...Я хочу
зажечь здесь маленький огонек. А если вы все сделаете и свой вклад,
добавляя что-то художественно более совершенное, то с течением времени
из него разгорится такое пламя, которое будет сиять на весь мир.
Альбрехт Дюрер — геніальний німецький живописець, гравер, учений та філософ жив і творив понад півтисячі років тому. Через надзвичайну обдарованість, енциклопедичні знання у різних галузях науки та широке коло інтересів його називали "північним Леонардо" й ототожнювали з такими прославленими митцями епохи Ренесансу, як Мікеланджело Буонаротті та Рафаель Санті. А. Дюрер був першим художником Німеччини, який вивчав механіку, математику та будівництво. Він — уособлення характерного для епохи італійського Відродження типу художника-ученого, що для тогочасної Німеччини було явищем поки що невідомим.
Дюрер А.
А. Дюрер — видатний художник видатної доби. На його очах відбувалася боротьба двох епох у історії людства — Середньовіччя та Відродження, адже наприкінці XV — початку XVI ст. у Німеччині коїлись бурхливі соціальні та політичні події. Невдоволення католицькою церквою та непомірними зазіханнями пап невпинно зростало. У Європі назрівала Реформація — широкий рух за процес оновлення церкви та релігії, створення єдиної держави, і почалася вона в Німеччині. Це був час нечуваного культурного піднесення: стрімко розвивалися міста, у суспільстві з'явився інтерес до людини як до індивідуальної особистості. Винахід І. Гуттенбергом у 1450 р. друкарського станка був поштовхом для поширення освіти, адже друковані книжки виходили чималими накладами, через що були доступними широкому колу людей, а отже — несли знання та освіту в маси.
Зміни торкнулися і мистецтва живопису, найперше — друкованої графіки та станкового живопису. Вершини розвитку досягла гравюра, неперевершеним майстром якої був А. Дюрер. Також відомі наукові праці винахідника щодо будови та пропорцій людського тіла, спеціальні методи вимірювання, книга з фортифікації, а його дослідження в галузі теорії перспективи не застаріли й сьогодні. А ще А. Дюрер був автором надзвичайно цікавої автобіографії, завдяки якій ми знаємо про митця так багато, на відміну від інших його видатних сучасників.
Майбутній художник з'явився на світ 21 травня 1471 р. у родині майстра золотих справ у Нюрнберзі — на той час одному з головних культурних центрів країни. У сім'ї народилося вісімнадцять дітей, але вижити пощастило лише трьом. Найбільші надії батько покладав саме на Альбрехта, якого вважав найталановитішим із нащадків та мріяв передати йому в майбутньому свою справу.
Перші уроки малювання хлопчикові давав батько, прагнучи зацікавити дитину ювелірним мистецтвом та прищепити почуття прекрасного, але синові так припало до душі малювання, що батько мусив віддати його на навчання до відомого нюрнберзького живописця і гравера М. Вольге-мута. У нього Альбрехт провчився три роки. До того часу належить геніальне полотно тоді ще не майстра, а талановитого підлітка, який зобразив себе, дивлячись у дзеркало. Картина отримала назву "Автопортрет" (1484) і є однією із ранніх робіт митця, що збереглися до нашого часу.
Завершивши навчання у М. Вольгемута, А. Дюрер навесні 1490 р. вирушив у подорож Німеччиною та деякими сусідніми країнами, як і більшість молодих живописців того часу, аби познайомитися із життям і культурою інших міст, а згодом, набравшись досвіду та вражень, розпочати власну справу. Під час мандрівки А. Дюрер відвідав м. Кольмар, де мріяв зустрітися із найвідомішим у німецьких землях майстром гравюри М. Шон-гауером, але не судилося: той раптово помер. Натомість він познайомився із його видатними братами — талановитими живописцями та ювелірами, які радо прийняли молодого митця до свого кола та деякий час працювали разом.
Наступним було місто Базель, де молодий Дюрер жив у четвертого з братів Шонгауерів, який звів юнака з видавцями та гуманістами. Там він вивчав мистецтво гравюри і виконав перші роботи. Наприкінці 1493 р. Альбрехт удосконалював техніку живопису у Страсбурзі, однак пошуки та навчання перервав лист від родини із проханням негайно повернутися додому. З'ясувалося, що батько вирішив одружити юнака, просватавши йому доньку багатого лікаря. 1 хоча кохання не було, син підкорився волі батьків та в липні того ж року одружився з Аґнесою Фрей, отримавши гарний посаг, і відкрив власну майстерню. Проте шлюб видався нещасливим: дітей подружжя не нажило, мистецтвом та роботою чоловіка пані Дюрер не цікавилася, тому молодята досить швидко віддалилися одне від одного, хоча й прожили в парі все життя.
