Ніжинський Благовіщенський монастир: культурно-просвітницька діяльність (XVIII– XIX ст.)

  

   Час гетьманського правління відзначився не тільки змінами у політиці і господарстві, а й запровадженням у культурному житті нового стилю і напрямку в архітектурі, що розвивалися, виходячи з церковних потреб, – це була доба українського (козацького) бароко. По всій Лівобережній Україні широкого розповсюдження набули величні монастирські барокові ансамблі, які стали шедеврами національної архітектури.
   Барокова культура України відповідала основним естетичним засадам з характерним контрастом, динамікою та експресією, мальовничістю й тріумфальністю. Водночас у ній широко використовувалися елементи, пов’язані з місцевими традиційними вподобаннями. За нових тенденцій споруда мислилася не як замкнута в собі самодостатня маса, а як частина просторового архітектурно ландшафтного ансамблю. В цьому плані особливо показовими були монастирі, планово просторова композиція яких підпорядковувалась ідеї урочистості, що надавало їй особливої піднесеності, святковості, гармонії і спокою. З цією метою – за певними принципами барокової архітектурної естетики – організовувалися ансамблі найрізноманітніших споруд навколо головного собору, які тісно пов’язувалися в просторовій композиції своїм масштабом і необхідним контрастом. Дзвіниця, келії настоятеля та ченців, трапезна, малі храми, каплиці, огорожі, брами та різноманітні господарські приміщення були ніби підголосками до головної теми .
    Ніжинський Благовіщенський монастир розташовувався у центрі міста. На початку ХІХ ст. обитель була оточена з усіх боків кам’яною огорожею завдовжкиь 53 сажні. Південний бік огорожі виходив на мостову – Московську вулицю (сучасна вул. М. Гоголя) і складався з 21 торговельної лавки, східна та західна частини монастиря межували з вулицями, які прямували до р. Остер (сучасні вул. 1'а Ліцейська та вул. С. Яворського), з північного боку – з приватними володіннями. 

Домницький монастир

    

      Історія цього монастиря багатострадна. Він значною мірою уособлює долю більшості українських православних храмів. Коли заходила мова про минуле Домницького монастиря, доводилося вислуховувати чимало чуток і вигадок, далеких від історичних фактів.
    Коштом гетьмана України Івана Мазепи в 1693 р. розпочато, а в 1696 р. закінчено будівництво головної церкви Домницького монастиря Різдва Богородиці –  однопрестольного дерев'яного храму, розташованого посередині монастиря. Гетьман надав для відправ усе необхідне – начиння, книги, одяг. Були збудовані келії для ченців, а сам монастир обгороджений. Головну церкву прикрасив художній іконостас, виконаний на кошти березинського козака Григорія Сичевиці (Сечевиці). У цій церкві, згодом підмурованій цеглою, була чудотворна ікона Божої Матері, з якої й почалося народження монастиря.

Тростянецький дендропарк

   

