.

вівторок, 3 листопада 2015 р.

До 90 річчя від дня народження відомого колекціонера Валентина Шура

    Він врятував чимало предметів старовини, які згодом потрапили до музеїв, став взірцем для багатьох молодших майстрів і пошуковців.
   Валентин Шур відомий перш за все як колекціонер (він фактично врятував від знищення десятки ікон під час антирелігійної кампанії 50-х – 70-х років, збирав вишивані сорочки й рушники, інші предмети старовини). Але тепер Валентин Вікторович нас цікавить і як довгожитель з особливим досвідом. Адже він – фронтовик (кавалер орденів Слави і Великої Вітчизняної війни), воював з 16 років, був поранений, тяжко контужений, у двадцять років уже був визнаний інвалідом і за п’ять років лікування найавторитетніші на той час нейрофізіологи не змогли йому допомогти. Тому, каже, не сподівався дожити навіть до 60-ти років. І от йому дев’яносто.

   Валентин Шур вважає, що сил йому надає захопленість своєю справою. Він не тільки збирав предмети старовини, а й сам є неабияким майстром-самоуком, особливо в роботі по металу. Багато цікавих виробів зібрав буквально з брухту: деталі, яких не вистачало, виточував сам, підганяв, додавав щось своє. Також для зіпсованих від часу ікон створює оклади з бісеру.
    Шур став взірцем для багатьох молодших майстрів, колекціонерів, пошуковців.
   Після війни Валентин Шур отримав юридичну освіту і працював у прокуратурі. П’ять років був заступником прокурора Чернігова і звільнений, як він переконує, за сфабрикованим обвинуваченням.
   Тричі його засуджували, звинувачуючи в спекуляції предметами старовини, і щоразу справи переглядали й виправдовували – а найцінніше з колекцій тим не менше конфіскували.
   Як у відомого колекціонера і майстра в нього гостювали багато політиків, з якими він давно особисто знайомий.
   Валентин Шур належить до людей, які для молодших поколінь — жива історія. Скажімо, знає Велику Вітчизняну війну, як кажуть, не з парадного боку. Він, наприклад, був свідком того, як у сорок першому році шістнадцятирічних курсантів відправили на фронт без зброї – фактично на знищення. Він був одним з тих курсантів і вижив – один зі ста двадцяти юнаків.
Здатність критично оцінювати дійсність, самостійно мислити й робити висновки він зберігає й досі. Й зараз є цікавим співрозмовником, деякі вироби ремонтує власноруч і кохається в мистецтві.


Джерело: СІВЕРцентр. - Режим доступу  + Відео. - Режим доступу

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.