(Марія Заньковецька)
У кожного народу є священні імена, які символізують його душу, його совість, духовність, талант, нарешті, визначають місце у світовій культурі і серед них - дороге нам ім'я видатної української актриси, театрального діяча Марії Костянтинівни Заньковецької (справжнє призвіще - Адасовська).
Народилася Марія Заньковецька 4 серпня 1854 року в селі Заньки (тепер Ніжинського району Чернігівської області) у стародавній дворянській сім'ї, родовід якої бере початок у ХVII столітті.
Батько Марії - Костянтин Костянтинович Адасовський - служив титулярним радником Ніжинського повітового суду. Музично обдарований від природи, він мав гарний баритон, добре грав на фортепіано, скрипці, гітарі. У своєму маєтку організував хор кріпаків, який славився співом під час храмових свят і відправ у сільській церкві. Свою пристрасть до музичного мистецтва батько передав доньці.
Дівчині було 15 років, коли в неї виявили чудове меццо-сопрано. Удвох із батьком вони часто виконували старовинні пісні й романси під власний акопанемент.
Марія спочатку навчалася в Ніжині, в училищі пані Шоу, а потім її віддали до Чернігівського приватного пансіону С. Ф. Осовської. Там минули її найкращі шкільні роки, про які Марія Костянтинівна згадувала завжди з любов’ю і вдячністю. Майбутню велику актрису виховували чудові педагоги. Серед них – Микола Андрійович Вербицький. Саме він помітив у дівчинці із Заньок іскру обдарованості, з його іменем пов’язаний перший виступ юної Марії на сцені.
Марія любила співати українські народні пісні, імпровізувала вдома у Заньках, у Ніжині, в гостях у тітки Олександри в Чернігові. Вона мріяла про велику професійну сцену, хотіла стати актрисою. Марія сподівалася вчитися у театральній школі, але на заваді стали батьки. Давши своїм дітям, як на той час, "вільне" виховання, вони, втім, не були позбавлені забобонів і упереджень, що побутували у дворянському середовищі: вважали недопустимим появу їхньої доньки на театральних підмурках. Змушена підкоритися їхній волі, Марія повернулася у Заньки (1870).
Народилася Марія Заньковецька 4 серпня 1854 року в селі Заньки (тепер Ніжинського району Чернігівської області) у стародавній дворянській сім'ї, родовід якої бере початок у ХVII столітті.
Батько Марії - Костянтин Костянтинович Адасовський - служив титулярним радником Ніжинського повітового суду. Музично обдарований від природи, він мав гарний баритон, добре грав на фортепіано, скрипці, гітарі. У своєму маєтку організував хор кріпаків, який славився співом під час храмових свят і відправ у сільській церкві. Свою пристрасть до музичного мистецтва батько передав доньці.
Дівчині було 15 років, коли в неї виявили чудове меццо-сопрано. Удвох із батьком вони часто виконували старовинні пісні й романси під власний акопанемент.
Марія спочатку навчалася в Ніжині, в училищі пані Шоу, а потім її віддали до Чернігівського приватного пансіону С. Ф. Осовської. Там минули її найкращі шкільні роки, про які Марія Костянтинівна згадувала завжди з любов’ю і вдячністю. Майбутню велику актрису виховували чудові педагоги. Серед них – Микола Андрійович Вербицький. Саме він помітив у дівчинці із Заньок іскру обдарованості, з його іменем пов’язаний перший виступ юної Марії на сцені.
Марія любила співати українські народні пісні, імпровізувала вдома у Заньках, у Ніжині, в гостях у тітки Олександри в Чернігові. Вона мріяла про велику професійну сцену, хотіла стати актрисою. Марія сподівалася вчитися у театральній школі, але на заваді стали батьки. Давши своїм дітям, як на той час, "вільне" виховання, вони, втім, не були позбавлені забобонів і упереджень, що побутували у дворянському середовищі: вважали недопустимим появу їхньої доньки на театральних підмурках. Змушена підкоритися їхній волі, Марія повернулася у Заньки (1870).
Тимчасовий вихід своєму прагненню до артистичної діяльності дівчина знайшла в аматорських виставах так званого "благородного театру" у м. Ніжині. Грала здебільшого у співочих ролях: водевілях і комедіях. Вона мала великий успіх у ніжинської публіки, виконуючи ролі веселих пустух із добрим серцем і живим характером.
Та ніщо не могло втамувати туги дівчини за справжнім мистецтвом, яка з роками лише посилювалася. Від батьківського нерозуміння стало тісно й задушливо у рідній домівці.
