понеділок, 27 квітня 2015 р.

До 165-річчя від дня народження В. І. Щербини (1850—1936)

В. Щербина був найбільшим авторитетом у вивченні Києва та Київщини, грунтував свої студії на строгому документалізмі.
(О. Юркова)

   Серед регіональних історичних досліджень, зокрема Києва і Правобережної України, визначне місце належить науковим працям історика, архео­графа, архівіста, джерелознавця, педагога, члена-кореспондента ВУАН Во­лодимира Івановича Щербини, який залишив помітний слід в історії вив­чення української минувшини.
   Народився Володимир Іванович у Києві, у сім'ї лікаря. Батьки постій­но підтримували зв'язок з українськими письменниками і вченими, отож Володимир зростав у інтелектуальному середовищі.
   У 1862 році хлопчик пішов навчатися до Київської чоловічої гімназії, що була однією з найстаріших у місті і славилася своїм національним ду­хом. Після її закінчення юнак вступив на історико-філологічний факультет Університету Св. Володимира у Києві (1868) (тепер — Київський націо­нальний університет ім. Т. Шевченка). Лекції В. Антоновича, М. Драгоманова, В. Іконнікова з української історіографії, історії Великого князівст­ва Литовського, козаччини, історичної географії, поступово сформували у ньому українського історика, розкрили хист дослідника, збагатили знан­нями, розширили творчий світогляд та спрямували на вивчення минулого України. В. Антонович прищепив юнаку любов до української історії, зокрема історії Києва та Київщини, яка стала улюбленою темою усього його життя. Під керівництвом В. Антоновича захистив кандидатську дисер­тацію "Гетьманство К. Г. Розумовського у зв'язку з попередньою історією Малоросії" (написана російською мовою (1873)).
   Після закінчення університету, з метою вдосконалення знання у галузі педагогіки, В. Щербина поїхав до Петербурга, де з 1876 року викладав російську мову та історію.
  З поверненням на батьківщину, Володимир Іванович зосередився на науковій роботі в архівах міста: ретельно вивчав історію Києва і Київщини, досліджував актуальні і маловивчені аспекти історії України. Результатом цієї праці стала стаття "Київські воєводи, губернатори і генерал-губер­натори (1654—1775)" (1892), у якій автор висвітлив цікавий матеріал з істо­рії російської адміністрації в Україні, зазначив особливість її стану в Києві, охарактеризував дві сили: козаків і міщан, котрі чинили опір запроваджен­ню інституту воєвод.
   Наукову діяльність Володимира Щербини можна поділити на дві час­тини: дослідження історії Правобережної України та Києва. Оскільки його праці базувалися на багатому документальному матеріалі, який сьогодні частково втрачений, — їх можна вважати першоджерелом.

