1 жовтня 2022 р. – 125 років від дня народження Валер’яна Львовича Поліщука (1897–1937), українського письменника, критика, журналіста, публіциста, громадського діяча

Поет – душа розверзта
І уста
Цілого народу.
В. Поліщук.

   Валер'ян Полiщук – український письменник, один з яскравих представникiв "Розстрiляного вiдродження" в українськiй лiтературi.
   Валер'ян Поліщук народився 1 жовтня 1897 року в селі Більче Дубенського повіту на Волині (тепер – Млинівський район Рівненської області) в сім'ї хліборобів. Після закінчення Мирогащанської двокласної школи навчався в міському училищі, згодом – у Катеринославській гімназії. Навчався на історично-філологічний факультет тодішнього Кам'янець-Подільського університету. Працював у газетах "Селянська правда", "Вісті". Був у творчих відрядженнях у 
Франції, Німеччині, Чехословаччині, Скандинавії.
   Власну поетичну творчість розпочинав з переспівів лірики Олександра Олеся, С. Надюка та ін. 1919-го року видав поему "Сказання давнєє про те, як Ольга Коростень спалила", написану за мотивами відомого літопису та під впливом реалій громадянської війни. Згодом переїздить до Києва, де знайомиться з творчою молоддю. Особисте знайомство й спілкування з Павлом Тичиною спонукало В. Поліщука переглянути підхід до власних поезій. Тичина заохотив його до пошуків нової художньої якості в ліриці.
   1920 року в Києві, з ініціативи В.Поліщука, організовується літературна група "Гроно", а через п’ять років, у Харкові, – група "Авангард". Поет організовує перший в Україні регулярний радіоальманах і стає його редактором. У першій половині 20-х років В. Поліщук входить у Спілку письменників "Гарт".
   В кінці 1925 – на початку 1926 року В. Поліщук, разом з П.Тичиною та О.Досвітнім, – у творчому відрядженні в Прибалтиці, Чехословаччині, Німеччині, Франції. У Празі вони побували в гостях у чеського діяча культури Зденека Неєди, зустрічалися з Олександром Олесем. У Парижі В. Поліщук познайомився з І. Еренбургом, бачив ветеранів Паризької комуни 1871 року. Через три роки В. Поліщук знову мандрує по країнах Західної Європи, відвідує Польщу, Німеччину, країни Скандинавії. У Львові, через який пролягав його шлях, поет зустрічався із західноукраїнськими літераторами й залишив їхні виразні портрети у книзі нарисів "Рейд у Скандінавію" (1931).
   За життя В. Поліщука вийшло з друку понад 40 його книжок, у тому числі – 15 поетичних збірок. Творча спадщина В. Поліщука складається з нерівноцінних поем "Пацанок", "Дума про Бармашиху", "Онан", "Ньютон", "Прометей і людство", серед яких привертають увагу "Роден і Роза", "Григорій Сковорода" неординарним розв’язанням сюжетної драматургії й філософічних трактувань онтології митця. Однак намагання бути "всеїдним", всеохопним авангардистом часто шкодило поетові. Його поліжанрова лірика містить різноплановий конгломерат творів. Це не завжди відповідало теоретичним домаганням автора, засвідчувало просту істину, що поезія не вкладається в ті чи ті версифікаційні форми, у певний стиль, бо репрезентує відкриту естетичну систему. Поета рятувало інтуїтивне відчуття художньої сутності, зумовлюючи появу низки творів, що збагатили українську літературу. Їх може назбиралося добра чверть у великому доробку В. Поліщука.
   Заарештований 6 грудня 1934 р. Харківським відділенням НКВС у сфабрикованій справі "Центру антирадянської боротьбистської організації". Поліщуку винесено вирок: 10 років ізоляції в концтаборах. Він так і не вийшов на волю, бо наприкінці 1937 – на початку 1938 року окрема "трійка" УНКВД оформила низку групових справ, засудивши до розстрілу 1825 соловецьких в’язнів. За справою № 103010/37 р. найбільше було засуджено до розстрілу саме українців – Омеляна Волоха, Марка Вороного, Миколу Зерова, Антона Крушельницького, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Юрія Мазуренка, Валер’яна Підмогильного, Павла Филиповича, Клима Поліщука... Серед них був і Валер'ян Поліщук. Реабілітований посмертно.
   Художня спадщина Валер'яна Поліщука спроможна виховувати людей кращими та величнішими, духовно багатшими та цілеспрямованішими, бо він жив гордо, а до мети йшов чесно, тому й будить вона інтерес до себе у сучасного читача. І нині можна багато чого заперечити у творчості письменника, але те, що це була вельми помітна і непересічна постать в українській літературі, – факт незаперечний.

РЕКОМЕНДУЄМО ПРОЧИТАТИ:

Поліщук В. Л. Вибрані поезії / В. Л. Поліщук ; [вступ. ст., впорядкування та підгот. текстів П. П. Кононенка]. – Київ : Дніпро, 1968.  269 с. : 1 л. портр.

Поліщук В. Вибрані твори [упор. Олеся Омельчук]. – Київ : Смолоскип, 2014. – 618 с.

Поліщук В. Зеніт людини : [поезії] / В. Поліщук. – [Харків] : Держ. вид-во України, [1930]. – 72 с.
   До видання увійшли твори з циклів "Індустріальні поеми", "Чорне море", "В моїй лабораторії", "Японський відгомін".

***

Біла А. Конструктивізм "із людським обличчям" : [психодіагностика твор. В. Поліщука ] / А.Біла // Слово і час. – 2004. – № 4. – С. 50 – 62.

Брюховецький В. Валер'ян Поліщук / В. Брюховецький // З порога смерті: Письменники України – жертви сталінських репресій. – Вип. 1-й. – Київ, 1991. – С. 369 – 371.

Галич О. "Громохкий слід" Валер'яна Поліщука / О.Галич // Слово і час. – 1997. – № 10. – С. 20 – 24.

Ковалів, Ю. Валер'ян Поліщук / Ю. Ковалів // Слово і Час. – 2018. – № 10. – С. 86-92.