Восени того ж року А. Дюрер виїхав до Венеції, багатого культурного міста, одного з центрів Італійського Ренесансу, де провів зиму 1494—1495 рр. В Італії художник завзято працював: робив замальовки з натури та копії полотен відомих майстрів живопису, що було для художника-початківця гарною школою. Повернувшись до Нюрнберга, Альбрехт створив низку пейзажів, виконаних переважно аквареллю — "Вид Інсбрука", "Долина Калькройт", "Вид Арко" та інші.
Початок самостійної діяльності — один із самих насичених періодів творчої біографії митця, який у той час працював одразу в кількох мистецьких напрямах —- живописі, гравюрі на металі та гравюрі на дереві. У 1496 р. Альбрехт отримав перше велике замовлення на створення вівтарної композиції, що нині відома як "Дрезденський вівтар" та знаходиться в Картинній галереї Дрездена.
У графічному мистецтві А. Дюрер створював у техніках ксилографії та офорту роботи на міфологічні та релігійні сюжети. Новаторство полягало в тому, що митець вносив до звичних і давно знайомих історій та подій нові відтінки: робив акцент не на самому біблійному чи іншому сюжеті, а на незвичних для того часу деталях. Роботи А. Дюрера наповнені предметами побуту й реалістичними пейзажами, у них поруч із алегоричними фігурами присутні реально існуючі персонажі — селяни, містяни, вершники, імператор тощо. Саме людина, чітко та реалістично зображена майстром, і є головною у його творчості. До того періоду належать славнозвісні роботи "Святе сімейство із коником" (1496), "Блудний син" (1497) тощо.
Портрети, виконані А. Дюрером наприкінці XV ст., відзначаються новизною та сміливістю творчого пошуку. Саме він першим із німецьких художників увів цей жанр до національного мистецтва, поклавши тим самим початок його надзвичайного розквіту та популярності на століття. Найвідоміші роботи А. Дюрера того періоду — "Дівчина із розпущеним волоссям", "Портрет чоловіка на зеленому тлі", "Дівчина із заплетеним волоссям" та інші.
Роботи художника (особливо модні тоді гравюри), виконані з надзвичайною майстерністю, швидко набули популярності і принесли митцю визнання не тільки в Німеччині, а й за її межами. А. Дюрер був першим, хто володів двома різними техніками — ксилографією (гравюра на дошці) та офортом (гравюра на металі), оскільки в дитинстві навчався не тільки живопису, а й ювелірному мистецтву. Він не брався за маленькі роботи, А. Дюрер відомий тим, що виконував тільки серії гравюр, пов'язаних одним сюжетом, або диптихи чи триптихи. Його першим значним твором у цій галузі був цикл картин на дереві, що ілюстрував Одкровення святого Іоанна Богослова. Працювати над ним майстер розпочав іще в 1497 р., зробивши багато замальовок, зокрема пейзажів та фігур людей. Пізніше на їхній основі він і створив ці знамениті ілюстрації. Серія гравюр "Апокаліпсис" вийшла друком у 1498 р. у вигляді альбому, що складався з п'ятнадцяти аркушів (по одній гравюрі на сторінку). На звороті кожного відбитку був надрукований переклад відповідних місць двома мовами: німецькою та латиною, а пізніше автор додав і титульну сторінку. Альбом став справжньою народною книгою у Німеччині, прославивши А. Дюрера. І хоча Одкровення ілюстрували й інші митці, саме новаторство А. Дюрера, який майстерно поєднував релігійну тематику з побутом, а також його нестандартний підхід до композиції сюжету зробив цей альбом шалено популярним. Завдяки творчому ви- нахіду А. Дюрера жанр гравюри вийшов на новий мистецький рівень.
Також А. Дюрер мав славу найкращого портретиста свого часу, адже вважав це мистецтво найважливішим для художника. Найвідоміші роботи майстра — два "Автопортрети" (1498 та 1500 рр.), "Портрет Освольта Креля" (1499), "Портрет Ганса Тухера" (1499), "Портрет Ельсбет Тухер" (1499) та інші. Зображуючи співвітчизників, митець головним досягненням та засобом зображення вважав реалізм. Яскравим прикладом такого переконання є "Автопортрет", виконаний ним у 1498 р. Новітність роботи ще й у тому, що А. Дюрер зобразив себе дворянином, а не простим ремісником, до яких тоді належали художники. У цьому творі він постав людиною нового часу — епохи Відродження, вільною та духовною особою, повною гуманістичних ідеалів та прагнень. На "Автопортреті" 1500 р. майстер — у образі Христа; як не дивно, для того часу це не було святотатством, оскільки Христос вважався втіленням ідеального образу людини, тому кожен віруючий мав прагнути уподібнитися Йому.
На початку 1503 р. А. Дюрер на замовлення однієї зі знаних сімей міста створив "Вівтар Паумгартнерів" (прізвище замовників), які мали намір пожертвувати його місцевій церкві та прославити свій рід. Дотримуючись винайденого ним стилю, майстер привніс в канонічний твір яскравий пейзаж, а святих одягнув у тогочасний лицарський одяг.
