Василь Григорович Нечепа

        Василь Григорович Нечепа – кобзарь-лірник, Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка. Народився у Носівці (Чернігівщина).

 
  У культурі кожного народу є вершини, що засвідчують його славу серед досягнень інших народів. Отак створюються високі еталони національних культур і людства загалом.
  Відомо, що символіки, глибшої за українські писанки, не було в жодного народу Землі. Загальновизнано і те, що немає у світі пісні людянішої, і мелодійнішої за українську. У ній дивовижно гармонізуються чудова мелодія, глибокі почуття та думки. А пісні наші доносять до людей одвічні національні співаки – кобзарі, лірники, бандуристи. Найзначніший серед сучасних кобзарів-лірників – наш земляк Василь Нечепа.
   Василь Григорович Нечепа, народний співак та музика України, народився 1950 року в Носівці – колишньому козацькому містечку на Чернігівщині. Найперші уроки отримав у своїй співучій родині, а трохи згодом – у місцевого таланта, народного скрипаля Олександра Сопіги. У юнацькі роки навчався в музичній школі й училищі Чернігова, де його найкращим учителем був заслужений артист України Л. Пашин. Надалі талант Василя Нечепи шліфували уроки Народного артиста України С. Козака, професора Київської консерваторії. А грі на кобзі й лірі навчався у майстра світової слави О. Корнієвського, який, своєю чергою, засвоїв таємниці кобзарського та лірницького мистецтва від славетного Терентія Пархоменка.

Заньковецька Марія Костянтинівна

"Я щаслива, неймовірно щаслива, що своєю грою на сцені, своїми скромними силами української артистки сприяла пробудженню серед українського народу любові до рідного мистецтва, сприяла культурно-естетичному розвиткові рідного народу"

(Марія Заньковецька)

    У кожного народу є священні імена, які символізують його душу, його совість, духовність, талант, нарешті, визначають місце у світовій культурі і серед них - дороге нам ім'я видатної української актриси, театрального діяча Марії Костянтинівни Заньковецької (справжнє призвіще - Адасовська).
   Народилася Марія Заньковецька 4 серпня 1854 року в селі Заньки (тепер Ніжинського району Чернігівської області) у стародавній дворянській сім'ї, родовід якої бере початок у ХVII столітті.
   Батько Марії - Костянтин Костянтинович Адасовський - служив титулярним радником Ніжинського повітового суду. Музично обдарований від природи, він мав гарний баритон, добре грав на фортепіано, скрипці, гітарі. У своєму маєтку організував хор кріпаків, який славився співом під час храмових свят і відправ у сільській церкві. Свою пристрасть до музичного мистецтва батько передав доньці.
   Дівчині було 15 років, коли в неї виявили чудове меццо-сопрано. Удвох із батьком вони часто виконували старовинні пісні й романси під власний акопанемент.
   Марія спочатку навчалася в Ніжині, в училищі пані Шоу, а потім її віддали до Чернігівського приватного пансіону С. Ф. Осовської. Там минули її найкращі шкільні роки, про які Марія Костянтинівна згадувала завжди з любов’ю і вдячністю. Майбутню велику актрису виховували чудові педагоги. Серед них – Микола Андрійович Вербицький. Саме він помітив у дівчинці із Заньок іскру обдарованості, з його іменем пов’язаний перший виступ юної Марії на сцені.
   Марія любила співати українські народні пісні, імпровізувала вдома у Заньках, у Ніжині, в гостях у тітки Олександри в Чернігові. Вона мріяла про велику професійну сцену, хотіла стати актрисою. Марія сподівалася вчитися у театральній школі, але на заваді стали батьки. Давши своїм дітям, як на той час, "вільне" виховання, вони, втім, не були позбавлені забобонів і упереджень, що побутували у дворянському середовищі: вважали недопустимим появу їхньої доньки на театральних підмурках. Змушена підкоритися їхній волі, Марія повернулася у Заньки (1870).

Дейша - Коцюбинська Віра Устимівна

Віра Устимівна Дейша (Коцюбинська) (1863-1921) – українська громадська діячка, засновниця першої української школи у Чернігові. Певний час керувала Чернігівською громадською бібліотекою  (нині ОУНБ ім. В. Г. Короленка). У 1893 році склала «Каталог книг для систематического  чтения». Дружина письменника М. М. Коцюбинського.

  Віра Устимівна Дейша-Коцюбиська належить до української інтелегенції, яка виступала як за національний розвиток українського народу, його соціальне звільнення, так і за право жінки бути активним учасником громадського руху.

  Віра Дейша народилась 22 вересня 1863 року в м. Ржеві, колишньої Тверської губернії. Походила з дворян, з роду Гортинських. Мати її по смерті чоловіка переїхала до Чернігова, де жив брат – Василь Степанович Гортинський, який зробив сестрі протекцію на дуже відповідальну посаду. Юлія Степанівна Дейша працювала начальницею Чернігівського єпархіального училища і виховувала самостійно трьох дітей.