    Запитайте себе, коли востаннє ви відпочивали не лише тілом, а й душею. Багато хто і не згадає. На наше переконання душевний відпочинок більш важливий і сприяє кращому відновленню енергетики людини. Відповідно постає питання: де можна відпочити так, щоб забути про всі земні негаразди і хвилювання. На це питання дати стверджувальну відповідь неможливо, бо кожен сам обирає собі місце і різновид відпочинку. Одним з таких місць є Тростянецький державний дендрологічний парк, що на Чернігівщині. Відвідавши його, ви одночасно поринете в історичне минуле та будете насолоджуватися яскравим світом флори і 
фауни, що досить широко представлена в дендропарку.
      Існування сучасного дендрологічного парку в Тростянці досить тісно пов'язане з діяльністю славетного козацького роду Скоропадських, представники якого створили цей неперевершений зразок ландшафтно-паркового будівництва. Своїм корінням рід Скоропадських сягає середини ХVІІ ст. Представники цього роду вважають його засновником Федора Скоропадського, який був полковником у війську гетьмана Богдана Хмельницького. Той, в свою чергу, був уродженцем із Західної України. В одній із перших значних битв з польським коронним військом під Жовтими Водами в 1648 Федір загинув. Опісля родина Скоропадських жила під Уманню, де син Федора, Ілля, ніби отримав посаду «генералного референдаря над тогобічною Україною», одружився з якоюсь княжною Чарторийською і мав від неї трьох синів: Івана (приблизно 1646-1722), Василя (рік народження невідомий - 1727) і Павла (рік народження невідомий - 1739). У середині 1670-х рр., коли Правобережна Україна страждала від турецько-татарських набігів, родина Скоропад-ських змушена була переселитися на лівий беріг Дніпра, але втратила під час переселення все майно та молодшого брата Павла, який потрапив у кримський полон (повернувся він лише на початку XVIIІ ст.), а також фамільні документи, що засвідчували шляхетне походження родини. Згадана інформація датована 1784 р., її подано до Новгород-Сіверської намісницької комісії з метою підтвердження шляхетського походження роду і внесення його до дворянських родосло-вних книг, що вводилися урядом. Комісія своїм рішенням підтвердила шляхетне походження роду Скоропадських і занесла його до першої книги дворянства.Таким чином, рід Скоропадських в ієрархії дворянства зайняв одне з найпривілейованіших місць.
       Іван Ілліч Скоропадський упродовж жовтня 1708 - червня 1722 рр. обіймав найвищу посаду в Україні – був гетьманом. Йому дісталася нелегка справа боронити інтереси Гетьманщини. Після всіх тих подій, що розгорнулися під час Північної війни і, зокрема, Полтавської битви та переходу Івана Мазепи на бік шведів, Петро І тільки і чекав слушної нагоди скасувати автономію Гетьманщини. Розуміючи це, в ситуації, що склалася, Скоропадський проявляє себе як непоганий дипломат. Він досить грамотно лавірує між інтересами Гетьманщини і наказами Петра І. Але врешті-решт Скоропадський не витримує. В 1722 році було впроваджено Малоросійську Колегію, яка своїми повноваженнями невілювала повноваження гетьмана. Іван Скоропад-ський намагався протестувати, але марно. Не витримавши цього навантаження 3 липня 1722 р
оку він помер.

Тріумфальні арки на Чернігівщині

Ці споруди, як правило, зводилися на честь видатних подій і лише іноді – на честь видатних людей. Арки являли собою монументальні брами з одним або трьома арковими отворами, котрі прикрашали скульптурами, рельєфами й пам'ятними написами.

 Чернігів   

У місті Чернігові свого часу були встановлені аж чотири тріумфальні арки: неподалік Красного мосту, на розвилці доріг, що вели на Київ і Любеч, через річку Кордівка й при в’їзді до Чернігова з боку Києва. Тріумфальна арка, зображена на дореволюційному знімку, стояла на вулиці Шосейній (нині пр-т Миру) між Валом і сквером, що прилягає до Катерининської церкви.

   Як бачимо, чернігівська арка не вирізнялась особливою помпезністю, навпаки – вона була дуже проста і скромна – лише з одним арковим отвором. З часом арка під впливом атмосферних явищ почала втрачати своє первісне обличчя. Коштів на ремонт у місцевої влади, очевидно, бракувало. Власне, як і всі інші, вона почала втрачати свою історичну цінність. Коли тріумфальну арку знесли, достеменно не відомо, але на початку ХХ сторіччя арки вже не було. Її зображення збереглося лише на старих чернігівських листівках. Там, де вона колись стояла, пролягла асфальтова магістраль. З одного боку, як і в прадавні часи, розташований Вал, з іншого – сквер із погруддям Фрунзе. (Недавно це погруддя було знесено).

