Іван Матвійович Стешенко – видатний український громадський
діяч, поет, письменник, публіцист, перекладач, літературний критик та
літературознавець. Але насамперед він відомий як визначний організатор
української національної школи, педагог та перший міністр освіти незалежної
України в уряді Центральної Ради.
Народився І. Стешенко в Полтаві влітку 1873 р. у простій міщанській родині, яка мала дев'ятеро дітей. Початкову освіту хлопчику намагалися дати вдома, але марно: малий Іван ніяк не хотів опановувати читання та письмо. Трохи помучившись із сином, батько віддав його до церковно-приходської школи, де хлопчик напрочуд гарно навчався, постійно одержуючи нагороди за успіхи. Після закінчення церковно-приходської І. Стешенко подався до початкової школи Ступачевської, де готувався до вступу в гімназію. Іван успішно склав іспити і був зарахований до Першої класичної гімназії. Незважаючи на досить ґрунтовну підготовку, батько найняв для сина репетитора — Л. Коновалову. Педагог знайшла спільну мову з дитиною, вони стали не просто вчителем та учнем, а справжніми друзями. Навчання, яке планувалося як додаткова підготовка, тривало аж чотири роки, а цю дружбу та чудову вчительку Іван із вдячністю згадував усе життя. Саме Л. Коновалова прищепила хлопцеві любов до читання, уперше відвела до бібліотеки, які тоді були платними, та купила І. Стешенкові абонемент. Вона ж і вплинула на його читацькі смаки: Іван, який до того цікавився переважно дешевими лубочними виданнями із російськими казками, купленими на базарі, поступово взявся за справжню літературу — Ж. Берна, М. Ріда, братів Ґрімм тощо.
Народився І. Стешенко в Полтаві влітку 1873 р. у простій міщанській родині, яка мала дев'ятеро дітей. Початкову освіту хлопчику намагалися дати вдома, але марно: малий Іван ніяк не хотів опановувати читання та письмо. Трохи помучившись із сином, батько віддав його до церковно-приходської школи, де хлопчик напрочуд гарно навчався, постійно одержуючи нагороди за успіхи. Після закінчення церковно-приходської І. Стешенко подався до початкової школи Ступачевської, де готувався до вступу в гімназію. Іван успішно склав іспити і був зарахований до Першої класичної гімназії. Незважаючи на досить ґрунтовну підготовку, батько найняв для сина репетитора — Л. Коновалову. Педагог знайшла спільну мову з дитиною, вони стали не просто вчителем та учнем, а справжніми друзями. Навчання, яке планувалося як додаткова підготовка, тривало аж чотири роки, а цю дружбу та чудову вчительку Іван із вдячністю згадував усе життя. Саме Л. Коновалова прищепила хлопцеві любов до читання, уперше відвела до бібліотеки, які тоді були платними, та купила І. Стешенкові абонемент. Вона ж і вплинула на його читацькі смаки: Іван, який до того цікавився переважно дешевими лубочними виданнями із російськими казками, купленими на базарі, поступово взявся за справжню літературу — Ж. Берна, М. Ріда, братів Ґрімм тощо.
Поетичні
здібності І. Стешенка проявилися досить рано, ще під час навчання в гімназії
товариші називали його "поетом" та часто замовляли романтичні віршики
для панночок. Писав юнак і про свою сім'ю, батьків, які були надто суворими у
вихованні тощо.