понеділок, 28 вересня 2015 р.

Про те, як знімали фільм «Вій» на Чернігівщині

   У 1966 році Чернігівщина стала ареною для зйомок деяких фрагментів першого і єдиного фільму жахів у Радянському союзі — «Вій». Загальновідомі факти свідчать про те, що зйомки проходили на Івано-Франківщині у селі Горохолин Ліс, у Чернігові (на території Єлецького монастиря) та у селищі Седнів (Чернігівщина).
   Для того, щоб більше довідатись про подробиці тих зйомок, наукові співробітники Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» вирішили провести наукову роботу по збору та дослідженню матеріалів, пов’язаних з цією подією.
   У результаті співпраці з Кіноконцерном «Мосфільм» заповіднику було надано декілька фотокадрів, що демонструють як робочі моменти зйомок, так і кадри, що увійшли до фільму.
   Для фондів заповідника також зібрані спогади очевидців та учасників тих подій: Людмили Студьонової, Семена Бельмана, Андрія Фомичова, Владислава Фомичова, Віталія Сергєєва та Володимира Назаренка.

   Відомо, що в 1960-ті роки на території Єлецького монастиря розміщувалося декілька різних організації. Перш, ніж приступити до зйомок, кіношники з «Мосфільму» почали приводити до ладу територію монастиря: ліквідували величезну калюжу, пофарбували двері усипальниці, підняли хрести на куполах і т.д.
   Після отримання матеріалів від місцевих жителів наукові співробітники заповідника вирішили познайомитися з Народним артистом РРФСР Леонідом Куравльовим, котрий зіграв у цьому фільмі одну з головних ролей — Хому Брута.
   У телефонному інтерв’ю Леонід В’ячеславович наголосив на тому, що грати у «Вії» — це доторкнутися до прекрасного, до величного – до повісті Миколи Гоголя. Леонід Куравльов гордий з того, що саме його запросили на ці зйомки. Згадує, що була особлива атмосфера — божественної радості в душі. А самі спогади про зйомки у «Вії» — це інтимна пам’ять...
   Чернігів запам’ятався Леоніду В’ячеславовичу як прекрасне місто з чарівною річкою Десною…
   Так, зібравши деякі матеріали, що розповідають нам про зйомки цього фільму (фотографії, газетні статті, спогади очевидців та учасників зйомок у масовці), перед нами відкриваються певні цікаві факти, які не були досі відомі широкому загалу людей.
   По-перше, проводи семінаристів на канікули знімалися не тільки на подвір’ї Єлецького монастиря, а й біля церкви Св. Катерини. Так, семінаристи стоять з південної сторони Успенського собору, а ректор, який йде казати напутнє слово, виходить з дверей Катерининської церкви. А потім відеоплівка була змонтована таким чином, що здається, ніби все це відбувається в одному місці.
   По-друге, загальновідомо, що сцени протиборства Хоми Брута і панночки знімалися у Георгіївській церкві селища Седнів. Але, дослідивши архітектурні особливості цієї церкви та врахувавши спогади учасників зйомок, можна зробити висновок, що жоден кадр відзнятий у цій церкві до фільму не увійшов. Всі сцени, які демонструють інтер’єр дерев’яної споруди, знімалися у спеціально збудованій бутафорській церкві одного з павільйонів «Мосфільму». Отже, у фільмі ми бачимо фасад церкви Св. Богородиці, що в селі Горохолин Ліс Івано-Франківської області, а внутрішні сцени — павільйон «Мосфільму».
   Але все ж таки деякі сцени, що знімалися у Седневі, увійшли до фільму. Це ті кадри, де бурсаки на горі палять кострище. Та не тільки славетні Седнівські краєвиди увійшли до фільму, а є і фрагмент, де показано вітряк с. Киїнка, що також на Чернігівщині. Так, у статті М. Романіки «Козацька роль пічника» («Деснянська правда» 21 серпня 1966 р.) розміщене фото, де на фоні вітряка села Киїнка стоїть Леонід Куравльов та Степан Шкурат, які грають одну зі сцен майбутнього кінофільму «Вій». Саме такі кадри ми можемо простежити і у самому фільмі.
   Це лише деякі спостереження, на основі яких можна простежити певні цікаві факти знімання кінокартини «Вій». Безперечно, існує ще багато невідомих нам сторінок зйомок цього фільму, але людська пам’ять зберігає і нині безцінний скарб для наступних поколінь — спогади про унікальні події зйомок фрагментів шедевру радянського кінематографа на Чернігівщині.
Цей фільм живе і зараз, оскільки не втрачають люди до нього інтересу, дивляться його, насолоджуються екранізованою повістю класика Миколи Гоголя та бездоганною грою всесвітньо відомих і безмежно талановитих акторів.


Джерело: Чернігів стародавній. - Режим доступу

Немає коментарів:

Дописати коментар