На початку XVI ст. у творчості А. Дюрера відбулися помітні зміни: після численних подорожей майстер зацікавився зображенням оголеної натури та простору. Він відчував, що розгадка таємниці краси в ідеальних пропорціях, саме від них залежить гармонія цілого. Творчість вимагала не лише натхнення, а й, насамперед, точних знань, тож він взявся вивчати анатомію та закони лінійної перспективи.
Восени 1505 р. А. Дюрер знову навідався до Венеції. Там він виконав на замовлення вівтарний образ для церкви "Свято чоток" (1506) — складну, гармонійно впорядковану багатофігурну композицію. Робота виявилась настільки вдалою — яскравою, світлою, реалістичною, що майстер отримав абсолютне визнання, і навіть ті заздрісники, які запевняли, що Дюрер — майстер монохромної гравюри і зовсім не вміє працювати з фарбами, мусили визнати його неперевершену майстерність і талант художника. Під час перебування в Італії А. Дюрер створив іще одну видатну роботу — "Дванадцятилітній Христос серед книжників" (1506) — шедевр, на який майстер витратив лише п'ять днів. Незважаючи на такий короткий термін виконання, картина вийшла геніальною.
Останні роки життя А. Дюрер провів переважно за письмовим столом. Загалом він залишив по собі досить значну епістолярну спадщину. Перша частина — листи, автобіографічні замальовки, "Щоденник подорожі до Нідерландів", вірші та різні нотатки. Подібні мемуари були характерними для тієї епохи, а от "Сімейна хроніка" А. Дюрера є зразком однієї з найперших автобіографій у історії західноєвропейського мистецтва.
Друга частина — теоретичні праці, у яких мали бути узагальнені всі ті величезні мистецькі знання та вміння, які А. Дюрер напрацьовував упродовж життя. Це трактати — "Керівництво до вимірювання циркулем та лінійкою" (1525), "Посібник з укріплення міст, замків та фортець" (1527) та "Чотири книги про пропорції людського тіла" (1528). Це перші книги такого гатунку в Північній Європі, у яких автор, окрім іншого, висловлював думку щодо необхідності різнобічної освіти для художників.
Альбрехт Дюрер помер після тяжкої хвороби навесні 1528 р., на п'ятдесят сьомому році життя. Похований геніальний художник, гравер та філософ на міському кладовищі рідного Нюрнберга.
Творчість "генія Північного Відродження" відіграла важливу роль та мала величезне значення для розвитку німецького мистецтва першої половини XVI ст. Талант Дюрера вплинув на становлення жанру пейзажу в національному мистецтві, видозмінив портретний жанр, ще за життя підняв на небувалу висоту мистецтво ксилографії та офорту. Але головною заслугою А. Дюрера можна вважати затвердження реалістичних принципів у німецькому живописі та гравюрі XVI ст.
Більше п'ятисот років минуло від дня народження видатного німецького художника. За цей час людство створило безліч художніх шедеврів, але вони не приховали від нас те цінне, що подарував своєму народові та всьому світові цей великий майстер людяного, живого, оптимістичного мистецтва, натхненний шукач нетлінної краси.
[Альбом репродукций]. — Москва : Совет, художник, 1964. — [17] с., 19 л. ил. — (Мастера мирового искусства).
Альбрехт Дюрер : [альбом]. — Москва : Магма, 2007. — 80 с. Альбрехт Дюрер : [альбом]. — Москва : Рипол классик, 2014. — 38, [1] с.
Альбрехт Дюрер : альбом репродукций. — Москва : Универс, 1995. — 120 с.
Альбрехт Дюрер : гравюры : [альбом]. — Москва : Магма, 2008. — 559 с.
Альбрехт Дюрер. : [альбом репродукций]. — Москва : Универс, 1995. — [61] с.
Альбрехт Дюрер. Гравюры : факс. изд. в 5 вып. — Тула : С-Принт, 2012. — 5 вып.
Альбрехт Дюрер и его гравюры : к 400-летней годовщине смерти художника (1528—1928) : [каталог выставки]. — Москва : Гос. музей изящных искусств, [1928]. —45, [2] с.
Альбрехт Дюрер, 1471—1528 : [альбом]. — Санкт-Петербург : Амфора, 2010, —48 с.
Апокалипсис. Гравюры на дереве : [альбом]. — Новосибирск : Студия дизайн "Инфолио", 1993. — 16 л.
Босх. Брейгель. Дюрер : [альбом]. — Москва : Олма Медиа Групп, 2015. — 446, [1] с. — (Подарочное издание. Шедевры живописи).
Зміни торкнулися і мистецтва живопису, найперше — друкованої графіки та станкового живопису. Вершини розвитку досягла гравюра, неперевершеним майстром якої був А. Дюрер. Також відомі наукові праці винахідника щодо будови та пропорцій людського тіла, спеціальні методи вимірювання, книга з фортифікації, а його дослідження в галузі теорії перспективи не застаріли й сьогодні. А ще А. Дюрер був автором надзвичайно цікавої автобіографії, завдяки якій ми знаємо про митця так багато, на відміну від інших його видатних сучасників.
