.

середа, 11 травня 2022 р.

11 травня – 115 років від дня народження Костя (Костянтина) Михайловича Герасименка (1907 – 1942), українського поета і драматурга

 «Герасименко був поет в справжньому сенсі слова, – згадує М. Рильський. – Він був простий, навіть підкреслено простий, а іноді і трохи суворий; він ненавидів будь-яку позу, гостро відчував найменшу фальш і в людських стосунках, і в книгах. Він мав дар мислити конкретно, мислити образами, що, як відомо, і становить суть поета. Для свого натхнення... вінне шукав доконче «високих» предметів, риси поезії він черпав часом із найпрозаїчніших джерел».

   Кость Михайлович Герасименко народився 11 травня 1907 року у селі Прихідьки на Полтавщині, у родині вчителя.
   Вірші почав друкувати у 1925. Першою публікацiєю став вiрш «Батрацька згадка». Перша поетична збiрка поета «Зріст» виходить у 1933 роцi.
   В 1934 році поет написав вірш «Скрипаль», який був підданий нищівній критиці. У цій поетичній мініатюрі молодий поет прагнув передати внутрішній душевний стан композитора, коли той пише музичний твір, навіюваний природою та внутрішнім станом душі. Кость Герасименко був виключений із членів спілки письменників, позбавлений роботи і звинувачений у відривi вiд життя трудового народу.
   У 1935-му Кость Герасименко переїздить до Києва. Спочатку працює на Київськй кіностудії художнiх фільмів, потім цілком віддається літературній діяльності. Швидко стає відомим і успішним столичним поетом. Читач захоплюються щирістю його поезії та абсолютною відповідністю її настроям того часу. В лiричних поетичних доробках Герасименка поєдналися висока емоційність, задушевність та філософська зосередженість авторської думки. Ним створено галерею колоритних портретів сучасників, художнi інтерпритацiї образiв світової та в вітчизної літератур.
   З ним товаришували та підтримували його класики української літератури – Павло Тичина, Максм Рильський, Олександр Довженкоо. М. Рильський високо цінував творчість Костя Герасименка, присвятивши йому вірш «Ніч колихала так ласкаво», опублiкованому у збiрцi «Збір винограду» (1940).
   Далi одна за одною з'являються його книги: «Вересень» (1935), «Пам'ять» (1938, 1977), «Дорога» (1939), «Портрет»(1941).
   Своїми вчителем в лiтературi Кость Герасименко вважав Тараса Шевченка. Закоханiсть в творчість Тараса Шевченка, поет висловловив у віршах, присвячених великому Кобзаревi. Також ним була написана поема «При битій дорозі» (1939), за сюжетом поеми Т. Шевченка «Катерина».
   Дізнавшись про намір композитора Михайла Вериківського приступити до написання опери «Наймичка» за поемою Тараса Шевченка, Максим Рильський знайомить його з молодим, але досвідченим в даній темі поетом Костем Герасименком. Знаючи, яке трепетне вiдношеня Герасименка до творчостi Тараса Шевченка, Максим Тадейович рекомендував Михайлу Івановичу Костя в якості лібретиста. Над лібрето поет і композитор працювали разом, не раз консультуючись з Рильським. У 1940 році опера «Наймичка» була фактично завершена. В Київському оперному театрі розпочалися репетиції трупи. Але війна перешкодила довести оперу до сцени.
   Крім віршів і п'єс, Герасименко писав також нариси, оповідання, літературно-критичні статті.
   З початком Другої світової війни К. М. Герасименко – на фронті. В одному з листів до дружини Ірини Михайлівни Вериківської він писав: «Мені випала честь бути на війні…».
   У вересні 1942 року в боях на Північному Кавказі Кость Герасименко був тяжко поранений і невдовзі помер, похований у братській могилі.
   З болем тяжкої втрати, зворушливо-тепло писав про Костя Герасименка Максим Рильський: « Бо був він не тільки поет, не тільки воїн, а й людина величезної щирості і трохи сором'язливої любові до людей. І я гордий, що мав право називати його своїм другом».
   «Для романтично піднесеної натури Костя поезія була природною стихією. Писав вірші легко, швидко, майже начисто. Читав просто і гарно, і вся його постать випромінювала при цьому потужну енергетику» – писв у своїх спогадах про поета Леонід Вишеславський.
   По смерті поета, після закінчення війни, виходили його збірки: «Вибране» (1946, 1955), «Поезії» (1950, 1985), «Пам’ять» (1977).
   На честь Костя Михайловича Герасименка названа вулиця у містi Київ, у мiстi Пирятин йому встановлено меморiальну дошку.

Збірки віршів: «Зріст» (1933); «Вересень» (1935); «Пам'ять» (1938); «Дорога» (1939); «Портрет» (1941); «На південному фронті» (1942).

Драматичні твори: «При битій дорозі» (1939) – за поемою Тараса Шевченка «Катерина»; Лібрето до опери «Наймичка» (1940) – у співавторстві з композитором Михайлом Вериківським; Драматична поема «Легенда» (1940) – поставлено 1941 в Одеському театрії. Опубліковано 1957 під назвою «Легенда про матір».

Посмертні видання: «Вибране» (1946); «Поезії» (1950); «Вибране» (Київ, 1955); «Поезії» (Київ, 1966); «Пам'ять» (Київ, 1977); «Поезії» (Київ, 1985).

  Література:

Мельничук Б. І. Герасименко Кость (Костянтин) Михайлович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. Київ : Голов. ред. УРЕ, 1988.  Т. 1 : АГ. С. 409.

Герасименко Кость Михайлович // Мистецтво України : біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького.  Київ : Українська енциклопедія, 1997. С. 147.

 Герасименко К. Пам’ять : поезії / К. Герасименко. Київ : Держ. літ. вид-во, 1938.

Немає коментарів:

Дописати коментар