Микола Степанович Вінграновський

Останній міст проплив удалині. 

Колеса змащено росою голубою, 

Київ на Богдановім коні 

Пливе навстріч дніпровою водою... 

Вже серце під колесами петля!.. 

Упало серце! Де тому причина?.. 

Вже чуть, як обертається Земля,

І обертається з Землею Україна...

Вінграновський М.

   Феноменальною і багатогранною в українській культурі минулого й нинішнього століття є постать Миколи Вінграновського –  письменника, актора, кінорежисера, творця краси і добра для нащадків. Він прийшов у поезію так, як приходять великі майстри, а його перші публікації стали фактом народження видатного українського митця слова, без якого вітчизняний літературний процес був би неповним.

     Микола Степанович Вінграновський народився восени 1936 р. у с. Богопіль (Первомайськ) на Миколаївщині у простій українській родині. Його батько, Степан Миколайович, був гарним та роботящим чоловіком, справним хазяїном, тому підпав під розкуркулення й мусив у і 930-х рр. рятуватися втечею на Біломорканал, куди влаштувався вільнонайманим робітником. Мати, Зінаїда Олексіївна, походила з давнього запорізького роду. Згадуючи дитинство, М. Вінграновський писав: "Змалечку я пам'ятав лише степ: скрізь, куди не глянь, лише степ, степ і степ". Дітям його покоління жилося нелегко, доводилося багато працювати, допомагати батькам. На дитячі роки майбутнього письменника випало й воєнне лихоліття та важкі повоєнні роки. У 1943 р. Микола пішов до школи, яку закінчив у 1955 р., того ж року поїхав до столиці та вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторське відділення, адже з дитинства мріяв стати артистом.

   У той час в Києві перебував дуже відомий та знаний режисер О. Довженко, якому дозволили сформувати власний курс у кіноакадемії; метр прослуховував і студентів-першокурсників. А через два тижні після початку навчання відбулася найвидатніша зустріч у житті М. Вінграновського, яка не просто значно вплинула на його подальше життя, а докорінно змінила його. Творчий шлях Миколи Вінграновського розпочався, можливо, щасливіше, ніж у інших поетів його покоління. Рано помічений і приголублений грандом українського мистецтва, отримавши непогану на той час освіту, юнак уже першими творчими кроками засвідчив свою оригінальність, новаторство, щирий талант як у літературі, так і в кіномистецтві.
  Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчості Миколи Степановича. Коли його запитали: "Хто мав на нього найбільший вплив?" – він відповів: "Якщо вплив – це любов, то Довженко". І пояснив: "Коли любиш тих, кого вже давно немає і ти їх ніколи не бачив, то одне, інше, коли ти бачиш цю людину ще за життя її, коли ти дотикаєшся до неї своїм живим часом, коли, приміром, чуєш по телефону: "Добрий вечір, приїздіть, я вас жду"... І ти летиш метро і тролейбусом, і серце твоє гатить у грудях, і ти злітаєш по східцях і ще довго стоїш перед дверима, щоб відхекатися, витираєш об ряднину ноги, тремтячим пальцем натискаєш кнопку дзвінка... Він відчиняє двері, і ти бачиш, як він радий тобі...".
   Присвят до творів у Вінграновського небагато. Тому переконливим свідченням любові і поваги до свого геніального Учителя є ряд подарованих йому поезій:
...Бринів життя світанок, 

І з рук його перепустка солодка 

В той дивний світ, що стане довжиною 

В усе твоє швидке кіножиття... 