Майбутній художник з'явився на світ 21 травня 1471 р. у родині майстра золотих справ у Нюрнберзі — на той час одному з головних культурних центрів країни. У сім'ї народилося вісімнадцять дітей, але вижити пощастило лише трьом. Найбільші надії батько покладав саме на Альбрехта, якого вважав найталановитішим із нащадків та мріяв передати йому в майбутньому свою справу.
Перші уроки малювання хлопчикові давав батько, прагнучи зацікавити дитину ювелірним мистецтвом та прищепити почуття прекрасного, але синові так припало до душі малювання, що батько мусив віддати його на навчання до відомого нюрнберзького живописця і гравера М. Вольге-мута. У нього Альбрехт провчився три роки. До того часу належить геніальне полотно тоді ще не майстра, а талановитого підлітка, який зобразив себе, дивлячись у дзеркало. Картина отримала назву "Автопортрет" (1484) і є однією із ранніх робіт митця, що збереглися до нашого часу.
Завершивши навчання у М. Вольгемута, А. Дюрер навесні 1490 р. вирушив у подорож Німеччиною та деякими сусідніми країнами, як і більшість молодих живописців того часу, аби познайомитися із життям і культурою інших міст, а згодом, набравшись досвіду та вражень, розпочати власну справу. Під час мандрівки А. Дюрер відвідав м. Кольмар, де мріяв зустрітися із найвідомішим у німецьких землях майстром гравюри М. Шон-гауером, але не судилося: той раптово помер. Натомість він познайомився із його видатними братами — талановитими живописцями та ювелірами, які радо прийняли молодого митця до свого кола та деякий час працювали разом.
Наступним було місто Базель, де молодий Дюрер жив у четвертого з братів Шонгауерів, який звів юнака з видавцями та гуманістами. Там він вивчав мистецтво гравюри і виконав перші роботи. Наприкінці 1493 р. Альбрехт удосконалював техніку живопису у Страсбурзі, однак пошуки та навчання перервав лист від родини із проханням негайно повернутися додому. З'ясувалося, що батько вирішив одружити юнака, просватавши йому доньку багатого лікаря. 1 хоча кохання не було, син підкорився волі батьків та в липні того ж року одружився з Аґнесою Фрей, отримавши гарний посаг, і відкрив власну майстерню. Проте шлюб видався нещасливим: дітей подружжя не нажило, мистецтвом та роботою чоловіка пані Дюрер не цікавилася, тому молодята досить швидко віддалилися одне від одного, хоча й прожили в парі все життя.
Восени того ж року А. Дюрер виїхав до Венеції, багатого культурного міста, одного з центрів Італійського Ренесансу, де провів зиму 1494—1495 рр. В Італії художник завзято працював: робив замальовки з натури та копії полотен відомих майстрів живопису, що було для художника-початківця гарною школою. Повернувшись до Нюрнберга, Альбрехт створив низку пейзажів, виконаних переважно аквареллю — "Вид Інсбрука", "Долина Калькройт", "Вид Арко" та інші.
Початок самостійної діяльності — один із самих насичених періодів творчої біографії митця, який у той час працював одразу в кількох мистецьких напрямах —- живописі, гравюрі на металі та гравюрі на дереві. У 1496 р. Альбрехт отримав перше велике замовлення на створення вівтарної композиції, що нині відома як "Дрезденський вівтар" та знаходиться в Картинній галереї Дрездена.
У графічному мистецтві А. Дюрер створював у техніках ксилографії та офорту роботи на міфологічні та релігійні сюжети. Новаторство полягало в тому, що митець вносив до звичних і давно знайомих історій та подій нові відтінки: робив акцент не на самому біблійному чи іншому сюжеті, а на незвичних для того часу деталях. Роботи А. Дюрера наповнені предметами побуту й реалістичними пейзажами, у них поруч із алегоричними фігурами присутні реально існуючі персонажі — селяни, містяни, вершники, імператор тощо. Саме людина, чітко та реалістично зображена майстром, і є головною у його творчості. До того періоду належать славнозвісні роботи "Святе сімейство із коником" (1496), "Блудний син" (1497) тощо.
Портрети, виконані А. Дюрером наприкінці XV ст., відзначаються новизною та сміливістю творчого пошуку. Саме він першим із німецьких художників увів цей жанр до національного мистецтва, поклавши тим самим початок його надзвичайного розквіту та популярності на століття. Найвідоміші роботи А. Дюрера того періоду — "Дівчина із розпущеним волоссям", "Портрет чоловіка на зеленому тлі", "Дівчина із заплетеним волоссям" та інші.
