Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна

Це була воістину народна артистка, яка

 жила й творила для народу, для рідного 

мистецтва, Її натхненна, невтомна праця є 

зразком для всіх нас...

                                              (Мар ’яненко І.)

   Ганна Петрівна Затиркевич-Карпинська (уроджена — Ковтуненко) — видатна українська артистка, педагог, театральний діяч. Все її життя було пов’язане зі становленням українського національного театру, боротьбою за розквіт вітчизняного театрального мистецтва.
       Народилася вона у с. Срібному (тепер смт Чернігівської області) у дворянській сім’ї. До восьми років дівчинку виховувала няня Ка­терина Миколаївна Забіла. Саме від неї, як згадувала пізніше Ганна Петрів­на, і перейняла вона багато українських народних пісень, прислів’їв, казок. Найсвітлішим спогадом для видатної артистки на все життя залишився образ простої селянки, котра прищепила їй любов до свого народу, його мови та культури.

    Навчалась Ганна у приватному пансіоні. У 1871 р. закінчила Київсь­кий інститут шляхетних дівчат. Театр полонив її ще у студентські роки. Во­на з успіхом виступала в аматорських спектаклях; спершу грала в епізодич­них, а згодом й у головних ролях. Натхненна, колоритна гра молодої вико­навиці приваблювала глядачів, вирізняла її з-поміж колег-аматорів.
   Ганна брала приватні уроки у професіональної артистки О.Давидової, мріяла про вступ до консерваторії. Та невблаганна доля розсудила по-іншо­му. Дев’ятнадцятирічну дівчину віддали заміж за полтавського поміщика, члена Лохвицько-Прилуцької межової комісії Д.Затиркевича.
   Змушена поринути у провінційний побут та господарські справи (под­ружжя одразу переїхало до родового маєтку у с.Блотниця), молода жінка не полишала своєї стихії — театру. Вона успішно виступала в головних ролях на аматорській сцені у п’єсах І.Котляревського "Москаль-чарівник" та "Наталка Полтавка”. Творчу долю артистки вирішив спектакль "Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка, що відбувся у Ромнах 1882 р. В ньому Ганна Петрівна блискуче зіграла роль Одарки.

 Підбадьорена надзвичайним успіхом, молода актриса налагоджує лис­тування з одним із керівників українського професійного театру М.Кропивницьким, який незабаром дає згоду на її дебют. 20 травня 1883 року під псевдонімом Прилуцька Ганна Петрівна дебютує у ролі Горпини у виставі "Як ковбаса та чарка, то минеться сварка" М.Старицького. Після того її за­раховують до творчого складу трупи. Не так вже просто було зважитись на цей крок. Однак замість спокійного забезпеченого життя на молоду жінку чекали непевний заробіток, нескінченні мандри, а головне — неминучий розрив стосунків із рідними.
   Значний сценічний талант, добре знання української мови, побуту і звичаїв народу, життя якого Ганна Петрівна відтворювала на сцені, до­помогли їй швидко завоювати визнання серед знаменитих колег по сцені: М.Заньковецької, М.Садовського, П.Саксаганського, М.Садовської-Барілотті та ін. Кожна зіграна роль відкривала все нові грані яскравої творчої індивідуальності актриси.
    Г.П.Затиркевич-Карпинська з тріумфом гастролювала в Одесі, Ново­черкаську,               Ростові-на-Дону, Таганрозі, Воронежі, Петербурзі та Москві. І скрізь її гра діставала високу оцінку найвидатніших діячів куль­тури. Особливістю творчої індивідуальності актриси була виразна соковитість, багатогранність у художньому показі життєвої правди. Ніхто не вмів так достовірно грати комедійні ролі, як Ганна Петрівна. Чудова, вільна від будь-якої штучності гра її примушувала глядачів забувати, що вони знахо­дяться у театрі. Публіку вабили оптимістичний талант Г.П.Затиркевич, при­таманний їй глибоко народний гумор, простота і щирість.
    На сцені Ганна Петрівна полонила глядачів своєю зовнішньою і внут­рішньою привабливістю.