   Віра закінчила Чернігівську гімназію і деякий час працювала в жіночому духовному училищі, де викладала французьку мову, математику та каліграфію. Потім, у 1885 році, вступила до Вищих жіночих Бестужівських курсів на фізико-математичний факультет, відділення природознавчих наук. На той час, уряд чинив перепони щодо вступу жінок до вищих навчальних закладів, продовжити навчання було не так уже і просто. Звичайно ж це призводило до того, що на курси потрапляли дівчата, які дійсно прагнули знань, не хотіли стояти осторонь суспільного життя і проблем тодішнього суспільства. Саме такою і була Віра Дейша. Свого часу зблизилась з активною молоддю, брала участь у нелегальних гуртках, які займалися вивченням і розповсюдженням забороненої літератури, спрямованої проти царсько-імперського режиму.

Урочисте вручення обласної літературно-мистецької премії імені Леоніда Глібова

 8 березня у Чернігівській ОУНБ у межах клубу "Краєзнавець" відбулося урочисте вручення обласної літературно-мистецької премії імені Леоніда Глібова цьогорічним лауреатам.

 

 – РЕЖИМ ДОСТУПУ

Стоїть гора високая на слова Леоніда Глібова

 

– РЕЖИМ ДОСТУПУ

Покладання квітів до могили Леоніда Глібова

     5 березня представниці Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки за багаторічною доброю традицією взяли участь у покладанні квітів до могили українського письменника, поета, байкаря, громадського і культурного діяча Леоніда Глібова (1827–1893) з нагоди 196-ї річниці від дня його народження та на знак ушанування нерозривного зв'язку цієї видатної особистості з Чернігівщиною. Також до урочистостей долучилися представники Літературної спілки "Чернігів", за ініціативи якої засновано літературну премію імені Леоніда Глібова, і творча громадськість міста.
    Щирими та зворушливими були виступи директорки Чернігівської ОУНБ Інни Аліференко, очільника Літературної спілки "Чернігів", заслуженого працівника культури України, головного редактора журналу "Літературний Чернігів" Михася Ткача й чернігівського тележурналіста, письменника і фотографа Владислава Савенка. Прозвучали думки про неоціненний (і, на жаль, недооцінений) внесок Леоніда Глібова в українську культуру, його важливу роль у вихованні нових поколінь українців у ті часи, коли імперська влада всіма силами заважала це робити.
   Позиція працівників бібліотеки та засновників премії імені Леоніда Глібова одностайна: головну книгозбірню області необхідно назвати саме його ім'ям. Слід відзначити: працівниці головної книгозбірні області вже майже десять років доглядають за могилою Леоніда Глібова, наводять там лад і щорічно беруть участь у покладанні квітів (на жаль, торік це зробити не вдалося, бо в Чернігові саме тривали активні воєнні дії).

 За матеріалами. – РЕЖИМ ДОСТУПУ

Леонід Іванович Глібов та Чернігівщина

     Леонід  Іванович   Глібов – багатогранна   особистість   української культури:   письменник,   громадський діяч, талановитий педагог і видавець, який заснував у Чернігові газету  "Черниговский  листок",  що  за  оцінкою  дослідників  була другим  після  "Основи"  українським  періодичним  виданням. Літературна  спадщина  Глібова  українською  мовою  досить велика:  107  байок,  понад 40 ліричних пісень, 54 вірші-загадки і стільки ж відгадок, 14 акровіршів.  Народився  Леонід  Глібов  5  березня  1827  року  в  селі Веселий  Поділ  на  Полтавщині  у  родині  управителя  маєтку поміщиків  Родзянків.  Дитинство  письменника  минало  в  селі Горби  Кременчуцького  повіту,  куди  батько  переїхав  разом  з паном. Початкової грамоти малого Леоніда навчила мати, культурна й  освічена  жінка.  У  1840  році  він  вступає  до  Полтавської гімназії. Під час навчання в гімназії Леонід Глібов зближується з групою  місцевих  українських  літераторів,  зокрема  з  поетом- романтиком  О.  С.  Афанасьєвим-Чужбинським.  Захоплюється творчістю  Т.  Шевченка  та  Є.  Гребінки.  У  1847  році  в  Полтаві вийшла  перша  збірка  поетичних  творів  Глібова  під  назвою "Стихотворения  Леонида  Глебова".  Невдовзі  Леонід  важко захворів і повернувся додому, так і не закінчивши гімназії. Після  одужання  і  невдалої  спроби  вступити  на  медичний факультет Київського університету Л. Глібов у 1849 році вступає до  Ніжинського  ліцею вищих  наук  князя  Безбородька,  де  свого часу навчалися М.  Гоголь і Є.  Гребінка.