Стриміли в небо золоті дороги, 

І ти, мале й зелене, був при нім, 

При нім, при нім, Маестро білім...
    А в 1975 р. М. Вінграновський написав спогади "Рік з Довженком". Так можна назвати і золоту сторінку біографії поета.
  Микола Вінграновський став не тільки найкращим учнем О. Довженка як режисер та актор, знявши кілька документальних та художніх робіт, а й ще студентом почав кінокар'єру, зігравши головну роль у фільмі метра "Повість полум'яних літ". На Каннському кінофестивалі в 1961 р. ця кінострічка була відзначена премією за режисуру, а актор – золотою медаллю за кращу чоловічу роль. Зарубіжна преса писала про Довженків твір як про грандіозну епопею Другої світової війни. Цей фільм придбали понад 130 країн світу. Він отримав призи в Лондоні та Лос-Анджелесі.
    Проте популярність М. Вінграновського як актора ніяк не вплинула на його працевлаштування: у той час, коли вся Москва була заклеєна афішами з його портретом, а по всьому світу йшла "Повість полум'яних літ", молодий талант влаштувався на кіностудію ім. О. Довженка (нині — Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка) помічником режисера третьої категорії, оскільки тоді було правило: починати працювати з найнижчих професій, не зважаючи на заслуги та популярність. Отже, повернувшись після навчання до Києва, юнак почав працювати на кінопідприємстві, де дуже скоро став знаним актором та поетом. Як режисер М. Вінграновський поставив на київській кінофабриці чимало художніх та документальних фільмів. Найвідоміші з них: "Ескадра повертає на захід" (1964), "Берег надії" (1967), "Дума про Британку" (1969), "Довженко. Щоденник 1941 – 1945 рр." (1975), "Слово про Андрія Малишка" (1983), "Климко" (1984) та інші. Усі його фільми зайняли почесне місце в кінопрокаті, здобули визнання мільйонів глядачів. Особливу увагу заслуговує кінострічка "Ескадра повертає на захід", знята в 1964 р., якою М. Вінграновський дебютував у кіно як режисер-постановник.
   Літературний процес 1950–1960 рр. відзначився кількома явищами – публікаціями кіноповістей О. Довженка та появою нової хвилі митців поетичного слова – шістдесятників. Із обома подіями тісно пов'язане ім'я Миколи Вінграновського. Стрімко і тріумфально увійшовши в літературу, він одразу був визнаний метром серед свого покоління, його талант вплинув на формування ровесників і молодших поетів. Своїм учителем юнак називав О. Довженка не тільки тому, що був його учнем як режисер та актор, а здебільшого через те, що пройнявся його філософією, ставленням до життя.
   Перші вірші М. Вінграновського побачили світ у 1957 р. у журналі "Дніпро", чотири поезії були опубліковані в 1958 р. у "Жовтні", але справжній розголос принесла добірка "З книги першої, ще не виданої", яка з'явилася на сторінках "Літературної газети". Пам'ятним і неповторним був для української поезії 1961 рік. Попередниця теперішньої "Літературної України" подала низку щедрих і дерзновенних публікацій віршів на всю сторінку, відкривши читачам ряд імен, які зразу ж привернули загальну увагу шанувальників українського слова і без яких сьогодні не можна уявити нашої літератури.

  7 квітня газета вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: "Микола Вінірановський. З книги першої, ще не виданої". Фото красивого інтелігентного юнака, який гордо ступає київською вулицею, – і п'ятнадцять віршів, що відтоді так і лишилися в українській поезії яскравими перлинами: "Прелюд Землі", "Зоряний прелюд", "Прелюд кохання" та інші. Наступного року ця книжка вийшла у світ під назвою "Атомні прелюди". Вона вражала масштабністю поетичної думки та бентежною силою уяви. Космос, людство, земля, народ, доба, Україна – ось який розмах узяла поетична мова М. Вінграновського, ось у яких вимірах жив його ліричний герой:
Народе мій! Поки ще небо
Лягає на ніч у Дніпро – 
Я на сторожі коло тебе
Поставлю атом і добро;
І стану сам біля колиски
Твого буття, що ти –це ти,
І твого слова кращі зблиски
Пошлю у Всесвіту світи.
Бо Всесвіт – не поле, і люд – не глядач.
І час – не ворота футбольних моментів,

