Василь Маслов

    Василь Маслов — визначна постать української науки першої половини ХХ століття, автор

праць з історії української і російської літератури, фольклору, етнографії, археології. Його дослідження увійшли до золотого вітчизняного наукового фонду, із якого черпають відомості філологи, історики, мистецтвознавці і до сьогодні. Рішенням сесії Прилуцької міської ради від 25 березня 2010р. Прилуцькому краєзнавчому музею було присвоєно ім’я Василя Маслова. І це не випадково, адже саме завдяки наполегливій праці Василя Івановича в 1920-1950-х роках музей набув слави одного з найкращих в Україні.

  Василь Маслов народився в купецькій родині в м. Ічня. У 1903 р. з золотою медаллю закінчив Прилуцьку класичну гімназію, а в 1908 -му  із золотою медаллю та дипломом першого ступення - Київський університет.  У 1914 році захистив першу наукову ступінь - Київський університет. У 1914 році захистив першу наукову ступінь - магістра наук, до 1920-року працював приват-доцентом у Київському університеті та на Вищих жіночих курсах, а потім - у педагогічному технікумі. 

     З 1927 року Василь Маслов - завідуючий Прилуцьким округовим музеєм. За три роки на цій посаді він зробив, здавалося, неможливе - врятував від загибелі унікальні історичні реліквії, що знаходилися як у розорених поміщицьких маєтках, так ів звичайних сільських хатах. Наряду зі славнозвісною Галаганівською збіркою із Сокиринського музею до Прилуцького надходили речі від пересічних громадян. Василь Іванович захопився новою справою. На старенькому велосипеді Маслов їздив сусідніми селами, збираючи старожитності й спогади селян, картини та предмети художнього значення у кинутих напризволяще маєтках поміщиків. Він побував у сплюндрованих монастирях, зруйнованих церквах, на згарищах панських садиб і скрізь знаходив речі, що мали музейну цінність. Мріючи про музей європейського рівня, Василь Іванович вирушив до наркома культури та освіти Анатолія Луначарського й домігся дозволу отримати із запасників Ермітажу та Російського музею оригінальні роботи італійських, німецьких, французьких і нідерландських майстрів живопису XVII-XVIII століть.

    Василь Іванович розумів важливість вивчення та популяризації історії, фольклору, етнографії краю. Він щорічно організовував і проводив художні виставки, досліджував і обліковував історичні та архітектурні пам'ятки, дбав про збереження Тростянецького дендропарку, Густинського монастиря, Сокиринського палацю та Яготинської садиби Рєпніних., про увічнення пам'яті Григорія Сковороди, письменника Євгена Гребінки, історика Миколи Маркевича і багатьох інших. Завдяки Маслову музей видає два номери часопису "Бюлетень Прилуцького Окружного музею" і брошуру "М. А. Маркевич", а також розпочинає роботу над географічним словником, до якого мав увійти всебічний опис об'єктів краю.

   Діяльність Василя Маслова на посаді завідуючого музеєм, на жаль, була нетривалою. Через наклеп у травні 1929 року його зняли з роботи. Після низки листів, зокрема представників наукових кіл, Василя Івановича все ж поновили на посаді, але він розумів, що спокійно працювати в музеї йому не дадуть, тож в 1930 році переїхав до Києва і влаштувався науковим співробітником до АН УКраїни.

   Із 1936 року Василь Маслов - завідуючий кафедрою, професор в Київському педінституті. Він є автором 50 наукових робіт.

    Помер Василь Іванович 22 березня  1959 року, похований на Лук'янівському цвинтарі в Києві.

    Прилучани гідно шанують пам'ять видатного діяча. Прилуцькому музею і краєзнавчому товариству присвоєно ім'я Василя Маслова, у 2012 році у місті йому встановлено пам'ятник.

Бібліографія

Біленко І. Прилуцький краєзнавчий музей  починався із Василя Маслова / Ірина Біленко // Відомості Чернігівщини. - 2014. - 10 грудня. - С. 9.

Маслов Василь Іванович. - Режим доступу

Олена Клочко: «Маслов був повненьким, з ним було приємно обійматися...». - Режим доступу

Скарб Прилуччини — її краєзнавчий музей. - Режим доступу

У Прилуках відкрито пам’ятник Василю Маслову. - Режим доступу