   За дорученням Історичного товариства Нестора-Літописця (членом якого він був) і Московського археологічного Товариства Володимир Іва­нович здійснив наукову подорож на Правобережжя (Бердичівський, Ума­нський, Васильківський повіти) для збирання стародруків і рукописів, обстеження територій та фіксації історичних пам'яток. У цій експедиції було оглянуто і сфотографовано 34 об'єкти церков, костьолів і монастирів. Серед праць ученого, присвячених історії Правобережної України на особ­ливу увагу заслуговують: "Українські староства по люстраціям XVIII ст.", "Питання про староства на чотирирічному сеймі (1788—1792)", що допов­нюють одна одну і являють собою цілісне дослідження. Автор, на основі статистичних даних Київських повітів (за період 1765—1789), проаналі­зував кількість населення, його соціальний стан, доходи, права і обов'язки. Чимало своїх робіт Володимир Іванович присвятив козацтву Правобереж­ної України, гайдамацькому руху, Коліївщині.    Понад п'ятдесят років учений вивчав історію Києва і Київщини. Під­сумовуючи власні дослідження, видав працю "Боротьба Києва за авто­номію" (1925), в якій висвітлив важливі історичні періоди: Київ за литовсь­ких та польських часів; за часів Руїни; за часів Московської, а згодом і Російської держави. Цінним джерелом інформації для дослідників стала його добірка архівних документів з історії Києва за 1494—1835 рр. (1926) та велика кількість публікацій у журналі "Україна".
   Не можна оминути увагою і "Нариси з історії Києва, 1654—1914", що складаються з 13 наукових статей, у яких автор дослідив історію міста починаючи з другої половини XVII ст. і закінчуючи початком XX ст.
    Нарис "Головні будівлі Печерської лаври" (1926) — змістовна праця, в якій подається опис історичної споруди до пожежі (1718) з планом та ілюст­раціями, простежується процес відбудови церкви з прізвищами реставра­торів, які сприяли відродженню святині. Перу Щербини належить і низка статей, присвячених історії та походженню назв окремих місцевостей і вулиць Києва "Шулявщина" (Шулявка), вулиць "Рейтарська" і "Стрілецька" тощо. У науковому доробку В. Щербини праці, присвячені вченим-дослід­никам Правобережної України і Києва — В. Антоновичу, Я. Шульгіну, І. Каманіну, Л. Добровольському. Загалом творча спадщина історика налічує більше сотні наукових робіт і монографій.
    Водночас, В. Щербина був одним із фундаторів Київського художньо-промислового і наукового музею (тепер — Національний художній музей України). Працюючи у відділі "Старий Київ", він керував підготовкою ви­дання "Матеріали по історії і топографії старого Києва", а також співпра­цював з редакцією журналу "Киевская Старина", який і нині по-праву нази­вають історично-філологічною школою українознавства.
    За ініціативою Михайла Грушевського, Володимир Іванович очолив Комісію історії Києва та Правобережжя (1924), члени якої досліджували київські некрополі та топоніміку. Під його керівництвом було складено збірник "Старий Київ", а згодом — видано збірку "Київ та його околиці в історії та пам'ятках". Важливим проектом Комісії стала підготовка довід­ника "Київ. Провідник" (1930), який і досі залишається найкращим путівни­ком по старому Києву. В. Щербина був найбільш авторитетним і ерудованим дослідником історії Києва, найкращим знавцем його минувшини, за що М. Грушевський назвав його "Нестором київських істориків".
   У 192517 році Володимира Щербину обрали членом-кореспондентом ВУАН, а через деякий час він став одним із засновників наукового напряму Академії наук — києвознавства. П'ятидесятиліття літературної і наукової діяльності шанованого історика урочисто відзначили у ВУАН. З цієї нагоди Комісія історії Києва і Правобережної України та науково-дослідницька     ка­федра історії України видали збірку "Нові студії з історії Києва В. І. Щер­бини", з бібліографією його праць (1926).
   Наукову і педагогічну роботу Володимир Іванович завжди поєднував із громадською діяльністю. Зокрема, він мріяв про заснування у Києві просвітньої установи на кшталт заборонених недільних шкіл. Тому, коли на початку 1880-х років такий заклад відкрився, науковець пов'язав з ним свою долю, працюючи самовіддано на громадських засадах,            нешкодуючи ні сил, ні часу для розвитку народної просвіти.
    Вершиною публічної діяльності, якій В. Щербина присвятив майже півстоліття, стала робота у Київському товаристві сприяння початковій освіті (КТСПО), яке ще називали Народною аудиторією. Основною метою організації було сприяння розвитку української культури і науки серед ши­роких народних мас, формування їхньої національної свідомості. Особли­вого розквіту КТСПО досягло за часів головування Володимира Щербини.
   Просвітницький заклад складався з шести комісій: народних читань, розваг (літературно-музична), завідування складом світлин та брошур, ви давничої, господарчої, ревізійної. Спілкування з аудиторією велося у формі зачитування рефератів, бесід на різні теми, виставок світлин, прослухо-вування концертів. Відбувалися і виїзні, лекції у різні міста України. Багато відомих українських діячів вважали за честь виступати у Народній ауди­торії. Читав лекції і сам Володимир Іванович. Слухачів зачаровували його розповіді про минувшину, перших давньоруських князів та відомих діячів Києва. Діяльність товариства була надзвичайно широкою: на заняттях ве­лась просвітницька робота з біології, літератури, етнографії, історії     мис­тецтва, влаштовувались пам'ятні вечори з нагоди різних історичних подій, ювілейних дат письменників та композиторів. Велику увагу В. Щербина приділяв освіті дітей: навчав грамоті, влаштовував для них вечорниці, орга­нізовував виїзд бригад у гімназії та початкові школи, до яких запрошува­лись відомі лірники, кобзарі та артисти.
   З початком Першої світової війни товариство поступово припинило свою діяльність, але завдяки видатному вченому виконало історичну місію щодо просвітництва народу і пробудження національної державницької свідомості.
  Заслугою Володимира Івановйча-було і його керівництво Видавничою комісією, що займалась популяризацією серед простих людей творів на ук­раїнську тематику. Комісія випустила велику кількість брошур, доступних за своїм змістом широкій аудиторії.
  Помер Володимир Щербина у 1936 році. Творчість талановитого ученого, педагога та дослідника, який довгі роки працював на благо Ук­раїни — вагома сторінка нашої національної історії.

ЛІТЕРА ТУРА
Основні праці В. І. Щербини 

Щербина В. Лаврентій чи Діонісій? Чиїм іменням належало б називати найстаріший список      лі­топису? / В. Щербина // Україна. — 1924. — Кн. 3. — С. 10—13.

Щербина В.  М. Ф. Берлинский, бывший ученик и учитель Киевской Духовной Академии и его учено-литературная деятельность / В. Щербина, Н. Семейкин // Україна. — К., 1916 (відбитки з часопису "Труды Императорской Киевской Духовной Академии"). — 1924. —Кн. 4. —С. 167—168.

Щербина В.  Київ в 20-х роках XIX століття : (з матеріалів жандармського архіву) / В. Щербина //Україна. — 1925. — Кн. З (12). — С. 112—118.

