. образу-символу) / О. Б. Пономаренко. — Вінниця : Континент-Прим, 2006. — 175 с.: іл.

Пономаренко О. Б. Національний міфосвіт поезії Б.-І.Антонича: аспект художнього образу-символу : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Поно­маренко Олеся Борисівна ; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. - Київ, 2007. — 21с.

Рубан Я. Г. Поезія Богдана-Ігоря Антонича: особливості авторської сві­домості, жанрово-стильові домінанти : автореф. дис.... канд. філол. наук / Рубан Яна Григорівна ; Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. — Дніпро­петровськ, 2010. — 19 с.

Стефановська Л. Антонич. Антиномії : [дослідж. мистец. пошуків Б.-І. Антонича] / Лідія Стефановська. — Київ : Часопис "Критика", 2006. — 309 с. : іл. — (Серія "Критичні студії”).

Шалайський В. І. Пісні, які любив Антонич : (з радіорепортер. мандрі­вок) / В. 1. Шалайський. — Львів : Каменяр, 2000. — 30, [1] с.

Бахтіарова Т. В. Міфологема міста у поетичному доробку М. Вінгра- новського та Б.-І. Антонича / Т. В. Бахтіарова // Філологічні трактати. — 2013. — Т. 5, № 1,—С.21—27.

Бетко І. Лірика Богдана-Ігоря Антонича у дзеркалі аналітичної психо­логії Карла-Густава Юнга / І. Бетко // Слово і час. — 2003. — № 2. — С. 7—13.

Витрикуш Г. Колова модель єдності світу в художній інтерпретації Бог­дана-Ігоря Антонича і поетів-шістдесятників / Галина Витрикуш // Київ. - 2006, —№ 12, —С. 161—171.

Гайович Г. Акцент на художніх вартостях літературного твору : на ма­теріалі дослідж. І. Світличного лібрето Б.-І. Антонича "Довбуш" / Г. Гайович // Дивослово. — 2005. — № 6. — С. 56—58.

Даншенко І. Молитва в ліриці Богдана-Ігоря Антонича / Ірина Данилен- ко // Слово і час. — 2008. — № 8. — С. 22—30.

Джугастрянська Ю. Сугестивність містичного в замовлянні та молит­ві : (на матеріалі поезії Б.-І. Антонича, В. Свідзінського) / Юлія Джу­гастрянська // Питання літературознавства. — 2011. — Вип. 84. — С. 184—192.

Дуброва О. В. Архетипи природи в поезії В. Вітмена та Б.-І. Антонича / О. В. Дуброва // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінг­вістика і літературознавство. — 2006. — Вип. 11, ч. 2. — С. 236—240. фіброва О. В. Прастихія води як своєрідний код поезії Волта Вітмена та Богдана-Ігоря Антонича / Дуброва О. В. // Актуальні проблеми слов'ян­ської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. — 2011. — Вип. 24, ч. 2. —С. 26—32.

Дуброва О. В. Художня трансформація повітряної стихії в ліриці Волта Вітмена та Богдана-Ігоря Антонича / Дуброва О. В. // Актуальні проб­леми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство.— Вип. 26, ч. 1. — С. 405—411.

Єременко О. Триптих "різдвяників" від Б.-І. Антонича / Оксана Єремен­ко І І Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 12.- С. 25—27.

Ільницький Д. Літературознавчі погляди Богдана-Ігоря Антонича / Да­нило Ільницький // Слово і час. — 2006. — № 12. — С. 35—43.

Ільницький М. Гармонія серця і чола: Маркіян Шашкевич і Богдан-Ігор Антонич : реліг. мотиви / М. Ільницький // Дивослово. — 2003. — № 5.- С.2—4.

Ільницький М. Образ нічного неба: архетип місяця у поезії Б.-І. Антони­на, Ф. Гарсія Лорки та І. Калинця / М. Ільницький // Дивослово. — 2003.- № 10. —С. 2—5.