Щоб вирватись з-під батьківської опіки, Марія Костянтинівна взяла шлюб з молодим офіцером Хлистовим, з яким познайомилася на ніжинських виставах. На жаль, як пізніше з’ясувалось, Олексій Хлистов теж був проти участі молодої дружини на професійній сцені, хоча спочатку нібито не заперечував.
Протягом кількох років подружнього життя молода жінка сповна звідала сумну долю офіцерської дружини, поринувши у безрадісний побут глухого містечка Бенднери у Бессарабії. Проте саме там й відбулася її перша зустріч із Миколою Тобілевичем, театральним діячем, відомим пізніше під псевдонімом Садовський. Чудовий артист, талановитий режисер, блискучий організатор театральної трупи, він мав найбільший вплив на життєвий і творчий шлях Маріїї Заньковецької. До речі, пізніше, коли Марія Костянтинівна домоглася розлучення з Олексієм Хлистовим, вона стала дружиною Миколи Садовського. Щоправда, офіційно створити сім’ю вона не могла, оскільки синод, як виняток, хоч і дозволив розлучення, але категорично заборонив Марії Заньковецькій виходити заміж удруге.
Восени 1882 р. на театральних афішах Єлисаветграда з'явилося нове призвіще - Марія Заньковецька. (взяте актрисою від назви села Заньки). Цьому призвіщу судилося уславити український театр і стати відомим далеко за межами України.
Перший виступ М. Заньковецької на професійній сцені відбувся 22 жовтня 1882 р. у ролі Наталки ("Наталка Полтавка" І. Котляревського). Успіх був надзвичайний. Сталося небувале: оркест перестав грати для того, щоб слухати дебютантку. Відомо, що розчулений керівник трупи Марко Кропивницький зняв із пальця бірюзового персня і подарував актрисі зі словами: "Заручую тебе, Марусю, зі сценою. Тепер мені є для кого писати драми"
Єлисаветград, Полтава, Київ, Чернігів, Харьків, Житомир, Одеса.... Від вистави до вистави зростала слава Марії Заньковецької. Вона створила блискучу галерею сценічних образів: знедоленої, багатостраждальної української жінки - наймички-кріпачки, оганьбленої "покритки", а також жінок, прекрасних у своєму горі й стражданні, у малих і великих радощах і печалях.
Володіючи природним акторським талантом, яскравим темпераментом, М. Заньковецька багато і наполегливо працювала над кожною роллю.Тому такими життєво правдивими була Галя ("Назар Стодоля" Т. Шевченка), Ярина ("Невольник"), Оксана ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть"), Зінька ("Дві сім'ї М. Кропивницького) та багато інших образів українських жінок і дівчат, безталанних, але здатних протестувати проти свавілля, жорстокості, тиранії.
Справжніх трагедійних висот досягла М. Заньковецька у ролі Олени ("Глитай, або Павук" М. Кропивницького). Ображена, обдурена багатим глитаєм, Олена не витримує страждань й божеволіє. Глибоко співчуваючи своїй героїні, переживаючи її горе як особисте, актриса після першої ж вистави хворіла декілька тижнів.
Сила її мистецтва була вражаючою. Коли актриса з'являлася на сцені, вистава переставала бути театральним дійством, - там вирувало справжнє життя.
Виконавський діапазон М. К. Заньковецької напрочуд широкий. Будучи великою трагедійною актрисою, вона майстерно грала і комедійні ролі: Цвіркунка ("Чорноморці" Я. Кухаренка, постановка М. Старицького), Проня ("За двома зайцями"), Горпина ("Як ковбаса та чарка, то минеться сварка" М. Старицького), Пріська ("По ревізі" М. Кропивницького) та ін. Знімалась актриса і в кіно: Наталка ("Наталка Полтавка", 1910), Мати ("Остап Бандура", 1923).
Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вся мовби зіткана з найтонших нервових волокон, чутливих до ледь вловимих порухів жіночої душі, незбагненної мінливості й психологічного стану, а головне - до соціальної несправедливості, Марія Костянтинівна Заньковецька сорок років своєю сценічною грою хівилювала серця і розум глядачів.
Сценічною легендою стали народні образи видатної артистки. Ними полонилися прогресивні діячі того часу. Усі вони вбачали у М. Заньковецькій артистку, яка за глибиною переживань і почуттів, проникнення у сутність національного характеру свого народу стояла поряд із зірками всесвітнього маштабу.
У жорстоких тогочасних умовах, коли українське слово постійно цькувалося, М. Заньковецька та її друзі по сцені: М. Кропивницький, М. Старицький, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, Г. Затиркевич-Карпинська та інші виявили велику мужність, сміливість і наполегливість - домоглися створення театру, який пізніше одержав назву українського театру корифеїв. Це був не один стабільний, а різні колективи, які зливались, рухались, змінювались у творчому складі. Незмінним залишалось одне: єдність творчих принципів митців, їх прагнення утвердити демократично-реалістичне мистецтво. Становище мандрівних українських труп повною мірою звідала на собі і Марія Костянтинівна: безперервне блукання з міста до міста, з театру до театру, з однієї трупи до іншої... Мрія Заньковецької про те, що вона гратиме у постійному українському театрі, на жаль, так і залишилася нездійсненою.