Роботи художника (особливо модні тоді гравюри), виконані з надзвичайною майстерністю, швидко набули популярності і принесли митцю визнання не тільки в Німеччині, а й за її межами. А. Дюрер був першим, хто володів двома різними техніками — ксилографією (гравюра на дошці) та офортом (гравюра на металі), оскільки в дитинстві навчався не тільки живопису, а й ювелірному мистецтву. Він не брався за маленькі роботи, А. Дюрер відомий тим, що виконував тільки серії гравюр, пов'язаних одним сюжетом, або диптихи чи триптихи. Його першим значним твором у цій галузі був цикл картин на дереві, що ілюстрував Одкровення святого Іоанна Богослова. Працювати над ним майстер розпочав іще в 1497 р., зробивши багато замальовок, зокрема пейзажів та фігур людей. Пізніше на їхній основі він і створив ці знамениті ілюстрації. Серія гравюр "Апокаліпсис" вийшла друком у 1498 р. у вигляді альбому, що складався з п'ятнадцяти аркушів (по одній гравюрі на сторінку). На звороті кожного відбитку був надрукований переклад відповідних місць двома мовами: німецькою та латиною, а пізніше автор додав і титульну сторінку. Альбом став справжньою народною книгою у Німеччині, прославивши А. Дюрера. І хоча Одкровення ілюстрували й інші митці, саме новаторство А. Дюрера, який майстерно поєднував релігійну тематику з побутом, а також його нестандартний підхід до композиції сюжету зробив цей альбом шалено популярним. Завдяки творчому ви- нахіду А. Дюрера жанр гравюри вийшов на новий мистецький рівень.
Також А. Дюрер мав славу найкращого портретиста свого часу, адже вважав це мистецтво найважливішим для художника. Найвідоміші роботи майстра — два "Автопортрети" (1498 та 1500 рр.), "Портрет Освольта Креля" (1499), "Портрет Ганса Тухера" (1499), "Портрет Ельсбет Тухер" (1499) та інші. Зображуючи співвітчизників, митець головним досягненням та засобом зображення вважав реалізм. Яскравим прикладом такого переконання є "Автопортрет", виконаний ним у 1498 р. Новітність роботи ще й у тому, що А. Дюрер зобразив себе дворянином, а не простим ремісником, до яких тоді належали художники. У цьому творі він постав людиною нового часу — епохи Відродження, вільною та духовною особою, повною гуманістичних ідеалів та прагнень. На "Автопортреті" 1500 р. майстер — у образі Христа; як не дивно, для того часу це не було святотатством, оскільки Христос вважався втіленням ідеального образу людини, тому кожен віруючий мав прагнути уподібнитися Йому.
На початку 1503 р. А. Дюрер на замовлення однієї зі знаних сімей міста створив "Вівтар Паумгартнерів" (прізвище замовників), які мали намір пожертвувати його місцевій церкві та прославити свій рід. Дотримуючись винайденого ним стилю, майстер привніс в канонічний твір яскравий пейзаж, а святих одягнув у тогочасний лицарський одяг.
На початку XVI ст. у творчості А. Дюрера відбулися помітні зміни: після численних подорожей майстер зацікавився зображенням оголеної натури та простору. Він відчував, що розгадка таємниці краси в ідеальних пропорціях, саме від них залежить гармонія цілого. Творчість вимагала не лише натхнення, а й, насамперед, точних знань, тож він взявся вивчати анатомію та закони лінійної перспективи.
Восени 1505 р. А. Дюрер знову навідався до Венеції. Там він виконав на замовлення вівтарний образ для церкви "Свято чоток" (1506) — складну, гармонійно впорядковану багатофігурну композицію. Робота виявилась настільки вдалою — яскравою, світлою, реалістичною, що майстер отримав абсолютне визнання, і навіть ті заздрісники, які запевняли, що Дюрер — майстер монохромної гравюри і зовсім не вміє працювати з фарбами, мусили визнати його неперевершену майстерність і талант художника. Під час перебування в Італії А. Дюрер створив іще одну видатну роботу — "Дванадцятилітній Христос серед книжників" (1506) — шедевр, на який майстер витратив лише п'ять днів. Незважаючи на такий короткий термін виконання, картина вийшла геніальною.
Прикипівши
душею до Італії, А. Дюрер не поспішав повертатися на батьківщину. Він
продовжував працювати над картинами на релігійні теми та портретами, а восени
1506 р. виїхав до Болоньї за новими знаннями — пізнавати секрети перспективи
під проводом одного з майстрів.
На
початку 1507 р. А. Дюрер нарешті повернувся до Нюрнберга. Робота в Італії
принесла йому помітний достаток: майстер розрахувався з боргами та придбав для
родини новий будинок. На батьківщині А. Дюрер створив низку неперевершених
картин та серію гравюр на дереві та міді, у яких утілилися його італійські
надбання та отриманий там досвід (диптих "Адам і Єва", 1507 тощо).
Поступово графіка посіла чільне місце у творчості митця, а саме — різцева
гравюра; 1510-ті рр. були часом блискучого розквіту графічного мистецтва А.
Дюрера.
На
початку 1512 р. Нюрнберг відвідав імператор Максиміліан І, правитель Римської
імперії. Побачивши роботи А.