Історичний Ніжин, або Що відвідати в Ніжині

   Перша письмова згадка про місто належить до 1071 р. У Радзивилівському літописі під 1078 р. згадується битва на Нежатиній Ниві, літопис 1135 р. називає Ніжин – Нежатин, а Повість временних літ – Уненеж. Сучасну назву місто отримало у 1514 р. Тут, мабуть, збереглася найбільша в Україні кількість старовинних церков на душу населення. Ми побачили їх тут аж 14. Ну хіба ж це багато? Для великого міста, може, небагато, але для райцентру це дуже багато. До того ж, культурна цінність цих храмів надзвичайна, адже вони в більшості ілюструють найцікавішу сторінку українського храмобудування – добу українського бароко.

   У місті зберіглося три собори та 16 церков. Усі вони виконані у стилі бароко та класицизму. Були побудовані в основному за кошти певних общин. Це і вищезгадана Хрестовоздвиженська церква, Всіхсвятська церква, яка має унікальний розпис,  Благовіщенський  чоловічий монастир, Преображенська церква та багато інших. Прокожну з церковних пам’яток варто розповісти окремо. Розпочнемо з найдавнішої та найпомітнішої споруди міста – Миколаївського собору. Це найстаріший храм у формах раннього козацького бароко на Чернігівщині, і один з найстаріших в Україні.

   Збудований на кошти братів Золотаренків та пожертви городян. Будівництво почалася у 1655 році, на той час таких храмів взагалі в Україні не було. Пізніше він стане символом українського козацького бароко, за зразком якого почнуть будувати схожі собори по всій Україні. Миколаївський собор був побудований із цегли, але за зразком дерев’яного храму. У Ніжині це був перший кам’яний храм.  Це зразковий екземпляр для побудови хрещатих козацьких храмів у другій пол. XVII – на поч. XVIII століть. Класична класика українського козацького бароко!

     Перейдемо до другої за «помітністю» церкви Ніжина – Благовіщенського собору (1702-1716), що знаходиться неподалік Миколаївського. Засновником його був митрополит Стефан Яворський. Трошки нетипова форма у цього храму. Є тут і барокові риси, і якісь прикмети давньоруської архітектури. Але в цілому велично і гармонійно.

 Тепер давайте перемістимося у квартал грецьких церков. Їх тут на трьох квадратних метрах цілих три. Точніше, грецьких дві, але третя, не грецька, розташована зовсім поруч, тому віднесемо її до грецької групи. Але спочатку про греків. Вони з’явилися в Ніжині ще за часів Хмельницького. Тоді Греція вже два століття перебувала під владою Османської імперії, і греки шукали притулку в багатьох країнах світу. Розквіт грецької громади Ніжина прийшовся на XVIII ст. Кількість греків у місті доходила до 7%. Не так вже і багато, але вони були дуже потужними, мали власне самоврядування та успішно займалися торгівлею, обсяги якої були більшими, ніж у всіх разом взятих навколишніх українських купців. Наприкінці XVIII ст., коли Ніжин та інші українські міста стали занепадати внаслідок ліквідації місцевого самоврядування та перетворюватися га глуху провінцію, греки стали залишати його. Хоча і зараз у Ніжині є декілька людей, які ідентифікують себе як греків – нащадків тих, що жили тут колись. 

Бібліографічний огляд літератури онлайн "Туристичними шляхами Чернігова"

     Чернігів – одне з найдавніших міст України з дивовижною історією та архітектурними пам'ятками. Найбільшу цінність для туристів мають унікальні релігійні споруди – старовинні церкви та храми Чернігівщини. Саме тут кожен може торкнутися пам'яток часів Київської Русі та на власні очі побачити шедеври архітектурного мистецтва, побудовані ще у ХІ – XVIII століттях. Знайомство з Черніговом потрібно починати з Дитинця – його колиски, що дала початок розвитку стольного граду Чернігово-Сіверського князівства. Дитинець давнього Чернігова розташований на мису, у місці злиття річки Десни і Стрижня. Знаходячись на перетині головних природних напрямів, він займає пануюче положення серед оточуючого ландшафту. Саме таке місцерозташування дитинця забезпечувало найбільш сприятливі умови для контролю над округою і візуального зв’язку з нею. Через це в стародавні часи його територія була найзручнішим місцем для оселення людей. Саме тут було зосереджено велику кількість будівель – житлові квартали, церкви, базари, кладовища і, звичайно, крпосні стіни.