Г.П.Затиркевич-Карпинська в колі колег

Надзвичайно гарне обличчя, дзвінкий голос, спе­цифічна для української селянки мелодика мови, напрочуд виразна міміка — все це ставило актрису в центр спектаклю. Вона створила цілу галерею глибоко правдивих образів української класичної драматургії: Риндичка ("По ревізії"), Гапка ("Зайдиголова"), Ганна ("Дві сім’ї"), Текля ("Доки сон­це зійде — роса очі виїсть") М.Кропивницького, Ганна ("Безталанна"), Мелашка ("Наймичка") І.Карпенка-Карого, Лимериха ("Лимерівна") Панаса Мирного, Секлета ("За двома зайцями"), Хівря ("Сорочинський ярмарок") М.Старицького, Стеха ("Назар Стодоля") Т.Шевченка, Одарка ("Сватання на Гончарівці") Г.Квітки-Основ’яненка, Одарка ("Запорожець за Дунаєм") Г.Гулака-Артемовського та ін. Упродовж свого майже сорокарічного твор­чого життя Ганна Петрівна зіграла понад 130 ролей і у кожній з них досягла вершин акторського мистецтва. З багатогранною творчою різноманітністю відтворювала вона риси українського національного характеру. Це було основою, корінням її мистецтва. З того джерела випромінювалась енергія надзвичайно гарячої й пристрасної людяності, що дуже хвилювала глядачів.
    У позитивних ролях Г.Затиркевич викликала почуття захоплюючого щастя від ствердження в людині людяного, а в негативних — болю й обу­рення за спотворення у ній людського. Актриса-художник, вона завжди прагнула до кінця збагнути життєву філософію та логіку вчинків своїх   ге­роїнь — цілеспрямовано, до самозабуття. Суцільним тріумфом артистки було виконання ролі Лимерихи у п’єсі Панаса Мирного "Лимерівна". Грала вона її протягом усього життя, відточуючи майстерність, знаходячи все но­ві й нові барви у своїй багатій акторській палітрі. На відміну від інших виконавців, які трактували Лимериху лише як п’яницю, котра продала за горілку свою доньку-красуню, Г.П.Затиркевич-Карпинська (актриса у 90-х роках вдруге вийшла заміж і взяла ще одне прізвище - свого чоловіка) розкривала трагедію нещасної бідної матері, яка віддає свою єдину дитину за нелюба-багатія, вбачаючи її щастя лише у заможності. А Риндичка, Мелашка, Секлета, Драбиниха, Фена Степанівна — усі ці класичні художні образи були викликані до життя чародійною артисткою Ганною Затиркевич-Карпинською. Могутній, глибоко самобутній талант її вражав сучасників.
    Велика заслуга Г.П.Затиркевич-Карпинської перед українським теат­ром у тому, що своїм талантом й копіткою працею над кожною роллю вона започаткувала добрі традиції реалістичного виконання сценічних образів вітчизняного класичного репертуару. Актриса створила типові образи "прокля­тущих” свекрух, сварливих і добродушних селянських баб і молодиць-цокотух. Її гра стала школою для актрис молодшого покоління.
    У тісній співдружності з корифеями української сцени Г.П.Затирке­вич-Карпинська всю свою енергію, увесь жар душі віддавала справі станов­лення українського національного театру. Впродовж 1892—1897 рр. вона працювала у трупі М.Садовського, до 1917 р. — у театральних об’єднаннях Суслова, Сагатовського, Гайдамаки, повертаючись знову до театру М.Са­довського (1917—1918), два роки (1918—1920) — у Державному народно­му театрі у Києві під керівництвом П.Саксаганського.
  У 1920—1921 рр. Ганна Петрівна повернулась у рідні місця. Грала у Роменському пересувному робітничо-селянському театрі. Виїжджала у нав­колишні села, брала участь у благодійних виставах з обслуговування війсь­кових, трудівників села.
   У вільні від основної роботи години Г.Затиркевич-Карпинська читала лекції у театральній студії при червоноармійському клубі, консультувала аматорів. Щедро ділилася вона багатющим творчим досвідом з молодими акторами. Видатна артистка виховала цілу плеяду учнів, більшість з яких стали провідними майстрами українського театру: О.Полянську,            Г.Борисоглібську, Л.Мацієвську, Є.Хуторну, В.Чайку, Н.Копержинську та ін.
   Значний інтерес становить її мистецтвознавча спадщина. Про призна­чення митця, його обов’язок перед народом, про відповідальність за власну працю, художні пошуки і відкриття розповідала артистка у своїх статтях та спогадах, які, на жаль, загинули під час Великої Вітчизняної війни.
   Історія поставила ім’я Ганни Петрівни Затиркевич-Карпинської серед велетів українського театрального мистецтва, чия плідна діяльність, осяяна промінням рідкісного обдаровання й зігріта справжньою гарячою любов’ю до Батьківщини, має і значні громадянські заслуги, оскільки натхненна гра рідною мовою сприяла куль­турному відродженню українського народу, зростанню його національної самосвідомості.
   На 67-му році життя Г.П.Затиркевич-Карпинська раптово померла. Зі спогадів сучасників відомо, що поховали її під звуки Шевченкового "Запо­віту", який виконував хор акторів. І досі не вдалося встановити, де поділися її особисті речі й театральні аксесуари. У вихорі буремних літ загубився й архів артистки, її особиста бібліотека, числені листи, фотографії.
    Пам’ять про славетну артистку ще довго житиме у серцях всіх, хто любить і шанує театральне мистецтво. 

