понеділок, 23 березня 2015 р.

Родина дворян Березовських зі Старого Білоуса на Чернігівщині

Спадкові дворяни


Коли в селі оселились Березовські — достеменно не відомо. Але відомо, що свій родовід Березовські ведуть від Павла Даниловича Березовського.
   Із джерел відомо, що Павло Данилович «служив у Чернігівському дворянському депутатському зібранні з 1803 р., був архіваріусом цього зібрання з 1810 р. і затверджений у титулярні радники 1815 р. Нагороджений орденом св. Володимира 4-го ступеня 1842 р.». Імовірно, що за цей орден він і отримав дворянський титул. Указом Герольдії від 30 жовтня 1845 р. Березовські визнані дворянами.
   У Павла Даниловича було троє дітей: Іван (1822), Григорій (1828) і Семен (1836). Далі в документах про Івана та Семена нічого не згадується. Про Григорія відомо, що він був колезьким асесором. У нього було семеро дітей: 3 доньки (Олександра, Євгенія та Марія) і 4 сини. Про долю доньок нічого не відомо. А ось про синів пам'ять збереглася.
Федір Григорович Березовський народився у 1855 р. Крім Федора, у Григорія Березовського в 1857 році народився ще один син — Павло.

Шляхетний вчинок

  Коли сини стали дорослі, то настав час їх одружувати. Старшому сину Федору одразу знайшли заможну наречену. Нею виявилася Ольга Дзвонкевич. Але Федір відмовився одружуватися на Ользі, бо покохав вродливу наймичку — Тетяну Комок. Проти цього шлюбу була лише бабуся Федора. Тому що батьки Федора на той час уже померли (батько в 43 роки, а мати — в 37). Але, незважаючи на всі заборони й перешкоди, молоді таємно обвінчалися. Після чого Федору була виділена земля, де він почав будівництво нової хати, який під час війни повністю згорів.
  Зараз на тому місці розташований будинок нащадків Федора Березовського.
  Потім настала черга одружувати і Павла. Його одружили з Ольгою Дзвонкевич і залишили батьківський маєток. Від цього шлюбу в Павла Березовського народилося двоє дітей: син і донька Марія.


Сімейна реліквія

 Варто згадати і про те, що Федору як найстаршому сину в сім’ї була передана родова ікона «Божої Матері». З нею пов'язано багато легенд і переказів. Так, під час Великої Вітчизняної війни ікону носили навколо хати, і це врятувало сім'ю від загибелі. Унікальна вона тим, що раз на 100 років оновлюється. У 1997 році ікона вперше засвітилася вночі. Кімната засвітилася так, що було видно, неначе вдень.

Бідний і багатий пан


  У 1890 році Федір отримує звання унтер-офіцера і відправляється на службу в 129-ий Бесарабський піхотний полк. Разом із Федором до цього полку був відправлений і його молодший брат Павло. А 1898 року Павло та Федір звільнені у відставку.
  Коли Федір Березовський пішов у відставку, то залишився доживати віку с. Старий Білоус. Федір чесно працював на своїй землі й не використовував працю селян. А Павло залишився проживати в батьківському маєтку. Так у селі з'явився один бідний пан, а другий — багатий.

Березовські в часи революції

  У 1917 році, коли відбулася революція, починають переслідувати дворян. Павло злякався і вночі разом зі своєю сім’єю втік до Чернігова, залишивши на поталу радянській владі батьківській маєток, у якому пізніше розмістилася сільська школа. А Федору нічого було боятися. Він чесно працював на своїй землі, тому односельці й заступилися за нього.
  Федір Березовський помер напередодні колективізації і був похований у Старому Білоусі біля Троїцької церкви Святого Духа.

Нащадки Федора Березовського

  У сім'ї Федора Григоровича Березовського було п'ятеро дітей (2 сини — Іван та Олександр і 3 дочки — Олена, Марія і Тетяна).
  Варто зазначити, що нащадки Федора Березовського теж залишили неабиякий слід в історії рідного села. Так, Марія Федорівна була першою вчителькою на селі. Вона працювала в початковій школі в 1909 — 1913 рр.
  В Олександра Федоровича було двоє синів: Михайло і Віктор. Михайло Олександрович був видатним інженером — атомником, кандидатом технічних наук. Він помер одразу після чорнобильської катастрофи.
  В Олени Федорівни було четверо дітей: 2 сини, які загинули в роки ВВВ, донька померла у 1951 р. та наймолодший син — Леонід. Олена Федорівна померла в 1969 р. в с. Старий Білоус і була похована на Козачому кладовищі.
  Усе своє життя на педагогічній ниві пропрацювала й онучка Олени Федорівни — Тетяна Леонідівна Попова. Вона нещодавно вийшла на пенсію, а вчительську династію продовжила її донька — Наталія Михайлівна.
  Нині вона працює вчителем математики в Старобілоуській школі.
  Родина Березовських також небайдужа і до медицини. Донька Івана Федоровича — Галина Іванівна — пов'язала своє життя з медициною. Вона закінчила медичний інститут, працювала головним лікарем в одній із чернігівських лікарень. Навіть заміж вийшла теж за лікаря.
  А донька Марії Федорівни — Катерина — також заслужений лікар.
  На сьогодні в селі Старий Білоус мешкають близько 10 нащадків Федора Березовського. 

Джерело: Біла хата. - Режим доступу

Немає коментарів:

Дописати коментар