Дюрера, він зробив майстрові одразу кілька приватних
замовлень. Важливе місце у творчому спадку А. Дюрера посідають три
великі офорти: "Лицар, Смерть та Диявол" (1513), "Святий Ієронім
у келії" (1514) та "Меланхолія" (1514). Цей своєрідний триптих
увійшов до історії мистецтва як "Майстерні гравюри", оскільки за
грандіозністю й талановитістю виконання затьмарили всі попередні роботи
художника. Для імператора Максиміліана А. Дюрер створив неперевершену
ксилографію із зображенням стилізованого носорога (гравюра
"Носоріг", 1515). Різьбяр ніколи не бачив цю тварину і робив
ілюстрації виключно за малюнками інших майстрів та зі слів очевидців. Імператор
був дуже задоволений роботами А. Дюрера, але, не маючи змоги оплатити послуги
геніального митця, зобов'язав нюрнберзьку місцеву раду виплачувати художникові
щорічну ренту з тієї суми, яку місто вносило до імператорської скарбниці.
Але в
1519 р., після смерті імператора Максиміліана, міська рада Нюрнберга відмовилася
виплачувати А. Дюреру довічну ренту без дозволу нового правителя. Щоб отримати його, митець
разом із дружиною змушений був поїхати до Нідерландів. У Антверпені Альбрехта радо
зустріли місцеві художники та влаштували на його честь святковий обід. Узагалі
родина пробула в країні досить довго, А. Дюрер устиг попрацювати, створивши
кілька картин, зокрема "Етюд голови дев'яностотрирічного чоловіка"
(1521). На початку 1521 р. Дюрери отримала запрошення на прийом, де новий
імператор підтвердив довічну грошову винагороду для художника, після чого
подружжя вирушило додому.
Тепер основну увагу маестро приділяв портрету, зображуючи своїх сучасників. Найзначнішою роботою того періоду можна вважати диптих "Чотири апостола" (152.6), яку митець подарував рідному місту. Останні роки життя А. Дюрер провів переважно за письмовим столом. Загалом він залишив по собі досить значну епістолярну спадщину. Перша частина — листи, автобіографічні замальовки, "Щоденник подорожі до Нідерландів", вірші та різні нотатки. Подібні мемуари були характерними для тієї епохи, а от "Сімейна хроніка" А. Дюрера є зразком однієї з найперших автобіографій у історії західноєвропейського мистецтва.
Друга частина — теоретичні праці, у яких мали бути узагальнені всі ті величезні мистецькі знання та вміння, які А. Дюрер напрацьовував упродовж життя. Це трактати — "Керівництво до вимірювання циркулем та лінійкою" (1525), "Посібник з укріплення міст, замків та фортець" (1527) та "Чотири книги про пропорції людського тіла" (1528). Це перші книги такого гатунку в Північній Європі, у яких автор, окрім іншого, висловлював думку щодо необхідності різнобічної освіти для художників.
Альбрехт Дюрер помер після тяжкої хвороби навесні 1528 р., на п'ятдесят сьомому році життя. Похований геніальний художник, гравер та філософ на міському кладовищі рідного Нюрнберга.
Творчість "генія Північного Відродження" відіграла важливу роль та мала величезне значення для розвитку німецького мистецтва першої половини XVI ст. Талант Дюрера вплинув на становлення жанру пейзажу в національному мистецтві, видозмінив портретний жанр, ще за життя підняв на небувалу висоту мистецтво ксилографії та офорту. Але головною заслугою А. Дюрера можна вважати затвердження реалістичних принципів у німецькому живописі та гравюрі XVI ст.
Більше п'ятисот років минуло від дня народження видатного німецького художника. За цей час людство створило безліч художніх шедеврів, але вони не приховали від нас те цінне, що подарував своєму народові та всьому світові цей великий майстер людяного, живого, оптимістичного мистецтва, натхненний шукач нетлінної краси.
ЛІТЕРА ТУРА
Основні видання творів А. Дюрера
Основні видання творів А. Дюрера
Альбрехт Дюрер : [альбом]. — Москва : Магма, 2007. — 80 с. Альбрехт Дюрер : [альбом]. — Москва : Рипол классик, 2014. — 38, [1] с.
Альбрехт Дюрер : альбом репродукций. — Москва : Универс, 1995. — 120 с.
Альбрехт Дюрер : гравюры : [альбом]. — Москва : Магма, 2008. — 559 с.
Альбрехт Дюрер. : [альбом репродукций]. — Москва : Универс, 1995. — [61] с.
Альбрехт Дюрер. Гравюры : факс. изд. в 5 вып. — Тула : С-Принт, 2012. — 5 вып.
Альбрехт Дюрер и его гравюры : к 400-летней годовщине смерти художника (1528—1928) : [каталог выставки]. — Москва : Гос. музей изящных искусств, [1928]. —45, [2] с.
Альбрехт Дюрер, 1471—1528 : [альбом]. — Санкт-Петербург : Амфора, 2010, —48 с.