І куля земна – не футбольний м'яч
В ногах генералів і президентів!
   Не часто трапляється, щоб перші газетні публікації віршів викликали такі рясні відгуки та полеміку, як це сталося з М. Вінграновським. Багато читачів гаряче вітали їхню появу, система ж зустріла новаторство негативно, звинувачуючи молодого поета в абстракціонізмі та сюрреалізмі. Миколі було нелегко боротися з реакцією та відстоювати своє право на творчість у ті часи, тому наступна його збірка побачила світ лише через п'ять років. Нею стала книжка віршів "Сто поезій", але стараннями цензури, яка на той час була головним чинником, критерієм оцінювання та відповідності літературних творів, їх залишилося 99.
   На той час уже відбулися не лише ідеологічні погроми, жертвами яких стали поети-шістдесятники та інші молоді митці, а й політичні арешти національно активної молоді. На зміну хрущовській відносній "відлизі" приходило те, що пізніше дістало назву брежнєвського "застою", хоча фактично це було не застоєм, а реакцією. Суспільна атмосфера стала вкрай несприятливою для вільної творчості, для реалізації таланту в будь-якій сфері мистецтва і культури. Потрібна була велика душевна опірність, щоб вистояти, залишитися собою, говорити з читачем правдивими словами. М. Вінграновський зміг це зробити, хоча, звичайно, він і сам змінювався: нові обставини, новий життєвий досвід, природний внутрішній розвиток, — відповідно, змінювався і характер його поезії.
  Наступними у творчості митця були збірки "Поезії'" (1971) та "На срібнім березі" (1978), "Губами теплими і оком золотим" (1984), "Вибране" (1986), "Цю жінку я люблю" (1990), у яких він майже завжди виступав неперевершеним ліриком та романтиком.
   У той же період М. Вінграновський почав писати і прозу. Це – повісті "Гіервінка", "Сіроманець" (1977), "У глибині дощів" (1985); роман "Северин Наливайко" (1996); історичний нарис "Чотирнадцять столиць України" (2002) тощо. У них присутні фантастичність, здивування, відкриття у природі. Найповніше видання творів письменника побачило світ 2004 р. –  "Вибрані твори в трьох томах".
   Писав він і для дітей. Так, на початку шістдесятих років у журналі "Ранок" з'явилися оповідання "Бинь-бинь-бинь" і "Чорти". Тоді ж були надруковані і його перші вірші для малят, які увійшли в окрему збірку "Андрійко-говорійко". В останні роки жигтя Микола Вінграновський писав особливо багато віршів для дітей і про дітей. І це була не просто тема, а особливе ставлення до життя, внутрішньо близького йому, це компенсація втрат від дорослої тверезості і практицизму. За збірки творів для дітей "Літній ранок", "Літній вечір", "Ластівка біля вікна", "На добраніч" поет був удостоєний Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984). Микола Вінграновський у літературі вмів усе. Йому вдавалися дитячі оповідання, великі епічні полотна, кіносценарії... І в усьому він залишався, насамперед, ліриком. Кожен поет покоління шістдесятників обирав власний творчий порятунок. Вінграновський упіймав і зафіксував найбільш українське та питоме світовідчуття.
   Твори видатного українського поета і прозаїка перекладено російською, естонською, литовською, чеською, англійською та іншими мовами. М. Вінграновський – член Національної спілки письменників України (1962). А ще Микола Степанович відомий як перекладач, зокрема, з-під його пера вийшли переклади творів: з російської – Б. Пастернака, з грузинської 
– Н. Бараташвілі, з молдавської – Л. Даміана.
    Окрім вищезгаданої Шевченківської премії, митець був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, ще він лауреат літературної премії "Благовіст" та премії Фундації Антоновичів (США). З грудня 1997 р. М. Вінграновський – заслужений діяч мистецтв України, а з 1996 р. – член комітету з Національних премій України ім. Т. Шевченка.

   Незважаючи на широке визнання та славу, Микола Степанович завжди залишався людиною сердечною та щирою, і куди б не заводили його життєві шляхи, ніколи не забував свого коріння, рідної Миколаївшини. Талановитий український митець прожив яскраве та повне творчості життя. Помер Микола Степанович Вінграновський у травні 2004 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.
   У 2008 р. був створений благодійний Фонд ім. Миколи Вінграновського з метою збереження й популяризації творчої спадщини поета й підтримки талановитої молоді у сфері української літератури, історії, культури, мистецтва. На честь і пам'ять М. Вінграновського в селі Яблунівка на Білоцерківщині споруджено пам'ятник. Відомий український поет А. Кульчицький — друг Миколи Степановича – видав до 75-річного ювілею письменника книгу-спогадів "212 світанків з Миколою Вінграновським".
   М. Вінграновський – актор, поет, прозаїк – Божий дар вітчизняної культури, а його творчість 
– окраса української літератури та національна гордість.