Які ж витоки цього артистичного натхнення, громадських подвигів, що їзх вершила геніальна артистка упродовж всього сценічного життя? Ймення їм - горда й чиста, мов материнська сльоза, свята й жагуча любов до України. Марія Костянтинівна хотіла бачити свою Батьківщину, свій народ щасливими і задля цього добровільно несла свій важкий артистичний хрест.
У 1923 р. багаторічне громадське і мистецьке подвижництво Марії Костянтинівни було відзначене почесним званням Народної артистки України. Тоді ж вона востаннє вийшла на сцену. Проте і на схилі віку актриси її квартира у м. Києві була своєрідним університетом мистецтв. Сюди "на вогник" заходили актори і режисери: П. Саксаганський, Г. Борисоглібська, Ф. Левицький, І. Мар'яненко, Л. Лічницька, І. Козловський, О, Петрусенко, В. Романицький, Г. Юра, Н. Ужвій та ін.
Як найдорожчого друга гаряче любили Марію Костянтинівну односельці: гуртом приїжджали у Київ. І ці відвідини, як жодні інші, живили актрисі душу, засвідчуючи, що не марно прожила вона своє, хай і нелегке, але потрібне народові життя.
4 жовтня 1934 року Заньковецької не стало.
На відзнаку пам'яті Марії Костянтинівни в Києві, у будинку, де вона мешкала протягом 1918-1934 рр. створено музей-квартиру (1960, реконструйовано 1990 р.), відкрито меморіальний музей у с. Заньки (1964). Її ім'ям названо український драматичний театр у Львові. У Києві встановлено статую актриси у Маріїнському парку (скульптор Г. Кальченко) й надгробок на її могилі на Байковому кладовищі (скульптор Ю. Білостоцький).
Та ніщо не могло втамувати туги дівчини за справжнім мистецтвом, яка з роками лише посилювалася. Від батьківського нерозуміння стало тісно й задушливо у рідній домівці.
Щоб вирватись з-під батьківської опіки, Марія Костянтинівна взяла шлюб з молодим офіцером Хлистовим, з яким познайомилася на ніжинських виставах. На жаль, як пізніше з’ясувалось, Олексій Хлистов теж був проти участі молодої дружини на професійній сцені, хоча спочатку нібито не заперечував.
Протягом кількох років подружнього життя молода жінка сповна звідала сумну долю офіцерської дружини, поринувши у безрадісний побут глухого містечка Бенднери у Бессарабії. Проте саме там й відбулася її перша зустріч із Миколою Тобілевичем, театральним діячем, відомим пізніше під псевдонімом Садовський. Чудовий артист, талановитий режисер, блискучий організатор театральної трупи, він мав найбільший вплив на життєвий і творчий шлях Маріїї Заньковецької. До речі, пізніше, коли Марія Костянтинівна домоглася розлучення з Олексієм Хлистовим, вона стала дружиною Миколи Садовського. Щоправда, офіційно створити сім’ю вона не могла, оскільки синод, як виняток, хоч і дозволив розлучення, але категорично заборонив Марії Заньковецькій виходити заміж удруге.
Восени 1882 р. на театральних афішах Єлисаветграда з'явилося нове призвіще - Марія Заньковецька. (взяте актрисою від назви села Заньки). Цьому призвіщу судилося уславити український театр і стати відомим далеко за межами України.
Перший виступ М. Заньковецької на професійній сцені відбувся 22 жовтня 1882 р. у ролі Наталки ("Наталка Полтавка" І. Котляревського). Успіх був надзвичайний. Сталося небувале: оркест перестав грати для того, щоб слухати дебютантку. Відомо, що розчулений керівник трупи Марко Кропивницький зняв із пальця бірюзового персня і подарував актрисі зі словами: "Заручую тебе, Марусю, зі сценою. Тепер мені є для кого писати драми"
Єлисаветград, Полтава, Київ, Чернігів, Харьків, Житомир, Одеса.... Від вистави до вистави зростала слава Марії Заньковецької. Вона створила блискучу галерею сценічних образів: знедоленої, багатостраждальної української жінки - наймички-кріпачки, оганьбленої "покритки", а також жінок, прекрасних у своєму горі й стражданні, у малих і великих радощах і печалях.
