.

четвер, 5 серпня 2021 р.

Палац Катериничів

          Старовинна споруда початку ХХ століття з вишуканою архітектурою, яка належала родині Петра Петровича Катеринича, відомого мецената, цукровара й члена Товариства імені Тараса Шевченка. Разом з найближчим парком вважалася його родовим маєтком. Садиба розташована в місті Бобровиця на Чернігівщині. Будинок споруджено 1910 року після того, як Петро Катеринич повернувся до України і побудував цукровий завод. Спочатку маєток Катериничів розміщувався в сусідньому селі Марківці, але поміщик передав його у володіння місцевій школі. Будова виглядає дуже незвично й своєрідно для тутешніх земель. Вона цілком зведена з червоної іменної цегли, на якій стоїть родове тавро Катериничів. Стіни прикрашають об’ємні симетричні фігури з цегли. До кута споруди прибудовано башту з конусоподібним куполом. Дах і головний вхід прикрашають візерунчасті металічні решітки. Багато вікон.







 

середа, 28 липня 2021 р.

Що пов'язує першого українського навколосвітнього мореплавця Юрія Лисянського та першу народну артистку України Марію Заньковецьку?

     Як ви гадаєте: що пов'язує першого українського навколосвітнього мореплавця Юрія Лисянського та першу народну артистку України Марію Заньковецьку? Виявляється, такий зв'язок є, і викликаний він скандальною історією, що трапилася між предками наших видатних земляків наприкінці 18 століття! Я вже писав нещодавно про знайдену в архіві судову справу, датовану 1797 роком, про "сусідський" конфлікт поміж родинами Лисянських (нащадком якої є капітан Юрій Лисянський) та Адасовських (звідки походить видатна артистка Марія Заньковецька). Обидві родини належали до давньої української "покозаченої" шляхти, займали старшинські посади у Ніжинському козацькому полку та були сусідами по маєтку в сотенному містечку Заньки під Ніжином. У двох словах, фабула події така. Колишній Заньківський сотник та відставний прем'єр-майор, повітовий маршалок дворянства Дем'ян Лисянський (рідний дядько мореплавця) доводився хрещеним батьком відставному поручику Григорію Адасовському (пра-прадіду Марії Заньковецької), але поміж ними сталася конфліктна ситуація. Все почалося тоді, коли хрещений батько спіймав дружину свого похресника Уліянію на крадіжці грошей: коли подружжя гостювало в будинку Лисянського, у останнього пропали гроші золоті червінці. Справа дійшла до суду і спричинилася до жорсткого протистояння поміж колись рідними людьми... У квітні 1797 року, під час Великодньої служби, коли за традицією усі православні христосуються, Григорій Адасовський у церкві демонстративно відмовився обійматися зі своїм хрещеним батьком. Наступного тижня, коли Дем'ян Лисянський перебував у гостинах у свого сусіда, рідного брата Григорія, Василя Адасовського, трапилася прикра подія. Після завершення святкової вечері, коли вже звечоріло, Василь Адасовський разом з дружиною вийшли провести свого почесного гостя до дому. Коли вони разом йшли по вулиці, повз них проїхала бричка. Оскільки вже було досить темно, Василь Адасовський спитав: хто їде? Виявилося, що це їхали Григорій Адасовський, його дружина Уліянія та служник. Коли бричка зупинилася, Василь Адасовський миролюбно привітав брата зі святом та запропонував йому чарку горілки. Григорій взяв чарку і демонстративно наблизився до свого хрещеного, щоб начебто похристосуватися, але, підійшовши, вихлюпнув горілку йому в обличчя, вихопив у нього ціпок та почав наносити удари. До бійки приєдналися його дружина Уліянія та служник. Вони повалили старшого за віком (йому вже було за 60 років) Дем'яна Лисянського на землю, почали бити його ногами та кийком по голові та ребрах, розбили голову, пошкодили око та розірвали куртку. Невідомо чим би закінчился бійка, якби за старого не вступилися Василь Адасовський з дружиною і не відтягли нападників... Результатом цієї бійки стала позовна заява ("жалобниця") Дем'яна Лисянського на свого хрещеника Григорія Адасовського "через брань, бой, увєчьє і обіди", що була подана до "Березинського повітового земського суду". Чим справа закінчилася для Григорія Адасовського, поки що не ясно. Можна гадати, що суісди якось порозумілися, оскільки наступні 20 років продовжували жити по сусідству в Заньках... Цікавим у цій справі є те, що з конексту документа випливає, що йдеться про Борзнянський повітовий суд, оскільки село Заньки входило до складу саме Борзнянського повіту. Власне, це не перший випадок, коли в документах кінця 18 століття змішуються містечка Борзна та Березна... Можливо хтось з істориків Чернігівщини стикався з таким фактом і має пояснення?

Олександр Морозов

 Джерело: Сторінка "Українська біографістика". - Режим доступу



вівторок, 9 березня 2021 р.