ЛІТЕРА ТУРА
Основні видання творів М. С. Вінграновського

Вибрані твори : [вірші, проза, есеї, публіцистика, листування]. –  Київ : Смолоскип, 2013. – 870 с.: портр. – (Серія "Шістдесятники"). 

Вибрані твори : у 3 т. – Тернопіль : Богдан, 2004. – 3 т. – (Маєстат слова).

Вибрані твори. – Київ : Дніпро, 2004. – 829, [1] с. : портр.– (Бібліотека Шевченківського комітету).

Вибрані твори.–  Київ : Дніпро, 1986. – 463 с.

Андрійко-Говорійко : вірші. – Київ : Веселка, 1970. – 19 с.

Атомні прелюди : поезії. – Київ : Рад. письменник, 1962. –  118 с.

В глибині дощів : повісті, оповідання. – Київ : Рад. письменник, 1985.–  255 с.

Губами теплими і оком золотим : поезії. – Київ : Рад. письменник, 1983.–  62 с.

Гусенятко / Козак Мамарига : оповідання та вірші. Подвійна книга. –  Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 30 с.

З обійнятих тобою днів : поезії. – Київ : Веселка, 1993. – 302, [1] с. : портр.

"Заспіваю твоє ім'я ..." : поезії, роман. – Харків : Будинок друку, 2013. – 571, [ 1 ] с., [9] арк. портр. 

Іде кіт через лід... – Київ : Махаон-Україна, 2002. –  [16] с. – (Прочитай мені вірш).

Київ : поезії. – Київ : Дніпро, 1982. – 156 с. 

Кінь на вечірній зорі : повісті. – Київ : Веселка, 1987. – 195 с. 

Ластівка біля вікна : вірші. – Київ : Веселка, 1983. –  24 с. – (Перші книжечки дитячого садка).

Літній вечір : оповідання. – Київ : Веселка, 1979. – 16 с.

Літній ранок : вірші. – Київ : Веселка, 1976. – 16 с.

Любове, ні, не прощавай! : вибр. лірика. –К иїв : Укр. письменник, 1996. – 148, [1] с.

Мак. – Київ : Веселка, 1973.– 24 с.

Моя молитва : поезії, роман. — Харків : Фоліо, 2013. — 571, [1] с., [8] арк. іл., [1] арк. портр. —(Українська література. Колекція). 

На добраніч : повісті та оповідання. — Київ : Веселка, 1983. — 73 с. 

На срібнім березі : вибране. — [Вид. 2-ге]. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. — 254, [1] с. : портр. — (Українська поетична антологія).

На срібнім березі : вибране. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. — 254, [1] с. : портр. — (Українська поетична антологія).

На срібнім березі : поезії. — Київ : Молодь, 1978. — 96 с.

П'ять повістей. — Київ : Дніпро, 1987. — 166 с.

Поезії. — Київ : Дніпро, 1971. — 175 с. : портр.

Ріка моєї долі : [поезії]. — Дрогобич : Коло, 2010. — 161, [1] с. : портр.—    (Серія "Сто поезій").

Северин Наливайко : іст. роман. — Київ : Брама-V, 2007. — 400 с. 

Северин Наливайко : роман. — Київ : Веселка, 1996. — 365, [1] с. : портр. — (Золоті ворота : історична бібліотека для дітей). 

Сіроманець : повісті, оповідання. — Одеса : Маяк, 2008. — 162, [1] с. Сто поезій. — Київ : Молодь, 1967. — 128 с. 

У глибині дощів : повісті, оповідання. — Київ : Рад. письменник, 1985. —    256 с.