Володіючи природним акторським талантом, яскравим темпераментом, М. Заньковецька багато і наполегливо працювала над кожною роллю.Тому такими життєво правдивими була Галя ("Назар Стодоля" Т. Шевченка), Ярина ("Невольник"), Оксана ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть"), Зінька ("Дві сім'ї М. Кропивницького) та багато інших образів українських жінок і дівчат, безталанних, але здатних протестувати проти свавілля, жорстокості, тиранії.
Справжніх трагедійних висот досягла М. Заньковецька у ролі Олени ("Глитай, або Павук" М. Кропивницького). Ображена, обдурена багатим глитаєм, Олена не витримує страждань й божеволіє. Глибоко співчуваючи своїй героїні, переживаючи її горе як особисте, актриса після першої ж вистави хворіла декілька тижнів.
Сила її мистецтва була вражаючою. Коли актриса з'являлася на сцені, вистава переставала бути театральним дійством, - там вирувало справжнє життя.
Виконавський діапазон М. К. Заньковецької напрочуд широкий. Будучи великою трагедійною актрисою, вона майстерно грала і комедійні ролі: Цвіркунка ("Чорноморці" Я. Кухаренка, постановка М. Старицького), Проня ("За двома зайцями"), Горпина ("Як ковбаса та чарка, то минеться сварка" М. Старицького), Пріська ("По ревізі" М. Кропивницького) та ін. Знімалась актриса і в кіно: Наталка ("Наталка Полтавка", 1910), Мати ("Остап Бандура", 1923).
Геніально обдарована сценічно, вокально й пластично, вся мовби зіткана з найтонших нервових волокон, чутливих до ледь вловимих порухів жіночої душі, незбагненної мінливості й психологічного стану, а головне - до соціальної несправедливості, Марія Костянтинівна Заньковецька сорок років своєю сценічною грою хівилювала серця і розум глядачів.
Сценічною легендою стали народні образи видатної артистки. Ними полонилися прогресивні діячі того часу. Усі вони вбачали у М. Заньковецькій артистку, яка за глибиною переживань і почуттів, проникнення у сутність національного характеру свого народу стояла поряд із зірками всесвітнього маштабу.
У жорстоких тогочасних умовах, коли українське слово постійно цькувалося, М. Заньковецька та її друзі по сцені: М. Кропивницький, М. Старицький, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, Г. Затиркевич-Карпинська та інші виявили велику мужність, сміливість і наполегливість - домоглися створення театру, який пізніше одержав назву українського театру корифеїв. Це був не один стабільний, а різні колективи, які зливались, рухались, змінювались у творчому складі. Незмінним залишалось одне: єдність творчих принципів митців, їх прагнення утвердити демократично-реалістичне мистецтво. Становище мандрівних українських труп повною мірою звідала на собі і Марія Костянтинівна: безперервне блукання з міста до міста, з театру до театру, з однієї трупи до іншої... Мрія Заньковецької про те, що вона гратиме у постійному українському театрі, на жаль, так і залишилася нездійсненою.
Які ж витоки цього артистичного натхнення, громадських подвигів, що їзх вершила геніальна артистка упродовж всього сценічного життя? Ймення їм - горда й чиста, мов материнська сльоза, свята й жагуча любов до України. Марія Костянтинівна хотіла бачити свою Батьківщину, свій народ щасливими і задля цього добровільно несла свій важкий артистичний хрест.
У 1923 р. багаторічне громадське і мистецьке подвижництво Марії Костянтинівни було відзначене почесним званням Народної артистки України. Тоді ж вона востаннє вийшла на сцену. Проте і на схилі віку актриси її квартира у м. Києві була своєрідним університетом мистецтв. Сюди "на вогник" заходили актори і режисери: П. Саксаганський, Г. Борисоглібська, Ф. Левицький, І. Мар'яненко, Л. Лічницька, І. Козловський, О, Петрусенко, В. Романицький, Г. Юра, Н. Ужвій та ін.
Як найдорожчого друга гаряче любили Марію Костянтинівну односельці: гуртом приїжджали у Київ. І ці відвідини, як жодні інші, живили актрисі душу, засвідчуючи, що не марно прожила вона своє, хай і нелегке, але потрібне народові життя.
4 жовтня 1934 року Заньковецької не стало.
На відзнаку пам'яті Марії Костянтинівни в Києві, у будинку, де вона мешкала протягом 1918-1934 рр. створено музей-квартиру (1960, реконструйовано 1990 р.), відкрито меморіальний музей у с. Заньки (1964). Її ім'ям названо український драматичний театр у Львові. У Києві встановлено статую актриси у Маріїнському парку (скульптор Г. Кальченко) й надгробок на її могилі на Байковому кладовищі (скульптор Ю. Білостоцький).
РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Бабанська Н. Драматург і актриса : [листи Любові Яновської до Марії Заньковецької] / Бабанська Н. // Слово і час. - 1996.-N 8-9. - С. 29-32.
Бабанська, Н. Актриса Марія Заньковецька в Києві / Н. Бабанська // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2010. — № 8 (лютий). — С. 4-5.
Бабанська, Н. Ясна зоря українського театру : [Марія Заньковецька] / Н. Бабанська // Культура і життя. — 2004. — № 39( 27жовтня). — С. 2.
Бабанська Н. Микола Садовський і Марія Заньковецька: творчий дует / Н. Бабанська // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого / Київський нац. ун-т театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. - Київ : Компас, 2007. - Вип. 1. - С. 243-248. - Бібліогр. в кінці ст.
Білецький О. М.Заньковецька. Біографія / Білецький О., Мамонтов Я. // Білецький О., Мамонтов Я. Український театр : хрестоматія.Ч.2. - Харків,1941. - С. 218.
Бобир О.В. Українська свідомість і російські симпатики Марії Заньковецької / О. В. Бобир. - Чернігів : ЧЦНТЕІ, 2004. - 31 сс. - Бібліогр.: с. 28-29
Бурбан, В. Мельпомена української сцени. Тріумф і трагедія : [Марія Заньковецька] / В. Бурбан, А. Бурбан // Дзеркало тижня. — 2004. — 7-13 серпня. — С.12.
Галабутська Г. Увійди в мій дім : [Марія Заньковецька] / Галабутська Г. // Дивослово. - 1994.-N12. - С.43-44.
Драч І. Велика Марія : [вірш до 150-річчя від дня народження М. Заньковецької] / І. Драч // Українська культура. - 2004. - N6/7. - С. 11 .
Дурылин, С. Н. Мария Заньковецкая, 1854-1934: жизнь и творчество / С. Н. Дурылин. — Киев : Мистецтво, 1982. — 447 с. : ил. — 2 руб. 80 к.
Жила, Н. О. Творчість Марії Заньковецької у контексті слов'янських культур : дипломна робота студ.V курсу. / Н. О. Жила ; наук. керівник Ткаченко В.В. — Чернігів : ЧДПУ, 2000. — 72с.
З Літопису життя і творчості Марії Заньковецької // Український театр. - 1994.-N 4. - С.8-10.
Зленко Г. "Пенсія на дожиття" : [останні роки життя М.Заньковецької] / Зленко Г. // Український театр. - 1994.-N 4. - С.30-31.
Кагарлицький М. Безсмертя їй ім'я : [Марія Заньковецька] / М. Кагарлицький // Урядовий кур'єр. — 2004. — №148(7 серпня). — С. 8.
Колтанівська Є. Сучасний український театр : [листи із Петербурга з приводу гастролей М. Л. Кропивницького і М. К. Заньковецько] / Є. Колтанівська // Хроніка 2000. - 2003. - Вип. 55-56. - С. 613-623
Корнійчук В. Ave, Maria! Психологічні особливості акторської творчості Марії Заньковецької / В. Корнійчук // Український театр. - 2004. - 3. - С. 26-28
Коротка біографія артистки Державного народного театру Марії Костянтинівни Заньковецької. // Український театр. - 1994.- N 4. - С. 4-6.
Лемещенко А. Легенда рампы : триумфальные петербургские сезоны Марии Заньковецкой / А. Лемещенко // Кіевскій телеграфъ. — 2004. — №31 (30июля-5августа). — С. 13.
Лемещенко А. Марія Заньковецька легенда українського театру / А. Лемещенко // Українки в історії / За ред. В.К. Борисенко. - Київ : Либiдь, 2004. - С. 259-265 .
Література та культура Полісся. Вип. 25 : Марія Заньковецька - видатний театральний діяч України (до 150-річчя від дня народження актриси) / Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя ; [редкол.: Г. В. Самойленко (відп. ред. і упоряд.) та ін.]. - Ніжин, 2004. - 203 сс. : ілюстр. - Бібліогр. в кінці ст.
Література та культура Полісся. Вип. 5 : Марія Заньковецька, як театральний та громадський діяч України / Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М.В. Гоголя ; [відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко]. - Ніжин, 1994. - 99 с
Мандрика В. Марія Заньковецька - перша народна артистка України / В. Мандрика, В. Кирилюк. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2004. - 151 сс. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 144-150
Мандрика В. Мистецтво, що впрягало глядача у фаетон: до 160-річчя Маріїї Заньковецької / Василь Мандрика // Деснянська правда. – 2014. – 17 липня. – С. 7.
Мандрика В. Заньковецька, яку Україна не забуде / В. Мандрика // Урядовий кур'єр. — 2009. — №139(4серпня). — С. 12.