Садиба Глібова — пам'ятка історії та архітектури в Чернігові, зразок неоготичного стилю

Григорій Глібов збудував палац через кохання до француженки, яка відмовилася їхати до Чернігова, аргументувавши це тим, що у Глібова немає замку як у справжнього лицаря. Так почалася історія однієї з найцікавіших споруд Чернігівщини. Зараз це місце є одним з найромантичніших в Чернігові. Варто зазначити, що пізніше одружившись на доньці Тарновського Глібов сказав, що палац збудований для неї. 
   Архітектурні особливості: Садиба збудована в межах села Бобровиця, яке нині належить до Чернігова. Колись давно тут знаходилося городище Гуричів в 12 столітті. У комплексі палацу наявні споруди у неоготичному стилі. Відноситься до основної складової частини маєтку Г. Глібова. Свою назву отримав від свого власника. Центральною спорудою садиби була двоповерхова споруда. Замок виконаний у складному асиметричному плані. Під будинком знаходиться підвал. Григорій Миколайович Глібов збудував замок у лицарському стилі, бо був неординарною людиною. Різноманітна форма вікон та готичні вежі. Зображення родового герба Глібова на головному фасаді. Зубчики на балконах і даху. На гербі можна побачити двох крилатих левів та коня посередині. Два леви тримають корону. Садиба має гарний вигляд з усіх сторін та є цілим комплексом споруд. Також були прибудовані льодовня та каретник. До входу в замок веде алея. Знаходиться у задовільному стані. 
   Григорій Миколайович Глібов  був цікавою особистістю. Він із дворян Чернігівської губернії, народився 1856 p., закінчив університет св. Володимира зі ступенем кандидата права, потім навчався у Московській сільськогосподарській академії. Від 1890 р. Глібов Чернігівський повітовий предводитель дворянства, у 1907 р. обраний до III Держдуми від землев-ласників Чернігівської губернії і пробув її членом до 1911 р.

четвер, 4 березня 2021 р.

 

       В спільноті «Старий Чернігів» опублікували раритетну фотографію, ймовірно, датовану 1959 роком. На світлині – центральна частина міста. Зокрема, помітно процес будівництва приміщення, яке ми всі знаємо як готель «Україна».

Джерело. - Режим доступу 

середа, 24 лютого 2021 р.

До 150-річчя від дня народження видатної української поетеси Лесі Українки

     Великий митець належить не тільки своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів, які кожного разу прочитують їх по-своєму, з точки зору свого часу, його завдань і потреб, щоразу відкривають нові пласти закладених там думок, почуттів, проблем. До митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка. ЇЇ творчість стала однією з вершин художньої свідомості українського народу в його історичному поступі і водночас видатним явищем світової літератури, адже приховує в собі невичерпні джерела високих людських ідеалів добра і справедливості, сповнена пафосу революційного оновлення світу, гуманізму, свободи і братерства народів.
    Ім’я поетеси овіяне особливою всенародною любов’ю. Сама постать Лесі Українки як людська особистість має колосальну притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла у свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.
    З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Майже ніколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку. Долинув звідти в крихких уламках навіть живий голос її, випадково збережений у пробному записі її фонографа. Рано обірвалася її пісня, її щиросердний спів. Відстань безжально коротка лягла від першого ранку, що зарожевів край неба маленькій Лесі посеред мальовничої природи українського Полісся, і до того останнього сонця, що відпалало їй сухим вогнем в далекім гірськім Сурамі.

четвер, 18 лютого 2021 р.

Унікальне видання з історії Чернігівщини: радимо прочитати

  Черниговский историко-археологический  отрывной  календарь  на  1906  год.  -  Чернигов  :  Изд. Черниговского  статистического  комитета,  [1905].  -  729,  [1]  с. - РЕЖИМ ДОСТУПУ

Перевидання здійснено Чернігівською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. В. Г. Короленка.
    Думка про видання календаря належить тодішньому начальникові губернії Олексієві Хвостову. Для цього було створено особливий комітет. Основна мета видання – "батьківщинознавство, в тісному сенсі цього слова". Видавці керувалися принципом "Хто не бажає знати своєї вітчизни, той не гідний називатися її сином". Однак вирішили звузити своє завдання до історії Чернігівського краю й повідомляти в календарі лише про події, що відбувалися на території Чернігівщини або мають безпосередній стосунок до неї.  Календар певною мірою схожий на сучасний. Зазираючи в нього, людина могла дізнатися, коли того чи іншого дня зійде і зайде сонце, скільки триватиме день, зорієнтуватися у фазах Місяця (тільки без знаків зодіаку, як нині). Також тут є відомості про християнські свята, пости, про те, чиї сьогодні іменини за святцями). На початку календаря подано список скорочень, які трапляються в ньому, – так само, як у нинішніх календарях.
     Але є й те, чого в сучасних календарях не знайдеш. Скажімо, тезоіменитства, тобто дні янгола членів царської сім'ї та інших високопоставлених осіб; які церковні служби та хресні ходи передбачені того чи іншого дня; де ярмаркують у Чернігівській губернії і навіть до якої дати приурочені деякі ярмарки. На звороті кожного аркуша – розповідь, яку нині назвали б "Цей день в історії". Це історичні відомості про Чернігівську губернію: історія міст і видатних містечок та сіл; біографії видатних діячів губернії й загальновідомих діячів держави – достопам'ятних уродженців Чернігівської землі; відомості про ювілеї та святкування. Ще – розповіді про найдавніші поселення в губернії, про кургани та найважливіші розкопки; пам'ятники, споруджені в межах губернії. Розказати про все неможливо. Кому цікаво – ліпше побачити на власні очі. Можливість є. Головне – бажання.