Щербина В.  Участь Києва у Законодавчій комісії 1767 року / В. Щербина // Україна. — 1926. — Кн. 5(19). — С. 7—12.

Щербина В.  "Преображенський скит" у Китаєві в його колишньому й сучасному стані / В. Щер­бина // Україна. — 1928. — Кн. З (28). — С. 44—49.

Щербина В.  Київ і Київщина на початку XIX віку / В. Щербина // Україна. — 1929. — Бере­зень—квітень (№33). — С. 54—59.

Щербина В.  Спроби організації наукової історичної праці в Києві в першій половині XIX ст. / В. Щербина // Україна. — 1929. — Січень—лютий (№ 32). — С. 10—14.

Щербина В.  Перша Київська Народна Авдиторія : (з культурного життя Києва в кінці XIX та на початку XX ст.) / В. Щербина // Україна. — 1930. — Травень—червень (№ 41). — С. 22—59.

Щербина В.  Рукописні і палеотипні книги Південного Підкарпаття. Відбитки з книги Protocol mezinarodniho sjezdu knihovniku v Praze, 1926 / В. Щ[ербина], О. Колесса // Україна— Прага, 1927. — 18 с. — 1930. — Липень—серпень (№ 42). — С. 151—152.

Щербина В.  Спомини колишнього студента про Київський університет 70-х років / В. Щербина // 3 іменем Святого Володимира : Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників : у 2 кн. / упоряд.: В. Короткое, В. Ульяновський. — К., 1994. —Кн. 1. — С. 269—274.

Про В. І. Щербину

Вербиленко Г. А. Регіональні студії з історії України в науковій спадщині В. І. Щер­бини / Г. А. Вербиленко // Історія України : маловідомі імена, події, факти : зб. ст. — К., 2000. — Вип. 10. —С. 125—131.

Кальницький М. Нариси з історії Києва / М. Кальницький, Д. Малаков, О. Юрко­ва — К. : Генеза, 2002. — 383 с. : іл. — (Про В. І. Щербину на с. 380).

Науковий часопис українознавства "Україна" (1907—1932) : покажч. змісту / АН України. Археогр. коміс. Ін-т укр. археографії ; упоряд.: Р. Майборода, В. Вруб-левський ; ред. С. Даневич. — К.. 1993. — Вип. 22. — 141 с. — [Праці В. Щербини : С 57—58, 112].


Торопоеська Т. М. Громадська діяльність Володимира Щербини (кінець XIX — початок XX ст.) / Т. М. Тороповська // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України : наук.-практ. зб. — К., 2003. — № 2. — С. 236—239.

Тороповська Т. М. Університетський період історика Володимира Щербини (1868—1873) / Т. М. Тороповська // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. — К, 2004. — Серія : "Історія" ; № 71/72. — С. 76—79.

Тороповська Т. М. Громадська, культурно-просвітницька і наукова діяльність Воло­димира Щербини (1850—1936) : автореф. дис. на здоб. наук, ступеня канд. іст. наук / Т. М. Тороповська ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка: — К., 2004. — 19 с.

Тороповська Т. М. "Київський Нестор істориків..." : архівні документи до біографії Володимира Щербини / Т. М. Тороповська // Архіви України. — Вип. 1/3 (251). — К, 2003. — С. 177—182.

Тороповська Т. М. До історіографії наукової та громадської діяльності Володимира Щербини (1850—1936) / Т. М. Тороповська, Т. Ю. Горбань // Сторінки історії : зб. наук. пр. — К. : Політехніка, 2003. —Вип. 18. — С. 117—124.

Щербина Володимир Іванович [16.5. 1850—1936] / Довідник з історії України / за заг. ред.: І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид. доопрац. і допов. — К., 2001. — С. 1104.

Щербина Володимир Іванович [4(16).5. 1850—1936] // Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992. — С. 665.

Щербина Володимир [1850—1936] // Енциклопедія українознавства : у 11 т. Слов­ник, частина / Наук. Т-во ім. Т. Шевченка ; голов, ред. В. Кубійович. — Париж : [б. в.] ; Нью-Йорк, 1984. — Т. 10. — С. 3915. : портр.

Щербина Володимир Іванович [16.5.1850—1936] // Український радянський енцик­лопедичний словник : у 3 т. / редкол.: Бабичев Ф. С. (голов, ред.) [та ін ] — 2-ге вид. — К., 1987. — Т. 3. — С. 697.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Щербина Володимир : [портрет] // Енциклопедія українознавства : у 11 т. Словник, частина / Наук. Т-во ім. Т. Шевченка ; голов, ред. В. Кубійович. — Париж : [б в ] ; Нью-Йорк, 1984. — Т. 10. — С. 3915.

Щербина Володимир : [портрет] // Кальницький М., Малаков Д., Юркова О. Нариси з історії Києва / М. Кальницький, Д. Малаков, О. Юркова. — К. : Генеза, 2002.

Немає коментарів:

Дописати коментар