Мандрика, В. Перлина українського театру : [Марія Заньковецька] / В. Мандрика // Гарт. — 2004. — №33(12серпня). — С. 2.
Марія Костянтинівна Заньковецька // Все для вчителя. — 2003. — №29. — С. 12 - 14.
Мар'яненко І. О. М. К. Заньковецька / І. О. Мар'яненко // Мар'яненко І. О. Сцена, актори, ролі / І. О. Мар'яненко ; [ред. С. М. Пільчевська]. - Київ : Мистецтво, 1964. - С. 108-143
Онищенко Н. Таїна Заньковецької починалася в рідному селі [Заньки Ніжин. р-ну], а чи пам'ятають про це на її малій батьківщині? / Н. Онищенко // Слово Просвіти. - 2010. - N 44. - С. 10. + Деснянська правда. — 2009. — 13серпня. — С. 11.
Онищенко Н. Золоте гніздечко Заньковецької / Н. Онищенко // В епіцентрі подій-журналіст : Книга-дайджест / упоряд.: В. Чамара, В. Іншаков. - Дніпропетровськ : Журфонд, 2005. - С. 131-132.
Онищенко, Н. Будинок Заньковецької: між двома ювілеями / Н. Онищенко // Урядовий кур'єр. — 2003. — №141(1серпня). — С. 7.
Перлина українського театру : метод.-бібліогр. матеріали / Черніг. держ. обл. універс. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад. : Поліщук Л.М. та ін.]. - Чернігів, 2004. - 12 с.
Пилипчук Р. Марія Заньковецька:підсумки і перспективи вивчення життя і творчості / Пилипчук Р. // Український театр. - 1994.-N4. - С.2-5.
Пільгук І. І. Марія Заньковецька : роман / І. І. Пільгук. — К. : Радянський письменник, 1978. — 331с.
Побережная Г. Мария Заньковецкая / Побережная Г. // Art Line. - 1997.-N10-11. - С.20-21.
Радчук, А. О. Михайло Старицький та Марія Заньковецька: до історії взаємин / А. О. Радчук // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ : НПУ, 2010. - С. 95-102 .
Радчук А. О. Михайло Старицький та Марія Заньковецька: до історії становлення українського професійного театру / А. О. Радчук // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 6, Історичні науки : сборник / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - Вип. 7. - С. 153-160
Романицький Б. Про сценічну творчість М.Заньковецької / Романицький Б. // Білецький О., Мамонтов Я. Український театр:Хрестоматія.Ч.2. - Харків,1941. - С.229-233.
Самойленко Г. В. Марія Заньковецька і Поліський край / Г. В. Самойленко ; Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М.Гоголя. - Ніжин, 2004. - 159 сс. : ілюстр. - Бібліогр.: с.152-158
Сапон В. Хустина Марії Заньковецької : [біографічні сторінки життя видатної української актриси М.К.Заньковецької та музей, створений на її батьківщині у с. Заньки Ніжинського району] / Володимир Сапон // Деснянська правда. - 2011. - 11 серп. - С. 1, 4
Талан. Життя і творчість Марії Заньковецької / уклад. Н. Бабанська. - Київ : Мистецтво, 2004. - 287, [1] с. : фотогр.
Терещенко Н. Драма, що звалася життям : [театральний урок, присвячений життю і творчості Марії Заньковецької] / Н. Терещенко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. - N 4. - С. 165-169.
Хоменко Ю. М. Творчість Марії Заньковецької в контексті культурного життя епохи : семінарій / Ю. М. Хоменко ; ред. Г. В. Самойленко ; Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. В. Гоголя. - Ніжин, 2004. - 26 сс. - Бібліогр. в кінці тем
Чаговець, В. Марія Заньковецька: на шляхах життя і творчості: документи і спогади / В. Чаговець. — К. : Мистецтво, 1949. — 109 с.
Шевякова, К. Марія Заньковецька і музика / К. Шевякова // Музика. — 2005. — № 6. — С. 30-31.
Шевченко В. М. Марія Заньковецька і Чернігівщина / В. М. Шевченко, В. Є. Мандрика. По Чернігівських стежках Олександра Русова / О. Я. Рахно // Історично-краєзнавчі дослідження. - Вип. 2. -С. 579-592, 565-578.
Шевякова К. Марія Заньковецька і музика / К. Шевякова // Музика. - 2005. - 6. - С. 30-31
Шудря М. Історія державотворення в іменах: Мечников І., Подолинський С., Заньковецька М., Симиренко Л., Яворницький Д / Шудря М. // Українська культура. - 1999.-N10. - С.30-31.
Яній О. "Зорій довіку поміж нами" : [сценарій вечора, присвяченого М.Заньковецькій] / Яній О. // Дивослово. - 1995.- N1 2. - С.55-59.
