Смолянко Ніна Михайлівна "Вірші до картин Володимира Ємця"

"Чернігівські собори"

Свята небесна жителька -

Торгівлі покровителька, -

В місті царство заснувала

І завжди охороняла.

Ряди торгівлі в центрі міста

Щоб прибуток був троїстий

Щоб розходились товари,

Незважаючи на чвари

Між князами, ремісничі

Тут збиралися на віче,

Параскево П'ятнице!

Працелюбна ратнице!

Там, де люди торгували,

Нову церкву збудували

На честь небесної Святої,

Щоб бути всім напоготові,

Якщо потрібно захищати

Свій край, тоді вони солдати

А в мирний час з самого ранку

До себе пана і панянку

Запрошують товар дивитись

І купувати, не скупитись,

Крам різний: посуд і намисто,

Тепер тут парк у центрі міста.

Театр на площу поглядає,

Рядів торгових вже немає.

Та церква все ж таки стоїть.

Я зупиняюся на мить.

Свята земля у центрі міста

Завжди приваблює туриста,

Лікує від усіх хвороб

І захищає від незгод,

Пісні миряни тут співають,

Бо спокій і увагу мають,

Звертаються до Параскеви,

Щоб вирішить свої проблеми.

До неї вгору пряма дорога,

До П'ятниці й самого Бога,

Так само й вулицю назвали,

Щоб всі про неї пам'ятали.

                               (11.11.2008)

"Після завірюхи"

Наче кам'яні споруди,

В небі хмар важкії груди,

Сніжне місто нависає,

Його вітер колисає

Завірюха працювала

І фортецю збудувала

Із морозу, вітру, криги

До весняної відлиги.

У полон взяла собори,

Сніжні вишила узори,

Товстим шаром сніг лежить,

Заєць тут не пробіжить.

А на гілках лід іскриться,

Гілки наче в рукавицях,

Припинилася негода.

В місті ясная погода.

Після бурі спочиває

Та на іншу вже чекає.

                       (21.02.2009)

"І заніміє душа перед твоїм простором"

"Мертві душі" вряд чи забудуть.

Жили колись, жити будуть,

"Мертві живі" безглузді, нікчемні,
Прожили життя без цілі, даремно.

А як без неї? В простір небесний
Птахом крилатим летить, величезним,
В кожній людині є таємниця,
Чутливість, феномен, душевна амбіція.

Щоб сили життєві у собі тримати,

Весь час їх потрібно з джерела черпати,

Треба пройти крізь ворота - не можу,
Бо на дорозі стоїть огорожа.

Вмерзли ворота в кригу, не рипнуть,
Зупинка. Як прикро за долю самітню,
Бо скільки трагедій в одному житті,
Боюсь в одиноцтві признатись собі.

Бува: джерело без причин висихає,
Тоді творча криза і смерть наступає,
Тала вода на дорозі стоїть,
Думка у просторі вперто летить.

А на подвір'я зайти я боюся,
Серйозність в очах, я тепер не сміюся,
Книга - мій друг, більше друзів немає,
Душа від печалі і суму ридає.

Книга - мій світ і земний, і небесний,
Бувають і зими, бувають і весни,
Підслухала Гоголя - Боже мій милий!. -
Та звідки у нього набралися сили?

У творах його я шукаю розраду,
Читаю, читаю, читаю спочатку.
                            (10.03.2009) 

"Осіннє озеро"

Осіннє озеро мовчить.

Вода холодна.

При світлі Місяця блищить,

Із вітром згодна.

Осінні фарби дощові

І неяскраві,

І хмарки сірі і важкі,

Неначе зграї.

Пливуть по небу навздогін

Вітрам осіннім,

Лиш Місяць будь-коли один

Горить невпинно.

Пожовкле листя й опаде

З дерев у воду,

А я люблю понад усе

Осінню вроду.

                         (16.03.2009)

"Етюд"

Схилилась пшениця від вітру,

Шепоче у лузі трава,

Рясну соковиту палітру

Малює природа сама.

Зелене, червоне і жовте,

На сонці немов золоте,

Зів'яне у вересні й жовтні,

В листопаді й грудні засне

Дороженька стрічкою в'ється.

Єднаючи поле і луг,

У серці схвильовано б'ється,

І пісня чарує мій слух.

Спів ніжний бджолиного рою

Летить у небесну блакить,

Окрилена літа красою,

Спиняюсь у думці на мить,

Що взимку все снігом укрито,

В природі зупиниться рух,

Весни мені хочеться й літа,

Коли оживуть поле й луг.

                               (09.03.2009)

"Тала вода"

Ясне сонечко пригріло,

Кригу в річці розтопило.

Талі води розійшлися,

З річки вгору піднялися,

Навіть і землі не видно,

Море справжнє і блакитне,

Наче небо. Вже весна

Зиму - сестру вигоня.

Хай зима від нас тікає,

Сніг з собою забирає.

В річці талая вода

Неприємна, крижана.

Була річка - стало море - 

Дивовижне і просторе,

І не видно берегів,

Не чутно пташиний спів.

Бо дерев нема, все голо,

Все затоплено навколо.

В річку знов вода вернеться,

Нам природа посміхнеться,

Щоб земля - велика сила -

Спрагу досхочу втолила,

Праці річки завдяки

Будуть гарні врожаї. 

Будуть і пташки співати,

Квіти в лузі розцвітати.

                           (16.03.2009)