    Прогулянка Чернігівським Валом – це можливість не тільки відпочити і насолодитися панорамою міста, але й дізнатися про його історію та архітектуру. 

   Пропонуємо переглянути унікальні книги про архітектурні шедеври, які знаходяться на Валу:

Картины церковной жизни Черниговской Епархии из IX вековой ее истории : всеподданнейше посвящ. Черниг. Епархии / [предисл.: Василий, епископ Черниг. и Нежин.]. – Киев : Фото-лито-тип. "С. В. Кульженко", 1911. – 206, [9] с. : ил., портр, [62] л. ил., портр., карты. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

 Автор цього твору – владика Василій (у миру – Василь Дмитрович Богоявленський, 1867–1918), архієпископ Чернігівський і Ніжинський. Книга видана 1911 року в Києві в фото-лито-типографиї «С. В. Кульженко». Зміст книги охоплює історію краю від язичницьких часів, розповідає не тільки про святих великомучеників, храми й монастирі, їхню архітектуру, оздоблення та святині, а й про славних полководців – чернігівських князів. Книга написана живою мовою, до того ж вона багато ілюстрована і має чималий довідковий апарат. Бібліотека має електронну версію друковного видання.

Палац Катериничів

          Старовинна споруда початку ХХ століття з вишуканою архітектурою, яка належала родині Петра Петровича Катеринича, відомого мецената, цукровара й члена Товариства імені Тараса Шевченка. Разом з найближчим парком вважалася його родовим маєтком. Садиба розташована в місті Бобровиця на Чернігівщині. Будинок споруджено 1910 року після того, як Петро Катеринич повернувся до України і побудував цукровий завод. Спочатку маєток Катериничів розміщувався в сусідньому селі Марківці, але поміщик передав його у володіння місцевій школі. Будова виглядає дуже незвично й своєрідно для тутешніх земель. Вона цілком зведена з червоної іменної цегли, на якій стоїть родове тавро Катериничів. Стіни прикрашають об’ємні симетричні фігури з цегли. До кута споруди прибудовано башту з конусоподібним куполом. Дах і головний вхід прикрашають візерунчасті металічні решітки. Багато вікон.

 

Садиба Глібова — пам'ятка історії та архітектури в Чернігові, зразок неоготичного стилю

Григорій Глібов збудував палац через кохання до француженки, яка відмовилася їхати до Чернігова, аргументувавши це тим, що у Глібова немає замку як у справжнього лицаря. Так почалася історія однієї з найцікавіших споруд Чернігівщини. Зараз це місце є одним з найромантичніших в Чернігові. Варто зазначити, що пізніше одружившись на доньці Тарновського Глібов сказав, що палац збудований для неї. 

   Архітектурні особливості: Садиба збудована в межах села Бобровиця, яке нині належить до Чернігова. Колись давно тут знаходилося городище Гуричів в 12 столітті. У комплексі палацу наявні споруди у неоготичному стилі. Відноситься до основної складової частини маєтку Г. Глібова. Свою назву отримав від свого власника. Центральною спорудою садиби була двоповерхова споруда. Замок виконаний у складному асиметричному плані. Під будинком знаходиться підвал. Григорій Миколайович Глібов збудував замок у лицарському стилі, бо був неординарною людиною. Різноманітна форма вікон та готичні вежі. Зображення родового герба Глібова на головному фасаді. Зубчики на балконах і даху. На гербі можна побачити двох крилатих левів та коня посередині. Два леви тримають корону. Садиба має гарний вигляд з усіх сторін та є цілим комплексом споруд. Також були прибудовані льодовня та каретник. До входу в замок веде алея. Знаходиться у задовільному стані. 