Бабанська, Н. Актриса Марія Заньковецька в Києві / Н. Бабанська // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2010. — № 8 (лютий). — С. 4-5.
Бабанська, Н. Ясна зоря українського театру : [Марія Заньковецька] / Н. Бабанська // Культура і життя. — 2004. — № 39( 27жовтня). — С. 2.
Бабанська Н. Микола Садовський і Марія Заньковецька: творчий дует / Н. Бабанська // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого / Київський нац. ун-т театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. - Київ : Компас, 2007. - Вип. 1. - С. 243-248. - Бібліогр. в кінці ст.
Білецький О. М.Заньковецька. Біографія / Білецький О., Мамонтов Я. // Білецький О., Мамонтов Я. Український театр : хрестоматія.Ч.2. - Харків,1941. - С. 218.
Бобир О.В. Українська свідомість і російські симпатики Марії Заньковецької / О. В. Бобир. - Чернігів : ЧЦНТЕІ, 2004. - 31 сс. - Бібліогр.: с. 28-29
Бурбан, В. Мельпомена української сцени. Тріумф і трагедія : [Марія Заньковецька] / В. Бурбан, А. Бурбан // Дзеркало тижня. — 2004. — 7-13 серпня. — С.12.
Галабутська Г. Увійди в мій дім : [Марія Заньковецька] / Галабутська Г. // Дивослово. - 1994.-N12. - С.43-44.
Драч І. Велика Марія : [вірш до 150-річчя від дня народження М. Заньковецької] / І. Драч // Українська культура. - 2004. - N6/7. - С. 11 .
Дурылин, С. Н. Мария Заньковецкая, 1854-1934: жизнь и творчество / С. Н. Дурылин. — Киев : Мистецтво, 1982. — 447 с. : ил. — 2 руб. 80 к.
Жила, Н. О. Творчість Марії Заньковецької у контексті слов'янських культур : дипломна робота студ.V курсу. / Н. О. Жила ; наук. керівник Ткаченко В.В. — Чернігів : ЧДПУ, 2000. — 72с.
З Літопису життя і творчості Марії Заньковецької // Український театр. - 1994.-N 4. - С.8-10.
Зленко Г. "Пенсія на дожиття" : [останні роки життя М.Заньковецької] / Зленко Г. // Український театр. - 1994.-N 4. - С.30-31.
Кагарлицький М. Безсмертя їй ім'я : [Марія Заньковецька] / М. Кагарлицький // Урядовий кур'єр. — 2004. — №148(7 серпня). — С. 8.
Колтанівська Є. Сучасний український театр : [листи із Петербурга з приводу гастролей М. Л. Кропивницького і М. К. Заньковецько] / Є. Колтанівська // Хроніка 2000. - 2003. - Вип. 55-56. - С. 613-623
Корнійчук В. Ave, Maria! Психологічні особливості акторської творчості Марії Заньковецької / В. Корнійчук // Український театр. - 2004. - 3. - С. 26-28
Коротка біографія артистки Державного народного театру Марії Костянтинівни Заньковецької. // Український театр. - 1994.- N 4. - С. 4-6.
Лемещенко А. Легенда рампы : триумфальные петербургские сезоны Марии Заньковецкой / А. Лемещенко // Кіевскій телеграфъ. — 2004. — №31 (30июля-5августа). — С. 13.
Лемещенко А. Марія Заньковецька легенда українського театру / А. Лемещенко // Українки в історії / За ред. В.К. Борисенко. - Київ : Либiдь, 2004. - С. 259-265 .
Література та культура Полісся. Вип. 25 : Марія Заньковецька - видатний театральний діяч України (до 150-річчя від дня народження актриси) / Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя ; [редкол.: Г. В. Самойленко (відп. ред. і упоряд.) та ін.]. - Ніжин, 2004. - 203 сс. : ілюстр. - Бібліогр. в кінці ст.
Література та культура Полісся. Вип. 5 : Марія Заньковецька, як театральний та громадський діяч України / Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М.В. Гоголя ; [відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко]. - Ніжин, 1994. - 99 с
Мандрика В. Марія Заньковецька - перша народна артистка України / В. Мандрика, В. Кирилюк. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2004. - 151 сс. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 144-150
Мандрика В. Мистецтво, що впрягало глядача у фаетон: до 160-річчя Маріїї Заньковецької / Василь Мандрика // Деснянська правда. – 2014. – 17 липня. – С. 7.
Мандрика В. Заньковецька, яку Україна не забуде / В. Мандрика // Урядовий кур'єр. — 2009. — №139(4серпня). — С. 12.