Ільницький М. Пейзажі з вікна: віконна призма в поезії Б.-І. Антонича / Микола Ільницький//Слово і час. — 2009. — № 10. — С. 14—21. Логвіненко Н. Український образ світу в творчості Богдана-Ігоря Анто­нича / Н. Логвіненко // Українська література в загальноосвітній школі.-2008. — № 3. — С. 19—25 ; № 4. — С. 7—10.

Мафтин Н. На березі вічності: модель художнього світу Богдана-Ігоря Антонича / Наталя Мафтин // Слово і час. — 2008. — № 6. — С. 51—56. Мороз І. Експериментаторство Богдана-Ігоря Антонича в жанрі сонета / Ірина Мороз // Слово і час. — 2012. — № 3. — С. 70—73.

Науменко Н. Райдуга звуків і почуттів : порівнял. дослідж. звуко-ко- льор. образності поезії А. Рембо і Б.-І. Антонича / Н. Науменко // Диво­слово. — 2005. — № 3. — С. 49—52.

Пономаренко О. Астральна символіка в поезії Б.-І. Антонича : (децент- раліз. образи світил) / О. Пономаренко // Слово і час. — 2004. — № 5. — С. 30—37.

Пономаренко О. "Дібровою весілля їде" : (троїсті музики світоладу в поезії Б.-І. Антонича) / Олеся Пономаренко // Українська мова й літера­тура в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2011. — № 10, —С. 94—104.

Пономаренко О. Жанрові ознаки дум та колядок у "Слові о полку Ігоре­вім” як джерелі образотворення третьої глави "Книги Лева" Б.-І. Анто­нина / Олеся Пономаренко // Слово і час. — 2012. — №9. — С. 36—45. 

Пономаренко О. Образ сонця в поезії Б.-І. Антонича і Т. Шевченка : (взаемоперетікання християн, і язичн. мотивів) / О. Пономаренко // Українська мова й література в школі. — 2004. — № 2. — С. 51—56. 

Пономаренко О. Централізовані образи світил у поезії Богдана-Ігоря Антонича / О. Пономаренко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2004. — № 4. — С. 185—193. 

Руснак І. Поезія Богдана-Ігоря Антонича: від українських джерел до світової культури / І. Руснак // Українська література в загальноосвітній школі. — 2003. — № 6. — С. 6—9.

Сапига Т. Богдан-Ігор Антонич: сецесія і контекст... / Тарас Салига // Слово і час. — 2010. — №2. — С. З—15.

Скрипник І. Б.-І. Антонич та П. Тичина: типологія збігів / Ірина Скрип­ник // Питання літературознавства. — 2009. — Вип. 77. — С. 256—263. 

Скрипник І. І. Б.-І. Антонич та Б. ІІІульц: міфологічний еротизм / Скрип­ник 1.1. // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літерагурознавство. —2013. — Вип. 27, ч. 2. — С. 176—186.

Скрипник І. Концепт книги в міфологічному хронотопі текстів Б.-І. Ан­тонича та Б. Шульца / Ірина Скрипник // Слово і час. — 2012. — № 10.-С. 12—23.

Сулій Н. Мотив прослави бога в поетичній творчості Б.-І. Антонича з використанням музичного інструментарію: теологічний контекст : (на прикладі зб. "Велика гармонія") / Н. Сулій // Молодь і ринок. — 2012. — №4, —С. 113—115.

Токмань Г. Збірка Б.-І. Антонича "Велика гармонія" у діалозі з екзистен­ціальним богослов'ям / Г. Токмань // Слово і час. — 2002. — № 12. —С. 41—53.

Чернявська О. Особливості імпресіонізму у збірці "Три перстені" Бог- дана-Ігоря Антонича та "Перші пісні" Федеріко Гарсія Лорки / О. Чер­нявська // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. — 2006. — Вип. 11, ч. 2. — С. 231—236.

Якубчак Н. В. Поетика ліричного циклу Б.-І. Антонича / Н. В. Якубчак // Наукові записки НаУКМА. Серія: Філологічні науки. — 2005. — Т. 48.-С. 24—31.

Покажчик

Богдан Ігор Антонич : покажч. друк, матеріалів та автографів / уклад.:Т. Ю. Кульчицька, H. І. Грайцер. —Львів : [б. в.], 1989. — 140 с.