У Неквапи білі лапи : оповідання та вірші. — Київ : Веселка, 1989. — 56 с.

Цю жінку я люблю : лірика. — Київ : Дніпро, 1990. — 204 с. 

Чотирнадцять столиць України : короткі нариси з її історії. — Київ : Голов. спеціаліз. редакція літ. мовами нац. меншин України, 2002. — 176 с. : портр.

Чотирнадцять столиць України : (корот. нариси з її історії). — Одеса : Маяк : Всеукр. газ. "РІНО", 1996. — 51, [3]. — (Серія "Шкільна програма" ; кн. 8).

Про М. С. Вінграновського

Кульчицький А. / 212 світанків з Миколою Вінграновським : (спогади про незабут. великого Українця) / Анатолій Кульчицький. — Біла Церква : Білоцерківдрук, 2011. — 144, [1] с. : портр.

Лазарук М. Я. Микола Вінграновський. Степовий Сварог : есе про незабутні мандри Україною з Миколою Вінграновським / М. Я. Лазарук.— Харків : ПЕТ, 2013,— 192 с.

Лазарук М. Я. Микола Вінграновський. Степовий Сварог : есе про незабутні мандри Україною з Миколою Вінграновським / М. Я. Лазарук.—Харків : Фоліо, 2009. — 186 с. — (Знамениті українці).

Маршал Вінграновський : кн. про поета : (спогади, есеї, листи, інтерв'ю) : [збірник / передм., упоряд. П. Вольвача]. — Київ : Ярославів Вал, 2011.—  479 с.: фот.

Салига Т. Ю. Микола Вінграновський : літ.-критич. нарис / Тарас Салига. — Київ : Рад. письменник, 1989. — 165, [2] с. 

Словотворчість шістдесятників. Ліна Костенко. Микола Вінграновський : зб. наук. гір. / Нац. ун-т "Острозька акад.", Лексикогр. лаб. "Острозький неограф" ; [редкол.: Вокальчук Г. М. (відп. ред.) та ін.]. — Острог : Острозька акад., 2010. — 176 с. — (Лексикографічна серія "Українська індивідуально-авторська неографія"; Вип. 3). 

Атрошенко Г. І. Художньо-образна символіка "Вінка на березі юності" Миколи Вінграновського: традиції й новаторство / Г. І. Атрошенко, Л. Д. Окропірідзе // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія: Літературознавство. — 2014. — Вип. 1,ч. 1. — С. 11—18.

Баранов В. "І понад нами — місяць-однолюб..." : [спогади про М. Вінграновського] / Віктор Баранов // Київ. — 2004. — № 6. — С. 115—117. 

Береза І. Іпостасі образу М. Вінграновського / І. Береза // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 4—7. 

Белоброва Т. А. Любовна тема в ліриці М. Вінграновського / Белоброва Г. А. // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. — 2013. — Вип. 27, ч. 2. — С. 186—192. 

Білинкевич О. Трохи про Миколу : [спогади дружини] / О. Білинкевич // Сучасність.'— 2009. — № 11. — С. 170—191.

Бобух Н. "Чорніє ніч, де вчора день ходив" : (контрастней в поезії М. Вінграновського) / Надія Бобух // Культура слова. — 2012. — Вип. 75. —С. 27—33.

Богдан С. Міфотворчість Миколи Вінграновського : (на прикладі поезії "У синьому небі я висіяв ліс...") / Світлана Богдан // Слово і час. — 2009. — № 7. — С. 24—32.

Богдан С. "Себе ми знаєм зроду...", або Українська історія в поезії Миколи Вінграновського / С. Богдан // Дзвін. — 2010. — № II. — С. 119—123.

Богдан С. Специфіка мовних конструкцій у творчості М. Вінграновського / С. Богдан // Мандрівець. — 2010. — № 9/10. — С. 52—58. 

Вокальчук Г. Словопошуки М. Вінграновського / Галина Вокальчук // Культура слова. — 2012. — Вип. 75. — С. 20—27.

Гаврилова І. Роман М. Вінграновського "Северин Наливайко" / Г. Гаврилова // Всесвітня література в навчальних закладах України. — 2007. — № 3. — С. 22—27.