   Григорій Миколайович Глібов  був цікавою особистістю. Він із дворян Чернігівської губернії, народився 1856 p., закінчив університет св. Володимира зі ступенем кандидата права, потім навчався у Московській сільськогосподарській академії. Від 1890 р. Глібов – Чернігівський повітовий предводитель дворянства, у 1907 р. обраний до III Держдуми від землев-ласників Чернігівської губернії і пробув її членом до 1911 р.

Історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч»

     Враховуючи визначну історичну спадщину стародавнього Любеча, відновлюючи історичну пам’ять і справедливість, двадцята сесія п’ятого скликання Чернігівської обласної ради розпорядженням від 2 жовтня 2008 року створила Історико-археологічний комплекс "Древній Любеч". Він включає об'єкти археології, архітектури, історії та культури Київської Русі, доби українського національного відродження. Археологічний комплекс «Давньоруське місто Любеч» включає: залишки валу середньовічної фортеці; городище «Замок»; городище «Лисиця»;поселення (посад-1, посад-2); Монастирище (місце знаходження Антоніївського монастиря). Пам'ятки архітектури: ближня і дальня печери Преподобного Антонія;Спасо-Преображенський собор (1811—1817); Кам'яниця Полуботка (кінець 17-початок 18 ст.).

   

Спасо-Преображенський собор Чернігова – найвизначніша пам’ятка княжої доби

Спасо-Преображенський собор у Чернігові це не просто окраса Чернігова, святиня давнього Чернігово-Сіверського князівства, а й справжнє архітектурне диво. Розташований в історичному середовищі Чернігова, у центрі колишнього дитинця. Собор – пам’ятка архітектури часів Київської Русі, старша за Софійський собор у Києві, яка добре збереглася до наших днів і продовжує функціонувати.

    Будівництво собору було розпочато приблизно у 1033–1034 роках за розпорядженням першого відомого за літописами чернігівського князя Мстислава Володимировича. Вперше літописи згадують про «церкву святого Спаса» у 1036 році, коли князь Мстислав раптово помирає. На цей час стіни собору височіли на рівні вершника, який стоїть в стременах, піднявши руку (близько 4-х метрів). Вірогідно,  після смерті Мстислава будівництво припинилося, і храм був добудований при наступному чернігівському князеві  – Святославі Ярославичі.  

Спаський собор будувався за візантійськими архітектурними традиціями. Знавці архітектури називають планувально-просторове рішення собору унікальним, оскільки подібної конструкції не має жоден із відомих давньоруських храмів. У ньому поєднується візантійська хрестово-купольна схема з елементами романської базиліки. Для будівництва використовувалась система мурування запозичена у візантійських будівельників, так зване мішане мурування, у якому поряд із плінфою ( давньоруська цегла) використовувався природній камінь. Фасади собору оздоблені орнаментальними візерунками, що викладалися цеглою під час мурування (меандри, плетиво, хрести). Поєднання цегляних візерунків, пошарового мурування з плінфи та природного каменю з широкими смугами розчину надавало фасадам Спаського собору особливої урочистості і мальовничості. З північного боку до західного фасаду була прибудована кругла вежа, всередині якої гвинтовими сходами піднімалися на хори храму. Це приміщення призначалося для перебування князя та його найближчого оточення під час літургії.

ТОП 5 дерев'яних церков Чернігівської області

       На Чернігівщині збереглося багато дерев'яних церков. І хоча більшість із них зведені наприкінці XIX – початку XX століть, трапляються і справді унікальні приклади. Тож Суспільне зібрало для вас ТОП 5 дерев'яних церков Чернігівської області із поясненням у чому ж їхня цінність.

