З історії медицини Бахмацького району (Чернігівщина)

 Більше 260 років тому, у 1751 році, в нашій окрузі запра­цювала перша лікарня. Відомий дослідник історії Василь Різниченко писав, що до приїзду гетьмана Розумовського в Батурин, почали будуватись палац, церкви, фабрики, заво­ди, школи, лікарню, млини та інші. Старший окружний лікар Конотопського і Сосницького повітів Олександр Феліксович Головня в своїй доповіді у 1867 році Конотопському земському зібранню відмічає, що Батуринська лікарня відкрита невдовзі після прибуття К.Г.Розумовського в Батурин. Гетьман України при­був до столиці у вересні місяці 1751 року.
   Новозбудована лікарня пла­нувалася на 40 ліжок, мала де­кілька будівель, у яких розміщу­валися хворі, лікар, фельдшер, прислуга, пральна та інші служ­би. Вона відповідала вимогам того часу і задумувалася, як лі­кувальна база для майбутнього медичного факультету Батуринського університету В той же час за розпорядженням Кирила Григоровича відкрито відділення Батуринської лікарні в селі Великий Самбір (нині Конотопського району), яким завідував фельдшер під наг­лядом батуринського лікаря. В цьому селі працювала філія Батуринської суконної фабрики з більш ніж 100 робітниками. Штат лікарні складався переважно з іноземних спеціалістів. Улітку 1761 року до Батурина приїхали, запрошені гетьма­ном України К.Г. Розумовським, доктор медицини француз Дю-фаї та лікар Єно.