Гальчук О. Лірична сповідь Миколи Вінграновського / Оксана Гальчук // Слово і час. — 2007. — № 4. — С. 3—18.

Гливінська Л. "Слово моє, сила моя, славо..." : мовно-поетич. світ Миколи Вінграновського / Л. Гливінська // Дивослово. — 2007. — № 3.— С. 32—34.

Гресь Я. На винграновском языке / Я. Гресь // Viva! Биография. — 2013.— №3. — С. 98—101 : фот.

Гужва В. Незасклене вікно народу : до 70-ліття М. Вінграновського / Валерій Гужва // Дивослово. — 2006. — № 11. — С. 50—54. 

Дідула Р. Геній Вінграновського : кіноповість : (ескіз) / Роман Дідула // Дзвін. —2006,—№ 11/12, —С. 25—35.

Добролежа А. Микола Вінграновський у спогадах, листах і кіно / А. Добролежа // Вітчизна. — 2.006. — № 9/10. — С. 128—134. 

Должикова Т. І. Епітети в романі "Северин Наливайко" М. Вінграновського / Т. 1. Должикова, К. О. Шевцова // Лінгвістика. — 2006. — № 4.— С. 204—211.

Єрмоленко С. "Слово на долоні мови" / Світлана Срмоленко // Культура слова.— 2012.— Вип. 75. —С. 6—13.

Завалій С. "Я завжди щастям міряв нещасливість..." : (оксиморонні синтагми в мовотворчості М. Вінграновського) / Світлана Завалій // Культура слова. —2012.— Вил. 75. —С. 33—38.

Ільченко О. "Я поет однієї ноти" : [одна з останніх бесід з Миколою Вінграновським] / О. Ільченко // Сучасність. — 2009. — № 5. — С. З—9. 

Иовенко С. Слово про Миколу Вінграновського до його невідбутого 70-річчя / С. Йовенко // Українська культура. — 2006. — № 11. — С. 4—5.

Кужільна Л. Трагічна модель світу Миколи Вішрановського / Л. Кужільна // Українська мова й література в середній школі, гімназії та колегіумі. — 2004. — № 4. — С. 193—198.

Линник Н. Художній часопростір у малій прозі Миколи Вінграновського / Наталія Линник // Українське літературознавство. — 2013. — Вип. 77.— С. 185—195.

Микола Вінграновський // Усі українські поети / упоряд. Ю. І. Хізова, B. В. Щоголева. — Харків, 2008. — С. 21—28.

Мііцук У. "Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя" : (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) / Уляна Міщук // Культура слова. — 2012. — Вип. 75. — С. 45-49.

Моренець В. Свобода поезії і поезія свободи / В. Моренець // Дивослово.—  1996. — № 11. — С. 10—15.

Павлюк /. Уроки волі. Один день вічності з Миколою Вінграновським / І. Павлюк // Дніпро. — 2007. — № 9/10. — С. 125—130. 

Пастух Т. Ліричне осягнення історії : про роман М. Вінграновського "Северин Наливайко" / Т. Пастух // Дзвін. — 1999 — № 10/12. — C.    145—149.

Підопригора С. Подолання соцреалістичного канону в повісті М. Вінграновського "Сіроманець" / С. Підопригора // Українська література в загальноосвітній школі.—2011.—№ 10. — С. 10—14. 

Русова В. Середньовічні київські князі: інтерпретація М. Вінграновського / В. Русова // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 8—10.

Салига Т. Микола Вінграновський: "...не одійде мій голос, голос мій не відпюбиться..."/ Тарас Салига // Слово і час. — 2012. — № 1.— С. 17—29. 

Салига Т. Микола Вінграновський: Прийди ж, гармоніє, в стривоженість мою... / Тарас Салига // Слово і час. — 2013. — № 1. — С. 3 — 16. 

Салига Т. У версифікаційному ареалі Миколи Вінграновського / Тарас Салига // Дзвін. — 2012. —№ 7. — С. 113—122.