Троїцька церква у Новому Білоусі

       Троїцька церква із дзвіницею першої половини XVIII ст. Одна із найстарших дерев'яних церков області. Збереглася вона у дещо переробленому вигляді: до неї із трьох сторін добудували портики із дерев’яними колонами. Це класична церква козацького часу. Разом зі збереженою дзвіницею створює закінчений архітектурний комплекс. Вона окрім сакрального, мала ще й оборонне значення для села.

Будинок Спановського (Невідомий Чернігів)

 

За матеріалами - Режим доступу

На розвиток туризму Чернігівщини планують витратити понад 23 мільйони

 

       Чернігівська обласна рада на своєму останньому в цій каденції засіданні ухвалила цільову Програму розвитку туризму в регіоні на 2021-2027 роки з фінансуванням 23,6 млн грн. "Фінансове забезпечення заходів Програми здійснюватиметься за рахунок асигнувань обласного бюджету, які передбачаються у кошторисах відповідальних виконавців Програми, коштів місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством", – йдеться у пояснювальній записці до цього документа. У ній також зазначається, що завдяки дії аналогічної Програми на 2013-2020 роки в області спостерігається позитивна динаміка показників розвитку туристичної галузі, однак їхній загальний рівень поки що не відповідає потенційним можливостям. Нова Програма дасть змогу продовжити роботу з подальшого розвитку галузі. 

Як виглядав Чернігів у 1976 році?

На Чернігівщині визначили п’ять туристичних магнітів

      За ініціативою Президента України цього року започатковано проєкт «Туристичні магніти України», що передбачає визначення в кожній області по три-п’ять найбільш привабливих із погляду туризму об’єктів історико-культурного та природного значення. У Чернігівській області до переліку ввійшли такі пам’ятки: Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», Парк природи «Беремицьке» та Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім».

ТОП 5 оборонних споруд Чернігівщини

     Життя у давній час було складним і небезпечним, і ця небезпека чекала за кожним рогом, особливо за оборонними стінами. Тож не дивина, що усе чи майже усе, що будувалося, могло бути використано із оборонною метою. Саме тому новий ТОП 5 буде присвячений оборонним спорудам Чернігівщини.

Нагадаємо принципи відбору: це не класифікація від кращого до гіршого, це просто список;  у ТОПі представлені об'єкти різних часів; не всі б'єкти, що потрапили до списку, в хорошому стані та широко відомі.

Седнів - унікальна колиска українства на Чернігівщині

Унікальний туристичний об’єкт – залізнична станція «Качанівка»

  

    Про Качанівку – маєток із розкішним парком – знають усі. А чи чули про залізничну станцію «Качанівка»? Повірте, це місце заслуговує не меншої уваги, ніж білосніжний Качанівський палац, і може стати однією з туристичних цікавинок Ічнянщини.На залізничній станції «Качанівка» у с. Парафіївка створений та діє унікальний музей, що наочно репрезентує історію залізниці, пов’язує її із Качанівським маєтком та Парафіївським цукровим заводом – взір­цем модерної індустріальної архітектури ХІХ сторіччя. Залізнична станція «Качанівка» – дивовижна історична перлина. Якщо ввести її до туристичних маршрутів – привабливість Ічнянщини для туристів, безумовно, ще більше зросте.

ТОП 5 дворянських маєтків Чернігівської області

    Цього разу розглянемо дворянські маєтки Чернігівщини. Наш ТОП 5 є суб’єктивним і не побудований на основі туристичних рейтингів, але це місця, які варто побачити на власні очі.

 За матеріалами.– РЕЖИМ ДОСТУПУ

 РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

Сокиринці, маєток Ґалаґанів. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

Вишеньки, палац Рум’янцева-Задунайського. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

Садиба Глібова – пам'ятка історії та архітектури в Чернігові, зразок неоготичного стилю. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

ТОП 5 Козацьких садиб Чернігівщини

        Чернігівщина – козацька земля. Суспільне:Чернігів склали список найцікавіших козацьких садиб області.