Апокалипсис. Гравюры на дереве : [альбом]. — Новосибирск : Студия дизайн "Инфолио", 1993. — 16 л.
Босх. Брейгель. Дюрер : [альбом]. — Москва : Олма Медиа Групп, 2015. — 446, [1] с. — (Подарочное издание. Шедевры живописи).
Гравюра из собрания ГМИИ : каталог выставки к 500-летию со дня рождения. — Москва : Совет, художник, 1972. — 156 с.
Гравюры Альбрехта Дюрера. — Москва : Геликон, 1918. — 108 с. Дневники. Письма. Трактаты : в 2 т. — Ленинград ; Москва : Искусство, 1957. — 2 т.
Дюрер : [альбом]. — Київ : Комсомол, правда — Украина, 2011. — 48 с. — (Великие художники : в 50 т. ; т. 49).
Трактаты. Дневники. Письма. — [2-е изд., испр.]. — Санкт-Петербург : Азбука, 2000. — 662 е., [16] л. цв. ил.
О шрифте : отрывок из третьей книги трактата "Наставление к измерению циркулем и линейкой линий, плоскостей и объемных тел". — Москва : Книга, 1981. — 48с., 15 бр. в обертке.
Балазанова О. Е. 10 гениев живописи : Гойя, Рубенс, Тициан, Мике- ланджело, Леонардо да Винчи, Рембрандт, Пикассо, Ван Гог, Дюрер, Босх. — Харьков : Фолио, 2005. — 380, [2] е., [8] л. ил. — (Серия " 10 гениев").
Дюрер : [альбом]. — Київ : Комсомол, правда — Украина, 2011. — 48 с. — (Великие художники : в 50 т. ; т. 49).
Трактаты. Дневники. Письма. — [2-е изд., испр.]. — Санкт-Петербург : Азбука, 2000. — 662 е., [16] л. цв. ил.
О шрифте : отрывок из третьей книги трактата "Наставление к измерению циркулем и линейкой линий, плоскостей и объемных тел". — Москва : Книга, 1981. — 48с., 15 бр. в обертке.
Про А. Дюрера
Балазанова О. Е. 10 гениев живописи : Гойя, Рубенс, Тициан, Мике- ланджело, Леонардо да Винчи, Рембрандт, Пикассо, Ван Гог, Дюрер, Босх. — Харьков : Фолио, 2005. — 380, [2] е., [8] л. ил. — (Серия " 10 гениев").
Брион М. Дюрер / Марсель Брион. — Москва : Молодая гвардия, 2006. -— 180 е., [16 ] л. ил. — (Жизнь замечательных людей : ЖЗЛ : сер. биогр. : осн. в 1890 г. Ф. Павленковым и продолж. в 1933 г. М. Горьким ; вып. 1193 (993)).
Вельфлин Г. Альбрехт Дюрер : очерк его личности / Г. Вельфлин. — Мюнхен : Ардис, 1923. —28 с.
Зарницкий С. В. Дюрер / С. В. Зарницкий. — Москва : Терра-Кн. клуб, 1999.,—478, [1] е., [8] л. ил.
Зарницкий С. В. Дюрер : жизнеописание Альбрехта Дюрера, нюрнберг. мастера, повествование о его времени, в котором он жил, и о людях, которые его окружали... . — Москва : Молодая гвардия, 1984. — 351 е., 24 л. ил. — (Жизнь замечательных людей : сер. биогр. Осн. в 1933 г. М. Горьким ; Вып. 7 (647)).
Иванцов К. Альбрехт Дюрер : [очерк] / К. Иванцов. — Москва : MasKa, 2013. —79 с.
Кондратович Н. А. Дюрер / H.A. Кондратович. — Москва : Рус. энцикл. т-во, 2003. — [31] с. — (Детский музей. Немецкая живопись).
Львов С. Л. Альбрехт Дюрер / С. JI. Львов. — 2-е изд., доп. — Москва : Искусство, 1985. — 320 е., 24 л. ил., цв. ил. — (Жизнь в искусстве).
Львов С. Л. Альбрехт Дюрер / С. JI. Львов. — Москва : Искусство, 1977. — 302 е., 24 л. ил., цв. ил. — (Жизнь в искусстве).
Маргильер О. Альбрехт Дюрер : критич. биогр. О. Маргильера. — Санкт- Петербург : А. С. Суворин, 1905. — VIII, 81 е., 23 л. ил.
Вельфлин Г. Альбрехт Дюрер : очерк его личности / Г. Вельфлин. — Мюнхен : Ардис, 1923. —28 с.
Зарницкий С. В. Дюрер / С. В. Зарницкий. — Москва : Терра-Кн. клуб, 1999.,—478, [1] е., [8] л. ил.