Мандрика, В. Перлина українського театру : [Марія Заньковецька] / В. Мандрика // Гарт. — 2004. — №33(12серпня). — С. 2.
Марія Костянтинівна Заньковецька // Все для вчителя. — 2003. — №29. — С. 12 - 14.
Мар'яненко І. О. М. К. Заньковецька / І. О. Мар'яненко // Мар'яненко І. О. Сцена, актори, ролі / І. О. Мар'яненко ; [ред. С. М. Пільчевська]. - Київ : Мистецтво, 1964. - С. 108-143
Онищенко Н. Таїна Заньковецької починалася в рідному селі [Заньки Ніжин. р-ну], а чи пам'ятають про це на її малій батьківщині? / Н. Онищенко // Слово Просвіти. - 2010. - N 44. - С. 10. + Деснянська правда. — 2009. — 13серпня. — С. 11.
Онищенко Н. Золоте гніздечко Заньковецької / Н. Онищенко // В епіцентрі подій-журналіст : Книга-дайджест / упоряд.: В. Чамара, В. Іншаков. - Дніпропетровськ : Журфонд, 2005. - С. 131-132.
Онищенко, Н. Будинок Заньковецької: між двома ювілеями / Н. Онищенко // Урядовий кур'єр. — 2003. — №141(1серпня). — С. 7.
Перлина українського театру : метод.-бібліогр. матеріали / Черніг. держ. обл. універс. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад. : Поліщук Л.М. та ін.]. - Чернігів, 2004. - 12 с.
Пилипчук Р. Марія Заньковецька:підсумки і перспективи вивчення життя і творчості / Пилипчук Р. // Український театр. - 1994.-N4. - С.2-5.
Пільгук І. І. Марія Заньковецька : роман / І. І. Пільгук. — К. : Радянський письменник, 1978. — 331с.
Побережная Г. Мария Заньковецкая / Побережная Г. // Art Line. - 1997.-N10-11. - С.20-21.
Радчук, А. О. Михайло Старицький та Марія Заньковецька: до історії взаємин / А. О. Радчук // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ : НПУ, 2010. - С. 95-102 .
Радчук А. О. Михайло Старицький та Марія Заньковецька: до історії становлення українського професійного театру / А. О. Радчук // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 6, Історичні науки : сборник / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - Вип. 7. - С. 153-160
Романицький Б. Про сценічну творчість М.Заньковецької / Романицький Б. // Білецький О., Мамонтов Я. Український театр:Хрестоматія.Ч.2. - Харків,1941. - С.229-233.
Самойленко Г. В. Марія Заньковецька і Поліський край / Г. В. Самойленко ; Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М.Гоголя. - Ніжин, 2004. - 159 сс. : ілюстр. - Бібліогр.: с.152-158
Сапон В. Хустина Марії Заньковецької : [біографічні сторінки життя видатної української актриси М.К.Заньковецької та музей, створений на її батьківщині у с. Заньки Ніжинського району] / Володимир Сапон // Деснянська правда. - 2011. - 11 серп. - С. 1, 4
Талан. Життя і творчість Марії Заньковецької / уклад. Н. Бабанська. - Київ : Мистецтво, 2004. - 287, [1] с. : фотогр.
Терещенко Н. Драма, що звалася життям : [театральний урок, присвячений життю і творчості Марії Заньковецької] / Н. Терещенко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. - N 4. - С. 165-169.
Хоменко Ю. М. Творчість Марії Заньковецької в контексті культурного життя епохи : семінарій / Ю. М. Хоменко ; ред. Г. В. Самойленко ; Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. В. Гоголя. - Ніжин, 2004. - 26 сс. - Бібліогр. в кінці тем
Чаговець, В. Марія Заньковецька: на шляхах життя і творчості: документи і спогади / В. Чаговець. — К. : Мистецтво, 1949. — 109 с.
Шевякова, К. Марія Заньковецька і музика / К. Шевякова // Музика. — 2005. — № 6. — С. 30-31.
Шевченко В. М. Марія Заньковецька і Чернігівщина / В. М. Шевченко, В. Є. Мандрика. По Чернігівських стежках Олександра Русова / О. Я. Рахно // Історично-краєзнавчі дослідження. - Вип. 2. -С. 579-592, 565-578.
Шевякова К. Марія Заньковецька і музика / К. Шевякова // Музика. - 2005. - 6. - С. 30-31
Шудря М. Історія державотворення в іменах: Мечников І., Подолинський С., Заньковецька М., Симиренко Л., Яворницький Д / Шудря М. // Українська культура. - 1999.-N10. - С.30-31.
Яній О. "Зорій довіку поміж нами" : [сценарій вечора, присвяченого М.Заньковецькій] / Яній О. // Дивослово. - 1995.- N1 2. - С.55-59.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.