   За життя гетьмана К.Розумовського лікарня не знала ніяких проблем, повністю забезпечувалася медичними ка­драми і всім необхідним, лікували хворих безкоштовно. Ситуація дещо змінилась після смерті гетьмана, іноземні лікарі почали залишати Батурин, так доктор Клод Бальо у 1803 році, лікар Михайло Дусик у 1804 році.
   Новий господар, син гетьмана, Андрій Розумовський хоча й не проживав у Батурині, але надавав своїм маєтностям належну увагу. Зокрема, витрати на утримання лікар­ні не зменшувалися. Після смерті князя Андрія Кириловича, у 1836 році, вся Батуринська економія в т.ч. і лікарня пе­реходять у відання Опікунського управління. Приміщення, які будувались під лікарню, здавали в оренду військовим під полковий шпиталь, тому лікарню переміщують з  одно­го приміщення до іншого. Лікар працював по найму і от­римував недостатню грошову винагороду, тому до своїх обов'язків ставився з прохолодою. Опікунське управління хоча і відпускало кошти на утримання хворих, лікарів, при­слугу, постачало медикаменти до аптеки, але вважало, що її утримання було обтяжливим, зайвим.
   Системне медичне забезпечення сільського населення повітів почалося з 1797 року після введення губернського правління. В повітах впрваджено посади: повітового лікаря, лікаря-оператора і баби-повитухи, які підпорядковува­лись губернській лікарській управі. У 1823-1824 роках Коно­топський лікар Я.М. Ревуцький проводить ремонт та пере­планування приміщення під лікарню на 10 ліжок, до цього часу в Конотопі була лікарня на 6 ліжок.
   Через два десятиліття, у 1855 році, Батуринська еко­номія підпорядковується Міністерству державного майна, яке створене 26 грудня 1837 року. В той час Конотопським окружним начальником Чернігівської палати державно­го майна працював Петро Данилович Шотт, який своїм розпорядженням закрив Батуринську лікарню. Це сталося 1 січня 1855. Молодшим окружним лікарем Конотопсько­го і Сосницького повітів працював Микола Костянтинович Таравінов до травня 1855 року. Він доповів губернському лікарю Чернігівської палати Державного Майна, титулярному раднику Івану Вікентійовичу Новодворському про за­криття лікарні на 40 ліжок. Ознайомившись з описом май­на лікарні, титулярний радник прийшов до висновку, що Батуринська лікарня здатна продовжувати діяльність без значних додаткових витрат. Він клопоче перед Міністер­ством Державного Майна про фінансування Батуринської лікарні на кошти. Міністерства та за рахунок грошового збору з козаків і державних (казенних) селян Чернігівської губернії.
   До пропозицій дослухалися, і 1 серпня 1855 року лікарня на 15 ліжок відновила роботу, її перейменовують у «Батуринскую казенную лечебницу». Вона діяла на основі положення про лікарні Міністерства Державного Майна. Відповідальність за медичну та господарську діяльність по­кладалася на окружного лікаря. З червня 1855 року до 1856 року молодшим окружним ліка­рем Конотопського та Сосниць­кого повітів працював лікар Іван Іванович Стариков. Він завідував і Батуринською казенною лікарнею. Наступний завідуючий - лікар Олександр Феліксович Головня. Щорічно Батуринська лікарня одержувала на всі потреби 327 ру­блів 27 3 /4коп. сріблом. Ці кошти надходили на утримання лікарів, прислуги, ремонт будівель, по­ріджено фруктовий сад лікарні. Оновлено лікарські меблі, аптечні шафи, медикаменти, хірургічні інструменти, постільна білизна.
   У «Чернігівських губернських відомостях» у 1860 році Михайло Ісаєнко у своєму творі "Батурин, местечко Черни­говской губернии" пише, що збудована графом К.Г.Розумовским лікарня продовжує лікувати хворих і тепер. Крім лікарні, у Батурині була і аптека. У містечку проживав і по­вітовий лікар. При Воскресенській церкві знаходилася бо­гадільня (шпиталь), де постійно лікувалось від 5 до 6 осіб з бідних.
   Батуринській лікарні випала доля першої і тривалий час єдиної лікарні в Україні, де лікували сільське населення. Масово сільські лікарні відкриватимуть значно пізніше, з початком земської медичної реформи 1864 року.
   У 1865 році в Конотопському повіті працювали: пові­товий лікар Емельян Савич Пурик, міський лікар Микола Костянтинович Таровінов. Проживав у Конотопі окружний лікар Конотопського і Сосницького округів Іван Іванович Беликов, повивальна баба - Тетяна Антонівна Количева. Вільнопрактикуючі лікарі Магнус Густавович Окерблом, Микола Петрович Волков мешкали в Батурині.
   З 1 січня 1868 року Міністерство Державного Майна лі­карню в Батурині передало у відання Конотопського зем­ства. Заклад на той час мав досить пристойні лікарняні ме­блі на 15 хворих з необхідною кількістю білизни і одягу. А ще - вельми порядну аптеку, влаштовану згідно вимогам лікарської науки, яка мала 317 різних лікарських засобів. Подібною аптекою не могла похвалитися жодна лікарня повіту в губернії. Крім того, були необхідні хірургічні ін­струменти, також доглядач, фельдшер, два фельдшерські учні і прислуга по кількості ліжок. Земству довелось збіль­шити річні видатки на медицину на 1500 руб..
    Наступного року Конотопським земством виділено на утримання Батуринської лікарні - 2 143 руб. та Батурин­ської медичної дільниці - 859 руб., річний заробіток скла­дав: лікаря - 600 руб, фельдшера з обов'язками писаря та аптекаря - 150 руб., двом працівникам лікарні - 108 руб., хворим на їжу - 720 руб. На день хворому виділялось - житнього хліба 2 фунта (0,908 кг.), яловичини, в пісні дні риби - 1 фунт (0,454 кг.), 1 кухоль хлібного квасу, 6 зо­лотників солі (б х 4,266гр. = 25,6гр.), овочі. Медикаменти для хворих Конотопського повіту відпускались безкоштов­но, хворих з інших повітів та військових лікували за плату. Земство виділяло 100 руб. на рік для закупівлі медикамен­тів. Деякі ліки приготовляли безпосередньо в лікарні.
   Конотопський повіт у 1868 році було розділено на дві медичні дільниці - Конотопську та Батуринську. До кожної входило по 5 повітів. До Батуринської медичної дільниці входили: Батуринський, Бахмацький, Голінський, Дмитрівський, Красненський.
   Відомий український історик О.М.Лазаревський відзна­чав, що лікарня в Батурині розміщалась у власному примі­щенні, при скороченні її до 15 ліжок у будівлі знаходились амбулаторія, аптека і народна школа. 

Джерело : Терех М. З історії медицини нашого краю / Микола Терех // Порадник. - 2015. - 24 квітня (№17). - С. 5.