Зарницкий С. В. Дюрер : жизнеописание Альбрехта Дюрера, нюрнберг. мастера, повествование о его времени, в котором он жил, и о людях, которые его окружали... . — Москва : Молодая гвардия, 1984. — 351 е., 24 л. ил. — (Жизнь замечательных людей : сер. биогр. Осн. в 1933 г. М. Горьким ; Вып. 7 (647)).
Иванцов К. Альбрехт Дюрер : [очерк] / К. Иванцов. — Москва : MasKa, 2013. —79 с.
Кондратович Н. А. Дюрер / H.A. Кондратович. — Москва : Рус. энцикл. т-во, 2003. — [31] с. — (Детский музей. Немецкая живопись).
Львов С. Л. Альбрехт Дюрер / С. JI. Львов. — 2-е изд., доп. — Москва : Искусство, 1985. — 320 е., 24 л. ил., цв. ил. — (Жизнь в искусстве).
Львов С. Л. Альбрехт Дюрер / С. JI. Львов. — Москва : Искусство, 1977. — 302 е., 24 л. ил., цв. ил. — (Жизнь в искусстве).
Маргильер О. Альбрехт Дюрер : критич. биогр. О. Маргильера. — Санкт- Петербург : А. С. Суворин, 1905. — VIII, 81 е., 23 л. ил.
Матвиевская Г. П. Альбрехт Дюрер — ученый, 1471—1528 / Г. П. Мат- виевская. — Москва : Наука, 1987. — 239, [1] е., [4] л. ил. — (Научно- биографическая литература).
Матвиевская Г. П. Альбрехт Дюрер— ученый, 1471—1528. Геометрия, теория перспективы, астрономия. Наследие великого художника в области точных наук / Г. П. Матвиевская. — Изд. 2-е. — Москва : URSS : ЛИБРОКОМ, 2013. — 239, [8] с. : ил., портр., факс. — (Физико-математическое наследие : математика (история математики)).
Матвиевская Г. П. Альбрехт Дюрер— ученый, 1471—1528. Геометрия, теория перспективы, астрономия. Наследие великого художника в области точных наук / Г. П. Матвиевская. — Изд. 2-е. — Москва : URSS : ЛИБРОКОМ, 2013. — 239, [8] с. : ил., портр., факс. — (Физико-математическое наследие : математика (история математики)).
Миронов А. М. Альбрехт Дюрер, его жизнь и художественная деятельность : к характеристике эпохи Возрождения в немецком искусстве / А. М. Миронов. — Москва : Унив. тип., 1901. — XVI, 423 с.
Миронов А. М. Альбрехт Дюрер, его жизнь и художественная деятельность : к характеристике эпохи Возрождения в. немецком искусстве / А. М. Миронов. — Изд. 2-е. — Москва : URSS : ЛКИ, 2009. — XVI, 423 с. — (История / Акад. фундаментальных исслед. (АФИ)).
Морозова О. В. Босх. Брейгель. Дюрер. Гении Северного Возрождения / О. В. Морозова. — Москва : Олма Медиа Групп, 2013. — 299, [4] с. — (Сокровища живописи).
Нессельштраус Ц. Г. Альбрехт Дюрер, 1471—1528 /Ц. Г. Нессельштраус. — Ленинград; Москва : Искусство, 1961. —226 е., 13 л. ил.
Миронов А. М. Альбрехт Дюрер, его жизнь и художественная деятельность : к характеристике эпохи Возрождения в. немецком искусстве / А. М. Миронов. — Изд. 2-е. — Москва : URSS : ЛКИ, 2009. — XVI, 423 с. — (История / Акад. фундаментальных исслед. (АФИ)).
Морозова О. В. Босх. Брейгель. Дюрер. Гении Северного Возрождения / О. В. Морозова. — Москва : Олма Медиа Групп, 2013. — 299, [4] с. — (Сокровища живописи).
Нессельштраус Ц. Г. Альбрехт Дюрер, 1471—1528 /Ц. Г. Нессельштраус. — Ленинград; Москва : Искусство, 1961. —226 е., 13 л. ил.
Петров-Дубровский А. А. Искатель правды Альбрехт Дюрер : биогр. повесть / А. А. Петров-Дубровский. — Москва : Детгиз, 1961. — 78 с.
Полковниченко Н. М. Идеограммы гравюр Дюрера / Н. М. Полковниченко. — Гомель : ГГУ им. Ф. Скорины, 2013. — 37 с.
Степанов А. В. Мастер Альбрехт / А. В. Степанов. — Ленинград : Искусство, Ленингр. отд-ние, 1991. — 181, [2] с.
Чечулин Н. Д. Альбрехт Дюрер. Его родина, его жизнь, его творчество / Н. Д. Чечулин. — Петроград.: Мысль, 1923. — 103 с.
Степанов А. В. Мастер Альбрехт / А. В. Степанов. — Ленинград : Искусство, Ленингр. отд-ние, 1991. — 181, [2] с.
Чечулин Н. Д. Альбрехт Дюрер. Его родина, его жизнь, его творчество / Н. Д. Чечулин. — Петроград.: Мысль, 1923. — 103 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.