Салига Т. "...Цей Микола Вінграновський ..." : (аналіз одного твору) / Тарас Салига // Слово і час. — 2011. — № 11. — С. 56 — 66. 

Сенчишин Д. Прикметники на позначення кольору в поезіях М. Вінграновського / Д. Сенчишин // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10.— С. 17 — 19.

Сизоненко О. Степовий наш Гайявата / О. Сизоненко // Вітчизна. — 2001. —№ 1 — 2. — С. 96—106.

Собчук Л. Особливості художньої манери Миколи Вінграновського — прозаїка / Л. Собчук // Мандрівець. — 2008. — № 3. — С. 79 — 82. 

Сологуб Н. "Кінь на вечірній зорі" : (мова худож. прози М. Вінграновського) / Надія Сологуб // Культура слова. — 2012. — Вип. 75. — С. 13—20.

Старовойт Л. В. Гуманізм світовідчуття як домінантна ознака лірики Миколи Вінграновського / Л. В. Старовойт // Письменники Миколаївщини : літ.-критич. матеріали до курсу "Літературне краєзнавство" / Л. В. Старовойт. — Миколаїв, 2007. — С. 50—59.

Старовойт Л. В. Розмаїття строфічної палітри лірики М. Вінграновського / Л. Старовойт // Українська література в загальноосвітній школі.—    2011. —№ 10. —С. 15—17.

Старовойт Л. В. Своєрідність художнього стилю "дитячої прози" Миколи Вінграновського / Л. В. Старовойт // Письменники Миколаївщини: літ.-критич. матеріали до курсу "Літературне краєзнавство" / Л. В. Старовойт. — Миколаїв, 2007. — С. 60 — 67.

Талапай Л. Ілюзія добра і щастя : роздуми над поезією Миколи Вінграновського / Л. Талалай // Березіль. — 2004. — № 7/8. — С. 166—176. 

Талалай Л. Передчуття любові і добра / Л. Талалай // Урок української. —  2004. — № 1. — С. 49—52.

Талалай Р. З першого погляду і назавжди : спогади про М. Вінграновського / Р. Талалай // Березіль. — 2005. — № 3/4. — С. 138—149. 

Трефяк Н. Видозміна жанрового канону авторського тексту : (на матеріалі прози Миколи Вінграновського) / Наталія Трефяк // Питання літературознавства. — 2012. — Вип. 86. — С. 171—178. 

Федурко М. Оказіональне слово в поетичному мовленні Миколи Вінграновського / Марія Федурко, Ірина Гриник // Слово у мові та тексті.—  2007. — [Вип.] 1. — С. 63—68.

Філатова О. С. "Vita maxima et heroica" чи "vita minima": два типи психоповедінкової реакції в романі Миколи Вінграновського "Северин Наливайко" / О. С. Філатова // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. — 2007. — Вип. 13. — С. 269—275.

Черсунова Н. І. Вінграновський Михайло Степанович / Н. І. Черсунова// Усі письменники і народна творчість : довідник / Н. І. Черсунова. — Київ, 2007. — 2008. — С. 52—54.

Шарварок О. Присутність, або Кілька випадкових зустрічей з Миколою Вінграновським / Олександр Шарварок // Київ. — 2006. — № 11. — С. 109—111.

Юзьків Г. Любовна лірика в ранній поезії М. Вінграновського / Галина Юзьків // Слово і час. — 2011. — № 11. — С. 66—70. 

Якубовська М. Віч-на-віч з епохою... : літ. портрет / М. Якубовська // У дзеркалі слова : есе про сучас. укр. літературу / М. Якубовська. — Львів, 2005. — С. 396—406.

***

Микола Вінграновський : "Все на світі з людської душі" : біобібліогр. нарис / [авт. нарису Л. Б. Тарнашинська ; бібліогр.-уклад. О. О. Гриценко] ; Нац. парлам. б-ка України. — Київ : [б. в.], 2006. — 106 с. — (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 10).

Джерело:  Поет абсолютного слуху // Календар знаменних і пам'ятних дат / Державна наукова установа "Книжкова палата України імені Івана Федорова". — 2016. — № 4. — С. 69 — 80.