ЛІТЕРА ТУРА
Про Г.П.Затиркевич-Карпинську 

Барабан Л. У вирі громадського життя / Л.Барабан // Вітчизна. — 1966. — № 1. — С. 219—221.

Білецька Л.К. Мистецтво життєвої правди: До 100-річчя заснування театру корифеїв / Л.К.Білецька. — К.: Т-во "Знання” УРСР, 1982. — 48 с. — Із змісту [Про Г.П.Затиркевич — Карпинську]. — С. 28—29.

Дібровенко М. Г.П.Затиркевич-Карпинська: Нарис про життя і творчість / М.Г.Дібровенко. — К.: Держ. вид-во образотв. мистецтва і муз. л-ри, 1956. — 75 с.

Затиркевич-Карпинська Г. (1856—1921) // Білецький О. Український театр : хрестоматія / О. Білецький, Я. Мамонтов. — X., 1941. — С. 253—256. 

 Затиркевич-Карпинская Анна Петровна [10(22).1.1856—19.ІХ.1921] // Театральная знциклопедия / гл. ред. П.Н.Марков. — М., 1963. — Т. 2. — С. 756—757. 

Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна (20.11. 1855 — 12.ІХ 1921) // Український радянський енциклопедичний словник: у 3 т. / Бабичев Ф.С. (голов. ред.) та ін. — К., 1987. —Т. 1. —С. 653.

Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна [8 (20). 11.1855 — 12.IX 1921] // Митці України: Енцикл. довід. / упоряд.: М.Г.Лабінський, В.С.Мурза ; за ред. А.В.Кудрицького. — К., 1992. — С. 262.

Затиркевич-Карпинська Ганна Петрівна [8(20). II 1855 — 12.ІХ 1921] // Мистецтво України: біогр. довід. / упоряд.: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський ; за ред. А.В.Кудрицького. — К., 1997. — С. 258.

Затиркевич-Карпинська Ганна (1856—1921) // Енциклопедія українознавства : слов­ник. частина / Наук. Т-во ім.Шевченка ; голов. ред. В.Кубійович. — Перевид. в Ук­раїні. — К., 1994. — Т. 2. — С. 759.

Г. П. Затиркевич-Карпинська // Акторська майстерність корифеїв : з6. спогадів / упо­ряд. та вступ. ст., прим. І.О.Волошина. — К., 1982. — С. 162—180. 

Г.П.Затиркевич-Карпинська (1855—1921) // Корифеї українського театру / упоряд., вступ. ст., прим. І.О.Волошина. — К., 1982. —С. 162—188. 

Непопадова Є. Мистецтвом служила народу / Є.Непопадова // Культура і життя. — 1980. — 21 лют.

Слово про Ганну Затиркевич-Карпинську : спогади / упоряд.: П.П.Перепелиця, В.С.Яременко. — К.: Мистецтво, 1966. — 208 с.: іл. 

Фененко М. З плеяди корифеїв / М.Фененко // Укр. театр. — 1972. — № 1. — С. 28—29.

Український драматичний театр: Нариси історії : у 2 т. Т. 1: Дожовтневий період / редкол.: М.Т.Рильський (відп. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1967. — 518 с.: іл. - Про Г.П.Затиркевич-Карпинську див.: "Покажчик імен". — С. 492.

Український драматичний театр: нариси історії : у 2 т. Т. 2: Радянський період / ред­кол.: М.Т.Рильський (відп.ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1959. — 647 с.: іл. — Про Затиркевич-Карпинську див.: "Покажчик імен". — С. 611.

ІЛЮСТРАЦІЇ

Ганна Затиркевич-Карпинська (1855—1921) : [фотографія] / Слово про Ганну За­тиркевич-Карпинську : спогади / упоряд.: П.П.Перепелиця, В.С.Яременко. — К., 1966. — Фронтиспіс.

Г. П Затиркевич-Карпинська : [фотографія] // Корифеї українського театру / упорядкув., вступ. ст., прим. І.О.Волошина. — К., 1982. — С. 162.